Рішення

від 07.07.2016 по справі 902/353/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2016 р. Справа № 902/353/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.

представників:

позивача: Радзевіла А.В., довіреність №3319/15 від 13.11.2015, паспорт серії СН 010748, виданий Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві 06.06.1995р.;

відповідача: Грозя О.В., довіреність №25 від 18.05.2016, паспорт серії АА №812077, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 20.07.1998р.,

у відсутності третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (вул. Леніна, 2-в, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130; вул. Туманяна, 15-а, м. Київ, 02002)

до : приватного підприємства "Віталавто" (вул. Господарський Двір, буд. 3, с. Комарів, Вінницький район, Вінницька область, 23251)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 21000)

про стягнення 117780 грн 42 коп.,

В С Т А Н О В И В :

публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Віталавто" про стягнення 117780 грн 42 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/353/16 з призначенням її до розгляду. Цією ж ухвалою суду залучено в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.

19.05.2016р. ухвалою суду відкладено слухання справи до 07.07.2016р. та продовжено, передбачений ст.69 ГПК України, строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні (07.07.2016р.) представник позивача заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Натомість представник відповідача в своїх усних поясненнях по суті спору визнав наявність заборгованості за договором про надання овердрафту №6989-О-2 від 04.07.2014р. та просив суд відстрочити виконання рішення суду у справі №902/353/16 до 30.09.2016р., про що надав суду відповідне клопотання від 07.07.2016р. з доданими до нього платіжними дорученнями, що підтверджують часткове погашення заборгованості перед позивачем.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання повноважного представника не направила, не зважаючи на те, що про дату час та місце судового засідання повідомлялася належним чином ухвалою, яка надсилалася їй рекомендованою кореспонденцією.

Зважаючи на достатність наявних у справі доказів для об'єктивного прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності останньої.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.07.2014 року між публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (банк) та приватним підприємством "Віталавто" укладено договір про надання овердрафту №6989-О-2 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом сплати з поточного рахунку позичальника №260001006989, відкритого в банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку (овердрафт), але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені договором.

Згідно із п. 1.2 Договору ліміт овердрафту за договором складає 100000 грн. При цьому станом на перше число кожного місяця ліміт овердрафту складає суму фактичної заборгованості за овердрафтом.

Відповідно до п. 1.3 Договору розмір плати за користування овердрафтом встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника-строку використання, а саме: 19,00% за строк використання від 1 до 3 днів (включно); 21,50% за строк використання від 4 до 7 днів (включно); 22,50% за строк використання від 8 до 15 днів (включно); 23,50% за строк використання від 16 до 30 днів (включно); 24,50% за строк використання від 31 до 45 днів (включно); 25,50% за строк використання від 46 до 60 днів (включно); 26,50% за строк використання від 61 дня.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що загальний термін користування овердрафтом закінчується 03.07.2015р. включно, якщо він не наступить раніше відповідно до умов п. 7.3. договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору позичальник повинен повернути банку основну суму боргу за овердрафтом, що обліковується за поточним рахунком, не пізніше строку (терміну) вказаного в п. 1.4 договору, якщо строк (термін) не наступить раніше відповідно до п. 7.3. Договору.

Пунктом 7.3 Договору сторонами серед іншого встановлено, що термін (строк) користування овердрафтом вважається таким, що закінчився і позичальник зобов'язаний повернути повну суму заборгованості за договором у випадку настання будь-якої з нижче перерахованих подій, не пізніше наступного робочого дня після настання таких обставин, зокрема в разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, які зазначені в договорі.

У відповідності до п.п. 5.1,5.2 Договору позичальник зобов'язаний поповнювати поточний рахунок та надає банку право списувати з поточного рахунку позичальника та/або будь-якого іншого поточного рахунку позичальника, що відкритий та/або буде відкритий в банку у майбутньому, проценти за користування овердрафтом у розмірі, передбаченому в пункті 1.3. Договору, які нараховуються на дебетове сальдо по поточному рахунку. Проценти нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком. При розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році. Нарахування процентів за користування овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в передостанній день терміну користування овердрафтом, зазначеного у п. 1.4. цього Договору, але в будь-якому випадку нараховуються до передостаннього дня строку (терміну) повернення овердрафту (включно).

Договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по договору (п. 10.2 Договору).

Додатковим договором №1 від 15.08.2014р. до договору про надання овердрафту №6989-О-2 від 15.08.2014р. сторони визначили ліміт овердрафту в розмірі 180000 грн.

Додатковим договором №1 від 20.03.2015р. до договору про надання овердрафту №6989-О-2 від 15.08.2014р. сторони внесли зміни до п. 1.3 договору, визначивши розмір плати за користування овердрафтом на рівні 39% річних.

Додатковим договором №3 від 03.07.2015р. до договору про надання овердрафту №6989-О-2 від 15.08.2014р. сторонами викладено в новій редакції п. 1.4 Договору, визначивши термін користування овердрафтом закінчується 02.07.2017р. включно, якщо він не наступить раніше відповідно до умов п. 7.3. договору.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача з 04.07.2014р. по 13.05.2016р. та довідкою банку щодо надання ПП «Віталавто» коштів за договором.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору в частинні своєчасного виконання ним своїх зобов'язань зі сплати процентів за користування овердрафтом не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком в сумі 117780 грн 42 коп., з яких 85809 грн 39 коп. прострочена заборгованість щодо повернення суми кредиту, 9608 грн 57 коп. прострочена заборгованість по процентам, 17897 грн 97 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за овердрафтом, 1764 грн 50 коп. пеня за несвоєчасне погашення процентів та 2700 грн штраф за ненадання документів банку згідно із п. 6.1 Договору.

Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину заборгованості по кредиту в сумі 48809 грн 39 коп. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості по кредиту в сумі 48809 грн 39 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно з п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми заборгованості по кредиту в розмірі 37000 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі. Правомірними та таким, що підлягаю задоволенню є також вимоги позивача про стягнення з відповідача 9608 грн 57 коп. простроченої заборгованості по процентам.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17897 грн 97 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за овердрафтом, 1764 грн 50 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів та 2700 грн штрафу за ненадання документів банку згідно із п. 6.1 Договору, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено, що за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3. договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення. За повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Крім того, згідно із п. 9.3 Договору позичальник зобов'язаний сплати банку штраф у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, зазначених у пп.п. 6.1-6.4, 6.6-6.7 чи п. 10.3 Договору - у розмірі 0,5% від розміру ліміту овердрафту, зазначеного у п. 1.2 договору.

За змістом п. 6.1 Договору протягом дії договору позичальник зобов'язаний надавати банку не пізніше 25 числа першого місяця кварталу наступного за звітнім належним чином оформленні документи, що характеризують його фінансовий стан і діяльність.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку пені та правильності нарахування штрафу судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Також в судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком до 30.09.2016 р.

Представник позивача висловив заперечення щодо вказаного клопотання відповідача.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача щодо даного клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Згідно із п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на встановлені обставини та наведені вище приписи законодавства, беручи до уваги складний фінансовий стан відповідача та його намір погасити наявну заборгованість перед банком, про що свідчить часткове погашення заборгованості по кредиту після порушення провадження у справі, враховуючи фінансову кризу та зростання інфляційних процесів в державі, суд приходить до висновку, що відстрочення виконання рішення забезпечить можливість отримання коштів позивачем (стягувачем) та забезпечить реальне виконання рішення суду, а тому заява відстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвали суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам, пені та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Таким чином, з огляду на вищевказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з відстроченням виконання рішення суду.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116, 121 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Віталавто" (вул. Господарський Двір, буд. 3, с. Комарів, Вінницький район, Вінницька область, 23251, код ЄДРПОУ 36407233) на користь публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (вул. Леніна, 2-в, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130; вул. Туманяна, 15-а, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 36964568) 37000 грн заборгованості по кредиту, 9608 грн 57 коп. простроченої заборгованості по процентам, 17897 грн 97 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за овердрафтом, 1764 грн 50 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 2700 грн штрафу за ненадання документів банку згідно із п. 6.1 Договору та 1049 грн 56 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 48809 грн 39 коп. заборгованості по кредиту припинити відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відстрочити виконання рішення суду у справі №902/353/16 до 30.09.2016 р.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 липня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- третій особі (АДРЕСА_1, 21000)