Рішення

від 05.07.2016 по справі 910/9579/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/9579/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ЗАХІД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ К-ІІІ"

про стягнення 55 616,11 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Козик В.Є.(дов. від 04.04.2016)

Від відповідача Ракитянська К.В.(дов. від 01.07.2016)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору № 05/12-15 від 12.12.2015 на сторожову охорону об"єкту у розмірі 55 616,11 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 порушено провадження у справі №910/9579/16 та призначено до розгляду на 16.06.2016.

Судом встановлено, що позивач разом з позовною заявою подав суду клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції у господарському суді Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 08.06.2016 задоволено клопотання позивача про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання у справі №910/9579/16, призначене згідно ухвали суду від 30.05.2016 на 16.06.2016 о 14:25 год., ухвалено провести з використанням системи відеоконференцзв'язку.

В судове засідання 16.06.2016 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Також, в судовому засіданні 16.06.2016 в режимі відеоконференції приймали участь представники позивача.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів, які зобов"язав сторін подати суду.

Розгляд справи відкладено на 05.07.2016.

В судове засідання 05.07.2016 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив частково задовольнити позов, а саме в частині стягнення пені в сумі 2345,04 грн, 3% річних в сумі 159,70 грн. та інфляційних збитків в сумі 303,40 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

12.12.2015 між охоронною фірмою ТОВ «ЛЕГІОН-ЗАХІД» (надалі позивач, виконавець) та ТОВ «КОМПАНІЯ К-ІІІ» (надалі відповідач, замовник) укладено Договір № 05/02-35 на сторожову охорону Об'єкту (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. договору, Замовник передає, а Виконавець приймає під сторожову охорону об'єкти та (або) його відокремлені приміщення (будівлі), які перебувають у власності чи користуванні Замовника і не є спірними, (далі - Об'єкт). Тим самим Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки по стеженню за підтриманням громадського порядку, охороні приміщень, майна на території, а також проникнення сторонніх осіб на територію Об'єкта Замовника, розташованого за адресою: вул. Ленкавського буд. 34 м. Івано-Франківськ на умовах і в порядку передбаченого даним Договором.

Відповідно до п. 1.4. Договору, періодом сторожової охорони вважається час з моменту прийняття Об'єкта під охорону одного поста цілодобово з 08-00 год. до 08-00 год. наступного дня.

Пунктом 2.1. Договору погоджено, що сторожова охорона Об'єкту здійснюється двома цілодобовими постами. Ціна (тариф) одного поста сторожової охорони складає 13 180 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч сто вісімдесят гривень). Загальна вартість послуг охорони за один місяць становить суму: 26 360 грн. 00 копійок (двадцять шість тисяч триста шістдесят гривень) без ПДВ. Виконавець являється платником єдиного податку і не являється платником ПДВ.

Відповідно до п. 9.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 11 грудня 2016 року.

Як свідчать матеріали справи, послуги охорони Позивачем надавались належним чином згідно умов Договору, що підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року (в матеріалах справи).

Проте, згідно з Листом-повідомленням № 1/23 від 23 лютого 2016 року (в матеріалах справи) Відповідач звернувся до Позивача з вимогою зняти охорону з Об'єкта 24 лютого 2016 року о 17 год. 00 хв., не дотримавшись наступних умов Договору:

- згідно п. 4.3. Договору у випадках виникнення необхідності припинення послуг Виконавця, Замовник вправі розірвати Договір шляхом письмового повідомлення Виконавця не менше ніж за бо (шістдесят) календарних днів.

- відповідно до п. 9.3. сторона, яка є ініціатором розірвання Договору, повинна попередити іншу сторону у 2-хмісячкий термін в письмовій формі, вказавши причину розірвання Договору.

- відповідно до п. 9.4. розірвання даного Договору не звільняє Замовника від оплати фактично отриманих послуг, пені за прострочку платежу та підписання Акту виконаних робіт. У разі дострокового (раніше 2-х місяців) розірвання Замовником в односторонньому порядку даного Договору, Замовник зобов'язується відшкодувати Виконавцю упущену вигоду за послуги з охорони Об'єкту в розмірі 2-х місячної оплати за охоронні послуги, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.9.5 Договору, у випадку закінчення строку дії Договору чи дострокового його розірвання за ініціативою однієї із сторін, складається акт зняття об'єкта з-під охорони в двох примірниках, який скріплюється круглими печатками та підписами представників (уповноважених осіб) Замовника та Виконавця і мають однакову юридичну силу.

З огляду на це, 24.02.2016 Об'єкт був знятий з охорони, що підтверджується відповідним Актом про зняття Об'єкту з охорони, який підписаний сторонами та скріплений фірмовими печатками (в матеріалах справи).

Також, Сторонами був підписаний та скріплений фірмовими печатками Акт звірки розрахунків за період з 12.12.2016 по 24.02.2016, з якого випливає, що станом на момент дострокового розірвання Договору у Відповідача існує заборгованість в розмірі 21 815, 17 грн. (в матеріалах справи).

Отже, Відповідач порушив умови Договору щодо порядку його розірвання.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір укладений між сторонами має ознаки договору про надання послуг, а відтак до даних правовідносин мають застосуватися положення, що регулюють даний вид договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 901 - 907 ЦК України.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункті, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п. 9.4. Договору міститься норма про те, що Замовник у разі дострокового (раніше 2-ох місяців) розірвання в односторонньому порядку Договору, зобов'язаний відшкодувати упущену вигоду за послуги охорони Об'єкту в розмірі 2-х місячної оплати за охоронні послуги.

Крім того, при обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, - покладається на потерпілого.

Відповідно до Постанови ВГС України від 27.02.2007 по праві N 26/364-06-7668 неодержаний прибуток (упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Таким документом в нашому випадку є Договір, який підписаний Позивачем та Відповідачем та скріплений печатками.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Отже, Договір за звичайних умов мав би діяти до 11.12.2016 року, а тому Позивач одержував би кожного місяця 26 360 грн. за надання послуг сторожової охорони Відповідачу, на які він якраз і розраховував, а тому ця упущена вигода дійсно була б отримана, якби Відповідач належно виконував свої зобов'язання і не розірвав достроково Договір.

Отже, відповідно до умов Договору, у вигляді упущеної вигоди Замовник повинен відшкодувати ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні ним зобов'язання за Договором, а саме суму в розмірі 2-х місячної оплати за охоронні послуги: 26 360 * 2 = 52 720,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що він не звертався до позивача з пропозицією розірвати договір, а звернувся з проханням зняти охорону у зв'язку з важким фінансовим становищем. Проте суд зазначає, що саме дане звернення, якби його не називав відповідач, і було пропозицією до розірвання договору.

Отже, факт порушення відповідачем встановленого договором порядку розірвання договору доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу упущену вигоду за ненадані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 52 720,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 165,51 грн. та інфляційні збитки в сумі 303,04 грн.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 165,51 грн., інфляційні збитки - 303,04 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з п. 2.8. Договору передбачено, у разі порушення п. 2.1.-2.4. договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 2.8 Договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2427,56 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ЗАХІД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ К-ІІІ" (01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/22, код ЄДРПОУ 38292086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ЗАХІД" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 103, кв. 23, код ЄДРПОУ 32606030) упущену вигоду в сумі 52 720(п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп., пеню в сумі 2427(дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 56 коп., 3% річних в сумі 165(сто шістдесят п'ять) грн. 51 коп., інфляційні збитки в сумі 303(триста три) грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 1 378(одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 13.07.2016