Постанова

від 22.08.2016 по справі 910/7716/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р. Справа№ 910/7716/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Власова Ю.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивач Лазоренко І.В. - дов. №1/03 від 01.03.16;

відповідача-1 не з'явивився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

відповідач-2 Бондарук Д.М. дов. від 13.05.2016 б/н;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна"

на Рішення Господарського суду міста Києва

від 07.06.2016

у справі № 910/7716/16 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"

до відповідача-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс"

відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна"

про стягнення заборгованості у сумі 719 993,75 грн. за

Договором фінансового лізингу

№ 104-КВ-МСБ-Ф-084 від 24.12.2012

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс" та відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 719 993,75 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 в порушення умов Договору фінансового лізингу №104-КВ-МСБ-Ф-084 від 24.12.2012 року не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, а відповідач-2 не виконав зобов'язання за Договором поруки від 07.05.2013. З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з солідарно з відповідача -1, -2 на свою користь 354 321,42 грн. - боргу за лізинговими платежами, 81 846,02 грн. - інфляційних втрат, 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, 163 640,73 грн. - пені.

26.04.2016 через відділ діловодства суду першої інстанції від позивача надійшла Заява про забезпечення позову від 25.04.2015 №1965/16 (а/с 77).

Ухвалою ГСМК від 17.05.2016 Заяву позивача частково задоволено, вжито заходи до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти в сумі 354 321,42 грн., що належать відповідачеві-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" та знаходяться на рахунках:

- п/р №26008014518201 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346;

- п/р №26005052613960 в КБ "ПриватБанк", МФО 320649;

- п/р №26000001006763 в ПАТ "Радікал Банк", МФО 319111,

а також які будуть виявлені в ході здійснення виконавчих дій на всіх рахунках та у вкладах в усіх банках та інших фінансових установах, окрім платежів до державного бюджету та інших обов'язкових платежів; в решті задоволення Заяви відмовлено, як заявленої необґрунтовано. (а/с 117-118)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 № 910/7716/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідача-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс" та відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" на користь позивача ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" 354 321,42 грн. - заборгованості за лізинговими платежами, 81 846,02 грн. - інфляційних втрат, 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, 74 118,14 грн. - пені, в решті позовних вимог в частині стягнення пені відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 № 910/7716/16 скасувати в частині стягнення боргу за порукою та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позову до відповідача-2, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неповно досліджено фактичні обставини спору, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2016, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Станіка С.Р., Михальської Ю.Б..

Ухвалою КАГС від 20.07.2016 № 910/7716/16 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача-2 та призначено судове засідання. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Станіка С.Р., Михальської Ю.Б.).

Позивач ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" за Відзивом, поданому через канцелярію КАГС 12.08.2015, просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 № 910/7716/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідач-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс" не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача-2, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Під час апеляційного перегляду справи склад колегії суддів змінювався. До останнього судового засідання від 22.08.2016, за Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів КАГС, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. та судді Михальської Ю.Б. у чергових відпустках, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами по справі, було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано склад колегії: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Власов Ю.Л., Рудченко С.Г..

Ухвалою КАГС від 22.08.2016 № 910/7716/16 було прийнято апеляційну скаргу відповідача-2 до провадження вищезазначеним складом колегії суддів.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Сторонам було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, їх права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України. (Зафіксовано Протоколом судового засідання від 22.08.2016)

Відповідач-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс" в жодне судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Про належне повідомлення відповідача-1 до судового засідання від 22.08.2016 свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення з відміткою: «по закінченню терміну зберігання».

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутні представники позивача та відповідача-2 не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача-1, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого Рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 між ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (далі по тексту - ТОВ "УЛК "Ленд-ліз", позивач, лізингодавець) та ТОВ "Флагман Мотор Плюс" (далі по тексту - ТОВ "ФМП", відповідач-1, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №104-КВ-МСБ-Ф-084 (далі по тексту - Договір лізингу) Об'єктами (предметами) якого є надання у фінансовий лізинг строком на 36 місяців, наступного майна:

- DSR 1DTPF607S Пости для ремонту Легкових авто в кількості 5 (п'ять) одиниць;

- DSR 1DTPF909S Пости для ремонту вантажних авто в кількості 5 (п'ять) одиниць;

- ZGL 1Z9 Комплекс рихтування легкових авто в кількості 1 (одна) одиниця;

- ZGL 1Z4 Комплекс рихтування вантажних авто в кількості 1 (одна) одиниця;

- WT Н2803 Комплекси ремонту двигунів легкових/вантажних авто в кількості 3 (три) одиниці;

- WT Н0408 Комплекси ремонту ходової легкових/вантажних авто в кількості 3 (три)одиниці.

28.12.2012 вищевказані об'єкти лізингу передано позивачем, а відповідачем прийнято, що підтверджується підписаним між сторонами 28.12.2012 року Акту приймання-передачі об'єкту лізинг.

Пунктом 4.3. Договору лізингу визначено, що розмір, строки, порядок сплати Лізингоодержувачем основних лізингових платежів встановлено в Додатку №4 (далі по тексту - Графік сплати лізингових платежів), та можуть бути змінені згідно умов Договору лізингу або за згодою Сторін.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору лізингу, Лізингоотримувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі, згідно умов Договору.

07.05.2013 між ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" (далі по тексту - відповідач-2, поручитель) та ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" (кредитор) укладено Договір поруки (далі по тексту - Договір поруки), за умовами якого (п. 1.1. Договору поруки) Поручитель поручається перед Лізингодавцем за виконання Лізингоодержувачем усіх без винятку фінансових зобов'язань (сплата лізингових платежів, штрафних санкцій за прострочку сплати лізингових платежів, тощо), що виникають у Лізингоодержувача з Договору лізингу.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний у разі порушення Лізингоодержувачем обов'язку за Договором лізингу, що передбачений п. 1.1. цих Договорів, самостійно виконати зазначений обов'язок Лізингоодержувача перед Лізингодавцем на підставі письмової вимоги Лізингодавця в строк 2 (два) банківських дня з дня її отримання (можливості отримання) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Згідно п. 24.5 Договорів лізингу передбачено, що всі повідомлення, необхідні для виконання Договору, вважаються переданими, якщо вони доставлені нарочним або були відправлені листом зі зворотнім повідомленням в адресу іншої сторони.

Відповідно до п. 23.2 Договору лізингу, Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "ФМП" (відповідач-1) своїх зобов'язань за Договором лізингу позивачем 08.04.2016 на адресу Поручителя (відповідач-2) була направлена Вимога №1943/16 від 07.04.2016 про сплату заборгованості та штрафних санкцій за Договором лізингу, що підтверджується Описом вкладення у цінний лист №04073 1477 6340 та Фіскальним чеком №1451. Втім, зазначена заборгованість так і не була сплачена Поручителем на день пред'явлення позову. (а/с 72)

ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що відповідач-1 не виконав умови Договору лізингу в частині повної сплати лізингових платежів (за період з 26.08.2014 по 26.12.2015) і має перед позивачем заборгованість в розмірі 354 321,42 грн., а відповідач-2 не виконав зобов'язання за Договором поруки і повинен солідарно відповідати за зобов'язання відповідача-1 зі сплати позивачу 354 321,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами.

Місцевий господарський суд, дослідивши матеріали даної справи, взявши до уваги доводи та заперечення обох сторін, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Договір від 24.12.2012 №104-КВ-МСБ-Ф-084 укладений між позивачем та відповідачем-1 за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України. Договір від 07.05.2013 б/н укладений між позивачем та відповідачем-2 за своєю юридичною природою є договором поруки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем в розмірі 354 321,42 грн. підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.02.2016, вказаний Акт є двостронньо підписаним з боку позивача та відповідача-1, скріплений печатками обох підприємств. (а/с 71)

Місцевим господарським судом визнано необґрунтованими заперечення відповідача-2, викладені у Відзиві на позовну заяву, як такі, що спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмети лізингу.

Однак, відповідач-1 у строк, встановлений Договором лізингу, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 354 321,42 грн. за спірний період з 26.08.2014 по 26.12.2015. В свою чергу, відповідач-2 не виконав зобов'язання за Договором поруки і повинен солідарно відповідати за зобов'язання відповідача-1 зі сплати позивачу 354 321,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідачами в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, розміру позовних вимог не оспорено, дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 354 321,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами нормативно та документально доведені, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем, з огляду на прострочення відповідачем-1 грошового зобов'язання, заявлено до стягнення з відповідачів 163 640,73 грн. - пені на підставі п. 17.3. Договору, згідно розрахунку приєднаного позивачем до матеріалів позову. (а/с 14-16)

Так, згідно з п. 17.3. Договору лізингу за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодування витрат Лізингодавця, котрі Лізингодавець поніс в рамках виконання Договору та котрі підлягають відшкодуванню Лізингоотримувачем, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоотримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючого в період, за котрий сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується з дня, наступним за днем сплати лізингового платежу, зазначеного в Додатку №4, або іншого платежу передбаченого Договором, оплата котрого не здійснена, по день оплати включно.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в заявленому розмірі 163 640,73 грн., за перерахунком суду підлягають частковому задоволенню і становлять 74 118,14 грн.

Крім того, позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просив господарський суд стягнути з відповідачів на свою користь: 81 846,02 грн. - інфляційних втрат та 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами на підставі п. 17.2. Договору лізингу.

Згідно з п. 17.2. Договору лізингу, якщо у Лізингоотримувача виникає обов'язок по сплаті на користь Лізингодавця любого платежу, в тому числі (але не виключно): лізингових платежів, відшкодування витрат Лізингодавця, котрі Лізингодавець поніс в рамках виконання Договору і котрі підлягають відшкодуванню Лізингоотримувачем, але Лізингоотримувач порушив строки сплати такого платежу, то Лізингоотримувач сплачує Лізингодавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 35 (тридцять п'ять) відсотків річних від суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам за весь строк прострочки.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 81 846,02 грн. - інфляційних втрат, 120 185,58 грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, за оцінкою колегії суддів місцевий господарський суд дійшов цілком вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" за доводами апеляційного оскарження наголошує на тому, що Договір фінансового лізингу від 24.12.2012 №104-КВ-МСБ-Ф-084 розірвано в односторонньому порядку зі сторони позивача з 22.04.2014, при цьому посилається на Виконавчий напис нотаріуса від 22.04.2014 б/н. Крім того, відповідач-2 стверджує про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя. Також, відповідач-2 зауважив, що Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.02.2016 не є належним доказом, оскільки не містить печатки ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" та підписаний не директором підприємства.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, визнає доводи апеляційного оскарження відповідача-2 безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості, наведених за оскарженим рішенням.

Між тим, у даному випадку, обґрунтованими є заперечення позивача на апеляційну скаргу, наведені за Відзивом від 12.08.2016 № 2106/16, за якими він наголосив на наступному.

Так, позивач ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ", заперечуючи ствердження скаржника, що Договір фінансового лізингу від 24.12.2012 №104-КВ-МСБ-Ф-084 достроково припинив свою дію з 22.04.2014, звернув увагу на таке.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору фінансового лізингу від 24.12.2012 та несплатою лізингових платежів понад 30 днів ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" було вчинено Виконавчий напис № 544 від 22.04.2014 про повернення від відповідача-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс" майна, наданого за Договором лізингу, який пред'явлений для примусового виконання до ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. Виконавчою службою 28.04.2014 було відкрито виконавче провадження № 43117352 про примусове вилучення наведеного майна від 04.2014 про повернення від відповідача-1 ТОВ "Флагман Мотор Плюс" та передачу його власнику ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ", надано строк для її добровільного виконання до 05.05.2014.

З Виконавчого напису вбачається, що він вчинений в зв'язку з існуванням у ТОВ «Флагман Мотор Плюс» станом на 22.04.2016 заборгованості за вищеозначеним Договором лізингу в розмірі 51 585,11 грн., та на підставі п. 20.1 Договору лізингу, згідно якого в разі прийняття рішення про ліквідацію, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомити про це лізингодавця в письмову вигляді, а Договір, у випадку ліквідації лізингоодержувача достроково припиняє свою дію на підставі п. 17.14.6.

Окремо позивачем відзначено, що відповідач-1 починаючи з 05 березня 2014 року знаходиться в стані припинення, втім, як на дату звернення до господарського суду з даним позовом, так і станом на час апеляційного перегляду даної справи, відповідач-1 не ліквідований та відомості про нього містяться в ЄДРПОУ.

Відповідач-2 наголосив, що станом на дату звернення до господарського суду заборгованість на підставі якої вчинено Виконавчий напис була погашена в повному обсязі, а Лізингодавець прийняв зазначене виконання за Договором лізингу, та погодився з дією Договору, в зв'язку з чим Виконавчий напис не є дійсним.

В зв'язку з тим, що Договір лізингу продовжив свою дію на визначений в ньому строк, тобто до 25 грудня 2015 року, між позивачем ТОВ «УЛК «Ленд-ліз» та відповідачем -2 ТОВ «ТД «ФМУ» 14.12.2015 та 23.02.2016 укладалися Акти зарахування зустрічних однорідних вимог, в п. 1 яких було визначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог проводиться на підставі діючих Договорів. Також п. 1.2 визначено, що станом на дату складання цих Актів ТОВ «УЛК «Ленд-ліз» є кредитором, а «ТОВ «ТД «ФМУ» боржником за Договором поруки та Договором лізингу, а п. 2.1. визначений залишок заборгованості відповідача-2 з Лізингових платежів за Договором поруки та Договором лізингу, яка становить 354 321,42 грн.

Поряд з цим, позивачем ТОВ «УЖ «Ленд-ліз» зауважено і на тому, що також підтвердженням дії Договору лізингу до 25.12.2015 є те, що майно отримане відповідачем-1 за Договором лізингу не було вилучено на підставі Виконавчого напису № 544 від 22.04.2014, та станом на час апеляційного перегляду даної справи перебуває у користуванні відповідача-1 ТОВ «ФМП», в зв'язку з чим позивач несе збитки.

Відтак, враховуючи вищенаведене, позивач наголосив на необґрунтованості стверджень відповідача-2, що Договір фінансового лізингу від 24.12.2012 №104-КВ-МСБ-Ф-084 достроково припинив свою дію з 22.04.2014.

Серед іншого, колегія не приймає до уваги доводи скаржника, що Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.02.2016 не може бути доказом, оскільки не містить печатки ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" та підписаний не директором підприємства. Вказані доводи апеляційного оскарження базуються лише на бездоказових ствердженнях представника відповідача-2 без будь-якого належного обґрунтування.

Стосовно заперечень відповідач-2 про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.

Пунктом 1.3 Договору лізингу визначено, що строк лізингу складає 36 місяців.

Крім того, п. 23.2. Договору лізингу зазначено, що Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Згідно пункту 1.2 Договору поруки зазначено, що Основний договір укладений на строк до 25 грудня 2015 року.

Пунктом 4.1 Договору поруки визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За правовими висновками Верховного Суду України від 17.09.2014, які викладені у Постановах по справах № 6-6цс14-1, № 6-53цс14, а також в Аналізі про застосування судами законодавства, яке регулює поруку, як вид забезпечення виконання зобов'язання від 01.02.2015, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти, як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення, при цьому, не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак, і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Більше того, строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі). Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки було пред'явлено претензію і поручитель не виконав вказаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки, із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Аналогічна правова позиція щодо строку дії поруки викладена і в Постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-1844цс15, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як зазначалось вище, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 ТОВ "ФМП" своїх зобов'язань за Договором лізингу позивачем 08.04.2016 на адресу Поручителя (відповідач-2) була направлена Вимога №1943/16 від 07.04.2016 про сплату заборгованості та штрафних санкцій за Договором лізингу, що підтверджується Описом вкладення у цінний лист №04073 1477 6340 та Фіскальним чеком №1451. (а/с 72)

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими ствердження позивача, про те, що строк виконання всіх зобов'язань за Договором лізингу настав 25 грудня 2015 року, а тому 6 (шести) місячний строк для пред'явлення Вимоги за Договором поруки необхідно обчислювати з наступного дня, тобто з 26 грудня 2015 року, що було дотримано позивачем.

Оскільки названа Вимога відповідачу-2 була направлена 08.04.2016, то шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя позивачем не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача-2 ТОВ "ТД "Флагман Мотор Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 № 910/7716/16 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 № 910/7716/16 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 № 910/7716/16 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/7716/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді С.Г. Рудченко

Ю.Л. Власов