Постанова

від 28.09.2016 по справі 910/9579/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/9579/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Козик В.Є.,

від відповідача - Ракитянська К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІІІ»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016р.

по справі № 910/9579/16 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІІІ»

про стягнення 55 616,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ К-ІІІ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-ЗАХІД» упущену вигоду в сумі 52 720,00 грн., пеню в сумі 2 427,56 грн., 3% річних в сумі 165,51 грн., інфляційні збитки в сумі 303,04 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ІІІ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. по справі № 910/9579/16 та прийняти нове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ К-ІІІ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-ЗАХІД» 303,04 грн. інфляційних витрат, 159,70 грн. 3% річних та 2 345,04 грн. пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІІІ» прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/5185/16 від 27.09.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 27.09.2016р., в зв'язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А., які не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІІІ» на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. по справі № 910/9579/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

ТОВ «Легіон-Захід» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

12.12.2015р. між охоронною фірмою ТОВ «ЛЕГІОН-ЗАХІД» (виконавець) та ТОВ «КОМПАНІЯ К-ІІІ» (замовник) укладено договір № 05/02-35 на сторожову охорону об'єкту, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає під сторожову охорону об'єкти та (або) його відокремлені приміщення (будівлі), які перебувають у власності чи користуванні замовника і не є спірними, (далі - Об'єкт). Тим самим замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки по стеженню за підтриманням громадського порядку, охороні приміщень, майна на території, а також проникнення сторонніх осіб на територію Об'єкта Замовника, розташованого за адресою: вул. Ленкавського буд. 34 м. Івано-Франківськ на умовах і в порядку передбаченого даним Договором. /а.с. 14/.

Згідно з п. 1.4. договору періодом сторожової охорони вважається час з моменту прийняття Об'єкта під охорону одного поста цілодобово з 08-00 год. до 08-00 год. наступного дня.

Згідно з 2.1. договору сторожова охорона Об'єкту здійснюється двома цілодобовими постами. Ціна (тариф) одного поста сторожової охорони складає 13 180 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч сто вісімдесят гривень). Загальна вартість послуг охорони за один місяць становить суму: 26 360 грн. 00 копійок (двадцять шість тисяч триста шістдесят гривень) без ПДВ. Виконавець являється платником єдиного податку і не являється платником ПДВ.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 11 грудня 2016 року. (п. 9.1. договору).

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Умовами договору сторони передбачили, що у випадку виникнення необхідності припинення послуг виконавця, замовник вправі розірвати договір шляхом письмового повідомлення виконавця не менш ніж за 60 днів. (п. 4.3. договору).

Згідно п. 9.3. договору сторона, яка є ініціатором розірвання договору, повинна попередити іншу сторону у 2-х місячний термін в письмовій формі, вказавши причину розірвання договору.

Згідно п. 9.4. договору розірвання договору не звільняє замовника від оплати фактично отриманих послуг, пені за прострочку платежу та підписання акту виконаних робіт.

У разі дострокового (раніше 2-х місяців) розірвання замовником в односторонньому порядку даного договору, замовник зобов'язується відшкодувати упущену вигоду за послуги з охорони об'єкту в розмірі 2-х місячної оплати за охоронні послуги, відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 9.5. договору у випадку закінчення строку дії договору чи дострокового його розірвання за ініціативою однієї із сторін, складається акт об'єкта з-під охорони в двох примірниках, який скріплюється круглими печатками та підписами представників (уповноважених осіб) замовника та виконавця і мають однакову силу.

Листом №1/23 від 23.10.2016р. відповідач просив позивача зняти охорону з об'єкта з 24.02.2016р., чим порушив умови договору - п.п. 4.3., 9.3. /а.с. 21/.

Відповідно до п. 9.5. договору сторони підписали відповідний акт про зняття об'єкту з охорони 24.10.2016р., акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток. /а.с. 22/.

Згідно акту звірки розрахунків станом на 24.02.2016р. відповідач має непогашену заборгованість на суму 21 815,17 грн. /а.с. 23/.

Позивачем заявлено до стягнення вимогу про стягнення 52 720,00 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Упущеною вигодою за статтею 22 Цивільного кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 226 Господарського кодексу України, підставою для відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдання шкоди. Для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: порушення зобов'язання, збитки, причинний зв'язок, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками та вина.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем порушено порядок розірвання договору, та на момент розірвання існувала заборгованість.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.(ст. 627 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.4. договору сторони встановили обов'язок відповідача сплатити упущену вигоду у розмірі 2-х місячної оплати за охоронні послуги.

Таким чином, до стягнення підлягає 52 720, грн. упущена вигоди = 26 360,00 грн. (вартість послуг за місяць) *2.

Посилання апелянта на те, що договір не розірвано, апеляційним господарським судом не приймається, оскільки сторонами складено та підписано акт зняття об'єкта з охорони, що свідчить про дострокове його розірвання відповідно до п. 9.5. договору.

Разом з цим, згідно п. 9.4. договору розірвання договору не звільняє замовника від оплати фактично отриманих послуг, пені за прострочку платежу та підписання акту виконаних робіт.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату №СФ-0000079 від 23.12.2015р., №СФ-0000004 від 01.01.2016р., №СФ-0000010 від 01.02.2016р. та №СФ-0000016 від 24.02.2016р., оплачені відповідачем з простроченням, що підтверджується банківськими виписками. /а.с. 24-30/.

Відповідач не заперечує факту прострочення платежу.

Згідно з п. 2.8. договору у разі порушення умов п. 2.1., 2.4. договору замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день протермінування платежу, починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і закінчуючи до дня повного погашення заборгованості за даним договором. Сторони також домовились про збільшення строку позовної давності по стягненню пені до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи умови договору та вимоги законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 2 427,56 грн. за заявлений позивачем період.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних апеляційний господарський суд визнає розрахунок позивача арифметично вірним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі № 910/9579/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі № 910/9579/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/9579/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Смірнова