Рішення

від 08.07.2016 по справі 922/229/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2016 р.Справа № 922/229/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", м. Південне, 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Південне про зустрічним позовом до про та зустрічним позовом до про звернення стягнення на предмет іпотеки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Південне, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", м. Південне Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків визнання недійсним договору про зміни Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", м. Південне, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Південне Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків визнання недійсним іпотечного договору за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, дов. № 16 від 07.12.2015 року

першого відповідача - ОСОБА_4, дов. від 12.04.2016 року

другого відповідач - ОСОБА_2, особисто

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в якому Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 ворота" просить в рахунок погашення заборгованості за простроченими відсотками ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота" (код ЄДРПО 20015529) за кредитним договором № 12 від 31 січня 2011 року, що станом на 10 грудня 2015 року становить 961738,35 грн., визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота" (код ЄДРПО 20015529) на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11-014 від 11 лютого 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 242, предметом якого є нежитловий будинок літ. "А-2", загальною площею 383,0 кв.м., розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, Мереф*янське шосе, буд. 38-В (тридцять вісім "в"), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" (код ЄДРПО 31060610), за ціною предмета іпотеки - 3059710,00 грн.; зустрічний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" про визнання недійсним договору про зміни № 2 від 30 січня 2014 року до договору № 12 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 31 січня 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота" та ОСОБА_2 та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" про визнання недійсним іпотечного договору № 11-014 від 11 лютого 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі під № 242.

Представник позивача за зустрічним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор") у судовому засіданні просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення на відзив Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" на зустрічну позовну заяву.

Суд, долучає до матеріалів справи надані позивачем за зустрічним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор") письмові пояснення та переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача за первісним позовом (Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота") у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повоному обсязі.

Представник першого відповідача за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор") у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Другий відповідач за первісним позовом (Фізична особа - підприємець ОСОБА_2) у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову; підтримує зустрічний позов та просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" у судовому засіданні підтримує позов позивача за зустрічним позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Представник відповідача за зустрічним позовом (Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота") у судовому засіданн та у наданому відзиві на зустрічний позов проти зустрічного позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Предствник позивача за зустрічним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор") у судовому засіданні наполягає на задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у судовому засіданні позов позивача за зустрічним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор") підтримує.

Представник відповідача за зустрічним позовом (Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота") у судовому засіданні та у наданому відзиві на зустрічний позов проти зустрічного позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота" (позивачем за первісним позовом, ОСОБА_1) та ОСОБА_2 (другим відповідачем за первісним позовом, позичальник) було укладено договір № 12 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної), за умовами якого Банк зобов’язався надати позичальникові кредит в рамках відновлювальної кредитної лінії в сумі 4 000 000,00 грн., а позивальник зобов’язався повернути тіло кредиту та сплатити проценти за користування кредитом за ставкою 24% річних в термін не пізніше 30 січня 2014року на умовах, визначених договором.

31 травня 2013 року між сторонами було підписано договір про зміни № 1 Договору № 12 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 31 січня 2011 року, згідно до якого сторони узгодили, що прострочена сума заборгованості за кредитом у розмірі 1331832,00 грн. вважається строковою.

31 травня 2013 року між сторонами також укладено Договір про зміни б/н, згідно до якого боржник надав дозвіл до інформації щодо нього без його попередньої згоди.

30 січня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір про зміни № 2 Договору № 12 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 31 січня 2011 року за умовами якого, Банк зобов’язався надати позичальникові кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею у період з 31 січня 2014 року по 05 лютого 2014 року у розмірі 5 450 000,00 грн., а позичальник зобов’язався повернути кредит у терміни, встановлені графіком платежів у розрізі сум погашення основного боргу за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань позичальника за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту, але у будь-якому випадку у термін, не пізніше 29 серпня 2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 17,6% річних на визначених Договором умовах.

Відповідно до пункту 4.2.1 Кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснити погашення кредиту та сплачуються за весь час користування кредитом до моменту повного його повернення навіть після настання строку повернення кредиту.

За умовами пп. 3.1 та 3.3 Кредитного договору проценти є платою за користування кредитом та сплачуються за весь час користування кредитом до моменту повного його повернення навіть після настання строку повернення кредиту.

За змістом пункту 6.1 Кредитного договору він діє до повного виконання його сторонами своїх зобов’язань за ним.

Позивач виконав свої зобов'язання щодо своєчасного та повного надання грошових коштів боржнику належним чином. Загальна сума наданого банком позичальнику кредиту складає 5 450 000,00 грн., що підтверджується відповідними заявами на видачу готівки.

Обставини видачі ОСОБА_1 кредиту позичальникові в сумі 5 450 000,00 грн., а також порушення позичальником умов Кредитного договору були предметом судового розгляду по справі № 922/1419/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", яким Банк в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 31 січня 2011 року № 12 у сумі 7380922,53 грн., з яких: 5450000,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 1070646,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 595309,21 грн. - пеня за простроченим кредитом, 264966,97 грн. - пеня за простроченими відсотками, просив звернути стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11-014 від 11 лютого 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 242, предметом якого є нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок (змішані) літ."А-2", загальною площею 383,0 кв. м, розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, Мереф'янське шосе, будинок 38-В за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті ворота" (код ЄДРПОУ 20015529).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 листопада 2015 року по справі № 922/1419/15, яке набуло чинності, відмовлено Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_1 ворота" у задоволенні позову.

Як свідчать матеріали справи, позичальник не належним чином виконував умови укладеного кредитного договору - несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату кредитних коштів та сплату процентів, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати процентів, що за розрахунком позивача за період з 27 лютого 2015 року по 10 грудня 2015 року становить 961 738,35 грн.

13 жовтня 2011 року Постановою господарського суду Харківської області визнано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та зобов’язано останнього відповідно до статтей 25-30, 47-49, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру.

Між тим, суд зазначає, що кредитний договір ОСОБА_2 підписано як фізичною особою і він виданий як споживчий кредит, тобто, такий, що не пов'язаний із підприємницькою діяльністю. При цьому чинне законодавство України не встановлює спеціальних обмежень щодо споживчого кредитування фізичної особи, чия підприємницька діяльність закінчилась банкрутством.

Посилання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві на порушення ОСОБА_1 статтей 25, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час видачі кредиту за спірним договором про зміни не приймається судом до уваги, оскільки норми згаданих статей регулюють питання отримання кредитів ліквідатором ФОП для цілей реалізації процедури банкрутства, тоді як кредит виданий на особисті цілі, не пов'язаний зі здійсненням ОСОБА_2 підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог за зустрічним позовом другого відповідача.

Також, судом встановлено, що 11 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" (першим відповідач за первісним позовом) було укладено договір іпотеки № 11-014, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі № 242 (іпотечний договір).

Згідно пункту 1.1 іпотечного договору у забезпечення всіх вимог Іпотекодержателя до гр. ОСОБА_2 (Боржника) за договором № 12 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 31 січня 2011 року та всіма додатковими угодами до нього (додатковими угодами, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобов’язання - збільшення, зменшення відсотків, строку дії основного зобов’язання, зменшення, збільшення розміру кредиту у розмірі забезпечення за договором та інше, а саме: повернення кредиту у розмірі 4 000 000,00 грн. у строк до 30 січня 2014 року, сплати процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних згідно з умовами кредитного договору, комісії у передбаченому кредитним договором розмірі, неустойки, та інших можливих витрат Іпотекодержателя, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником зобов’язань за кредитним договором, Іпотекодавець передає у іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його при належностями, а саме, нежитловий будинок літ. "А-2", загальною площею 383,0 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Мереф’янське шосе, будинок 38-В.

Надаючи правову оцінку вказаному іпотечному договору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1-3 статті 145 Цивільного кодексу України передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Приписами пункту 2 частини 2 статті 98 Цивільного кодексу України, в редакції, що існувала на момент вчинення оспорюваного правочину, унормовано, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про іпотеку", в редакції чинній станом на день укладення оспорюваного правочину, У разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Також, вирішуючи даний спір, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6 - 62 цс 16, предметом якої був спір про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення недійсним. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого з огляду на приписи статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Згідно пункту 3.3 Постанови Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності. Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України ); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.»

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", в редакції затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 15 від 28 січня 2011 року та зареєстрованого реєстратором за № 14711050008024550 02 лютого 2011 року, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор (пункт 10.9 Статуту).

Пунктом 10.9.3 Статут передбачено, що директор має право укладати будь-які цивільно-, господарсько-правові договори сума яких не перевищує 10 000,00 грн.

Пунктом 10.9.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" передбачено, що директор товариства не вправі без письмової згоди Зборів будь-яким чином відчужувати рухоме та /або нерухоме майно Товариства (в тому числі передавати його в заставу).

Таким чином, з положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" чинного станом на час укладення іпотечного договору, вбачається, що ним встановлені обмеження в повноваженнях директора, відчуження та передача майна товариства в іпотеку може відбуватися тільки за рішенням загальних зборів товариства, оформленим відповідним протоколом.

Також судом встановлено, що станом на момент укладення оспорюваного правочину учасниками товариства були: громадянка України ОСОБА_6; товариство з обмеженою відповідальністю "Фінекс-капітал" в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" вказує на відсутність протоколу загальних зборів товариства про передачу нерухомого майна товариства в іпотеку, що не спростовано Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота".

Матеріали справи не містять доказів повідомлення учасників позивача та отримання від них згоди на укладання іпотечного договору.

Досліджуючи зміст оскаржуваного правочину суд відмічає, що в преамбулі договору міститься посилання про підписання договору особою (Директором), яка діє на підставі статуту товариства, що встановлює повноваження зазначеної особи, та що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з таким статутом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про укладення директором . Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" оспорюваного договору з перевищенням повноважень і про обізнаність про це ОСОБА_1.

Крім того, на обов’язкову наявність рішення загальних зборів товариства про передачу майна в іпотеку свідчать ті обставини, що балансова вартість нерухомого майна більше ніж у п’ятдесят відсотків перевищує та перевищувала станом на час укладення іпотечного договору вартість усього майна товариства, що підтверджується довідкою . Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" вих. № 25/05/16 від 25 травня 2016 року.

За таких обставин, іпотечний договір не відповідає вимогам частинам 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" за зустрічним позовом є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 92, 97, 98, 145, 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", м. Південне, 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Південне про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.

У зустрічному позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Південне, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", м. Південне до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків про визнання недійсним договору про зміни відмовити повністю.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор", м. Південне, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Південне до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків про визнання недійсним іпотечного договору задовольнити повністю.

Визнати недійсним іпотечний договір № 11-014, укладений 11 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі під № 242, предметом якого є нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок літ. "А-2", загальною площею 383,0 кв. м, розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, Мереф'янське шосе, будинок 38-В.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Жихор" (62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Б. Тасуя-Українська, буд. 52/52, код ЄДРПОУ 31060610) 1378,00, грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законнної сили.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_7