Рішення

від 07.06.2016 по справі 910/7716/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/7716/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Мотор Плюс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Флагман Мотор Україна"

про стягнення 719 993,75 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Лазоренко І.В. - за довіреністю № 1/03 від 01.03.2016 року;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: Бондарчук Д.М. - за довіреністю від 13.05.2016 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Мотор Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Флагман Мотор Україна" про стягнення 719 993,75 грн.

26.04.2016 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 в порушення умов Договору фінансового лізингу №104-КВ-МСБ-Ф-084 від 24.12.2012 року не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, а відповідач-2 не виконав зобов'язання за Договором поруки від 07.05.2013 року.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з солідарно з відповідачів на свою користь 354 321,42 грн. - заборгованості за лізинговими платежами, 81 846,02 грн. - інфляційних втрат, 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, 163 640,73 грн. - пені, 10 799,91 грн. - судового збору.

26.04.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року відкладено розгляд справи на 31.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року вжито заходи до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти в сумі 354 321 (триста п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять одна) грн. 42 коп., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Флагман Мотор Україна" (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 30-А; код ЄДРПОУ 38604589) та знаходяться на:

- п/р №26008014518201 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346;

- п/р №26005052613960 в КБ "ПриватБанк", МФО 320649;

- п/р №26000001006763 в ПАТ "Радікал Банк", МФО 319111,

а також які будуть виявлені в ході здійснення виконавчих дій на всіх рахунках та у вкладах в усіх банках та інших фінансових установах, окрім платежів до державного бюджету та інших обов'язкових платежів.

31.05.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 31.05.2016 року оголошено перерву до 07.06.2016 року.

В судове засідання 07.06.2016 року представник відповідача-1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 04.05.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача-2 позовні вимоги н визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» (далі по тексту - ТОВ «УЛК «Ленд-ліз», позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагман Мотор Плюс» (далі по тексту - ТОВ «ФМП», відповідач-1, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №104-КВ-МСБ-Ф-084 (далі по тексту - Договір лізингу) Об'єктами (предметами) якого є надання у фінансовий лізинг строком на 36 місяців, наступного майна:

- DSR 1DTPF607S Пости для ремонту Легкових авто в кількості 5 (п'ять) одиниць;

- DSR 1DTPF909S Пости для ремонту вантажних авто в кількості 5 (п'ять) одиниць;

- ZGL 1Z9 Комплекс рихтування легкових авто в кількості 1 (одна) одиниця;

- ZGL 1Z4 Комплекс рихтування вантажних авто в кількості 1 (одна) одиниця;

- WT Н2803 Комплекси ремонту двигунів легкових/вантажних авто в кількості 3 (три) одиниці;

- WT Н0408 Комплекси ремонту ходової легкових/вантажних авто в кількості 3 (три)одиниці.

28.12.2012 року вищевказані об'єкти лізингу передано позивачем, а відповідачем прийнято, що підтверджується підписаним між сторонами 28.12.2012 року Акту приймання-передачі об'єкту лізинг.

Пунктом 4.3. Договору лізингу визначено, що розмір, строки, порядок сплати Лізингоодержувачем основних лізингових платежів встановлено в Додатку №4 (далі по тексту - Графік сплати лізингових платежів), та можуть бути змінені згідно умов Договору лізингу або за згодою Сторін.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору лізингу, Лізингоотримувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі, згідно умов Договору.

07.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Флагман Мотор Україна" (далі по тексту - відповідач-2, поручитель) та ТОВ «УЛК «Ленд-ліз» (кредитор) укладено Договір поруки (далі по тексту - Договір поруки), за умовами якого (п. 1.1. Договору поруки) Поручитель поручається перед Лізингодавцем за виконання Лізингоодержувачем усіх без винятку фінансових зобов'язань (сплата лізингових платежів, штрафних санкцій за прострочку сплати лізингових платежів, тощо), що виникають у Лізингоодержувача з Договору лізингу.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний у разі порушення Лізингоодержувачем обов'язку за Договором лізингу, що передбачений п. 1.1. цих Договорів, самостійно виконати зазначений обов'язок Лізингоодержувача перед Лізингодавцем на підставі письмової вимоги Лізингодавця в строк 2 (два) банківських дня з дня її отримання (можливості отримання) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Згідно п. 24.5 Договорів лізингу передбачено, що всі повідомлення, необхідні для виконання Договору, вважаються переданими, якщо вони доставлені нарочним або були відправлені листом зі зворотнім повідомленням в адресу іншої сторони.

Відповідно до п. 23.2 Договору лізингу, Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

В зв'язку з невиконанням ТОВ «ФМП» (відповідач-1) своїх зобов'язань за Договором лізингу Позивачем 08.04.2016 року на адресу Поручителя (відповідач-2) направлена Вимоги №1943/16 від 07.04.2016 року про сплату заборгованості та штрафних санкцій за Договором лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №04073 1477 6340 та фіскальним чеком №1451, втім зазначена заборгованість так і не була сплачена Поручителем на день пред'явлення позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-1 не виконав умови Договору лізингу в частині повної сплати лізингових платежів (за період з 26.08.2014 року по 26.12.2015 року) і має перед позивачем заборгованість в розмірі 354 321,42 грн., а відповідач-2 не виконав зобов'язання за Договором поруки і повинен солідарно відповідати за зобов'язання відповідача-1 зі сплати позивачу 354 321,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем-1 за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та Господарського кодексу України. Договір укладений між позивачем та відповідачем-2 за своєю юридичною природою є договором поруки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заборгованість відповідач-1 перед позивачем в розмірі 354 321,42 грн. підтверджується підписаним між сторонами Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.02.2016 року.

За приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 618 ЦК України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відзив відповідача-2 на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмети лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Договором лізингу, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 354 321,42 грн. (за період з 26.08.2014 року по 26.12.2015 року), а відповідач-2 не виконав зобов'язання за Договором поруки і повинен солідарно відповідати за зобов'язання відповідача-1 зі сплати позивачу 354 321,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідачами в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, розміру позовних вимог не оспорили, за таких обставин, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 354 321,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами - нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач-1 припустився порушення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 17.3. Договору лізингу, просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 163 640,73 грн. - пені.

Згідно з п. 17.3. Договору лізингу за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодування витрат Лізингодавця, котрі Лізингодавець поніс в рамках виконання Договору та котрі підлягають відшкодуванню Лізингоотримувачем, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоотримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючого в період, за котрий сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується з дня, наступним за днем сплати лізингового платежу, зазначеного в Додатку №4, або іншого платежу передбаченого Договором, оплата котрого не здійснена, по день оплати включно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 163 640,73 грн., за уточненим розрахунком суду підлягають частковому задоволенню і становлять 74 118,14 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідачів на свою користь: 81 846,02 грн. - інфляційних втрат, 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з п. 17.2. Договору лізингу, якщо у Лізингоотримувача виникає обов'язок по сплаті на користь Лізингодавця любого платежу, в тому числі (але не виключно): лізингових платежів, відшкодування витрат Лізингодавця, котрі Лізингодавець поніс в рамках виконання Договору і котрі підлягають відшкодуванню Лізингоотримувачем, але Лізингоотримувач порушив строки сплати такого платежу, то Лізингоотримувач сплачує Лізингодавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 35 (тридцять п'ять) відсотків річних від суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам за весь строк прострочки.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 81 846,02 грн. - інфляційних втрат, 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Мотор Плюс" (02192, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИРОПІЛЬСЬКА, будинок 19; код ЄДРПОУ 36305077) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Флагман Мотор Україна" (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 30-А; код ЄДРПОУ 38604589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (04073, м. Київ, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 9; код ЄДРПОУ 31502612; а/с 27, п/р №26504010350804 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) 354 321 (триста п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять одну) грн. 42 коп. - заборгованості за лізинговими платежами, 81 846 (вісімдесят одну тисячу вісімсот сорок шість) грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 120 185 (сто двадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 58 коп. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, 74 118 (сімдесят чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 14 коп . - пені, 9 457 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 07 коп. - судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.07.2016 року.