Ухвала

від 12.07.2016 по справі 825/870/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/870/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Теплосервіс Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Теплосервіс Груп» (далі - Позивач, ТОВ «АТГ») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001131400 від 13.04.2016 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано доказів безтоварності укладеного Позивачем з ТОВ «Медея ЛТД» договору.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника Відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у березні 2016 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі наказу від 12.03.2016 року №392 (а.с. 79), направлень від 14.03.2016 року №537 (а.с. 80) і від 14.03.2016 року №536 (а.с. 81) та згідно пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.04.2013 року по 31.12.2015 року та іншого законодавства за період з 12.04.2013 року по 31.12.2015 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 39 600,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 39 600,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 25.03.2016 року №117/22/38440639 (а.с. 83-95). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 13.04.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001131400 (а.с. 8), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 49 500,00 грн., у тому числі за основним платежем - 39 600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9 900,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, на формування Позивачем рядка 02 декларації за 2015 рік «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» мало вплив віднесення до показників формування витрат підприємства згідно п. 2 «Звіт про фінансові результати» фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, поданим до ДПІ у Ріпкинському районі 29.02.2016 року за №1600001454, та рахунком 93 «Витрати на збут», отримані від ТОВ «Медея ЛТД» послуги по реконструкції та переоснащенню системи опалення нежитлових приміщень районного будинку культури в м. Радомишль.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та вказаним суб'єктом господарювання договору, суд першої інстанції встановив наступне.

Між відділом культури Радомишльської РДА Житомирської області (Замовник) та ТОВ «Альянс Теплосервіс Груп» (Підрядник) укладено договір №1 від 24.04.2015 року (далі - Договір №1) (а.с. 10-15), за умовами якого Позивач зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботи по реконструкції та переоснащення системи опалення нежитлових приміщень будинку культури по вул. Соборний майдан, 16 у м. Радомишль Житомирської області.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що у процесі виконання цього Договору Підрядник має право залучати до виконання вказаних у п. 1.1 даного Договору робіт інших осіб (субпідрядника з відповідними ліцензіями) з дотриманням положень ст. 838 ЦК України.

Відповідно до п. 4.1 Договору №1 вартість виконання робіт складає 290 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 9.1 Договору №1 визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дії до повного його виконання, але не пізніше тридцяти днів з моменту повної оплати.

Згідно платіжного доручення від 06.05.2015 року №1 (а.с. 19) відділом культури Радомишльської РДА кошти у повному розмірі були перераховані Позивачу 08.05.2015 року.

Разом з тим, у подальшому згідно додаткової угоди №1 від 10.07.2015 року до Договору №1 (а.с. 16) п. 9.1 Договору №1 викладено у такій редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання але не пізніше дев'яносто днів з моменту повної плати».

З метою забезпечення виконання договірних зобов'язань між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Медея ЛТД» (Виконавець) укладено договір №1-05-2015 від 12.05.2015 року (далі - Договір) (а.с. 20-21), за умовами якого Виконавець виконує роботи по реконструкції та переоснащення системи опалення нежитлових приміщень районного будинку культури по вул. Соборний майдан, 16 у м. Радомишль Житомирської області.

Згідно п. 2.2 Договору загальна його сума складає 220 000,00 грн.

Про реальність виконання договірних зобов'язань, на переконання суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 24); платіжних доручень (а.с. 25-27); підсумкової відомості ресурсів (а.с. 52-62); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с. 63-73); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (а.с. 74); експертних звітів (а.с. 118, 119); декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с. 120) та декларації про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 121-126).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладеного Позивачем з ТОВ «Медея ЛТД» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, у зв'язку з чим підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства з огляду на те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 року №МД-0000271 (а.с. 24) містить всі обов'язкові реквізити, у тому числі змісту та обсягу господарській операції (встановлення димохідної труби та каналів димолвидавлення та монтаж опалення (об'єкт: підвал кінотеатру в м. Радомишль)), а також розшифровки підписів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій - ОСОБА_3 з боку ТОВ «Медея ЛТД» та ОСОБА_4 з боку ТОВ «Альянс Теплосервіс Груп».

Крім того, судовою колегією враховується, що аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів свідчить про відповідність їх вимогам ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

При цьому згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 останній носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Відтак, оскільки чинним законодавством прямо передбачено перелік первинних документів, які складаються суб'єктами господарювання при виконанні будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів, судова колегія вважає помилковим твердження Апелянта про те, що наявність, на його думку, недоліків в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 року №МД-0000271 може свідчити про безтоварність господарської операції за Договором, адже у розумінні ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 такий акт є факультативним. Поряд з цим, як було встановлено раніше, доказів наявності будь-яких суперечностей у складеній відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 первинної документації Відповідачем надано не було. Не встановлено їх і в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, зареєстрованою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області 25.05.2016 року за №ЖТ143161440876 декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (а.с. 121-126), підтверджується виконання робіт за Договором.

Посилання Апелянта на відсутність у матеріалах справи документального підтвердження визначення цін на матеріали та послуги, документів, які підтверджують вартість проїзду трьох працівників туди й назад, проїзд працівників туди й назад на машині з матеріалом, проживання трьох чоловік, виїзд працівників в 2 села для доопрацювання систем опалення, затрати на харчування і проїзд робітників по містечку судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки проведення перевірки дотримання вимог нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії в силу п. 1 затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 30.12.2014 року № 381 з проведення перевірки дотримання вимог нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, належить до повноважень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

З аналогічних підстав відхиляються доводи ГУ ДФС у Чернігівській області щодо невідповідності, на його думку, витрачених ТОВ «Медея ЛТД» людино-годин реальній тривалості робочого часу у період з 15.06.2015 року по 19.06.2015 року та з 24.06.2015 року по 30.06.2015 року.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що людина-година є одиницею вартісної оцінки роботи, яку здійснює за нормами одна людина протягом однієї години. При цьому, встановлений норматив людино-годин не обов'язково свідчить, що саме стільки часу було використано особою на виконання певної роботи.

Крім того, твердження Апелянта про неможливість встановлення матеріалів, які перевозилися з м. Чернігова до м. Радомишля в якості підстави для визнання господарської операції безтоварною судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, використання автомобіля КАМАЗ-5410 №СВ4085АХ підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 41-42), по-друге, податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. При цьому, матеріали справи свідчать, що договору перевезення між сторонами не укладалося, а відтак приписи затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1998 року №128/2568 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, до спірних правовідносин застосовуються необов'язково.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем договорів.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 134.1.1 п. 134. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «Медея ЛТД» договору, по-друге, правомірність включення до складу витрат суми коштів, сплаченого на виконання останнього, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Альянс Теплосервіс Груп», а відтак твердження суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.04.2016 року №0001131400 є обґрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року задоволено клопотання ГУ ДФС у Чернігівській області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року у розмірі 1 515,80 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 1 515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Теплосервіс Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ 39392183) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.