Ухвала

від 05.07.2016 по справі 522/2059/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4028/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Гірняк Л.А., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2014 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

05.02.2014 року Перший Приморський відділ державної виконавчої служби (далі ВДВС) Одеського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Аксіома-Логістік» ОСОБА_2 до виконання зобов'язань за рішенням суду, посилаючись на ухилення боржника від виконання наказу господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2014 року подання Першого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, - задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника ТОВ «Аксіома-Логістік» (код ЄДРПОУ 36920253) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії КЕ721700 виданого Южненським МВ УМВС України в Одеській області 19 червня 1997 року), - до погашення заборгованості по виконанню наказу № 916/1823/13, виданому Господарським судом Одеської області від 27 серпня 2013 року, про стягнення з ТОВ «Аксіома-Логістік» на користь ТОВ «Іст Марін» боргу у сумі 18126,66 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, просить ухвалу суду від 13.02.2014 року скасувати і постановити нову про відмову у задоволенні подання Першого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечує представник ТОВ «Іст Марін».

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - зміні, з наступних підстав.

За правилами ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції, і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Постановляючи ухвалу про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника (ТОВ «Аксіома-Логістік») ОСОБА_2 до погашення заборгованості по виконанню наказу господарського суду Одеської області, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Аксіома-Логістік» від виконання наказу господарського суду Одеської області ухиляється.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково.

За змістом ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Право звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника або керівника боржника - юридичної особи ґрунтується на вимогах ст.11 ч. 3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої це можливо у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Першому Приморському ВДВС Одеського міського управління юстиції перебуває наказ № 916/1823/13, виданий Господарським судом Одеської області 27 серпня 2013 року, про стягнення з ТОВ «Аксіома-Логістік» на користь ТОВ «Іст Марін» боргу у сумі 18126, 66 грн. (т.1а.с.3) 30 серпня 2013 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 17, 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення вищевказаної грошової суми з ТОВ «Аксіома-Логістік».(т.1а.с.4) Згідно з довідкою головного управління статистики в Одеській області від 01 жовтня 2013 року керівником ТОВ «Аксіома-Логістік» значився ОСОБА_2 (т.1а.с.5зв.) Судом також було встановлено, що ТОВ «Аксіома-Логістік» заборгованість перед ТОВ «Іст Марін» не погашає, від виконання наказу Господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року ухиляється, у зв'язку з чим наказ суду не виконується, та майна, на яке можна було б звернути стягнення державним виконавцем, не виявлено.(т.1а.с.4зв.-7) Обізнаність щодо наявності виконавчого провадження ОСОБА_2 не заперечував. Наказ № 916/1823/13 виданий Господарським судом Одеської області 27 серпня 2013 року про стягнення з ТОВ «Аксіома-Логістік» на користь ТОВ «Іст Марін» боргу у сумі 18126,66 грн. до цього часу не виконано. З огляду на наявні у справі докази та тривалість невиконання наказу господарського суду на момент постановлення оскарженої ухвали, колегія суддів з висновками щодо ухилення керівника боржника від виконання судового рішення повністю погоджується.

Разом з тим вбачається, що за наказом господарського суду Одеської області боржником є не фізична особа ОСОБА_2, а юридична особа у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю, діяльність якої, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття рішень, згідно зі ст.143 ЦК України, регламентує статут. За наявним у справі статутом органами товариства є загальні збори учасників та директор, який обирається та відкликається загальними зборами учасників.(т.1 а.с.180-181)

За ст.92 ч.3 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статутом саме директор ТОВ «Аксіома-Логістік» (розділ 15 статуту т.1а.с.181) здійснює керівництво оперативною та поточною діяльністю товариства, діє від імені товариства без довіреності, вирішує всі питання діяльності товариства, розпоряджається його майном тощо, тобто виконує функції представництва юридичної особи за змістом ст.237 ЦК України.

Системний аналіз наведених норм закону свідчить про те, що обов'язок виконувати судове рішення ухвалене стосовно юридичної особи може бути покладено виключно на чинного директора ТОВ, який має відповідні повноваження діяти від його імені. Переобрання директора, відкликання, звільнення з роботи тощо з моменту настання вказаних обставин припиняє його повноваження діяти від імені відповідної юридичної особи. Повноваження розпоряджатися майном підприємства та виконувати його зобов'язання, у тому числі за ухваленим судовим рішенням, не можуть покладатися на колишнього директора, тобто на фізичну особа, повноваження якої як директора припинено.

Наведене не було враховано судом при постановленні оскаржуваної ухвали. Із наданої апеляційному суду копії трудової книжки та витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_2 з осені 2015 року уже не є ані засновником, ані керівником ТОВ «Аксіома-Логістік», але заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України стосовно нього як керівника боржника ТОВ «Аксіома-Логістік» до цього часу діють. Можливість їх скасування у судовому порядку законом не передбачено, на що вказував Верховний Суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013р.

За вимогами ст.33 ч.1 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України в порядку ст. 377-1 ЦПК України здійснюється в інтересах суспільства, а саме: з метою захисту прав та інтересів стягувача, і з метою спонукання недобросовісного боржника або його керівника до виконання неврегульованих зобов'язань.

Враховуючи зміну керівника боржника, колегія суддів погоджується з доводами представника ОСОБА_2 про те, що на теперішній час, у зв'язку з припиненням повноважень ОСОБА_2, як керівника ТОВ, діяти від імені підприємства, існуюче обмеження (що було встановлено за законом) порушує його конституційне право вільно залишати територію України, та уже не є необхідним в інтересах суспільства.

Разом з тим, враховуючи, що оскаржена ухвала в частині обмеження у праві виїзду за межі України на момент постановлення була обґрунтованою, але судом не було враховано можливість припинення повноважень ОСОБА_2, як керівника боржника, на майбутнє, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину ухвали суду, встановивши чинність обмеження не тільки до погашення заборгованості по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року, але й виключно на період перебування ОСОБА_2 на посаді керівника ТОВ «Аксіома-Логістік».

Доводи представника ТОВ «Іст Марін» про те, що зміна керівника ТОВ є штучною, що вона здійснена завідомо задля скасування заходів тимчасового обмеження до уваги братися не можуть, оскільки вказані доводи належними і допустимими доказами не підтверджені, і реєстрація зміни керівника не скасована. Водночас на ОСОБА_2 за будь-яких обставин покладається обов'язок належно підтвердити перед державним виконавцем та компетентним органом факт дійсного припинення його повноважень як керівника боржника задля поновлення права на виїзд за межі України, та між тим створення і використання підробних документів є кримінально-карним злочином.

За таких обставин, апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 303,307,312-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2014 року змінити.

Доповнити резолютивну частину ухвали суду в другому абзаці після слів у сумі 18126 грн.66 коп., словами: «або до припинення перебування керівником ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Логістік».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Л.А.ОСОБА_6 Сєвєрова