Ухвала

від 12.07.2016 по справі 375/504/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/504/16-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М. Провадження № 22-ц/780/3939/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 22 12.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Антоненко В.І., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Синявське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст. 215 ЦК України та просила визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди земельної ділянки №55 від 20.03.2015 р. підписаний між сторонами, судовий збір покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20.03.2015 р. між нею та відповідачем був укладений договір оренди належної їй на праві приватної вланості земельної ділянки згідно Державного актупро право приватної вланості розташованої на території Запрудянської сільської ради площею 3,5700 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після укладення даного договору, позивачкою, 16.07.2015 р. була подана відповідачу заява, про те, що після закінчення попереднього договору оренди вона не бажає продовження даного договору. 27.04.2016 р. позивачці стало відомо, що новий договір зареєстрований 19.10.2015 р. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що даний договір необхідно визнати недійсним, так як він укладений під час дії попереднього договору від 30.09.2005 р., укладеного між сторонами. Крім того, у договорі відсутня така істотна умова, як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що у відповідності до ст.15 Закону України «Про оренду землі» та є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 30.09.2005 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки, розташованої на території Запрудянської сільської ради площею 3,5700 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва. Після укладення даного договору відповідач використовував вказану земельну ділянку, сплачуючи орендну плату. До закінчення даного договору сторони 20.03.2015 року уклали новий договір оренди вказаної земельної ділянки, при цьому погодили строк дії договору, розмір орендної плати та інші умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

16.07.2015 року позивачкою була подана відповідачу заява, про те, що після закінчення попереднього договору вона не бажає його продовження.

27.04.2016 року позивачці стало відомо, що новий договір від 20.03.2015 року зареєстрований 19.10.15 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що при укладенні нового договору оренди сторонами не порушено вимог законодавства та не встановлено, яким чином укладення нового договору вплинуло на права та обов'язки позивачки.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2005 р. між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки №94, належної позивачці земельної ділянки, розташованої на території Запрудянської сільської ради площею 3,5700 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (а.с.13).

20.03.2015 р., до завершення строку попереднього договору, між сторонами укладено договір №55 тієї ж земельної ділянки строком на 10 років (а.с.8).

16.07.2015 р. позивачкою була подана відповідачу заява, про те, що після закінчення попереднього договору вона не бажає його продовження (а.с.12).

19.10.15 р. речове право - оренда земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 20.03.2015 р. зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.10-11).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Згідно п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі».

Частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено істотні умови договору оренди землі. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно п.п.1, 2 Договору оренди землі №55 від 20.03.2015 р. зазначено відомості про об'єкт оренди - земельну ділянку, кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

Пунктом восьмим Договору передбачено строк дії Договору оренди - 10 років.

Умови Договору про розмір орендної плати, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату вказані у пунктах 9-14 Договору.

Вказаний договір підписаний позивачкою, що свідчить про її особисте волевиявлення, направлене на укладення Договору оренди належної їй на праві власності земельної ділянки. Будь-яких заяв з вимогою про припинення процедури укладення Договору оренди землі №55 від 20.03.2015 р., в тому числі його подальшу реєстрацію, з боку позивачки не надходило.

Заява позивачки від 16.07.2015 р. із посиланням небажання продовжувати строки дії договору оренди землі стосується Договору № 94 від 30.09.2005 р., однак ніякого відношення не має до Договору оренди земельної ділянки № 55 від 20.03.2015 р.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація речового права здійснена 19.10.2015 року.

У відповідності до п.11 Договору орендну плату позивачка отримала за 2015 рік згідно нарахувань за Договором оренди № 94 від 30.09.2005 р.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223782000:01:004:0036 має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ТДВ «Синявське» використовує зазначену земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур.

Тож суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що ні позивачкою, ні її представником не доведено, що така істотна умова як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, якимось чином порушує права позивачки, так як відсутність в договорі такої умови позбавляє можливості орендатора передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки без згоди власника земельної ділянки на це. А в разі порушення даної умови орендар має право визнати договір передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки недійсним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх доводів та заперечень.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що апелянтом не надано до суду достатніх та допустимих доказів щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 15, 17 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 215, 638 ЦК України, ст.ст. 60, 209, 212-215, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А. Яворський

Судді: В.І.Антоненко

ОСОБА_3