Постанова

від 07.07.2016 по справі 808/1304/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року о 15 год. 27 хв.Справа № 808/1304/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Яланської В.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.10.2015 №0001512203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Мегаекопром», оскільки наявні всі передбачені законодавством первинні документи, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Вважає висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України таким, що базується виключно на припущеннях. Зазначає, що позивач не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з порушенням його контрагентами своїх податкових обов'язків. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в поданих до суду письмових поясненнях проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки було встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мегаекопром», оскільки у контрагента позивача на момент здійснення господарських операцій були відсутні необоротні активи, в тому числі основні засоби. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що унеможливлює формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Мегаекопром».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів. Ухвалою суду від 07.07.2016 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

Керуючись приписами ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Аддінол Україна» зареєстроване 18.08.2004 виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 05.08.2011 №100346768.

В період з 16.09.2015 по 17.09.2015 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Мегаекопром» (код ЄДРПОУ 38080412), що відображені у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт №90/22-03/33134358 від 21.09.2015 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.4, п.199.5 ст.199, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11165,53 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2015 №0001512203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16749,00 грн., в т.ч. за основним платежем 11166,00 грн. та 5583,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України, разом з тим, рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мегаекопром».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що в періоді який перевірявся позивачем здійснювалась господарська діяльність з оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71).

З матеріалів справи судом встановлено, що 27 травня 2014 року між позивачем та ТОВ «Мегаекопром» укладено договір про виконання робіт (надання послуг) зі збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) №ВМ-50, відповідно до п.1.1 якого замовник - ТОВ «Аддінол Україна» доручає, а виконавець - ТОВ «Мегаекопром» приймає на себе зобов'язання надавати замовнику послуги власними силами або шляхом залучення третіх осіб заходів зі збирання знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив). Послуги, надання яких передбачає наявність певних дозволів (ліцензій), за відсутності таких дозволів (ліцензій) у виконавця, надаватимуться шляхом залучення третіх осіб, що матимуть дозволи (ліцензії) (далі - договір №ВМ-50 )(а.с.41-44).

Відповідно до п.2.4 договору замовник надає виконавцю заявку на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), в якій зазначаються вид та маса мастил (олив), що підлягають збиранню, знешкодженню, видаленню та утилізації.

З пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні судом встановлено, що укладання договору з ТОВ «Мегаекопром» було обумовлено особливостями господарської діяльності позивача та вимогами чинного законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 №1221 «Деякі питання збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив)».

Так, представник позивача зазначила, що без укладання договору про видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), ТОВ «Аддінол Україна» не мало б можливості імпортувати мастила (оливи), в силу приписів зазначеного нормативно-правового акту.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Мегаекопром» позивачем до матеріалів справи надано заявки на утилізацію відпрацьованих мастил (а.с.45-47), податкові накладні (а.с.51-53), акти здачі-прийняття робіт (а.с.54-56).

Оплата наданих позивачу послуг підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.48-50).

Інших документів первинного податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Мегаекопром» позивачем до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання, а потім продажу товару, використання отриманих послуг у власній діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника позивача, у зв'язку зі здійсненням основного виду діяльності з оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, позивач імпортував для потреб власної господарської діяльності мастила (оливи), які в подальшому реалізовувались контрагентам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 №1221 «Деякі питання збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив)» затверджено Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку дія цього Порядку поширюється, крім іншого, на суб'єктів господарювання всіх форм власності, що виробляють або ввозять на територію України для вільного використання мастила (оливи), внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи) за переліком згідно з додатком 2.

Пунктом 4 Порядку визначено, що виробники та імпортери мастил (олив):

самостійно забезпечують відповідно до норм, передбачених пунктом 9 цього Порядку, збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), які утворюються внаслідок використання вироблених чи ввезених ними на територію України мастил (олив), за наявності власної матеріально-технічної бази та ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами або укладають договори про виконання робіт із переробниками відпрацьованих мастил (олив), що мають зазначену ліцензію.

Згідно з п.15 порядку під час здійснення державного екологічного контролю, що передує завершенню митного оформлення, імпортер мастил (олив) надає державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища територіального органу Держекоінспекції (далі - державний інспектор) підписані сторонами та завірені печаткою імпортера (у разі її наявності):

дві копії договору про виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) переробниками відпрацьованих мастил (олив);

дві копії документів про оплату послуг з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) з урахуванням встановленої ціни на послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та знешкодження відпрацьованих мастил (олив). Оплата таких послуг здійснюється за весь обсяг ввезених мастил (олив).

У разі самостійного збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) надаються завірені печаткою імпортера (у разі її наявності):

дві копії ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами;

дві копії товаросупровідних документів.

Відповідно до п.16 Порядку після перевірки документів на відповідність товаросупровідним документам державний інспектор вносить відповідні дані до журналу обліку імпорту мастил (олив), що ведеться в електронному вигляді за формою, встановленою Держекоінспекцією.

Пунктом 17 визначено, що за результатами проведення екологічного контролю мастил (олив) на товаросупровідних документах державний інспектор проставляє штамп В«Екологічний контроль - ВВІЗ/ВИВІЗ ДОЗВОЛЕНОВ» .

Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку, що суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з ввезення мастил (оливи) для використання у господарській діяльності на митній території України, та не мають ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, під час митного оформлення товару до його закінчення зобов'язані підтвердити факт укладання договору з переробником відпрацьованих мастил (олив) на виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), а також підтвердити проведення стовідсоткової попередньої оплати таких робіт. При цьому оплата послуг має бути здійснена за весь обсяг ввезених мастил (олив).

Тобто, виконання п.2.4 умов договору№ВМ-50 в частині надання заявки на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), а також попередня оплата даних послуг відповідно до Порядку здійснювались позивачем до моменту перетину імпортованими мастилами (оливами) митного кордону України, на всю партію товару, яка імпортувалась на територію України. Зазначені обставини також підтверджуються позивачем.

При дослідженні наданих до матеріалів на підтвердження здійснення господарської операції первинних документів судом встановлено, що заявки на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), платіжні доручення про попередню оплату даних робіт, податкові накладні, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) датовані однією датою.

Так, позивачем надано заявку на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) від 07.10.2014 на 22313,05 літрів матеріалу на суму 21420,53 грн. з ПДВ, попередню оплату за виконання даних робіт здійснено відповідно до платіжного доручення № 518 від 07.10.2014 на суму 21420,53 грн., виписано податкову накладну від 07.10.2014 № 15 на суму 21420,53 грн., у тому числі ПДВ 3570,09 грн., а також складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.10.2014 - послуги зі збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) 22313,05 літрів, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 21420,53 грн.

Також, відповідно до поданої заявки на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) від 20.10.2014 на 23191,46 літрів матеріалу на суму 22263,80 грн. з ПДВ, попередню оплату за виконання даних робіт здійснено платіжним дорученням № 540 від 20.10.2014 на суму 22263,80 грн., виписано податкову накладну від 20.10.2014 № 46 на суму 22263,80 грн., у тому числі ПДВ 3710,63 грн., а також складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.10.2014 - послуги зі збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) 23191,46 літрів, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 22263,80 грн.

Аналогічно за заявкою на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) від 27.10.2014 на 24280,06 літрів матеріалу на суму 23308,86 грн. з ПДВ, попередню оплату за виконання даних робіт здійснено відповідно до платіжного доручення № 550 від 27.10.2014 на суму 23308,86 грн., виписано податкову накладну від 27.10.2014 № 59 на суму 23308,86 грн., у тому числі ПДВ 3884,81 грн., а також складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2014 - послуги зі збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) 24280,06 літрів, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 23308,86 грн.

Суд зазначає, що за визначенням, наданим у пп.1 п.2 Порядку, відпрацьовані мастила (оливи) являють собою гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила (оливи), гальмівні та інші рідини для ізоляції і теплопередачі, які стали непридатними для такого використання, для якого вони спочатку призначалися, включені як небезпечні відходи до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120.

Під час судового розгляду справи позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження стосовно обставин здійснення контрагентом робіт з утилізації, також, не надано доказів повернення третіми особами відпрацьованих мастил (олив) на адресу ТОВ «Аддінол Україна», які би могли бути в подальшому передані на утилізацію в межах договору №ВМ-50.

Суд зазначає, що до матеріалів справи також не надано доказів, зокрема, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, складських накладних на переміщення відпрацьованих мастил тощо, які б підтверджували факт переміщення відпрацьованих мастил від ТОВ «Аддінол Україна» до ТОВ «Мегаекопром».

Крім того, під час судового розгляду представник позивача пояснив, що господарські взаємовідносини з ТОВ «Мегаекопром» були припинені, умови договору № ВМ-50 з боку контрагента залишились фактично не виконаними.

Враховуючи, що складення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) зі збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) відбулось до початку використання таких мастил (олив) за призначенням, тобто до моменту, коли такі мастила (оливи) могли стати непридатними для використання та до виникнення об'єктивної необхідності в їх утилізації, суд приходить до висновку, що зазначені первинні документи складені без фактичного надання послуг та оформлені формально.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що послуги з утилізації відпрацьованих мастил (олив) від ТОВ «Мегаекопром» позивачем фактично не отримувались, а договір №ВМ-50 укладено формально для виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 №1221 «Деякі питання збирання, знешкодження, видалення та утилізації відпрацьованих мастил (олив)».

При цьому, суд не приймає посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ «Мегаекопром» необоротних активів, в тому числі основних засобів (працює 1 особа), та зазначає, що за умовами договору №ВМ-50 контрагент позивача мав можливість залучати третіх осіб до виконання договору, а відтак наявність на підприємстві лише одного працівника не може бути об'єктивною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мегаекопром» знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 199.1 статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.4 ст.199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Згідно з п.199.5 ст. 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Суд зазначає, що проведення оплати за надані послуги та отримання належним чином складеної податкової накладної відповідно до норм ПК України надає право отримувачу послуг на віднесення сум податку на додану вартість по вказаним операціям до складу податкового кредиту звітного періоду. Разом з тим, у зв'язку з фактичним не виконанням робіт з утилізації відпрацьованих мастил (олив) та відсутністю факту використання даних послуг у власній господарській діяльності, а також враховуючи припинення господарських взаємовідносин з ТОВ «Мегаекопром», позивач був зобов'язаний відкоригувати суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за даними операціями.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у жовтні 2014 року з урахуванням сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мегаекопром» в розмірі 11165,53 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за наявності обґрунтованих підстав, на виконання наданих повноважень, у визначений законом спосіб, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо посилань представника позивача на неправомірність призначення та проведення позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в обґрунтування висновків про неправомірність призначення та проведення перевірки позивач посилається на те, що ним своєчасно та в повному обсязі було надано відповіді на запити контролюючого органу.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Абзацом 2 п.73.3 ст.73 ПК України передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зверталась до ТОВ «Аддінол Україна» з запитом від 05.01.2015 №82/10/08-30-1503, в якому контролюючим органом зобов'язано позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Мегаекопром» за жовтень 2014 року, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні на придбання сировини, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, журнали-ордери, тощо (а.с.36).

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На виконання вищезазначеного запиту листом від 27.01.2015 позивачем надано пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «Мегаекопром» та документи на підтвердження наданих пояснень, а саме договір, податкові накладні, платіжне доручення, акти здачі-прийняття робіт.

Між тим контролюючий орган, за результатами розгляду поданих документів, дійшов висновку про те, що позивачем витребувані документи та пояснення надані не в повному обсязі.

Відповідно до п.78.4 ст.74 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.09.2015, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято наказ №498 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Аддінол Україна».

Згідно п.78.5 ст.74 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено, що до початку перевірки позивачу було вручено наказ про проведення перевірки №498 від 16.09.2015, направлення на проведення перевірки №476 від 16.09.2015, а посадові особи ДПІ були допущені позивачем до проведення перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом було дотримано вимоги податкового законодавства в частині призначення та проведення позапланової перевірки позивача.

Стосовно посилань представника позивача на певні недоліки в оформленні акту перевірки, а саме недоліки у написання ім'я та по батькові директора, недоліки у реквізитах договору оренди приміщення, тощо, суд зазначає, що такі недоліки дійсно мають місце в акті перевірки, проте, жодним чином не впливають на зміст встановленого контролюючим органом порушення та не можуть слугувати підставою для скасування рішення ,прийнятого на підставі такого акту.

Щодо посилань позивача на судову практику розгляду податкових спорів Вищого адміністративного суду України, а саме: у справах К/9991/71450/12, К/991/81953/11, К/991/27474/12, К/800/33434/14, К/800/61601/14, К/991/64614/11, К/800/9087/13, суд зазначає, що процесуальне законодавство не містить положень щодо обов'язкового врахування судами загальної юрисдикції правових позицій, висловлених у судових рішеннях вищих спеціалізованих судів, також позивачем не обґрунтовано преюдиціальне значення судових рішень у вищезазначених справах для вирішення даної справи.

В обґрунтування позиції щодо індивідуальності відповідальності за порушення та зловживання в системі оподаткування та неможливості застосування негативних наслідків до інших осіб, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.01.2016 у справі № 4842/11/2670 та від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, а також на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України.

Відповідно до положення ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковим для врахування судами загальної юрисдикції є висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права.

Суд зазначає, що правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31.01.2011 у справі №21-47а10, стосується застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність та під час проведеної перевірки контролюючим органом не застосовувався, у зв'язку з чим підстави для врахування судом даних правових висновків Верховного Суду України відсутні.

Щодо постанови Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 4842/11/2670, суд зазначає, що в даній справі розгляд Верховним Судом України справи по суті не здійснювався, оскільки було зазначено, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Отже в даній справі правові висновки Верховного Суду України відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що висновки суду про порушення позивачем норм податкового законодавства зумовлені відсутністю факту реального здійснення господарської операції, та не стосуються обставин дотримання податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ «Мегаекопром», а тому в даній справі рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України не може бути застосовано.

Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у спосіб та в медах повноважень, наданих законом.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко