Постанова

від 12.07.2016 по справі 3/157-9/5

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа№ 3/157-9/5

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Кіт А.М. ( довір. №20-22/630 від 30.12.15);

Вій військової прокуратури Центрального регіону України - Спора Т.І. (посв. №034726);

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

Від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2016р.

за скаргою Чернівецького гарнізону на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 3/157-9/5 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Чернівецького гарнізону

до Чернівецької обласної державної адміністрації

третя особа Міністерство оборони України

про зобов'язання передати квартири

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.20146р. у справі №3/157-9/5 скаргу Чернівецького гарнізону на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено повністю. Визнано недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пінського Ю.В. від 14.04.2014 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського сулу міста Києва №3/157-9/5 від01.12.2008. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №11026796 на підставі наказу Господарського суду міста Києва №3/157-9/5 від 01.12.2008 про зобов'язання Чернівецької обласної державної адміністрації передати Чернівецькому гарнізону п'ять двокімнатних квартир.

Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що державний виконавець не здійснив усіх передбачених чинним законодавством заходів та не використав надані йому повноваження, та як наслідок, формально виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2016р., відмовити в задоволенні скарги Чернівецького гарнізону на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що чинним законодавством України не встановлено обов'язок державного виконавця спрямовувати поштову кореспонденцію, а саме - подання (повідомлення) до правоохоронних органів виключно рекомендованим листом. Також жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано державного виконавця з'ясовувати обставину отримання указаного повідомлення правоохоронними органами, тоді як сама процедура спрямування вказаного повідомлення не перешкоджає винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 12.07.2016р.

12.07.2016р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились представники Військового прокурора Чернівецького гарнізону, Чернівецького гарнізону, Міністерства оборони України.

Враховуючи те, що Військового прокурора Чернівецького гарнізону, Міністерство оборони України про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою а також враховуючи скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності позивача, відповідача та третьої особи.

Клопотання про відкладення розгляду справи Чернівецького гарнізону судова колегія відхиляє з підстав, зазначених вище.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та прокурора військової прокуратури Центрального регіону України судова колегія встановила.

27.01.2009р. Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 11026796 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/157-9/5 від 01.12.2008 про зобов'язання Чернівецької обласної державної адміністрації передати Чернівецькому гарнізону п'ять двокімнатних квартир.

10.06.2009р. Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 11026796 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/157-9/5 від 01.12.2008 про зобов'язання Чернівецької обласної державної адміністрації передати Чернівецькому гарнізону п'ять двокімнатних квартир.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №3/157-9/5 від 10.08.2009р. зобов'язано Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/157-9/5 від 01.12.2008р.

22.08.2009 Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП№ 11026796 з виконання Господарського суду міста Києва № 3/157-9/5 від 01.12.2008р.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакцій чинній станом на 11.10.2010) передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

11.10.2010р. Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" (чинної станом на 14.02.2014) зазначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

17.02.2014р. відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 1 020,00 грн.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з п.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

14.04.2014р. Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Державним виконавцем встановлено, що рішення суду не виконано і виконати його без участі боржника неможливо, тому державним виконавцем було підготовлено подання (повідомлення), що направлене до УМВС України в Чернівецькій області для вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб щодо зобов'язання Чернівецьку обласну державну адміністрацію передати Чернівецькому гарнізону п'ять двокімнатних квартир.

У відзиві на скаргу орган ДВС зазначив, що подання про порушення кримінальної справи надсилалось 14.04.2014р. листом № 13-0-22-6075/5-124/1.

Однак, з наявних в матеріалів справи листів Управління МВС в Чернівецькій області № ст/570 від 04.07.2015 та Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № ст/24 від 12.11.2015 вбачається, що на адресу УМВС В Чернівецькій області подання (повідомлення) за № 13-0-22-6075/5-124/1 від 11.04.2014 від Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходило.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано державного виконавця з'ясовувати обставину отримання повідомлення правоохоронними органами, тоді як сама процедура спрямування вказаного повідомлення не перешкоджає винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження не можуть бути покладені судовою колегією в основу рішення з огляду на наступне.

Згідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення в розумний строк, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Окрім того, вимогами ч.1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що державний виконавець не здійснив усіх передбачених чинним законодавством України заходів та не використав надані йому повноваження, та, як наслідок, формально виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, з огляду на що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП № 11026796 від 14.04.2014 про закінчення виконавчого провадження є неправомірними, а постанова обґрунтовано визнана місцевим господарським судом недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

У зв'язку з цим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги скарги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/157-9/5 від 01.12.2008р. про зобов'язання Чернівецьку обласну державну адміністрацію передати Чернівецькому гарнізону п'ять двокімнатних квартир підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що Чернівецьким гарнізоном пропущено строк для оскарження постанови, яка була надіслана йому ще 15.04.2014р. не підтверджуються матеріалами справи та не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки з поданої копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції Відділу примусового виконання рішень (книга № 7) (08-11) вбачається, що 15.04.2016 на ім'я Чернівецького гарнізону (без зазначення адреси) було здійснено відправлення під № 13-0-22-6075/5-124/12, що не підтверджує здійснення направлення саме постанови про закінчення виконавчого провадження № ВП 11026796 від 14.04.2014.

Скаржник посилається на те, що постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 11026796 від 14.04.2014 не отримував та дізнався про існування даної постанови лише 15.03.2016 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається з матеріалів справи скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" подана до відділу поштового зв'язку для направлення до суду 24.03.2016р. та отримана судом 29.03.2016р.

Отже, звернувшись до місцевого господарського суду 24.03.2016р. Чернівецьким гарнізоном не пропущений строк для звернення з даною скаргою.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 26.04.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2016р. у справі №3/157-9/5 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва від 26.04.2016р. матеріали справи №3/157-9/5.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло