Рішення

від 08.07.2016 по справі 910/10344/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2016Справа №910/10344/16

За позовом Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» простягнення 80877 грн. 37 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Чекменьов Ю.Г. - представник за довіреністю № 15/2 від 15.02.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 80877 грн. 37 коп., з яких 28381 грн. 34 коп. пені, 3786 грн. 00 коп. 3% річних та 48710 грн. 03 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4022/16 позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 59050 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп. Однак, відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 59050 грн. 00 коп., яке присуджене до стягнення вказаним рішенням суду, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 28381 грн. 34 коп. за період з 01.06.2015 по 31.05.2016, 3% річних у розмірі 3786 грн. 00 коп. за період з 12.04.2014 по 31.05.2016 та інфляційні втрати у розмірі 48710 грн. 03 коп. за період з 12.04.2014 по 31.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10344/16 та справу призначено до розгляду на 21.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.07.2016.

08.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач обґрунтував підстави для стягнення з відповідача пені.

У судовому засіданні 08.07.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038820269.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 08.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2010 між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (страховик) та Приватним підприємством «Стрілець 02 Плюс» (страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.05753, на умовах якого страхувальник передає, а страховик приймає на страхування відповідальність страхувальника перед споживачами охоронних послуг за ненавмисне невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за укладеними з контрагентами договорами охорони об'єктів.

Відповідно до п. 2.1 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 предметом страхування за даним договором є майнові інтереси, пов'язані з відповідальністю страхувальника перед контрагентами за ненавмисне невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором охорони, укладеним між страхувальником і контрагентом.

Згідно з п. 3.2 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 страховим випадком, за яким виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування вигодонабувачеві, є ненавмисне невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх зобов'язань за договором охорони, укладеним між ним та контрагентом, у результаті якого виник, що випливає з умов договору охорони, обов'язок страхувальника відшкодувати контрагенту завданий йому майновий збиток, що настав в результаті неправомірних дій третіх осіб, а саме: крадіжка, грабіж, розбій.

Відповідно до п. 4.1 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 величина ліміту відповідальності страховика, страхового тарифу, страхової премії та терміну її сплати за переданими на страхування конкретними об'єктами охорони встановлюється конкретним договором страхування, укладеним у відповідності з положеннями розділу 5 Генерального договору.

Згідно з п. 5.1 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 для укладення конкретного договору страхування страхувальник у термін не пізніше 3-х робочих днів до початку його дії, якщо інше не обумовлено сторонами додатково, передає страховику за наданою ним формою перелік об'єктів охорони, що передаються на страхування.

Відповідно до п. 6.3 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 термін дії конкретного договору страхування вказується у конкретному договорі страхування.

Відповідно до п. 10.12 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

Судом встановлено, що 26.03.2014 між Приватним підприємством «Стрілець 02 Плюс» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (страховик) укладено Договір страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753, відповідно до умов якого страхувальник передає, а страховик приймає на страхування на умовах Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 відповідальність страхувальника перед третіми особами (контрагентами) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за укладеними договорами охорони, перелік яких наведений у договорі, серед яких Договір охорони № 03/01-13 від 25.12.2013, укладений з контрагентом Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3», адреса об'єкту охорони - м. Київ, вул. Ревуцького, 7/В, ліміт відповідальності - 60000 грн. 00 коп.; страховий тариф - 0,095%, страхова премія - 57 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 2, 3 Договору страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014 початок дії договору страхування - 01.04.2014; закінчення дії договору страхування - 30.04.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 25.12.2013 між Приватним підприємством «Стрілець 02 Плюс» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (замовник) укладено Договір охорони № 03/01-14, відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає і виконує обов'язки по забезпеченню охорони об'єкта на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013 назва і розташування об'єкта: будівельний майданчик житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 7/В в Дарницькому районі.

Згідно з підпунктом а) пункту 5.1 Договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013 виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду), спричинені крадіжками товарно-матеріальних цінностей, здійсненими ми шляхом злому на об'єктах замків, вікон, вітрин та огорож, іншими засобами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання виконавцем встановленого на об'єкті порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей, а також розкраданням, здійсненими шляхом грабежу або при розбійницькому нападі.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору, та закінчується 31.12.2014.

Судом встановлено, що 09.03.2016 Приватне підприємство «Стрілець 02 Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхового відшкодування за Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014 у розмірі 59050 грн. 00 коп. (справа № 910/4022/16).

Обгрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/4022/16, позивач вказав на те, що 19 липня 2010 року між Приватним підприємством "Стрілець 02 Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" було укладено Генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-0105753, відповідно до якого страхувальник передає, а страховик приймає на страхування відповідальність страхувальника перед споживачами охоронних послуг на ненавмисне чи неналежне виконання зобов'язань за укладеними з контрагентами договорами охорони об'єктів. 09.04.2014 року на будівельному майданчику за адресою м. Київ, вул.. Ревуцького, 7/В було вкрадено 2300 м. кабелю ВВГ-нгд 3*1,5 та 4000 м. кабелю ВВГ-нгд 3*2,5 на загальну суму 71019,61 грн.

Позивач зазначив, що він повідомив страховика про настання страхового випадку та подав необхідні документи для виплати страхового відшкодування, передбачені умовами Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010, та 29 вересня 2014 року звернувся до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 59050,00 грн.

Однак, листом вих. № 385 від 19.01.2015 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753.

З огляду на викладене, Приватне підприємство «Стрілець 02 Плюс» у справі № 910/4022/16 просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування за Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014 у розмірі 59050 грн. 00 коп. (в межах ліміту відповідальності відповідача - 60000 грн. 00 коп. та за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 950 грн. 00 коп.)

24.03.2016 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі № 910/4022/16, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 59050 грн. 00 коп., пеню у розмірі 12955 грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 3446 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 44035 грн. 12 коп., у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є новими позовними вимогами та позивачем у позові не заявлялись.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4022/16, яке набрало законної сили 05.05.2016, позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 59050 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

16.05.2016 на виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4022/16, яке набрало законної сили 05.05.2016, видано наказ.

Наразі, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 28381 грн. 34 коп. за період з 01.06.2015 по 31.05.2016, 3% річних у розмірі 3786 грн. 00 коп. за період з 12.04.2014 по 31.05.2016 та інфляційні втрати у розмірі 48710 грн. 03 коп. за період з 12.04.2014 по 31.05.2016.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 9.1 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний крім письмового повідомлення про подію, що має ознаки страхової, надати страховику документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитків: заяву про виплату страхового відшкодування (страхового звернення); конкретний договір страхування; копію договору охорони; документи, що засвідчують факт настання страхового випадку, який призвів до збитків контрагента в результаті ненавмисного невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань страхувальником; довідка територіального органу внутрішніх справ про порушення кримінальної справи, або відмову у порушенні кримінальної справи за фактом викрадення, знищення чи пошкодження майна на об'єкті; якщо за фактом нанесення майнових збитків прийняте рішення суду, страхувальник надає страховику копію цього рішення, що засвідчує факт настання страхового випадку, який призів до збитків контрагентом в результаті ненавмисного невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань страхувальником та розмір завданих збитків; акту інвентаризації (звірки, експертиза) по ушкодженому, знищеному чи викраденому майну об'єкта охорони внаслідок ненавмисного невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань страхувальником, підписаного страхувальником та контрагентом; письмову претензію контрагента щодо відшкодування йому страхувальником понесеного збитку.

Відповідно до п. 9.5 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 за даним договором відшкодовується прямий, дійсний збиток, нанесений контрагенту в результаті ненавмисного невиконання або неналежного виконання страхувальником своїх зобов'язань за договором охорони.

Згідно з п. 9.7 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 розмір збитків, при відсутності суперечки, визначається на підставі документів і розрахунків, поданих страхувальником, а також одержаних страховиком матеріалів, інформації, висновку аудитора, банківських, фінансових, податкових органів, відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування, правоохоронних і пожежних підрозділів, юридичних фірм.

Судом встановлено, що 14.04.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу відповідача за № 5390 від 14.04.2014) позивач надав відповідачу копію Договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013 та відповідні фотографії, що підтверджується супровідним листом вих. № 04/4 від 11.04.2014, копія якого долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 01.07.2016.

Судом встановлено, що 09.09.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу відповідача за № 11405 від 09.09.2014) позивач надав відповідачу додаткові документи, зокрема претензію № 3/155-2 від 05.09.2014, довідку Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві від 24.06.2014, копію наказу про проведення інвентаризації № 06-ОД від 10.04.2014; бухгалтерську довідку від 10.04.2014; копію договору підряду № 113 від 08.07.2013; копії видаткових накладних; копію специфікації обладнання, що підтверджується супровідним листом вих. № 08/9 від 08.09.2014, копія якого долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 01.07.2016.

Судом встановлено, що 15.09.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу відповідача за № 11652 від 15.09.2014) позивач додатково надав відповідачу додаткові документи, а саме: доповідну записку від 10.04.2014, пояснення охоронників від 09.04.2014 (матеріали службового розслідування по факту крадіжки), копію журналу обліку прийому-передачі ТМЦ під охорону, що підтверджується супровідним листом вих № 15/9 від 15.09.2014, копія якого долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 01.07.2016.

Судом встановлено, що 30.09.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу відповідача за № 12171 від 30.09.2014) позивач подав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування за Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014.

Судом встановлено, що 21.10.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу відповідача за № 13026 від 21.102014) позивач надав відповідачу додаткові документи, а саме: лист № 02/10 від 02.10.2014 та акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.10.2014, що підтверджується супровідним листом вих № 21/10 від 21.10.2014, копія якого долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 01.07.2016.

Інших документів позивачем суду не надано. При цьому, з метою встановлення фактичних обставин справи, зокрема з метою встановлення дати подання позивачем всіх документів, необхідних для прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування, суд неодноразово ухвалами від 06.06.2016 та від 21.06.2016 зобов'язував відповідача надати суду копії матеріалів страхової справи щодо страхового випадку, який стався 09.04.2014 на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 7-В.

Однак, відповідач вимог ухвал суду не виконав, копій вказаної страхової справи суду не надав.

При цьому, з метою встановлення дійсних обставин справи, судом були досліджені матеріали справи № 910/4022/16 та зроблені копії необхідних документів, які долучено до матеріалів даної справи у судовому засіданні 08.07.2016.

Судом встановлено, що 25.11.2014 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу відповідача за № 14611 від 25.11.2014) Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі» (субпідрядник) надало відповідачу лист-відповідь вих № 237 від 20.11.2014 на запит відповідача № 10484 від 18.11.2014 щодо будівельних матеріалів, які надходили на об'єкт будівництва «Житловий будинок з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі міста Києва» (копія вказаного листа зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/4022/16 та долучена до матеріалів даної справи 08.07.2016).

Судом встановлено, що листом вих № 10803 від 27.11.2014 відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3», в якому просив надати додаткові документи, а саме видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, акти інвентаризації, картки складського обліку по руху кабельної продукції (копія вказаного листа зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/4022/16 та долучена до матеріалів даної справи 08.07.2016).

Суд зазначає, що відповідно до п. 9.3 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 у разі потреби, страховик має право вимагати від страхувальника інші документи, що свідчать про факт настання страхового випадку та розмір збитків.

Відповідно до п. 9.4 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 при необхідності, страховик робить запит про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, підприємств, установ і організацій, які володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини і обставини страхового випадку.

Суд зазначає, що останнім документом, який наявний в матеріалах даної справи та справи № 910/4022/16, та який адресований відповідачу, є лист-відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі» (субпідрядник) вих № 237 від 20.11.2014 на запит відповідача № 10484 від 18.11.2014 щодо будівельних матеріалів, які надходили на об'єкт будівництва «Житловий будинок з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі міста Києва» (копія вказаного листа зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/4022/16 та долучена до матеріалів даної справи 08.07.2016).

Вказаний лист був отриманий відповідачем 25.11.2014, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом відповідача на ньому (за вх. № 14611 від 25.11.2014).

Докази надання відповідачу інших документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чи прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 (Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014), а так само доказів звернення відповідача до страхувальника чи іншої особи щодо надання будь-яких інших документів, які є дійсно необхідними для прийняття відповідного рішення страховиком, - в матеріалах даної справи та в матеріалах справи № 910/4022/16 відсутні.

При цьому, судом встановлено, що листом вих № 385 від 19.01.2015 відповідач повідомив позивача про те, що він попередньо листом вих № 11204 від 11.12.2014 вже повідомив позивача про прийняте рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010. Крім того, відповідач повторно повідомив позивача про те, що не може кваліфікувати заявлену позивачем подію про недостачу 32 бухт електрокабелю, виявленого внаслідок інвентаризації 10.04.2014, як жодний зі страхових випадків, у зв'язку з чим змушене відмовити у виплаті страхового відшкодування (копія листа вих № 385 від 19.01.2015 зроблена судом самостійно з матеріалів справи № 910/4022/16 та долучена до матеріалів даної справи 08.07.2016).

Таким чином, як вбачається з листа відповідача вих № 385 від 19.01.2015, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010, про що повідомило позивача листом вих № 11204 від 11.12.2014.

Згідно з п. 10.1 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком в строк, не більший ніж 20 робочих днів з дня надання страхувальником останнього з усіх необхідних документів і відомостей про обставини настання випадку, що має ознаки страхового випадку, обумовлені цим договором страхування.

Згідно з п. 10.11 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причини відмови протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, станом на дату повідомлення відповідачем позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 - 11.12.2014, у відповідача були всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4022/16 позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 59050 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у справі № 910/4022/16 дійшов висновку про необгрунтованість відмови Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010, у зв'язку з чим задовольнив позов Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 59050 грн. 00 коп. за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 (Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014).

Відповідно до п. 10.3 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик здійснює її в 20-денний термін з моменту прийняття рішення про виплату, за винятком вихідних та неробочих днів.

Таким чином, беручи до уваги факт необґрунтованості прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, встановлений судом у справі № 910/4022/16 (дату прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (11.12.2014)), враховуючи встановлений строк для здійснення виплати страхового відшкодування (в 20-денний термін з моменту прийняття рішення про виплату, за винятком вихідних та неробочих днів), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу страхове відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 у розмірі 59050 грн. 00 коп. у строк до 15.01.2015 (включно ).

При цьому, суд зазначає, що у рішенні у справі № 910/4022/16 судом не встановлено конкретну дату виникнення у відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування.

Як встановлено судом, відповідачем не було виплачено позивачу страхове відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 (Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4022/16 позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» були задоволені у повному обсязі та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 59050 грн. 00 коп.

Доказів сплати відповідачем страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 (Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014) у розмірі 59050 грн. 00 коп. станом на дату розгляду даної справи у суді, сторонами суду не надано.

Наразі, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 28381 грн. 34 коп. за період з 01.06.2015 по 31.05.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 11.4.4 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010 страховик зобов'язаний при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування сплатити пеню у розмірі подвійної щоденної облікової ставки НБУ, встановленої у дні періоду прострочення, від несплачених сум за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повинен був виконати свій обов'язок зі сплати страхового відшкодування у строк до 15.01.2015 (включно), беручи до уваги положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про нарахування штрафних санкцій протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане, суд дійшов висновку, що обгрунтованим для нарахування пені є період з 16.01.2015 по 16.07.2015.

При цьому, суд зазначає, що умова п. 11.4.4. договору про нарахування пені за кожний день прострочення платежу не встановлює іншого строку нарахування пені, ніж той, що визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а визначає лише механізм нарахування пені.

Таким чином, зважаючи, що позивачем нараховано пеню за період з 01.06.2015 по 31.05.2016 та встановлений судом обгрунтований період нарахування пені - з 16.01.2015 по 16.07.2015, беручи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 01.06.2015 по 16.07.2015.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 59050 01.06.2015 - 16.07.2015 46 30% 4465,15 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є 4465 грн. 15 коп. за заявлений період нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» пені у розмірі 28381 грн. 34 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4465 грн. 15 коп .

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3786 грн. 00 коп. за період з 12.04.2014 по 31.05.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З огляду на те, що прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування виникло 16.01.2015, та доказів сплати страхового відшкодування відповідачем станом на дату розгляду справи у суді сторонами суду не надано, обґрунтованим для нарахування 3% річних є період з 16.01.2015 по 31.05.2016 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Перевіривши наданий позивачем ро ёзрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних до дати виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, тобто до 16.01.2015.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 59050 16.01.2015 - 31.05.2016 502 3% 2436,42 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 2436 грн. 42 коп. за заявлений період нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 3% річних у розмірі 3786 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2436 грн. 42 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 48710 грн. 03 коп. за період з 12.04.2014 по 31.05.2016.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на те, що прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування виникло 16.01.2015, та доказів сплати страхового відшкодування відповідачем станом на дату розгляду справи у суді сторонами суду не надано, обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат є період з 16.01.2015 по 31.05.2016 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування інфляційних втрат до дати виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, тобто до 16.01.2015.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 16.01.2015 - 31.05.2016 59050 1.462 27266.36 86316.36 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, є 27266 грн. 36 коп. за заявлений період нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» інфляційних втрат у розмірі 48710 грн. 03 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 27266 грн. 36 коп .

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145; ідентифікаційний код: 23734213) на користь Приватного підприємства «Стрілець 02 Плюс» (08700, Київська обл., м. Обухів, мікрорайон Петровський, будинок 16, кв. 26; ідентифікаційний код: 33003202) пеню у розмірі 4465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 27266 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.07.2016

Суддя І.М. Отрош