Постанова

від 04.08.2016 по справі 911/1367/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа№ 911/1367/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Пекар А.О. - представник;

Від відповідача: Дубей В.Ю. - представник;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2016

у справі № 911/1367/16 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Приватного підприємства «Сік'юріті Лайф»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 1 363 402,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулося з позовом Приватне підприємство «Сікюріті Лайф» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 1 363 402,14 грн., з яких 864 000,00 грн. - основний борг, 459 165,78 грн. - інфляційні втрати, 40 236,36 -грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з охорони від 18.04.2014р. № 501 щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги з охорони.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2016 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Приватного підприємства «Сікюріті Лайф» 864 000,00 грн. основного боргу, 35 646,99 грн. 3% річних, 373 685,35 грн. інфляційних втрат, 19 099,98 судового збору, 10 000,00 витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю та недоведеністю висновків та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» у справі № 911/1367/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд справи призначено на 04.08.2016.

29.07.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

04.08.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2016, надав пояснення по справі, заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні, призначеному на 04.08.2016, представник відповідача надав пояснення по справі, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2014 між Приватним підприємством «Сікюріті лайф» та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» було укладено договір №501 про надання послуг з охорони, за умовами якого замовник передає, а виконавець, згідно з дислокацією розташування об'єктів (додаток №1 до договору), приймає під охорону цілісний майновий комплекс Бершадського МПД ДП «Укрспирт» та все майно, що знаходиться на об'єкті.

Згідно з п. 2.1. договору сума договору та вартість послуг виконавця за цим договором визначається проколом погодження договірної ціни (додаток №2 до договору) та розрахунком вартості послуг (додаток №3 до договору).

Пунктами 2.3., 2.4 договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється замовником на підставі рахунку-фуктури не пізніше 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони об'єкта. Оплата послуг здійснюється в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Виконавець зобов'язаний взяти під охорону протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання договору (п. 3.1.1. договору).

02.06.2014 на виконання умов договору, між сторонам було підписано акт приймання-передачі об'єкта, що підтверджує факт прийняття об'єкта під охорону.

Згідно з п. 6.1. Договору, цей договір вступає в дію з дати його підписання та діє до одного календарного року.

18.04.2014 між сторонами було підписано додаток № 3 до договору №501 (Розрахунок вартості послуг), за яким загальна вартість охорони об'єкта за рік становить 2 102 400,00 грн.

На виконання умов договору позивачем в період з липня 2014 року по лютий 2015 року було надано відповідачу послуги з охорони об'єкта на загальну суму 1 393 920,00 грн., що підтверджується відповідними актами:

- акт №ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в липні 2014 року на суму 178 560,00 грн.;

- акт №ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в серпні 2014 року на суму 178 560,00 грн.;

- акт №ОУ-0000055 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в вересні 2014 року на суму 172 800,00 грн.;

- акт №ОУ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в жовтні 2014 року на суму 178 560,00 грн.;

- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в листопаді 2014 року - січні 2015 року на суму 529 920,00 грн.;

- акт №ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в лютому 2015 року на суму 155 520,00 грн.;

що підтверджується наявною в матеріалах справи належно засвідченою копією.

Проте в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за надані охоронні послуги в повному обсязі не розрахувався, в наслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми 864 000,00 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих охоронних послуг.

Позивач 03.08.2015 направив на адресу відповідача претензію №15/08/03.02 та просив погасити заборгованість.

Оскільки відповідач умов претензії не виконав, заборгованість в розмірі 864 000,00 грн. не сплатив, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Проте, всупереч приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги охорони, в результаті чого за останнім на час розгляду справи обліковується заборгованість в розмірі 864 000,00 грн., доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 864 000,00 грн. заборгованості за надані послуги охорони про що вірно вказав суд першої інстанції.

Заперечення відповідача з цього приводу, про те, що для нього не виникло обов'язку з оплати наданих послуг, адже він не отримав відповідні рахунки є не обґрунтованими.

Дійсно договір передбачає, що оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунків. Докази виставлення рахунків, як власне і самі рахунки в матеріалах справи відсутні.

Проте, пунктом 2.3. договору не встановлено обов'язковою складовою факт наявності рахунку, щоб оплатити послуги а передбачено обов'язок провести відповідну оплату до 10-го числа місяця, за послуги з охорони об'єкта.

Крім того, додаток № 3 до договору №501 від 18.04.2014 (Розрахунок вартості послуг) дозволяє визначити об'єм таких зобов'язань, а сам момент, з якого сума зобов'язань була достовірно відома відповідачу є дата підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 864 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується решти позовних вимог, а саме заявлених до стягнення 459 165,78 грн. інфляційних втрат та 40 236,36 грн. - 3% річних за загальний період прострочення з 10.07.2014 по 31.03.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт №ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в липні 2014 року на суму 178 560,00 грн., підписаний 31.07.2014; акт №ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в серпні 2014 року на суму 178 560,00 грн., підписаний 31.08.2014; акт №ОУ-0000055 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в вересні 2014 року на суму 172 800,00 грн., підписаний 30.09.2014; акт №ОУ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в жовтні 2014 року на суму 178 560,00 грн., підписаний 31.10.2014; акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг з охорони) в листопаді 2014 року - січень 2015 року на суму 529 920,00 грн., підписаний 17.02.2015;акт №ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в лютому 2015 року на суму 155 520,00 грн., підписаний 27.02.2015.

А тому, оскільки відповідач був обізнаний про надані послуги з охорони, то і обов'язок оплати наданих послуг настав станом на момент підписання актів здачі-прийняття робіт.

З огляду на викладене, нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, з наступного дня після дати підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт є законне та обґрунтоване.

За наслідками розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо 3% річних:

-за актом №ОУ-0000042 від 31.07.2014 за період з 01.08.2014 по 20.10.2014, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 грн., у сумі 1 188,77 грн.;

-за актом №ОУ-0000048 від 31.08.2014 за період з 01.09.2014 по 14.01.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 грн., у сумі 1 995,96 грн.;

-за актом №ОУ-0000055 від 30.09.2014 за період з 01.10.2014 по 19.02.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 172 800,00 грн., у сумі 2 016,79 грн.;

-за актом №ОУ-0000067 від 31.10.2014 за період з 01.11.2014 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 грн., у сумі 7 587,58 грн.;

-за актом №ОУ-0000007 від 17.02.2015 за період з 18.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 529 920,00 грн., у сумі 17 770,47 грн.;

-за актом №ОУ-0000025 від 27.02.2015 за період з 28.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 155 520,00 грн., у сумі 5 087,42 грн.,

що у загальному розмірі становить 35 646,99 грн.;

а також суми інфляційних втрат:

-за актом №ОУ-0000042 від 31.07.2014 за період з 01.08.2014 по 20.10.2014, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 грн., у сумі 11 070,72 грн.;

-за актом №ОУ-0000048 від 31.08.2014 за період з 01.09.2014 по 14.01.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 грн., у сумі 18 927,36 грн.;

-за актом №ОУ-0000055 від 30.09.2014 за період з 01.10.2014 по 19.02.2015, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 172 800,00 грн., у сумі 28 857,60 грн.;

-за актом №ОУ-0000067 від 31.10.2014 за період з 01.11.2014 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178 560,00 грн., у сумі 94 101,12 грн.;

-за актом №ОУ-0000007 від 17.02.2015 за період з 18.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 529 920,00 грн., у сумі 180 172,80 грн.;

-за актом №ОУ-0000025 від 27.02.2015 за період з 28.02.2015 по 31.03.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 155 520,00 грн., у сумі 52 876,80 грн., тоді як на цю суму боргу було нараховано 40 555,75 грн. а тому, вимога про стягнення 40 555,75грн. підлягає задоволенню повністю. Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 3% річних у розмірі 35 646,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 373 685,35 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг з охорони за договором, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Що стосується заявленого клопотання, позивача в якому він просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, копію додаткової угоди №8 до договору про надання послуг у сфері права №782 від 04.11.2015 та копію платіжного доручення №114 від 03.08.2016 на суму 5 000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити відповідний розмір витрат на правову допомогу, однак, суд може обмежити розмір судових витрат в частині плати за послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини справи (предмет позову складається з суми основного боргу, з урахуванням їх часткової оплати, інфляційних втрат та 3% річних) справа є не досить складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів задовольняє клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу частково та обмежує розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката та стягує з відповідача на користь позивача 2 500,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2016 у справі № 911/1367/16 залишити без змін.

Клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) на користь Приватного підприємства "Сік'юріті Лайф" (07400, Київська обл., м. Бровари, Бульвар Незалежності, буд. 2-А, квартира 54/3, код 35517085), 2 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/1367/16 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська