Ухвала

від 06.07.2016 по справі 201/4215/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

06 липня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Закропивного О.В., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Клуб путешествий» про стягнення грошових сум, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Клуб путешествий» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в процесі розгляду якого збільшила позовні вимоги, та остаточно просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб путешествий» (далі - ТОВ «Клуб путешествий») на свою користь грошові кошти у розмірі 23 017 грн, 3 % річних у розмірі 681 грн 05 коп., пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочки - 248 583 грн 60 коп., моральної шкоду в розмірі 4 500 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3 150 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 18 грудня 2014 року між нею та ТОВ «Клуб путешествий» було укладено договір про організацію туристичного обслуговування, на виконання умов якого вона сплатила відповідачу 24 300 грн.

19 січня 2015 року відповідач повідомив її про відміну виїзду, проте відмовився повертати грошові кошти, вказавши, що вони були перераховані на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (далі - ТОВ «Ньюз Тревел»), як туристичного оператора, якій несе відповідальність перед позивачем.

Позивачка зазначала, що 04 лютого 2015 року вона звернулася до відповідача з претензією про повернення сплачених коштів, однак відповідач повернув їй тільки 1 283 грн, які були отримані ним в якості винагороди.

Зважаючи на вищевикладене ОСОБА_3 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Клуб путешествий» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 23 017 грн за договором про організацію туристичного обслуговування від 18 грудня 2014 року № 181214/3, 3 % річних у розмірі 681 грн 05 коп., пеню у розмірі 23 017 грн, а всього - 46 715 05 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ «Клуб путешествий» відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі ТОВ «Клуб путешествий», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечення ТОВ «Клуб путешествий» на касаційну скаргу ОСОБА_3, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходячи з умов укладеного між сторонами договору № 181214/3 про організацію туристичного обслуговування від 18 грудня 2014 року, дійшов висновку, що відповідач у цьому випадку діяв саме як туроператор, а тому він несе відповідальність за невиконання умов цього договору та з саме з нього підлягає стягненню вартість туристичного продукту, 3 % річних та пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі вартості туристичного продукту.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 березня 2011 року між ТОВ «Клуб Путешествий» як турагентом та ТОВ «Ньюз Тревел» як туроператором укладено агентський договір, згідно з яким турагент діє як комерційний агент у порядку, визначеному ст. 295 ГК України.

18 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Клуб Путешествий» було укладено договір № 181214/3 про організацію туристичного обслуговування, предметом якого є надання послуг відносно організації туристичного обслуговування, спрямованих на придбання ОСОБА_3 туристичного продукту. Відповідач зобовКјязався на замовлення позивача та за його рахунок здійснити ряд юридичних та фактичних дій, необхідних для організації туристичного обслуговування, а саме: надати інформаційно-консультаційні послуги, здійснити пошук та підбір варіантів замовленого туристичного продукту, укласти від імені позивача угоди з особами, які безпосередньо надають туристичні та супутні послуги.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що у разі неможливості з боку сторони власника туристичного продукту надати заброньовані послуги або у разі зміни умов, які відбулись за виною власника туристичного продукту або внаслідок форс-мажорних обставин турфірма зобов'язана негайно інформувати про це туриста та має право запропонувати йому альтернативні послуги рівнозначного рівня. Турист зобов'язаний підтвердити прийняття альтернативи. У разі відмови туриста від альтернативних послуг турфірма зобов'язана повністю повернути йому суму оплати.

Відповідно до п. 6.6 договору відповідальність турфірми виникає з моменту отримання коштів на її рахунок. Ліміт відповідальності турфірми перед туристом і осіб, які подорожують з ним, обмежений конкретним переліком послуг, обумовленим у цьому договорі. Якщо до переліку, що входить до вартості послуг, включені спеціальні документи, на підставі яких треті особи (авіакомпанії, туроператори, страхові компанії тощо) надають свої послуги особам, які зазначені в цих документах, то турфірма несе відповідальність перед туристом і особами, які подорожують з ним, тільки за правильність заповнення та оформлення цих документів. У випадку виникнення у туриста чи осіб, які подорожують з ним, претензій під час або у результаті надання подібних послуг, відповідальність за неналежне виконання або невиконання зобовКјязань у цьому випадку несе конкретний виконавець послуг за спеціальним документом.

При цьому в преамбулі договору вказано, що відповідач діє на підставі статуту і є платником податків на прибуток згідно із законодавством України на загальних підставах, а саме відповідно до ліцензії туроператора серії АГ № 580718 від 02 грудня 2011 року.

Того ж дня ОСОБА_3 підписала заявку (програма туристичного обслуговування), а 18 та 24 грудня 2014 року сплатила вартість послуг, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера та прибутковими касовими ордерами (а. с. 9, 39).

На підставі рахунку-фактури від 18 грудня 2014 року від постачальника турпродукта ТОВ «Ньюз Тревел» відповідач платіжним дорученням здійснив бронювання і сплатив вартість турпродукту в розмірі 23 017 грн.

19 грудня 2014 року відповідач перерахував указану грошову суму за вирахуванням винагороди ТОВ «Ньюз Тревел», що підтверджується платіжним дорученням № 674.

З 17 січня 2015 року турооператор ТОВ «Ньюз Тревел» припинив відправляти туристів у місця надання туристичних послуг.

Листом від 16 січня 2015 року та 12 лютого 2015 року відповідач звернувся до ТОВ «Ньюз Тревел» про повернення позивачу грошових коштів за ненадані послуги, однак на даний час кошти не повернуто.

20 лютого 2015 року відповідач повернув позивачці грошові кошти в розмірі 1 283 грн, які були отримані відповідачем як винагорода.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що туроператор ТОВ «Клуб путешествий», отримавши повну оплату туристичних послуг від ОСОБА_3, не виконав умови вказаного вище договору, а будь-якого належного доказу того факту, що позивач був обізнаний про те, що туристичні послуги йому надає ТОВ «Ньюз Тревел» відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За приписами ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Частиною 1 статті 33 цього Закону встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Таким чином наявність агентського договору між ТОВ «Клуб путешествий» та ТОВ «Ньюз Тревел» не звільняє відповідача від відповідальності, оскільки всі угоди щодо надання туристичних послуг позивачу були укладені від імені відповідача як туроператора, а ТОВ «Ньюз Тревел» не є стороною цього договору, та не приймало за ним ніяких обов'язків.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди правильно виходили з того, що майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі вартості туристичного продукту в сумі 23 017 грн, 3 % річних в сумі 681 грн 05 коп., та пені, яка передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в розмірі вартості туристичного продукту в сумі 23 017 грн, що не суперечить вимогам п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

При цьому судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки між сторонами у справі існували договірні правовідносини, а до них не можуть бути застосовані підстави відшкодування шкоди, передбачені ст. 1167 ЦК України, яка регулює позадоговірні (деліктні) відносини; відсутні також підстави і для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно зі ст. 84 ЦПК України це витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, що у цьому випадку не підтверджено матеріалами справи.

Докази та обставини, на які посилаються заявники у касаційних скаргах, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скаргиОСОБА_3 та товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Клуб путешествий» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: О.В. Закропивний

В.М. Коротун

Л.М. Мазур

Т.О. Писана