Рішення

від 11.07.2016 по справі 922/1457/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 922/1457/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектне бюро "Розмисл", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування інфраструктури транспорту", м. Харків про стягнення 19 100 978,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.04.2016 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.01.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектне бюро "Розмисл" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування інфраструктури транспорту" (відповідача) про стягнення заборгованості за договорами № 04-02-14 від 04.02.2014 р., № 12-02-14 від 12.02.2014 р., № 20-03-14 від 20.03.2014 р., №28-03-14 від 28.03.2014 р., № 23-04-14 від 23.04.2014 р., № 16-05-14 від 16.05.2014 р., № 20-06-14 від 20.06.2014 р., № 01-10-14 від 01.10.2014 р., № 02-10-14 від 02.10.2014 р., № 10-12-14 від 10.12.2014 р., № 15-12-14 від 15.12.2014 р., № 19-12-14 від 19.12.2014 р., № 23-12-14 від 23.12.2014 р., № 25-12-14 від 25.12.2014 р. в розмірі 19 100 978,40 грн., з яких: основний борг в розмірі 10 177 204,65 грн., пеня в розмірі 3 312 403,57 грн., 3 % річних в розмірі 479 983,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 131 385,50 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 206 700,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити повністю. При цьому представник відповідача просить суд у разі винесення рішення у даній справі застосувати до позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 970 511,47 грн. за період з 19.06.2014 р. по 10.06.2015 р. позовну давність відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, про що подав відповідну заяву (т. 2 а.с. 113-115).

У судовому засіданні 16.06.2016 р. оголошено перерву до 05.07.2016 р., 05.07.2016 р. - до 11.07.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) було укладено низку договорів, а саме: № 04-02-14 від 04.02.2014 р., № 12-02-14 від 12.02.2014 р., № 20-03-14 від 20.03.2014 р., № 28-03-14 від 28.03.2014 р., № 23-04-14 від 23.04.2014 р., № 16-05-14 від 16.05.2014 р., № 20-06-14 від 20.06.2014 р., № 01-10-14 від 01.10.2014 р., № 02-10-14 від 02.10.2014 р., № 10-12-14 від 10.12.2014 р., № 15-12-14 від 15.12.2014 р., № 19-12-14 від 19.12.2014 р., № 23-12-14 від 23.12.2014 р. та № 25-12-14 від 25.12.2014 р. (далі - договори).

Згідно з п.1.1. договорів замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання виконати роботи з розробки документації (далі - роботи).

Відповідно до п. 4.1. договорів виконання робіт визначається Календарним планом робіт (Додаток №2).

Згідно з п. 4.2. договорів здача та приймання робіт здійснюється поетапно відповідно до строків, визначених Календарним планом робіт.

За умовами п. 4.3. договорів виконання робіт підтверджується підписаними замовником актом здачі-приймання робіт.

На виконання умов договорів позивачем на замовлення відповідача були здійснені та передані роботи на загальну суму 26 119 062,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт за № 1 від 12.03.2014 р., №2 від 25.03.2014 р., № 3 від 25.03.2014 р., № 4 від 25.03.2014 р., № 5 від 25.03.2014 р., № 7 від 12.05.2014 р., № 8 від 15.05.2014 р., № 9 від 20.05.2014 р., № 10 від 28.05.2014 р., № 11 від 17.06.2014 р., № 12 від 18.06.2014 р., № 13 від 23.06.2014 р., № 14 від 23.06.2014 р., № 15 від 01.08.2014 р., № 16 від 12.08.2014 р., № 17 від 14.08.2014 р., № 18 від 18.08.2014 р., № 19 від 20.08.2014 р., № 20 від 22.08.2014 р., № 21 від 22.08.2014 р., № 22 від 29.08.2014 р., № 23 від 02.09.2014 р., № 24 від 12.09.2014 р., № 25 від 12.09.2014 р., № 26 від 12.09.2014 р., № 27 від 29.09.2014 р., № 28 від 29.09.2014 р., № 29 від 29.09.2014 р., № 30 від 30.10.2014 р., № 31 від 10.11.2014 р., № 32 від 01.12.2014 р., № 33 від 02.12.2014 р., № 34 від 24.12.2014 р., № 36 від 02.03.2015 р., № 37 від 03.03.2015 р., № 38 від 27.03.2015 р., № 39 від 01.04.2015 р., № 40 від 01.04.2015 р., № 41 від 02.04.2015 р., № 42 від 02.04.2015 р., № 43 від 03.04.2015 р., № 44 від 12.05.2015 р., № 45 від 19.05.2015 р., № 46 від 19.05.2015 р. та № 47 від 20.05.2015 р.

Згідно з п. 2.2. договорів розрахунки за цим договором (проміжні / поетапні) здійснюються замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання робіт та отримання від підрядника комплекту документів, що підтверджують виконання відповідного етапу робіт у встановленому цим договором порядку (проектна документація, рахунок-фактура, накладна), у розмірі 85% від суми підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт, з урахуванням авансових платежів. Решта 15% оплачуються замовником після отримання позитивного висновку державної експертизи.

В матеріалах справи містяться позитивні висновки державної експертизи за №1698-14/ГГЭ-9614/04, №1694-14/ГГЭ-9613/04 від 30.12.2014 р. ( т. 2 а.с. 121-122).

Відповідач підрядні роботи на загальну суму 26 119 062,00 грн. прийняв, але в порушення умов договорів оплатив їх вартість невчасно та частково на загальну суму 15 941 857,35 грн., що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договорами в розмірі 10 177 204,65 грн. (26 119 062,00 грн. - 15 941 857,35 грн. = 10 177 204,65 грн.), яка залишається непогашеною.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за договорами № 04-02-14 від 04.02.2014 р., № 12-02-14 від 12.02.2014 р., № 20-03-14 від 20.03.2014 р., №28-03-14 від 28.03.2014 р., № 23-04-14 від 23.04.2014 р., № 16-05-14 від 16.05.2014 р., № 20-06-14 від 20.06.2014 р., № 01-10-14 від 01.10.2014 р., № 02-10-14 від 02.10.2014 р., № 10-12-14 від 10.12.2014 р., № 15-12-14 від 15.12.2014 р., № 19-12-14 від 19.12.2014 р., № 23-12-14 від 23.12.2014 р., № 25-12-14 від 25.12.2014 р. в розмірі 10 177 204,65 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСОБА_2 прострочення відповідачем оплати виконаних позивачем підрядних робіт позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 479 983,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 131 385,50 грн. та пеню в розмірі 3 312 403,57 грн. за період з 19.06.2014 р. по 18.06.2015 р. (розрахунок, т. 2 а.с. 80-83).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування позивачем 3 % річних в розмірі 479 983,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5 131 385,50 грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 5.6. договорів сторони чітко визначили, що при затримці замовником платежів, передбачених в пункті 2 договору, підрядник має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3 312 403,57 грн. за період з 19.06.2014 р. по 18.06.2015 р. (розрахунок, т. 2 а.с. 80-83).

Разом з тим, відповідач у заяві (т. 2 а.с. 113-115) заявив про застосування до позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 970 511,47 грн. за період з 19.06.2014 р. по 10.06.2015 р. позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України

Представник позивача, в свою чергу, не заперечує проти задоволення заяви відповідача про застосування до позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 970 511,47 грн. за період з 19.06.2014 р. по 10.06.2015 р. позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Проаналізувавши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 312 403,57 грн. за період з 19.06.2014 р. по 18.06.2015 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що з даним позовом позивач звернувся до господарського суду Харківської області 10.05.2016 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду Харківської області (т. 1 а.с. 4), суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 970 511,47 грн. за період з 19.06.2014 р. по 10.06.2015 р. подано позивачем з пропуском встановленої законом річної позовної давності (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позов було подано позивачем до суду зі спливом річного строку позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 970 511,47 грн. за період з 19.06.2014 р. по 10.06.2015 р.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 341 892,10 грн. за період з 11.06.2015 р. по 18.06.2015 р.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 10 177 204,65 грн., пені в розмірі 341 892,10 грн., 3 % річних в розмірі 479 983,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5 131 385,50 грн., всього: 16 130 466,63 грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 258, 261, 267, 610-612, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування інфраструктури транспорту" (61093, м. Харків, пров. Верхівський, 13, код ЄДРПОУ 36818766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектне бюро "Розмисл" (03050, м. Київ, пров. Політехнічний,1/33, код ЄДРПОУ 38958692) основний борг в розмірі 10 177 204,65 грн., пеню в розмірі 341 892,10 грн., 3 % річних в розмірі 479 983,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 131 385,50 грн. та судовий збір в розмірі 241 957,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 12.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3