Постанова

від 22.08.2016 по справі 808/1304/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2016 рокусправа № 808/1304/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представника позивача Головко Л.А. та представника відповідача Міщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДДІНОЛ Україна» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 808/1304/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДДІНОЛ Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.10.2015 № 0001512203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Мегаекопром", оскільки наявні всі передбачені законодавством первинні документи, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Крім того, специфіка правовідносин відповідно до вимог діючого законодавства передбачає сплату послуг з утилізації відпрацьованих мастил (олив) на майбутнє ще до ввезення їх на територію України, що і було виконано позивачем. Зазначив також, що позивач не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з порушенням його контрагентами своїх податкових обов'язків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ "Аддінол Україна" зареєстроване 18.08.2004 виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 05.08.2011 № 100346768. Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

В період з 16.09.2015 року по 17.09.2015 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Мегаекопром" (код ЄДРПОУ 38080412), що відображені у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт № 90/22-03/33134358 від 21.09.2015.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11165,53 грн. Підставою для таких висновків стали сумніви податкового органу у реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Мегаекопром» у жовтні 2014 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2015 № 0001512203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16749 гривень, в т.ч. за основним платежем 11166 гривень та 5583 гривень - штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України, проте рішеннями останніх оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2014 року між позивачем та ТОВ «Мегаекопром» укладено договір про виконання робіт (надання послуг) зі збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) № ВМ-50, відповідно до п. 1.1 якого замовник ТОВ «АДДІНОЛ Україна» доручає, а виконавець ТОВ «Мегаекопром» приймає на себе зобов'язання надавати замовнику послуги власними силами або шляхом залучення третіх осіб заходів зі збирання, знешкодження, видаленя та утилізації відпрацьованих мастил (олив). Послуги, надання яких передбачає наявність певних дозволів (ліцензій), за відсутності таких дозволів (ліцензій) у Виконавця, надаватимуться шляхом залучення третіх осіб, що матимуть відповідні дозволи (ліцензії). (а.с. 149-150)

Відповідно до п. 2.4 договору замовник надає виконавцю заявку на збирання, знешкодження, видалення та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), в якій зазначаються вид та маса мастил (олив), що підлягають збиранню, знешкодженню, видаленню та утилізації.

Вказаний договір укладений на виконання приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 року № 1221 «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)», яким затверджено Порядок збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив). (далі - Порядок № 1221)

У п. 2 Порядку № 1221 зазначено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи) за кодами товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД 2710 19 81 00, 2710 19 83 00, 2710 19 87 00, 2710 19 91 00, 2710 19 93 00, 2710 19 99 00, 2710 20 90 00, 3403 19 10 00, 3403 19 90 10 і 3403 99 00 10, внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), зобов'язані самостійно відповідно до законодавства забезпечити збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) або укласти договори про виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) тільки із суб'єктами господарювання - переробниками відповідних мастил (олив), що мають ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, з урахуванням встановленої ціни на послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Приписами п. 4 Порядку № 1221 передбачено, що виробники та імпортери мастил (олив) самостійно забезпечують відповідно до законодавства збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), які утворюються внаслідок використання вироблених чи ввезених ними в Україну мастил (олив), або укладають договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими суб'єктами господарювання (спеціалізованими підприємствами), що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами, з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Вказаною нормою права законодавець закріпив те, що імпортер не зможе завезти мастило на територію України без укладення відповідного договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) та сплати коштів за вказані роботи авансом.

Крім того, наведені приписи Порядку КМУ № 1221 прямо не вимагають від переробників переробити саме те мастило (оливу) за яке сплачено кошти, через складність його збору та через відтермнуванння такого збору у часі, отже кошти отримані імпортером виконують компенсаторну роль, тобто переробник (збирач, утилізатор) збирає все можливе мастило (оливу), з будь-яких джерел та відправляє його на переробку (утилізацію), а перераховані імпортером кошти мають компенсувати витрати на організацію збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив).

На виконання умов договору від 27.05.2014 року № ВМ-50 позивачем перед ввезенням на територію України відповідного товару (мастил та олив) протягом жовтня 2014 року замовлено та оплачено надання послуг зі збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) згідно наданих заявок б/н від 7, 20 та 27 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. 2.3. Договору про виконання робіт (надання) послуг зі збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 27.05.2014 року № ВМ-50 оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості послуг безготівковим перерахуванням суми попередньої оплати на поточний рахунок Виконавця. Таким чином позивач здійснив попередню оплату за замовлені послуги за платіжними дорученнями № 518 від 07.10.2014 року на суму 21420,53 грн., № 540 від 20.10.2014 року на 22263,80 грн., № 550 від 27.10.2014 року на суму 23308,86 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Мегаекопром» позивачем надано заявки на утилізацію відпрацьованих мастил (а.с. 45-47), податкові накладні (а.с. 51-53), акти здачі-прийняття робіт (а.с. 54-56). Оплата підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 48-50).

ТОВ «Мегаекопром» здійснює діяльність щодо поводження з відходами та має ліцензію серія АЕ № 287086, видану 10 грудня 2013 року Міністерством екології та природних ресурсів України, на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження), яка діє до 3 грудня 2018 року. (а.с. 104).

Таким чином Постановою КМУ № 1221 встановлений певний механізм ввезення мастил (оливи) на територію України, який в повному обсязі виконано позивачем, оскільки останнім попередньо було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) зі збирання,видалення, знешкодження та утилізації мастил (олив) з ТОВ «Мегаекопром», яке має відповідну ліцензію, здійснивши при цьому попередню оплату у розмірі 100% вартості послуг в розмірі, який встановлений Порядком № 1221 та отримав від ТОВ «Мегаекопром» відповідні акти, які підтверджують виконання останнім певного обсягу робіт з утилізації мастил (олив), тобто позивач виконав всі дії, які залежали безпосередньо від нього, тим самим підтвердивши реальних здійснених господарських операцій.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо не підтвердження обставин здійснення контрагентом робіт з утилізації, та доказів повернення третіми особами відпрацьованих мастил (олив) на адресу позивача, які б могли бути в подальшому передані на утилізацію в межах договору № ВМ-50, а також те що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, складських накладних на переміщення відпрацьованих мастил, які б підтверджували факт переміщення відпрацьованих мастил від ТОВ «Аддінол Україна» до ТОВ «Мегаекопром», з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 2 16 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1221 відпрацьовані мастила (оливи) - гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила (оливи), гальмівні та інші рідини для ізоляції і теплопередачі, які стали непридатними для такого використання, для якого вони спочатку призначалися, включені як небезпечні відходи до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого Постановою КМУ від 13.07.2000 року № 1120, і поводження з якими здійснюється за умови наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Так, у позивача відсутня ліцензія на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, а відтак, позивач не мав права і не проводив збір відпрацьованих мастил (олив) від третіх осіб.

Отже, відсутність доказів повернення третіми особами відпрацьованих мастил (олив) на адресу ТОВ «Аддінол Україна», які б могли бути в подальшому передані на утилізацію в межах договору № ВМ-50, жодним чином не може свідчити про те, що послуги з утилізації відпрацьованих мастил (олив) від ТОВ «Мегаекопром» позивачем фактично не отримувались.

Сенс Порядку № 1221 саме і полягає в тому, що підприємство, яке ввозить на територію України мастила (оливи), наперед, ще до ввезення останніх, укладає відповідний договір на майбутню їх утилізацію з певним суб'єктом господарювання, який має відповідну ліцензію на виконання цих робіт, та сплачує на майбутнє ці послуги. І лише за умови виконання цих вимог отримує дозвіл на ввезення до України вказаного товару. Вказаний Порядок не передбачає ні обов'язку, ні можливості позивача контролювати чи приймати участь у реалізації вказаного договору, оскільки такі обов'язки покладаються на виконавця цих робіт - ТОВ «Мегаекопром».

Також, в результаті власної господарської діяльності позивачем відпрацьовані мастила (оливи) не утворюються, а отже відсутні і документи, зокрема товарно-транспортні накладні, подорожні листи, складські накладні на переміщення відпрацьованих мастил (олив), які б могли підтверджувати переміщення відпрацьованих мастил (олив) від позивача до ТОВ «Мегаекопром». Крім того, податковим органом взагалі не ставиться у провину позивачу відсутність таких документів як товарно-транспортні накладні та подорожні листи, оскільки безпосередньо позивачем відпрацьовані мастила (оливи) не перевозились, не зберігались та не утилізувались.

Крім того, відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи ТОВ «Мегаекопром» має складський комплекс для тимчасового зберігання небезпечних відходів за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Забуяння, вулиця Жовтнева, буд. 169, який відповідає встановленим медичним критеріям безпеки та умовами для використання, застосування, зберігання, транспортування, утилізації та знищення відходів. (а.с. 105-106).

За змістом договору оренди від 24 вересня 2013 року, укладеним між ТОВ «Мегаекопром» та ТОВ «ВІП Консалт ЛТД» у першого знаходиться в користуванні стенд для очистки рідини СОГ-913КТ1М. (а.с. 132-134).

Вказаними доказами спростовуються висновки податкового органу, що ТОВ «Мегаекопром» не має основних засобів та технічної можливості для проведення робіт по зберіганню, обробленню та утилізації мастил (олив).

Таким чином, оскільки позивачем виконані всі вищезазначені вимоги відповідно до Порядку № 1221 для ввезення на територію України мастил (олив) та отримано від ТОВ «Мегаекопром» відповідні податкові накладні за наслідками виконання договору від 27.05.2014 № ВМ-50, то ТОВ «АДДІНОЛ Україна» мало право декларувати податковий кредит за цими господарськими операціями в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції здійснено висновки, які не відповідають обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Повний текст складений 26 серпня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДДІНОЛ Україна» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 808/1304/16 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДДІНОЛ Україна» задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.10.2015 року № 0001512203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11166 грн. та штрафними санкціями в розмірі 5583 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДДІНОЛ Україна» (ЄДРПОУ 33134358) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко