Рішення

від 13.07.2016 по справі 136/1340/15-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1340/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Шевчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом Фермерського господарства "Скала" до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 інтереси якої захищає законний представник - ОСОБА_4, Служби у справах дітей Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Скала" (далі - позивач, ФГ "Скала") звернулося до суду з вищевказаним позовом, який мотивувало тим, що 14.06.2012 року між ФГ "Скала" та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу магазину з житловою квартирою (далі - Договір), що розташовані за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 99а. За умовами вказаного договору, його предмет було відчужено за ціною в розмірі 15 000 гривень, тобто вартістю, яка істотно нижче його дійсної.

Причиною відчуження зазначеного майна за заниженою ціною голова ФГ "Скала" пояснив загрозою його обтяження в інтересах третіх осіб з можливістю подальшої примусової реалізації і як наслідок втрати його господарством. Також, голова господарства вказав на потребу в обігових коштах, за відсутності яких не укладав би договору на невигідних для господарства умовах.

Після укладення договору сторони усно домовилися, що покупець тимчасово поселиться у квартирі, а коли ризики зникнуть, поверне вказане майно по тій же ціні.

Всупереч зазначеній домовленості, ОСОБА_1 відмовляється повертати ФГ "Скала" спірне майно по тій же ціні. У зв'язку з цим позивач вважає, що керівник ФГ "Скала" ОСОБА_6 уклав вказаний правочин внаслідок зловмисної домовленості з покупцем, яким є його син, що згідно статті 232 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Також, позивач вважає, що договір було укладено на невигідних умовах, всупереч інтересам, предмету та меті господарства, що згідно статті 233 ЦК України є самостійною підставою для визнання правочину недійсним. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд визнати спірний договір недійсним.

Представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву в якій вказав, що заявлені вимоги визнає, просив позов задовольнити, а справу розглянути у його відсутність.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність в яких також вказали на обґрунтованість заявлених вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_4 представляючи свої інтереси та інтереси малолітньої ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечила, вказавши на його необґрунтованість, оскільки відчуження майна було здійснено відповідно до закону.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив вказавши на необґрунтованість підстав позову, які вказав позивач, оскільки зміст договору відповідає вимогам законодавства, що регламентує спірні відносини. Також, представник просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу трьох річного строку.

Представник служби у справах дітей Липовецької райдержадміністрації в судовому засіданні просила суд ухвалити рішення, яке відповідатиме інтересам дитини.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.06.2012 року між Фермерським господарством "Скала" в особі голови ОСОБА_6 і ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу (том 2, а.с. 1-2), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю магазин з житловою квартирою (загальною площею 391,0 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А", далі - об'єкт ), що розташований за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 99а на земельній ділянці площею 0,0820 гектарів (кадастровий номер 0522255500:01:003:2567), а покупець зобов'язався прийняти об'єкт та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. За домовленістю сторін продаж зазначеного об'єкту вчинено за ціною 15 000 гривень (пункту 2 Договору).

Оскільки дійсна вартість вищевказаного майна становить 816 779 гривень, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий КП "ВООБТІ" 23.05.2012 року за № 34235711 (том 2, а.с. 6), позивач вважає, що укладення вказаного договору мало місце внаслідок зловмисної домовленості голови ФГ "Скала" ОСОБА_6 з покупцем, яким є його син - ОСОБА_1, що згідно ч.1 статті 232 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним з підстав, що визначені ч.1 статті 232 ЦК України, судам слід враховувати роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними ", в пункті 3.10 якої зазначено, що представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 ЦК України.

Представництвом, згідно ст. 237 ЦК УКраїни є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Зі змісту статті 4, 20 Закону України "Про фермерське господарство " (в редакції станом на 12.06.2012 року) слідує, що голова фермерського господарства має право представляти фермерське господарство перед фізичними і юридичними особами відповідно до закону, укладати від імені господарства угоди та вчиняти інші юридично значущі дії.

Судом встановлено, що ФГ "Скала" діє на підставі Статуту, положення якого не передбачають обмежень голови господарства на укладення договорів.

З зазначеного слідує, що укладаючи спірний договір голова ФГ "Скала", яким на той час був ОСОБА_6, діяв в межах наданих йому повноважень.

Істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна, яка відповідно до ст. 632 ЦК України, встановлюється в договорі за домовленістю сторін.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що ціна в договорі може не відповідати дійсній вартості майна, яке відчужується. Вказане, не слід вважати порушенням закону, оскільки згідно ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Також, суд встановив (т.2, а.с. 30), що члени ФГ "Скала" дали свою згоду голові ФГ "Скала" ОСОБА_6, на продаж та на укладення відповідного договору купівлі-продажу магазину з житловою квартирою (загальною площею 391,0 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А"), що розташований за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 99а за ціною 15 000 гривень громадянину ОСОБА_1. При цьому, члени господарства зазначили, що укладення такого правочину відповідає інтересам ФГ "Скала".

У зв'язку з цим, суд вважає, що реалізація спірного майна за ціною, яка визначена за домовленістю сторін і не відповідає його дійсній вартості, відповідає положенням ст. 6, 627, 628, 632 ЦК України, а також інтересам ФГ "Скала". За таких обставин, реалізація спірного майна за ціною, яка вказана в договорі, не може розцінюватися як його укладення на вкрай невигідних умовах для ФГ "Скала".

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що при укладенні спірного договору ОСОБА_6 діяв як голова ФГ "Скала", вимогу позивача про визнання правочину недійсним з підстав, що визначені ч.1 ст. 232 ЦК України, суд вважає необґрунтованою.

Зазначаючи про вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, позивач вказав не загрозу обтяження спірного майна в інтересах третіх осіб з можливістю подальшої примусової реалізації і як наслідок втрати його господарством, а також потребу в обігових коштах, за відсутності яких ФГ "Скала" не укладало б договору на невигідних для господарства умовах.

Дослідивши докази, які надані позивачем на підтвердження вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що потреба в обігових коштах для виробничої діяльності, а також заборгованість перед Фермерським господарством "Вільшанка" в сумі 30 000 гривень, не є обставиною, яка загрожувала б господарству банкрутством чи іншою тяжкою обставиною, для усунення якої необхідно було укласти спірний правочин. Слід зазначити, що позивач не надав суду доказів, які підтверджували б реальність звернення стягнення на спірне майно в період коли був укладений договір.

Судом також враховано, що діяльність ФГ "Скала" пов'язана з виробленням сільськогосподарської продукції, її переробкою і реалізацією, тобто, доходи господарства формуються в переважній більшості восени за рахунок виручки отриманої від реалізації продукції, виконанні польових робіт, наданні послуг, що пов'язано із обробітком землі та збором врожаю. У зв'язку з цим, суд вважає, що потреба в обігових коштах для фермерського господарства є явищем тимчасовим, а тому не може вважатися тяжкою обставиною.

Оскільки позивач не довів, що договір укладено внаслідок тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, вимогу позивача про визнання правочину недійсним з підстав, що визначені ч.1 ст. 233 ЦК України, суд вважає необґрунтованою.

Доводи позивача щодо домовленості про повернення ОСОБА_1 майна по тій же ціні після зникнення ризиків, суд вважає необґрунтованими, оскільки в договорі-купівлі продажу такі умови відсутні.

Враховуючи те, що в судовому засіданні обставини, які слугували підставою позову, не знайшли свого підтвердження, позов слід вважати необґрунтованим. Таким чином, оскільки визнання позову відповідачем суперечить закону, а також порушує інтереси інших осіб, якими є ОСОБА_4 та її малолітня дочка, суд не приймає визнання позову.

Вирішуючи за заявою ОСОБА_4 питання про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з відповідним позовом, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253- 255 ЦК.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК).

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Такий висновок узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи № 3-1157гс15.

Отже, суд дійшов висновку, що початок перебігу строку позовної давності є день вчинення правочину (укладання договору), тобто 14.06.2012 року . Оскільки ФГ "Скала" звернулося з позовом до суду 31.07.2015 року, тобто по спливу трьох років з дня укладення спірного договору не навівши поважних причин пропущення позовної давності, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що оскільки право позивача за захистом якого він звернувся до суд не порушено, в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, у зв'язку із чим наслідки спливу строку позовної давності застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Фермерського господарства "Скала" до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 інтереси якої захищає законний представник - ОСОБА_4, Служби у справах дітей Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.І. Стадник