Рішення

від 11.07.2016 по справі 903/307/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2016 р. Справа № 903/307/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УВК УкраїнаВ» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТОП ОСОБА_1В» , Ковельський р-н, с.Новий Мосир

про стягнення 153052,46грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 01.10.2015р.

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 16.05.2016р .

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«УВК УкраїнаВ» звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТОП ОСОБА_1В» про стягнення завданих збитків в розмірі 153052,46грн.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір №2708/1-15п на транспортне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному напряму від 27.08.2015р., заявку №4 від 27.08.2015р., товарно-транспортну накладну (CMR)№100000000/2015/844803, внутрішній акт/акт контрольної перевірки від 08.09.2015р., договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №0206/1-15к від 02.06.2015р., заявку №5 від 27.08.2015р., претензію за вих. №53 від 21.09.2015р., лист за вих. №343 від 20.10.2015р., лист за вх. №97/1 від 29.01.2015р., претензію за вих. №126 від 24.11.2015р., претензію №8 від 10.09.2015р., рахунок на оплату №8881 від 04.12.2015р., відповідь на претензію за вих. №98 від 17.11.2015р., платіжні доручення №3527 від 15.12.2015р., №4502 від 26.01.2016р., витяг з ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю В«УВК УкраїнаВ» , витяг з ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТОП ОСОБА_1В» .

Представник позивача в судових засіданнях 05.07.2016р. та 11.07.2016р. подала наступні документи:

1.) заяву про продовження процесуальних строків за вх. №01-66/106/16 для надання додаткових документів;

2.) клопотання за вх. №01-54/6208/16 від 11.07 2016р., в якому просить долучити до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної №100000000/2015/844803.

Заява про продовження процесуальних строків до задоволення не підлягає, оскільки розгляд справи продовжено до 25.07.2016р. за заявою відповідача за вх. №01-66/76/16 від 17.05.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю.

Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Київській області на вимогу ухвали суду від 17.05.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю подав лист за вх. №01-54/5593/16 від 22.06.2016р., в якому повідомив, що за фактами вказаними в ухвалі господарського суду Волинської області, слідчим відділом Броварського ВП ГУ НП в Київській області, кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились та не розслідувались.

Представник відповідача в судових засіданнях 05.07.2016р. та 11.07.2016р. подав наступні документи:

1.) клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу за вх. №01-54/5656/16 від 05.05.2016р.;

2.) відзив за вх. №01-54/5960/16 від 05.07.2016р. в якому заперечує проти позову повністю з наступних підстав:

- порушення п.158 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі - Статут), п.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ст.34 ГПК України;

- відповідно до ч.2 ст.33 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

- у порушення принципу допустимості доказів за ч.2 ст.33 ГГІК України позивач надав суду неналежний доказ встановлення факту недостачі при перевезенні.

- пунктом 158 Статуту встановлено: Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми. Форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами;

- пунктом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено:

« 15. Правила складання актів

15.1. У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.?

15.2. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті

такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

15.3. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними».

- наданий позивачем внутрішній акт контрольної перевірки (додаток № 4 до позовної заяви) є неналежним і недопустимим доказом, оскільки не відповідає встановленій формі Правил; відсутній суб'єкт складання - вантажовідправник або вантажоодержувач; наявність підпису лише водія тягне недійсність акту згідно пп. 15.3. Правил;

- наданий позивачем доказ - внутрішній акт контрольної перевірки не відповідає вимогам Статуту і Правил та є неналежним і недопустимим доказом у розумінні ст. 33 ГПК України;

- порушення п.160 Статуту автомобільного транспорту УРСР, ст.925 ЦК України, ст.1 ГПК України.

- згідно п.160 Статуту право на пред'явлення позову у випадку втрати або недостачі вантажу належить вантажовідправнику або вантажоодержувачу. Аналогічне положення визначено у ч.2 ст.925 ЦК України. Позивач не є ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем;

- позивачу не належить право на позов, що випливає з недостачі вантажу.

3.) клопотання за вх. №01-54/5958/16 від 05.07.2016р.;

4.) клопотання за вх. №01-54/6178/16, в якому просить суд винести окрему ухвалу щодо порушення законності у діяльності державного органу - Броварського відділу поліції; зобов'язати провести службове розслідування за фактом діяльності або бездіяльності працівників Броварського відділу поліції у дату 08.09.2015р. за повідомленим фактом крадіжки; надіслати повідомлення прокурору м. Бровари про факт крадіжки частини вантажу, що був доставлений у м.Бровари 08.09.2015р. за товарно-транспортною накладною (CMR) №100000000/2015/844803.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

27 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УВК УКРАЇНА» («Експедитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ОСОБА_1» («Виконавець») був укладений договір №2708/1-15п на транспортне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному напрямку (а.с.8-11).

Відповідно до п.1.1. договору Експедитор доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по транспортному обслуговуванню з метою виконання перевезень вантажів Експедитора в міжнародному автомобільному сполученні на підставі окремих Заявок Експедитора, які підтверджуються оформленням міжнародних накладних (СМR).

Відповідно до пункту 2.1.6 Договору Виконавець зобов'язаний забезпечувати збереження вантажу, що перевозиться, і засобів пакетування впродовж усього шляху перевезення вантажу з моменту завантаження автотранспортного засобу в пункті відправлення і до моменту розвантаження в пункті призначення, вказаному в СМR.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору Виконавець несе матеріальну відповідальність в повному об'ємі за збитки, заподіяні Експедиторові, внаслідок неналежного виконання цього Договору і Заявки, повної або часткової втрати, ушкодження вантажу, погіршення його якості, а також втрати товарного виду.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що матеріальний збиток, завданий Експедитору з вини Виконавця відшкодовується з урахуванням інвойсів на вантаж, які перевозяться в автомобілі.

27.08.2015р. сторонами була підписана Заявка № 4 для здійснення перевезення вантажу за маршрутом Кліпхаузен (Німеччина) - Бровари (Україна), відповідно до якої була оформлена товарно- -транспортна накладна (СМR) № 100000000/2015/844803. Перевезення вантажу здійснювалося транспортним засобом Експедитора АС 5650 ВС / АС 3324 ХТ, водій - ОСОБА_5 (а.с.12).

Власником вантажу є клієнт позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумний дім» (замовник), з яким укладений договір №0206/1-15к про надання транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2015 р. (а.с.15-20). Вантаж був переданий для перевезення за маршрутом Кліпхаузен (Німеччина) - Бровари (Україна) на підставі заявки № 5 від 27.08.2015 р. (а.с.21).

Як встановлено матеріалами справи, взятий до перевезення товар згідно СМR №100000000/2015/844803 було доставлено в м. Бровари.

08.09.2015р. при прийомі вантажу було виявлено нестачу вантажу, про що складено Внутрішній акт/ Акт контрольної перевірки № 3873342 (а.с.14), яким була зафіксована нестача товару, а саме:

- Артикул 4014612500694 - 313 шт.;

- Артикул 4014612500656 - 1 753 шт.;

- Артикул 4014612500113- 4 020 (204 +3 816) шт.;

- Артикул 4014612500601 - 1 272 шт.

З метою покриття збитків від нестачі власник товару ТзОВ «Розумний Дім» звернувся до експедитора ТОВ «УВК Україна» із претензією від 10.09.2015р. та рахунком на його оплату №8881 від 04.12.2015р. (а.с.30-31).

В судовому засіданні представник ТОВ «УВК Україна» пояснила, що оскільки за умовами договору №0206/1-15к від 02.06.2015р. Експедитор зобов'язався за винагороду і за рахунок ТзОВ «Розумний дім» (Замовник) організувати перевезення вантажів замовника та виконання зазначених у Заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародними перевезеннями, то згідно платіжного доручення № 3527 від 15.12.2015 р. на суму 76 526, 23 грн. та № 4502 від 26.01.2016 р. на суму 76 526, 23 грн. (а.с.33-34) добровільно оплатило вартість нестачі товару в повному обсязі.

ТОВ «УВК Україна» в свою чергу 21.09.2015р. звернулось до відповідача із претензією про повернення сплачених коштів.

Між тим, перевізник ТзОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» у відповіді на претензію №343 від 20.10.2015р. відмовилось від оплати збитків за нестачу вантажу, посилаючись на те, що згідно укладеного договору №2708/1 -15п та заявки №4 від 27.08.2015року ТОВ «ТОП ОСОБА_1» здійснило свої зобов'язання по перевезенню вантажу (побутової хімії) за маршрутом Німеччина - Україна, м.Бровари в повному обсязі і в строк.

Після розмитнення товару, автомобіль НОМЕР_1/АС3324ХТ з цілою пломбою та непошкодженим тентом, прибув за вказівкою працівників на вашу же стоянку, яка знаходилась під охороною для подальшого розвантаження наступного дня на вашому складі. Вночі з 7 на 8 вересня 2015року на стоянці стався випадок крадіжки товару з його автомобіля, шляхом проникнення на територію стоянки та розриву тенту. По даному випадку працівниками фірми було проінформовано правоохоронні органи та здійснено всі необхідні процедури для фіксування факту крадіжки на території вашої стоянки.

Вважає, що під час відпочинку водій не міг і не повинен був виконувати обов'язки охоронника території стоянки та майна, тобто прямі обов'язки, а тому в даному випадку відповідальність за втрату вантажу несе охоронна фірма (а.с.25).

Відмова від добровільної сплати вимоги за претензією стала підставою для експедитора ТОВ «УВК Україна» для звернення із позовом та стягнення понесених збитків із перевізника за рішенням суду.

Надаючи правову оцінку заявленій вимозі суд дійшов висновку про те, що остання підлягає до задоволення виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, умовами договору №2708/1-15п від 27.08.2015р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УВК УКРАЇНА» («Експедитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ОСОБА_1» («Виконавець»), сторони передбачили, що перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється у відповідності з приписами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева, чинного законодавства України та положеннями даного договору (а.с.8-11).

Відповідно статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ч.1 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно ст.314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

За умовами п.2.1.6 договору перевізник взяв на себе зобов'язання забезпечувати збереження вантажу, що перевозиться, і засобів пакетування впродовж усього шляху перевезення вантажу з моменту завантаження автотранспортного засобу в пункті відправлення і до моменту розвантаження в пункті призначення, вказаному в CMR.

Як зазначалось вище, в ході міжнародного перевезення за СМR № 100000000/2015/844803 сталася нестача товару на загальну суму 153052,46грн., яка власнику вантажу сплачена Експедитором в добровільному порядку.

Факт нестачі підтверджується Внутрішнім актом/ Актом контрольної перевірки № 3873342 (а.с.14).

За змістом ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Доводи перевізника про те, що згідно ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, не взято до уваги суду, оскільки ст. 18 Конвенції передбачено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17, лежить на перевізнику.

В процесі судового розгляду перевізником не було подано належних доказів того, що нестача вантажу сталася внаслідок обставин, які виключають його відповідальність за втрату вантажу.

За його клопотанням суд ухвалою від 17.05.2016р. зобов'язав Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Київській області (07401, Київська обл., м.Бровари, вул. Кірова,24) подати господарському суду інформацію:

- чи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення щодо викрадення 08.09.2015 р. частини вантажу, був доставлений 08.09.2015 р. у м. Бровари Київської області за товаро-транспортною накладною (СМR) № 100000000/2015/844803?

- повідомити номер відповідного кримінального провадження;

- чи закрито таке кримінальне провадження, якщо так яка дата постанови ї ким прийнято рішення про закриття такого кримінального провадження?

- чи передано справу за кримінальним провадженням до суду?

У відповідь на який відділ поліції повідомив, що за фактами вказаними в ухвалі господарського суду Волинської області, слідчим відділом Броварського ВП ГУ НП в Київській області, кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились та не розслідувались.

Крім того, посилання на перевізника на неналежність складеного акта контрольної перевірки № 3873342 та відсутність відмітки в СМR № 100000000/2015/844803 як на підставу для звільнення його від відповідальності за нестачу вантажу також не є такими обставинами.

Із акту контрольної перевірки № 3873342 слідує, що він складений за участю водія перевізника та відповідальної особи експедитора, в акті є всі необхідні реквізити, які дають змогу встановити, що він був складений саме при вигрузці товару за СМR № 100000000/2015/844803.

Згідно п.1 ст.23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення.

Як встановлено, вартість нестачі вантажу визначена згідно товаро-транспортних документів, СМR № 100000000/2015/844803.

А сам акт про виявлену нестачу не суперечить змісту п.1, 2 ст.30 Конвенції.

Право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу визначено ст. 228 ГК України.

При цьому, згідно зазначеної норми закону право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання.

Разом з тим, у регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ №2/1244 від 19.01.2010р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми в розмірі 153 052,46грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТОП ОСОБА_1В» , підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані підлягають задоволенню в сумі 153052,46грн.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті судового збору, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст. 228, 314 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТОП ОСОБА_1В» (45092, Волинська обл., Ковельський р-н, с.Новий Мосир, вул. Молодіжна,10, код ЄДРПОУ 37580159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«УВК УкраїнаВ» (03115, м.Київ, просп. Перемоги, буд.136, кім.34, код ЄДРПОУ 39441523) 153052,46грн. збитків та 2295,79 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено13.07.2016р.

Суддя В. М. Дем`як