Ухвала

від 13.07.2016 по справі 922/1613/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"13" липня 2016 р. Справа № 922/1613/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І. В.,

розглянувши апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, м. Харків

на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.03.16

у справі № 922/1613/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливний альянс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.16 у справі №922/1613/15 (суддя Казарцева В.В.) відмовлено Західній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат; затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафторесурс"; визнано погашеними вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Торговий дім "Укрнафторесурс"; припинено провадження у справі; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.03.16 у справі №922/1613/15 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання скарги, натомість до скарги додано клопотання (вх.№6914 від 11.07.16) про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивоване тими обставинами, що у апелянта відсутня можливість сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі у зв'язку з неможливістю проведення платежів за всіма платіжними дорученнями Центральної ОДПІ за всіма кодами програмної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Сплата судового збору здійснюється у встановленому порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 12.11.15 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Апелянт у своєму клопотанні просить відстрочити сплату судового збору, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.16 у справі 922/5019/15 стягнуто з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 грошову винагороду, 14.06.16 виданий відповідний наказ господарського суду Харківської області у даній справі, що стало підставою для здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника, та в підтвердження наведеного додає повідомлення про здійснення безспірного списання коштів з рахунків та виписку по рахунку.

Проте з наданого повідомлення від 02.07.16 № 05-23/466 вбачається, що підставою для безспірного списання коштів з рахунків є виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.16 у справі № 810/8552/15 про стягнення з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2082,78 грн. - тобто надано документ, що стосується не тієї справи, на виконання ухвали в якій посилається заявник.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів, а отже, повідомлення про здійснення безспірного списання коштів з рахунків спрямоване на виконання рішення суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників та не свідчить про скрутне матеріальне становище заявника .

Крім того, виписка по рахунку, додана до матеріалів апеляційної скарги, містить відомості про рух коштів загального фонду ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за один день - 30.06.16, та не відображає в цілому фінансовий стан заявника на момент подання апеляційної скарги.

Отже, звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, апелянт не навів жодної підстави в обґрунтування того, що майновий стан Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на момент звернення до суду з апеляційною скаргою перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку та розмірі, не зазначив конкретної дати сплати судового збору та не довів, що він зможе, у разі відстрочення сплати судового збору, сплатити судовий збір у зазначений строк та у встановленому розмірі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт у своєму клопотанні посилається на висновки Конституційного Суду України (рішення у справі №12рп/2013 від 28.11.13), а також Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.01 у справі "Креуз проти Польщі") стосовного того, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду; сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наведених судових рішень, вони стосуються саме законодавчого регулювання розміру та порядку сплати судового збору в контексті забезпечення дотримання прав та інтересів осіб, які звертаються до суду, а також законності мети встановлення судового збору, водночас із вказаних рішень не вбачається незаконності інституту судового збору як такого або ж необов'язковості виконання вимог чинних законів, якими врегульовано дані правовідносини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.01 у справі "Креуз проти Польщі", на яке посилається апелянт, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті Конвенції.

Оскільки відстрочення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не наведено та не додано доказів, які б підтверджували скрутний фінансовий стан, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.16 у справі № 904/397/16, ухвалі Вищого господарського суду України від 19.02.16 у справі № 922/4590/15, ухвалі Вищого господарського суду України від 01.06.16 у справі № 922/3057/15, ухвалі Вищого господарського суду України від 02.06.16 у справі №922/1350/14.

Відповідно, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу має бути повернуто в силу приписів п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, яким встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Апелянтом також подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, однак зазначене клопотання не розглядається судом, оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Керуючись ст.86, п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИЛА:

Повернути апеляційну скаргу заявнику.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 68 арк.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І. В.