Постанова

від 23.08.2016 по справі 805/1553/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №805/1553/16-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засідання ОСОБА_3

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 - за дов. від 03.06.2015р.

ОСОБА_5- за дов. від 03.06.2015р.

від відповідача: ОСОБА_6 - за дов. від 11.08.2015р.

ОСОБА_7 - за дов. від 22.08.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 30 червня 2016 року

по адміністративній справі № 805/1553/16-а (суддя Галатіна О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрпродукт»

до Артемівської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на загальну суму 70500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт» (далі товариство, платник податків, позивач у справі) у червні 2016 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі інспекція, податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 року: № НОМЕР_1, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 30 000 грн. та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями 27000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13500 грн., з підстав протиправності їх прийняття, з посиланням на протиправність їх прийняття (а.с.4-12,15,16).

Постановою суду першої інстанції від 30 червня 2016 року ухваленою в порядку письмового провадження, позовні вимоги товариства задоволено, в наслідок чого, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 19 квітня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, з мотивів відсутності підстав їх прийняття (а. с. 111-115).

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Амірант - Центр», що доведено відповідними первинними документами, тим самим спростовані висновки податкового органу щодо податкових правопорушень, які встановлені актом перевірки.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові повністю (а.с.120-121).

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на відсутність реально вчиненої господарської операції між позивачем та ТОВ «Амірант - Центр» (далі контрагент позивача). До таких висновків податковий орган дійшов на підставі узагальненої податкової інформації ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС м. Києва від 15.10.2015 № 2782/26-54-15-01/39602425 у відношенні ТОВ «Амірант - Центр». З даної податкової інформації вбачається, що контрагентом позивача не надано первинних документів щодо походження товарів та послуг, відсутні трудові ресурси (1 особа), відсутні основні фонди та транспортні засоби, не здійснюється імпортних операцій, з огляду на що неможливо підтвердити реальність здійснення начебто фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представники позивача у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Представники відповідача під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги підтримали.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 26 грудня 2000 року, що підтверджується Довідкою АБ № 460161 з ЄДР (код ЄДРПОУ 31226305, 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Пушкіна, 42/3) (а.с.34).

Предметом діяльності товариства, як суб'єкта господарювання серед інших видів діяльності згідно з пунктом 3.2 його Статуту є добування та виробництво солі.

В період з 24.03.2016 р. по 30.03.2016 р. працівниками відповідача, на підставі наказу № 95 від 21.03.2016 року, проведено документальну позапланову перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток, збиток) з податку на прибуток підприємства за 2015 рік під час здійснення взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Амірант - центр» за березень 2015 року, за результатами якої 06.04.2016 року складено акт № 52/14/31226305 (далі акт перевірки, а. с. 63, 64-84).

Висновками акту перевірки встановлені порушення ведення позивачем податкового обліку та встановленні податкові правопорушення стосовно формування позивачем податку на прибуток внаслідок завищення валових витрат та податку на додану вартість в частині завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення цього податку.

Пунктом другим висновків акту перевірки встановлені порушення позивачем положень п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за березень 2015 року в сумі 30000 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 30000 грн., у тому числі: за березень 2015 року - 30000 грн.

Пунктом третім висновків акту перевірки встановлені порушення позивачем положень п. п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 27000 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 27000 грн.

На підставі акту перевірки, керівником податкового органу 19.04.2016 року винесені спірні податкові повідомлення - рішення.

Спірним податковим повідомлення - рішенням № НОМЕР_1 (форма «В4»), позивачу, як платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 30000 грн. Правовою підставою прийняття цього податкового повідомлення - рішення наведені положення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (а.с.15).

Податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_2 (форма «Р») збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 27000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 13500 грн. правовою підставою збільшення грошових зобов'язань наведені положення пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі п. 123.1 ст.123 цього кодексу (а.с.16).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного провадження та долученими до матеріалів справи документами, між позивачем та його контрагентом, товариством з обмеженою відповідальністю "Амірант - Центр" (ЄДРПОУ 39602425, місцезнаходження юридичної особи: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, 17, ІПН платника на додану вартість 396024226540) 27.02.2015 року укладено договір №1527 про надання маркетингових послуг, за умовами якого замовник (ТОВ "Укрпродукт") доручає виконавцеві (ТОВ "Амірант - Центр"), а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять замовника, і які визначені у цьому Договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за п. 1.2 цього договору є сіль.

На виконання умов договору виконавець зобов'язаний: надати результати досліджень із детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень; навести в результатах досліджень, адреси, звіти; у випадку залучення до проведення досліджень третіх осіб забезпечити повну конфіденційність отриманої від замовника інформації (п.3.1. Договору). Замовник за цим договором виплачує виконавцю плату за надання послуг в розмірі 180000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 30000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.6.1. договору) (а. с. 37-38).

На переконання реальності вищезазначених господарських операцій із своїм контрагентом, позивач надає акт надання послуг № 155 від 31.03. 2015 року, рахунок на оплату № 155 від 31.03. 2015 року, звіт про виконання маркетингових робіт (а. с. 39, 40, 51-55).

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ "Амірант - Центр" виписана податкова накладна № 155 від 31 березня 2015 року, яка відображена позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 року, податковий кредит за якою складає 30000 грн. (а. с. 41,47).

За першою з подій сформовані валові витрати позивачем шляхом віднесення до їх складу 150000 грн., у першому кварталі 2015 року та податковий кредит березня 2015 року, шляхом включення до його складу 30000 грн.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Амірант - Центр", що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 19 травня 2015 року та № 57 від 26 травня 2015 року, які долучені до матеріалів справи (а.с.56-57).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності формування позивачем валових витрат за перший квартал 2015 року та податкового кредиту за березень 2015 року за його взаємовідносинами з ТОВ "Амірант - Центр". як контрагентом позивача.

Аналіз покладених в основу податкового правопорушення норм Податкового кодексу України, щодо зменшення від'ємного значення є наступним.

Відповідно до п. п. «а» п. 198.1. ст. 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення зокрема послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням послуг.

За положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України, яка встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за положеннями підпункту «б» цього пункту залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В основу визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток покладені положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, які встановлюють об'єкт оподаткування.

Податковий орган в акті перевірки, під час розгляду справи судом першої інстанції, в апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження доводить те, що надання маркетингових послуг для позивача його контрагентом місця не мало, виконання маркетингових послуг не підтверджено належним чином складеними документами.

Відповідно до п.14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Склад витрат, засади методологічного формування інформації про витрати підприємства в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положеннями (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19 січня 2000 року за №27\4248, є нормативно - правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин за положенням п. 2 ч. 1 ст. 9 КАС України (надалі Стандарт).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для якого вони здійснені, про що зазначено пунктом 7 Стандарту.

За положеннями пункту 17 та 19 цього Стандарту витрати на збут включають серед витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), витрати на дослідження ринку (маркетинг).

З урахуванням норм зазначених пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до норм цієї статті, наведеного аналізу положень Стандарту, положень статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-14, за якою бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Відповідно до підпункту «з» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, умовою віднесення витрат на збут до складу валових витрат є їх пов'язаність із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, тобто це мають бути витрати пов'язані виключно зі збутом товарів, саме тоді вони включаються до складу інших витрат.

Виходячи із умов договору укладеному між позивачем та його контрагентом про надання маркетингових послуг, об'єктом дослідження є сіль, методами та способами проведення маркетингових досліджень є самостійний опит потенціальних клієнтів.

Єдиним документом, який доводить факт виконаних робіт (послуг) є Звіт про виконання, в якому зазначено, що виконавцем складений список клієнтів для укладення та пролонгації договорів на поставку солі, за наслідками телефонного опитування. Таких клієнтів зазначено 39, із яких 7 були постійними контрагентами позивача з 2014 року, про що зазначено актом перевірки та поясненнями посадових осіб наданими в ході перевірки податкового органу. Будь-яких підтверджень того, що інші 32 контракти у березні 2015 року стали наслідком телефонного опитування керівників покупців солі в матеріалах справи відсутні. Позивачем жодних підтверджень про укладення договорів після телефонного опитування, під час розгляду справи судом першої інстанції та впродовж апеляційного провадження не надано. Таким чином, витрати на маркетинг як послугу, місце надання якої договором, актом передачі та звітом не визначено. Не доведене, також не доведений розрахунок ціни послуги, як обов'язкової умови договору.

Відсутність зв'язку між маркетинговими послугами та збутом солі позивачем доводить безпідставним включення ним суми цієї послуги у розмірі 150000грн. до складу валових витрат товариства за перший квартал 2016 року. Віднесення витрат на збут до складу фактичної собівартості солі за березень 2015 року, в розмірі понад 12 відсотків не доводить зв'язок понесених витрат за спірними операціями на маркетингові послуги зі збутом солі у цьому звітному періоді.

Друга обставина, яка потребує дослідження полягає у дотримані платником податків вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України, яка передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Вимоги до первинного документа, як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлені частиною 2 статті 9 цього Закону. Обов'язковими реквізитами відповідно до цієї статті є: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинними документами в межах спірних відносин, які стали підставою для формування валових витрат є акт надання послуг від 31 березня 2015 року, який не отримує в собі місця складання, який не отримує повної інформації, усіх реквізитів відповідно до пункту 14 Розділу 4 та п.5.14 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Державної уніфікованої системи документації, Національний стандарт України, затверджені наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, та звіт виконання маркетингових послуг від 31 березня 2015 року, який не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції, що унеможливлює прийняття зазначених документів до обліку та спростовує правомірність віднесення на їх підставі витрат у сумі 150000 грн. до складу валових, і як наслідок цього доводить склад податкового правопорушення стосовно завищення валових витрат. Прийнятий позивачем до оплати рахунок взагалі не отримує в собі прізвища та посади особи, яка його підписала.

Завищення валових витрат призвело до правомірного визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вимоги до податкової накладної, як податкового документа визначенні статтею 201 ПК України. Право на віднесення суми податкового кредиту поставлене в залежність від здійснення операції зокрема отримання послуг відповідно до абзацу першого та четвертого (підпункт «в») пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України. Норми саме цієї статті у сукупності з положеннями пункту 198.3 цієї статті покладені в основу визначення податкового правопорушення, яке стало підставою для зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду визначеного відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Недоведеність позивачем операції отримання маркетингової послуги пов'язаної зі збутом солі, унеможливлює погодження судом правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту у сумі 30000 грн., за податковою накладною складеною та виданою його контрагентом від 31.03.2015 року № 155.

З огляду на доведені податкові правопорушення, колегія суддів погоджує правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, при прийняті постанови, внаслідок чого наявні обставини для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 70, ст. 71, ст. 79, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 та п.4 ч. 1 ст. 202 , ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1553/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1553/16-а - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 року № НОМЕР_1, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 30 000 грн. та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями 27000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13500 грн. - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 23 серпня 2016 року. Повний текст постанови складений та підписаний у нарадчій кімнаті 23 серпня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2