Ухвала

від 01.03.2017 по справі 375/504/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., ПоповичО.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з додатковою відповідальністю Синявське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 липня 2016 року ,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 2005 року між нею та товариством з додатковою відповідальністю Синявське (далі - ТДВ Синявське ) був укладений договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, розташованої на території Запрудянської сільської ради площею 3,5700 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва. Після укладення договору оренди відповідач використовував вказану земельну ділянку, сплачуючи орендну плату. До закінчення вказаного договору сторони 20 березня 2015 року уклали новий договір оренди належної їй земельної ділянки, при цьому погодили строк договору, розмір орендної плати та інші умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі .

16 липня 2015 року вона звернулася до ТДВ Синявське з заявою, в якій зазначила про те, що після закінчення попереднього договору оренди вона не бажає продовження даного договору. Вказувала на те, що 27 квітня 2016 року позивачці стало відомо, що новий договір зареєстрований 19 жовтня 2015 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням вищевикладеного позивач просила суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2015 року № 55 з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, так як він укладений під час дії попереднього договору від 30 вересня 2005 року, укладеного між сторонами. Крім того посилалась на те, що у договорі відсутня така істотна умова, як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що у відповідності до ст. 15 Закону України Про оренду землі та є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в особі представника - ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України ), обґрунтовано виходив з того, що сторони при підписанні договору від 20 березня 2015 року дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали договір, надаючи згоду щодо встановленої форми. Будь-яких заяв про припинення вказаного договору на момент його підписання від позивача не надходило, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання його недійсним.

Крім того, перевіривши матеріали справи і доводи позивача, суди дійшли правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, оскільки факту порушення в розумінні вимог ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України законних прав орендаря у зв'язку із укладенням спірного договору оренди судом не встановлено.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, у якій зокрема зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК Українита статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Т.О. Писана Л.М. Мазур О.В. Попович