Рішення

від 23.06.2016 по справі 911/1367/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 911/1367/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства «Сік'юріті Лайф», Київстка обл.., м. Бровари

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 1 363 402,14 гривень

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 15.04.2016;

ОСОБА_2, директор;

від відповідача : ОСОБА_3, довіреність №30-12/74 від 30.12.2015.

Позивач, приватне підприємство «Сік'юріті Лайф» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 1 363 402,14 гривень, з яких 864 000,00 гривень - основний борг, 459 165,78 гривень - інфляційні втрати, 40 236,36 -гривень 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з охорони від 18.04.2014р. № 501 щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги з охорони.

08.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що оскільки позивачем не надано рахунок-фактури на оплату наданих послуг, як це передбачено п. 2.3 договору, то не настав обов'язок з оплати наданих послуг. Також, відповідач зазначив, що оскільки не настав обов'язок з оплати наданих послуг, то відсутні підставі для застосування господарських санкцій, стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Строк розгляду справи продовжувався. Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 між Приватним підприємством «Сік'юріті лайф» (виконавець) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (замовник) було укладено договір №501 на надання послуг з охорони, за умовами якого замовник передає, а виконавець, згідно з дислокацією розташування об'єктів (додаток №1 до договору) (в подальшому - дислокація), приймає під охорону цілісний майновий комплекс Бершадського МПД ДП «Укрспирт» (надалі-об'єкт) та все майно, що знаходиться на об'єкті.

Відповідно до п. 2.1. договору сума договору та вартість послуг виконавця за цим договором визначається проколом погодження договірної ціни (додаток №2 до договору) та розрахунком вартості послуг (додаток №3 до договору).

Оплата за цим договором здійснюється замовником на підставі рахунку-фуктури не пізніше 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони об'єкта. Оплата послуг здійснюється в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточних рахунок виконавця (п.п. 2.3., 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1.1. договору, виконавець зобов'язаний взяти під охорону протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання договору.

На виконання умов договору, 02.06.2014 року між сторонам було підписано акт приймання-передачі об'єкта, що підтверджує факт прийняття об'єкта під охорону.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір вступає в дію з дати його підписання та діє до одного календарного року.

Разом з підписанням договору між сторонами було підписано додаток № 3 до договору №501 від 18.04.2014 (Розрахунок вартості послуг). Загальна вартість охорони об'єкта за рік становить 2 102 400,00 гривень.

На виконання умов договору позивачем в період з липня 2014 року по лютий 2015 року було надано відповідачу послуги з охорони об'єкта на загальну суму 1 393 920,00 гривень, що підтверджується відповідними актами:

- акт №ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в липні 2014 року на суму 178 560,00 гривень,

- акт №ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в серпні 2014 року на суму 178 560,00 гривень,

- акт №ОУ-0000055 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в вересні 2014 року на суму 172 800,00 гривень,

- акт №ОУ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в жовтні 2014 року на суму 178 560,00 гривень,

- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в листопаді 2014 року - січні 2015 року на суму 529 920,00 гривень,

- акт №ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в лютому 2015 року на суму 155 520,00 гривень,

які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за надані охоронні послуги не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми - 864 000,00 гривень - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих охоронних послуг.

03.08.2015 року, позивач направив на адресу відповідача претензію №15/08/03.02 та просив погасити заборгованість.

Проте, оскільки відповідач умов претензії не виконав, заборгованість в розмірі 864 000,00 гривень не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги охорони, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи обліковується заборгованість в розмірі 864 000,00 гривень. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 864 000,00 гривень заборгованості за надані послуги охорони.

Заперечення відповідача, про те, що для нього не виникло обов'язку з оплати наданих послуг, адже він не отримав відповідні рахунки судом відхиляються.

Дійсно договір передбачає, що оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунків. Доказів виставлення рахунків, як власне і самих рахунків позивачем до матеріалів справи не долучено, а, отже, суд погоджується із доводами відповідача про недоведеність факту отримання ним рахунків на оплату.

Водночас, п. 2.3. договору не пов'язує виникнення у відповідача обов'язку оплатити послуги із моментом отримання рахунку та передбачає обов'язок провести відповідну оплату до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони об'єкта.

Можна певною мірою погодитися із тим, що за відсутності рахунків на оплату відповідач не був обізнаний з приводу розміру зобов'язань з оплати за надані послуги за відповідний місяць, про що зазначав відповідач.

При цьому, додаток № 3 до договору №501 від 18.04.2014 (Розрахунок вартості послуг) дозволяє визначити об'єм таких зобов'язань, але в будь-якому випадку момент, з якого сума зобов'язань була достовірно відома відповідачу є дата підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 864 000,00 гривень є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено до стягнення - 459 165,78 гривень інфляційних втрат та 40 236,36 гривень - 3% річних за загальний період прострочення з 10.07.2014 по 31.03.2016.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем не було надано доказів дотримання вимог п. 2.3 договору, не надано доказів направлення рахунків-фактури відповідачеві.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт №ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в липні 2014 року на суму 178 560,00 гривень, підписаний 31 липня 2014 року; акт №ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в серпні 2014 року на суму 178 560,00 гривень, підписаний 31 серпня 2014 року; акт №ОУ-0000055 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в вересні 2014 року на суму 172 800,00 гривень, підписаний 30 вересня 2014 року; акт №ОУ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в жовтні 2014 року на суму 178 560,00 гривень, підписаний 31 жовтня 2014 року; акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в листопаді 2014 року - січень 2015 року на суму 529 920,00 гривень, підписаний 17.02.2015 року; акт №ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в лютому 2015 року на суму 155 520,00 гривень, підписаний 27.02.2015 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що з моменту підписання акта здачі-прийняття робіт відповідач був обізнаний про надані послуги з охорони, а отже обов'язок оплати наданих послуг настав станом на момент підписання актів здачі-прийняття робіт.

З огляду на це підставним можна вважати нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з наступного дня після дати підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає підставним та такими, що підлягає задоволенню позовні вимоги щодо 3% річних:

- за актом №ОУ-0000042 від 31 липня 2014 року за період з 01.08.2014 по 20.10.2014, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 гривень, у сумі 1 188,77 гривень;

- за актом №ОУ-0000048 від 31 серпня 2014 року за період з 01.09.2014 по 14.01.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 гривень, у сумі 1 995,96 гривень;

- за актом №ОУ-0000055 від 30 вересня 2014 року за період з 01.10.2014 по 19.02.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 172 800,00 гривень, у сумі 2 016,79 гривень;

- за актом №ОУ-0000067 від 31 жовтня 2014 року за період з 01.11.2014 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 гривень, у сумі 7 587,58 гривень;

- за актом №ОУ-0000007 від 17 лютого 2015 року за період з 18.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 529 920,00 гривень, у сумі 17 770,47 гривень;

- за актом №ОУ-0000025 від 27 лютого 2015 року за період з 28.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 155 520,00 гривень, у сумі 5 087,42 гривень,

а всього 3% річних у загальному розмірі 35 646,99 гривень;

а також суми інфляційних втрат:

- за актом №ОУ-0000042 від 31 липня 2014 року за період з 01.08.2014 по 20.10.2014, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 гривень, у сумі 11 070,72 гривень;

- за актом №ОУ-0000048 від 31 серпня 2014 року за період з 01.09.2014 по 14.01.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 гривень, у сумі 18 927,36 гривень;

- за актом №ОУ-0000055 від 30 вересня 2014 року за період з 01.10.2014 по 19.02.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 172 800,00 гривень, у сумі 28 857,60 гривень;

- за актом №ОУ-0000067 від 31 жовтня 2014 року за період з 01.11.2014 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 гривень, у сумі 94 101,12 гривень;

- за актом №ОУ-0000007 від 17 лютого 2015 року за період з 18.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 529 920,00 гривень, у сумі 180 172,80 гривень;

- за актом №ОУ-0000025 від 27 лютого 2015 року за період з 28.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 155 520,00 гривень, у сумі 52 876,80 гривень, однако на цю суму боргу було нараховано 40 555,75 гривень. Відтак, вимога про стягнення 40 555,75 гривень підлягає задоволенню судом повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

а всього інфляційних втрат у загальному розмірі 373 685,35 гривень;

Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 3% річних у розмірі 35 646,99 гривень та інфляційні втрати у розмірі 373 685,35 гривень у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг з охорони за договором, адже лише в цій частині позов є обґрунтованим.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 27 268,04 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання послуг у сфері права №782 від 04.11.2015 року, додаткова угода №4 до договору №782 про надання послуг у сфері права від 04.11.2015, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5617/10 від 17.03.2016, ордер на надання правової допомоги серія КВ№154084 від 25.03.2016, копія платіжного доручення №16 від 05.04.2016 на суму 27 268,04 гривень.

Суд враховує, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити відповідний розмір витрат на правову допомогу, однак, суд може обмежити розмір судових витрат в частині плати за послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає, що з огляду на обставини справи (предмет позову складається з суми основного боргу, з урахуванням їх часткової оплати, інфляційних втрат та 3% річних) справа є не досить складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи рівень складності справи суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та співрозмірним розміром витрат на послуги адвоката для даної справи є 10 000,00 гривень та стягнення саме цієї суми на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд вважає виправданим.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд обмежує розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката та стягує з відповідача на користь позивача 10 000,00 гривень витрат за послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) на користь приватного підприємства «Сік'юріті Лайф» (07400, АДРЕСА_1/3, код 35517085) 864 000 (вісімсот шістдесят чотири тисячі) гривен. 00 коп. основного боргу, 35 646 (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок шість) гривень 99 коп. 3% річних, 373 685 (триста сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) гривень 35 коп. інфляційних втрат, 19 099 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто дев'ять) гривень 98 коп. судового збору, 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.06.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник