Рішення

від 06.07.2016 по справі 908/1052/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/51/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 Справа № 908/1052/16

За позовом: Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне, Василевський район, Запорізька область

до відповідача: Дніпрорудненського індустріального технікуму, м. Дніпрорудне, Василевський район, Запорізька область

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 05/002 від 04.01.2016р.

від відповідача: не з'явився.

Комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Василевський район Запорізька область заявлено вимоги до Дніпрорудненського індустріального технікуму, м. Дніпрорудне Василевського району Запорізька область про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 118 857,47 грн., у т. ч. інфляційні нарахування та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1052/16 присвоєно номер провадження 7/51/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2016 р. на підставі ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору у справі № 908/1052/16 продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено до 06.07.2016р. Під час розгляду справи оголошувалась перерва.

Позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка з урахуванням вимог ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду. Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову елегію в розмірі 63 478,56 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 51 923,87 грн., 3% річних розмірі 3 340,27 грн., всього 118 742,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку теплової енергії. На виконання умов договору позивачем була поставлена теплова енергія. В свою чергу відповідач виконав умови договору з оплати поставленої теплової енергії частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач з урахуванням зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечив, з наступних підстав: розрахунки здійснюються з урахуванням обсягу бюджетних призначень на оплату тепла в межах певних сум, оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт на відпуск теплової енергії, які мають бути складі і підписані сторонами договору, однак до матеріалів справи такі акти не надано. Відповідно до затвердженого Міністерством освіти кошторису, Технікум використав на оплату тепла весь обсяг наданих у 2014 році бюджетних призначень, що на думку відповідача, свідчить про належне виконання Технікумом своїх обов'язків за договором. Споживання тепла поза межами бюджетних призначень мало позадоговірний характер і питання стягнення заборгованості має регулюватися іншими правовими актами. Нарахування інфляції та 3% річних є безпідставним. Просили в задоволенні позову відмовити.

В продовжене судове засіданні 06.07.2016р. представник відповідача не з'явився. Про поважність причини неявки представника відповідача, суд належним чином не повідомлено.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору, відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Розгляд справи закінчено 10.08.2015р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між Комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі» (учасник) та Дніпрорудненським індустріальним технікумом (замовник) врегульовані договором на поставку теплової енергії № 05/38-Т/14 від 28.02.2014 р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався протягом січня-грудня 2014 року поставити Замовникові послуги, зазначені в ДК 016-2010 під кодом 35.30.1 - пара та гаряча вода: постачання пари та гарячої води (послуги з постачання теплової енергії), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1.).

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Додатковою угодою №2 від 30.12.2014р. дію договору про закупівлю продовжено на строк до 31.03.2015р., достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року.

Відповідно до п. 2.1 договору, учасник повинен поставити Замовнику послуги, якість яких відповідає вимогам і умовам Закону України «Про теплову енергію».

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору, розрахунки проводяться у безготівковій формі, за умови наявності у Замовника відповідного бюджетного призначення, шляхом оплати Замовником на розрахунковий рахунок учасника, згідно актів виконаних робіт на відпуск теплової енергії, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку Змовником.

До рахунка додається акт виконаних робіт на відпуск теплової енергії.

Строк поставки послуг з 01 січня 2014 року по 31.12.2014 року, п, 5.1 договору.

До матеріалів справи надано акти надання послуг від 31.01.2015р. та рахунки на оплату послуг на суму 141 310,14 грн. у т. ч. абонентської плати за обслуговування приєднаного теплового навантаження в розмірі 5593,08 грн., теплова енергія 112 165,37 грн., та оплату послуг на суму 5165,70 грн., у т. ч. абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження (населення) на суму 1207,89 грн. теплова енергія 3957,81 грн., акт надання послуг та рахунок на оплату від 28.02.2015р. про оплату абонентської плати за обслуговування приєднаного теплового навантаження (населення) на суму 1207,89 грн., теплова енергія на суму 3245,17 грн., всього 5343,67 грн.

Також надано акт звірки взаємних розрахунків №39 від 06.04.2016р., за даними якого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 293 378,34 грн.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши наявні у справі докази суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України? якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання віднесено встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно з п. 7 ст. 16 Закону, до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання віднесено встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідно до п. 6 ст. 19 та п. 11 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та додержуватись вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (надалі Правила), розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. п. 1, 5 п. 40 Правил, cпоживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічннх документів та договору і вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

При проведенні нарахувань за відпущену теплову енергію gозивачем застосовувались тарифи на теплову енергію, встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг: № 645 від 28.11.2014 року, які складають: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 1032,45 гри. за 1 Гкал. та місячна плата за одиницю теплового навантаження - 18218.49 гри. 1 Гкал|год. (діє з 01.12.2014 року);

Як встановлено матеріалами справи, позивач, у період часу січень та лютий 2015 року, надав теплову енергію на об'єкт відповідача, в повному обсязі на загальну суму 152 852,65 гривень. Скарги та претензії від відповідача, стосовно якості та кількості отриманої теплової енергії не надходило.

Відповідач виконав свої зобов'язання частково, здійснивши часткову оплату за відпущену теплову енергію за січень 2015 року в сумі 89 374,09 гривень.

Станом на 01.04.2016 року у відповідача існує непогашена заборгованість за поставлену теплову енергію за січень, лютий 2015 року на загальну суму 63 478,56 гривень, яка на час вирішення спору в суді не сплачена.

Згідно п. 4.1. договору № 05/38-1714 від 28.02.2014 року, розрахунки проводяться у безготівковій формі, згідно актів виконаних робіт на відпуск теплової енергії, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Замовником.

Акти надання послуг від 31.01.2015р. та 28.02.2015р. підписані сторонами без зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. 525, ст. 526 названого Кодексу і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд також вважає за необхідне зазначити про наступне, відповідно до Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Відповідно ж до ст. 51 даного кодексу розрядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання. Крім того, ст. 55 Бюджетного кодексу України визначено, що оплата комунальних послуг та енергоносіїв є захищеними видатками Державного бюджету України.

Заборгованість за надані послуги виникла на підставі договірних відносин, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов'язань.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Дніпрорудненського індустріального технікуму 63 478,56 грн. заборгованості документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 51 923,87 грн. та 3% річних в розмірі 3455,04 грн. за період лютий 2015 року по грудень 2015 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про правомірність здійснених розрахунків та з урахуванням обставин справи та неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позов в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог, таким чином позов підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про безпідставність позову не відповідають обставинам справи та спростовується наданими у справи доказами а також вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір з урахуванням зменшення розміру позовних вимог покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду внаслідок не виконання останнім своїх зобов'язань за договором.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Василевський район Запорізька область до Дніпрорудненського індустріального технікуму, м. Дніпрорудне Васильківський район Запорізька область задовольнити .

Стягнути з Дніпрорудненського індустріального технікуму (71630 м. Дніпрорудне Василевський район Запорізька область вул.. Ентузіастів 23 код ЄДРПОУ 00193594) на користь Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (71630, м. Дніпрорудне, Василевський район, Запорізька область, вул. Героїв праці 11, код ЄДРПОУ 32597943) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 63 478 (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 56 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 51 923 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять три) грн. 87 коп. 3% річних в розмірі 3 340 (три тисячі триста сорок) грн. 27 коп., судовий збір в розмірі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 14 коп.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет