Постанова

від 02.11.2016 по справі 910/10344/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/10344/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Чекменьов Ю.Г. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Більчук О.О. - за довіреністю оформленою належним чином,

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" та Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р.

у справі №910/10344/16 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 80 877,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Стрілець 02 Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 80 877,37 грн., з яких 28 381,34 грн. пені, 3 786,00 грн. 3% річних та 48 710,03 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач вказував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі № 910/4022/16 позовні вимоги Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" страхове відшкодування у розмірі 59 050,00 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 59 050,00 грн., яке присуджене до стягнення рішенням суду, яке набрало законної сили, позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на встановлену суму боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. у справі №910/10344/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" пеню у розмірі 4 465,15 грн., 3% річних у розмірі 2 436,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 266,36 грн. та судовий збір у розмірі 582,16 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Стрілець 02 Плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником про прийняття судом першої інстанції судового акту, яке не відповідало нормам матеріального та процесуального права.

На думку позивача, судом першої інстанції не вірно визначено початок прострочення зобов'язання відповідача по виплаті страхового відшкодування.

26.07.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р., в якій його представник просив оскаржуване рішення скасувати та стягнути судові витрати ,понесені апелянтом.

Відповідач вказував, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, і висновки якого , викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Відповідач не погоджувався з правильністю судового рішення, яке набрало законної сили, і за яким з відповідача стягнуто суму страхового відшкодування. Зазначав, що страховий випадок за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. не настав, адже не настала відповідальність страхувальника перед контрагентом, не було пред'явлено вимоги контрагента про відшкодування завданих збитків страхувальником, не було зафіксовано порушень страхувальником перед контрагентом власних зобов'язань. Таким чином, права позивача не були порушені, і суд, прийняв рішення на користь неналежного позивача.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2016р., апеляційні скарги Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" та Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. вказані апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.09.2016р.

На адресу суду 02.09.2016р. від представника Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 07.09.2016р. в режимі відеоконференції. У зазначеному клопотанні вказано найменування та місцезнаходження судів, у яких просять забезпечити проведення відеоконференції - Апеляційний суд Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 24) або Господарський суд Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.09.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016р. клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

07.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. розгляд справи №910/10344/16 відкладено на 02.11.2016р.

09.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про здійснення технічної фіксації судового засідання, яке призначено на 07.09.2016р.

09.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призначеного на 07.09.2016р.

01.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачем було подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016р. у справі №910/4022/16 про повернення апеляційної скарги. Враховуючи, що вказаним рішенням було стягнуто основну заборгованість на яку у даній справі нараховані штрафні санкції, розгляд Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача перешкоджає розгляду справи апеляційним господарським судом справи № 910/10344/16, що є підставою для зупинення провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки фактичні обставини, на яких ґрунтується даний позов, були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. в справі № 910/4022/16, яке набрало законної сили, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/10344/16 задоволенню не підлягає.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.07.2010р. між Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (страховик) та Приватним підприємством "Стрілець 02 Плюс" (страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №АТ.ДВ15-01.05753 (договір).

Предметом страхування за даним договором є майнові інтереси, пов'язані з відповідальністю страхувальника перед контрагентами за ненавмисне невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором охорони, укладеним між страхувальником і контрагентом (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору страховим випадком, за яким виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування вигодонабувачеві, є ненавмисне невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх зобов'язань за договором охорони, укладеним між ним та контрагентом, у результаті якого виник, що випливає з умов договору охорони, обов'язок страхувальника відшкодувати контрагенту завданий йому майновий збиток, що настав в результаті неправомірних дій третіх осіб, а саме: крадіжка, грабіж, розбій.

Пунктом 4.1 договору величина ліміту відповідальності страховика, страхового тарифу, страхової премії та терміну її сплати за переданими на страхування конкретними об'єктами охорони встановлюється конкретним договором страхування, укладеним у відповідності з положеннями розділу 5 Генерального договору.

Зі змісту пункту 5.1 договору для укладення конкретного договору страхування страхувальник у термін не пізніше 3-х робочих днів до початку його дії, якщо інше не обумовлено сторонами додатково, передає страховику за наданою ним формою перелік об'єктів охорони, що передаються на страхування.

Відповідно до п. 6.3 договору термін дії конкретного договору страхування вказується у конкретному договорі страхування.

За умовами пункту 10.12 договору відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

26.03.2014р. між Приватним підприємством "Стрілець 02 Плюс" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (страховик) укладено Договір страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753, відповідно до умов якого страхувальник передає, а страховик приймає на страхування на умовах Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. відповідальність страхувальника перед третіми особами (контрагентами) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за укладеними договорами охорони, перелік яких наведений у договорі, серед яких Договір охорони № 03/01-13 від 25.12.2013р., укладений з контрагентом ПАТ "Трест "Київміськбуд-3", адреса об'єкту охорони м. Київ, вул. Ревуцького, 7/В, ліміт відповідальності 60000,00 грн.; страховий тариф 0,095%, страхова премія 57,00 грн.

Відповідно до п.п. 2, 3 Договору страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014р. початок дії договору страхування - 01.04.2014р.; закінчення дії договору страхування - 30.04.2014р.

25.12.2013р. між Приватним підприємством "Стрілець 02 Плюс" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-3" (замовник) укладено Договір охорони № 03/01-14, відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає і виконує обов'язки по забезпеченню охорони об'єкта на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013р. визначена назва і розташування об'єкта: будівельний майданчик житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 7/В в Дарницькому районі.

Із змісту пункту 5.1 Договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013р. випливає, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду), спричинені крадіжками товарно-матеріальних цінностей, здійсненими, шляхом злому на об'єктах замків, вікон, вітрин та огорож, іншими засобами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання виконавцем встановленого на об'єкті порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей, а також розкраданням, здійсненим, шляхом грабежу або при розбійницькому нападі.

Договір охорони № 03/01-14 від 25.12.2013р. укладено до 31.12.2014р. (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі № 910/4022/16, яке набрало законної сили, встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" необґрунтовано відмовило у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. та задоволено позов Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 59 050,00 грн. за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. (Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014р.).

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що судом першої інстанції було відхилено клопотання позивача про збільшення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Звертаючись з позовом до господарського суду у справі, яка переглядається апеляційним господарським судом, позивач вказував, що відповідач не сплатив суму заборгованості, присудженої до стягнення судовим рішенням в розмірі 59 050,00 грн., і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. У зв'язку з цим позивач нарахував до стягнення з відповідача 28 381,34 грн. пені, 3 786,00 грн. 3% річних та 48 710,03 грн. інфляційних втрат за час заборгованості, вказаної у розрахунку до позову.

Нормами частини 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 9.1 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний крім письмового повідомлення про подію, що має ознаки страхової, надати страховику документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитків: заяву про виплату страхового відшкодування (страхового звернення); конкретний договір страхування; копію договору охорони; документи, що засвідчують факт настання страхового випадку, який призвів до збитків контрагента в результаті ненавмисного невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань страхувальником; довідка територіального органу внутрішніх справ про порушення кримінальної справи, або відмову у порушенні кримінальної справи за фактом викрадення, знищення чи пошкодження майна на об'єкті; якщо за фактом нанесення майнових збитків прийняте рішення суду, страхувальник надає страховику копію цього рішення, що засвідчує факт настання страхового випадку, який призів до збитків контрагентом в результаті ненавмисного невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань страхувальником та розмір завданих збитків; акту інвентаризації (звірки, експертиза) по ушкодженому, знищеному чи викраденому майну об'єкта охорони внаслідок ненавмисного невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань страхувальником, підписаного страхувальником та контрагентом; письмову претензію контрагента щодо відшкодування йому страхувальником понесеного збитку.

Відповідно до п. 9.5 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. за даним договором відшкодовується прямий, дійсний збиток, нанесений контрагенту в результаті ненавмисного невиконання або неналежного виконання страхувальником своїх зобов'язань за договором охорони.

Згідно з п. 9.7 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. розмір збитків, при відсутності суперечки, визначається на підставі документів і розрахунків, поданих страхувальником, а також одержаних страховиком матеріалів, інформації, висновку аудитора, банківських, фінансових, податкових органів, відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування, правоохоронних і пожежних підрозділів, юридичних фірм.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2014р. позивач надав відповідачу копію договору охорони № 03/01-14 від 25.12.2013р. та відповідні фотографії, що підтверджується супровідним листом вих. № 04/4 від 11.04.2014р.

09.09.2014р. позивачем надано відповідачу додаткові документи: претензію № 3/155-2 від 05.09.2014р., довідку Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві від 24.06.2014р., копію наказу про проведення інвентаризації № 06-ОД від 10.04.2014р.; бухгалтерську довідку від 10.04.2014р.; копію договору підряду № 113 від 08.07.2013р.; копії видаткових накладних; копію специфікації обладнання, що підтверджується супровідним листом вих. № 08/9 від 08.09.2014р.

15.09.2014р. позивач додатково надав відповідачу доповідну записку від 10.04.2014р.; пояснення охоронників від 09.04.2014р. (матеріали службового розслідування по факту крадіжки); копію журналу обліку прийому-передачі ТМЦ під охорону, що підтверджується супровідним листом вих № 15/9 від 15.09.2014р.

30.09.2014р. позивач подав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування за Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014р.

21.10.2014р. позивач надав відповідачу додаткові документи: лист № 02/10 від 02.10.2014р. та акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.10.2014р., що підтверджується супровідним листом № 21/10 від 21.10.2014р.

З метою встановлення дати подання позивачем всіх документів, необхідних для прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування, суд першої інстанції неодноразово ухвалами від 06.06.2016р., від 21.06.2016р. зобов'язував відповідача надати копії матеріалів страхової справи щодо страхового випадку, який стався 09.04.2014р. на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 7-В.

Однак, відповідач вимог ухвал суду не виконав, вказаної страхової справи не надав.

З метою встановлення дійсних обставин справи суд першої інстанції вдався до самостійного дослідження матеріалів справи № 910/4022/16 та зробив копії необхідних документів, які долучив до матеріалів справи, яка у нього перебувала на розгляді.

25.11.2014р. на запит відповідача № 10484 від 18.11.2014р. щодо будівельних матеріалів, які надходили на об'єкт будівництва "Житловий будинок з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі міста Києва" Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Зодчі" (субпідрядник) надало відповідачу лист-відповідь № 237 від 20.11.2014р.

Листом № 10803 від 27.11.2014р. відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" з вимогою надати додаткові документи: видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, акти інвентаризації, картки складського обліку по руху кабельної продукції.

Пунктом 9.3 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. встановлено, що у разі потреби, страховик має право вимагати від страхувальника інші документи, що свідчать про факт настання страхового випадку та розмір збитків.

Відповідно п. 9.4 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. при необхідності, страховик робить запит про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, підприємств, установ і організацій, які володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини і обставини страхового випадку.

Колегія зазначає, що останнім документом, який наявний в матеріалах даної справи та справи № 910/4022/16, який адресований відповідачу, є лист-відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Зодчі" (субпідрядник) № 237 від 20.11.2014р. на запит відповідача № 10484 від 18.11.2014р. щодо будівельних матеріалів, які надходили на об'єкт будівництва "Житловий будинок з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі міста Києва".

Вказаний лист був отриманий відповідачем 25.11.2014р., що підтверджується вхідним реєстраційним штампом відповідача на ньому № 14611 від 25.11.2014р.

Судом першої інстанції встановлено, що докази надання відповідачу інших документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чи прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. (Договором страхування відповідальності перед третіми особами № АТ.ДВ15-01.11768-05753 від 26.03.2014р.), а так само доказів звернення відповідача до страхувальника чи іншої особи щодо надання будь-яких інших документів, які необхідні для прийняття рішення страховиком, - в матеріалах даної справи та в матеріалах справи № 910/4022/16 відсутні.

Листом № 385 від 19.01.2015р. відповідач повідомив позивача про те, що він попередньо листом № 11204 від 11.12.2014р. повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р.

Крім того, відповідач повторно заявив позивачу, що не може кваліфікувати заявлену подію про недостачу 32 бухт електрокабелю, виявленого внаслідок інвентаризації 10.04.2014р., як страховий випадок. (копія листа № 385 від 19.01.2015р.)

Враховуючи встановлене, з листа відповідача № 385 від 19.01.2015р. вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за Генеральним договором, про що повідомило позивача листом № 11204 від 11.12.2014р.

Пунктами 10.1, 10.11 Генерального договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком в строк, не більший ніж 20 робочих днів з дня надання страхувальником останнього з усіх необхідних документів і відомостей про обставини настання випадку, що має ознаки страхового випадку, обумовлені цим договором страхування, а рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причини відмови протягом 5 робочих днів з дня його прийняття.

Отже, станом на дату повідомлення відповідачем рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування за Генеральним договором, тобто на 11.12.2014р., у відповідача були всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 10.3 Генерального договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р. про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик здійснює її в 20-денний термін з моменту прийняття рішення про виплату, за винятком вихідних та неробочих днів.

Враховуючи необґрунтованість прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, що встановлено рішенням у справі № 910/4022/16, а також беручи до уваги, що рішення про відмову було прийнято 11.12.2014р., колегія дійшла висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу страхове відшкодування за Генеральним договором у розмірі 59 050,00 грн. не пізніше 15.01.2015р.

Отже, підлягають відхиленню доводи позивача, що строк оплати страхового відшкодування наступає не пізніше 12.04.2014р. і штрафні санкції повинні нараховуватись виходячи з цього, адже сторонами погоджені умови та порядок здійснення страхових виплат (пункти 10.1, 10.3 Генералного договору договору № АТ.ДВ15-01.05753 від 19.07.2010р.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 11.4.4 Генерального договору страховик зобов'язаний при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування сплатити пеню у розмірі подвійної щоденної облікової ставки НБУ, встановленої у дні періоду прострочення, від несплачених сум за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, дійшла до висновку про те, що розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, обґрунтованим для нарахування пені є період з 16.01.2015р. по 16.07.2015р. на суму боргу 59 050,00 грн., тож позов в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 465,15 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 786,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 48 710,03 грн. за період з 12.04.2014р. по 31.05.2016р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів визнала, що наданий позивачем розрахунок є невірним, оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат до дати виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, тобто до 16.01.2015р.

Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних за період з 16.01.2015р.-31.05.2016р. на суму 59 050,00 грн. підлягають задоволенню у розмірі 2 436,42 грн. та 27 266,36 грн. відповідно. У задоволенні решти вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.

Доводи відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, адже зводяться до переоцінки встановлених господарським судом обставин у справі №910/4022/16, розгляд якої завершився рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. і яке набрало законної сили.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційні скарги Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" та Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. у справі №910/10344/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Стрілець 02 Плюс" та Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. у справі №910/10344/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. у справі №910/10344/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10344/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.А. Пашкіна