Постанова

від 30.06.2016 по справі 805/1553/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Справа № 805/1553/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.2016 року № 0000151401 та № 0000161401 на загальну суму 70500,00 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.2016 року № 0000151401 та № 0000161401 на загальну суму 70500,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 21 березня 216 року № 95 було проведено перевірку ТОВ «Укрпродукт», за результатами якої 06 квітня 2016 року складено акт № 52/14/31226305 та встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту за березень 2015 року разом на суму 70500грн.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено факт виконання ТОВ «Амірант - Центр» для ТОВ "Укрпродукт", а ТОВ «Амірант - Центр» згідно податкової інформації ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві №2782/7/26-54-15-01-39602425 від 15 жовтня 2015 року здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі акту від 06 квітня 2016 року № 52/14/31226305 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення від 19 квітня 2016 року за формою «В4» № 0000151401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 30 000 грн. та за формою «Р» № 0000161401 про донарахування податку на прибуток в сумі 40500 грн. (основна сума - 27000 грн., штрафна санкція - 13500 грн.).

Посилаючись на вказані обставини просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.04.2016 року № 0000151401 та № 0000161401 на загальну суму 70500,00 грн.

Представник позивача у судове засідання прибув, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача у судове засідання прибув, через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення проти позову, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволені позову повністю, також просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 26 грудня 2000 року, що підтверджується Витягом з ЄДР (код ЄДРПОУ 31226305, 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Пушкіна, 42/3).

Як вбачається з акта перевірки від 06 квітня 2016 року № 52/14/31226305 Артемівська ОДПІ отримала податкову інформацію від ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС м. Києва по ТОВ «Амірант - Центр» за березень 2015 року, в якій виявлено факти, що свідчили про порушення податкового законодавства. Артемівською ОДПІ було направлено Позивачу лист про надання інформації та документального підтвердження щодо здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ "Амірант - Центр" за березень 2015 року.

21 березня 2016 ТОВ "Укрпродукт" надана відповідь року № 12 якою зазначено, що

придбанні послуги від ТОВ «Амірант - Центр» у березні 2015 року були включені до валових витрат підприємства за 2015 рік.

На виконання доведеного завдання щодо відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ Артемівською ОДПІ з 06 квітня 2016 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка, з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ "Укрпродукт" з ТОВ "Амірант - Центр» за період з 24 березня 2016 року по 30 березня 2016 року, за результатами якої складено Акт від 06 квітня 2016 року № 52/14/31226305, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту у березні 2016 року на суму 70500 грн.

Документальна позапланова виїзна перевірка проводилась на підставі наказу від 21 березня 2016 року № 95 (тривалість перевірки з 24 березня 2016 року по 30 березня 2016 року). 24 березня 2016 року було вручено копію наказу головному бухгалтеру Зубовій О.Ю. та розпочата перевірка. Проте документи, що відображають відносини ТОВ "Укрпродукт" з ТОВ "Амірант - Центр", перевіряючим інспекторам - ревізорам не були надані.

За висновками акту перевірки встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п.2 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість за період березень 2015року на суму 70500 грн.

Згідно результатів проведення перевірки податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків з виконання робіт/послуг (маркетингові послуги) у ТОВ "Амірант - Центр" за березень 2015року на суму ПДВ в розмірі 70500грн.

На підставі акту від 06 квітня 2016 року № 52/14/31226305 відповідачем було винесені податкові повідомлення - рішення від 19 квітня 2016 року за формою «В4» № 0000151401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 30 000 грн. та за формою «Р» № 0000161401 про донарахування податку на прибуток в сумі 40500 грн. (основна сума - 27000 грн., штрафна санкція - 13500 грн.).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Амірант - Центр" було укладено договір про надання маркетингових послуг від 27 лютого 2015р. № 1527, за умовами якого замовник (позивач) доручає виконавцеві (ТОВ "Амірант - Центр"), а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять замовника, і які визначені у цьому Договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є сіль (п.1.2 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом ТОВ "Амірант - Центр" позивачем підтверджена актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою, звітом про проведені маркетингові роботи.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ "Амірант - Центр" була виписана податкова накладна № 155 від 31 березня 2015року, яка була відображена позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015року.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Амірант - Центр", що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 19 травня 2015 року та № 57 від 26 травня 2015 року, та не є спірним в даній справі.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредитку виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну території України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.2 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 Податкового Кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 202.1.ст. 202 Податкового Кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у п. 2 цього Порядку (п. 5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Проаналізувавши ці правові норми, суд приходить до висновку про те, що платник податку не може бути позбавлений права на відшкодування ПДВ (або зарахування в податковий кредит) у разі коли його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку.

Такої позиції дотримується і Верховний суд України, який в своєї постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 вказав, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 19.11.2013р. по справі №826/5770/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014р. зазначив: "У Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податків належно оформленої податкової накладної.".

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про не підтвердження господарських операцій з контрагентом-постачальником з підстав складення з порушеннями акту надання послуг, оскільки з вище перелічених первинних документів вбачається реальність здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом-постачальником за період березень 2015року.

У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року за № 1936/11/13-11 зазначено: "сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку слід виходити з того, що зміст господарської операції має перевагу над формою її фіксації, а недоліки, виявлені в результаті перевірки податковим органом, не свідчать про її недостовірність або недійсність, а також не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 705 00грн. за період березень 2015року по взаємовідносинам з ТОВ "Амірант - Центр".

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", "Булвес" АД проти Болгарії", позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентом-постачальником через відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, встановлення ознак "нереальності" правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та контрагентами-постачальниками з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "нереальності" здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на висновки, викладені в податковій інформації Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві за № 2782/26-54-15-01/39602425 від 15 жовтня 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкової інформації Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві за № 2782/26-54-15-01/39602425 від 15 жовтня 2015 року було встановлено що зустрічну звірку неможливо було провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Амірант - Центр" та його посадові особи відсутні за юридичною адресою, документів щодо підтвердження відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2015 року підприємством не надано, не встановлено достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень для збереження ТМЦ.

Також, актом встановлено, що згідно АІС "Єдиний реєстр податкових накладних не встановлено що стан платника ТОВ " Амірант - Центр " - 45 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження".

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4статті 133 цього Кодексу.

Згідно ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236). Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком № 3 Наказу № 236 затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, де чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, та яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Так, в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 70500грн. за період березень 2015року по взаємовідносинам з ТОВ "Амірант - Центр", у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.2016 року № 0000151401 та № 0000161401 на загальну суму 70500,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.2016 року № 0000151401 та № 0000161401 на загальну суму 70500,00 грн.- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 квітня 2016 року № 0000151401 форма «В;», яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду в розмірі 30000 грн. та від 19 квітня 2016 року № 0000161401 форма «Р», яким встановлено суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями складає 27000 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 13500 грн.

Стягнути з Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (84500, м. Артемівськ, вул. Комсомольська, буд.8, ЄДРПОУ 39884035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" (84500, м. Артемівськ, вул. Пушкіна, буд. 42, кв.3) судовій збір сплачений платіжним дорученням № 2415 від 06 червня 2016 року в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.