Ухвала

від 17.05.2017 по справі 136/1340/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

17 травня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Кафідової О.В., Мазур Л.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства Скала до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою фермерського господарства Скала на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В липні 2015 року фермерське господарство Скала (далі - ФГ Скала ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що 14 червня 2012 року між ФГ Скала та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу магазину з житловою квартирою загальною площею 391,0 кв. м, житловою площею 55,6 кв. м, на плані позначений літ. A , що розташовані по АДРЕСА_1 Липовецького району Вінницької області.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору продаж майна було здійснено за ціною 15 000 грн, проте коли згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації 23 травня 2012 року, загальна вартість майна складала 816 779 грн.

Зі сторони продавця - ФГ Скала , оскаржуваний договір підписав голова господарства -ОСОБА_9, який є батьком відповідача. Укладаючи оскаржуваний договір на невигідних для себе умовах, ОСОБА_9 діяв на користь свого сина та всупереч інтересам, предмету та меті ФГ Скала . Магазин з житловою квартирою свого часу був збудований господарством. На його створення ФГ Скала витратило значні грошові кошти та інші матеріальні ресурси, сума яких в десятки раз перевищує вартість його продажу відповідачу. Пояснюючи свій вчинок іншим членам господарства, ОСОБА_9 зазначав про необхідність укладення оскаржуваного договору та відчуження нерухомого майна по заниженій вартості на користь відповідача ОСОБА_8, так як була загроза обтяження цього майна в інтересах третіх осіб, можливістю подальшого примусового продажу та втрати його господарством, а також іншими тяжкими для ФГ Скала обставинами, а саме потребою в обігових коштах, за відсутності яких ОСОБА_9 не укладав би оскаржуваного договору на завідомо невигідних для господарства умовах.

ОСОБА_9 домовився зі своїм сином ОСОБА_8, що останній тимчасово поселиться у квартирі на певний час, а коли ризики для ФГ Скала щодо цього майна зникнуть, відповідач поверне магазин із житловою квартирою назад господарству - продасть по тій же ціні.

Однак продавати та повертати магазин із житловою квартирою назад у власність ФГ Скала по тій же ціні відповідач відмовляється. Отже, ОСОБА_9, який не міг діяти у власних інтересах, увійшовши в змову із відповідачем, уклав оскаржуваний договір під впливом тяжких для позивача обставин та на завідомо невигідних для нього умовах, всупереч меті створення позивача, принципів розумності та справедливості, внаслідок чого із власності ФГ Скала по заниженій вартості було виведено вищевказане нерухоме майно, чим завдано шкоди правам та інтересам ФГ Скала як власника цього майна, що відповідно до ст. 232 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Крім того, уточнивши підстави позову, позивач просив також визнати спірний правочин недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, як такий, що вчинено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину з житловою квартирою, загальною площею 391 кв. м, житловою площею 55,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 Липовецького району Вінницької області укладений між ФГ Скала в особі голови ОСОБА_9 та ОСОБА_3 Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Останнім рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ФГ Скала просить скасувати рішення суду першої інстанції та апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

22 лютого 2017 року та 15 березня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заяви ФГ Скала та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди від 01 лютого 2017 року, доданої до заяв, на підставі ст. 334 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а заяви про затвердження мирової угоди - залишенню без задоволення, з таких підстав.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Установлено, що 14 червня 2012 року між ФГ Скала в особі його голови ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу магазину з житловою квартирою загальною площею 391 кв. м, житловою - 55,6 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 Липовецького району Вінницької області за 15000 грн.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації від 23 травня 2012 року № 34235711, вартість майна становить 816 779 грн (т. 2, а. с. 6).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 4 Закону України Про фермерське господарство , в редакції станом на день укладення договору, голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний правочин від імені продавця - ФГ Скала підписаний головою ФГ Скала - ОСОБА_9, який діяв на підставі Статуту, зареєстрованого 20 грудня 2007 року Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області. Крім того, 14 червня 2012 року члени ФГ Скала : ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідчили нотаріально свою згоду на укладення спірного правочину купівлі-продажу нерухомого майна (т. 2, а.с. 30).

Крім того, укладаючи договір купівлі-продажу, відповідач ОСОБА_3 діяв із згоди його дружини (нотаріально посвідчена згода подружжя на придбання магазину з житловою квартирою від 14 червня 2012 року), копія якої знаходиться в матеріалах справи.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна, яка відповідно до ст. 632 ЦК України , встановлюється в договорі за домовленістю сторін.

Таким чином, судами вірно встановлено, що правочин укладено від імені позивача повноважною особою - головою ФГ Скала , згоду на відчуження вказаного майна за ціною 15000 грн. надали члени фермерського господарства, ціну предмету договору сторони правочину погодили між собою у визначеному законом порядку.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним за ст. 232 ЦК України, тобто як такий що вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Уточнивши підстави позову, позивач також просив визнати правочин недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якою визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-2цс14.

Судами обох інстанцій встановлено, що наведені позивачем доводи (наявність загрози обтяження майна в інтересах третіх осіб; можливістю подальшого примусового продажу та втрати майна господарством, заборгованість перед фермерським господарством Вільшанка в сумі 30000 грн., а також потреба в обігових коштах, за відсутності яких правочин не було б укладено на завідомо невигідних для господарства умовах) не свідчать про наявність тяжких обставин в розумінні ст. 233 ЦК України, а є звичайними ризиками господарської діяльності суб'єкта господарювання.

При цьому, суди дійшли вірного висновку про те, що реалізація спірного майна за ціною, яка визначена за домовленістю сторін і не відповідає його дійсній вартості не суперечить вимогам статей 6, 627, 628, 632 ЦК України, а також інтересам ФГ Скала . За таких обставин, реалізація спірного майна за ціною, яка вказана в договорі, не може розцінюватися як його укладення на вкрай невигідних умовах для ФГ Скала . Таким чином, підстави для визнання спірного правочину недійсним відповідно до ст. 233 ЦПК України також відсутні.

Враховуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, вірним є висновок судів про відмову за правилом ч. 4 ст. 174 ЦПК України у прийняті заяви відповідача про визнання позову, оскільки вказана процесуальна дія порушує права та інтереси інших осіб, зокрема третіх осіб у справі: колишньої дружини - ОСОБА_6, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем на момент укладення спірного правочину та надавала згоду на його укладення за спільні кошти, та неповнолітньої дочки - ОСОБА_7, які відповідно до довідки виконавчого комітету Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 19 жовтня 2015 року зареєстровані у будинку по АДРЕСА_1 Липовецького району Вінницької області.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла також висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяв сторін про скасування судових рішень у справі та постановлення ухвали про закриття провадження у справі та визнання мирової угоди, оскільки питання, що вирішені в мировій угоді стосуються прав і інтересів третіх осіб.

За правилом ст. 334 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

Частинами 1 та 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, оскільки майно, що є предметом купівлі-продажу за спірним правочином, придбане за час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за їх спільні кошти, що підтверджується матеріалами справи, визнання мирової угоди, в п. 4 якої вирішується питання про перехід права власності на магазин з житловою квартирою загальною площею 391,0 кв. м, житловою площею 55,6 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 Липовецького району Вінницької області, до ФГ Скала , суперечить закону та порушує права ОСОБА_6 як співвласника цього майна.

За таких обставин, в задоволенні заяв ФГ Скала та ОСОБА_3 про визнання мирової угоди від 01 лютого 2017 року слід відмовити.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка, а наведені у касаційній скарзі недоліки при розгляді справи не впливають на суть ухваленого рішення і висновків судів не спростовують. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді касаційної інстанції не встановлено.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не вбачає підстав для скасування ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, так як вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

В задоволенні заяв фермерського господарства Скала та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди від 01 лютого 2017 року відмовити.

Касаційну скаргу фермерського господарства Скала відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Висоцька

Судді: О.В. Кафідова

Л.М.Мазур

О.В.Умнова

І.М. Фаловська