Рішення

від 30.06.2016 по справі 914/343/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016р. Справа № 914/343/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром", м.Львів

до відповідача-1 Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство", м.Бершадь Вінницька область

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 454 831,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Косик Т.О. - представник;

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" до відповідача-1 Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" та до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 454 831,08 грн. Зокрема позивач просить стягнути з відповідача-1 заборгованість у розмірі 450 282,77 грн., з відповідача-2 заборгованість у розмірі 4 548,31 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути становить 454 831,08 грн., з яких: 395 000,00 грн. - сума основного боргу; 8 311,23 грн. - 3 % річних за період з 16.05.14 р. до 26.01.2015 р.; 51 519,85 грн. - втрат від інфляції за період червень-грудень 2014р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2015р. у справі №914/343/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" до відповідача-1 Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" та до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 454 831,08 грн. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015р. у справі № 914/343/15 змінено, скасувавши його в частині вимог до відповідача-1 та прийнято нове рішення, яким позов до відповідача-1 задоволено. В решта частині рішення залишено без змін, вирішено стягнути з Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" 391 050 грн. основного боргу, 8 228,12 грн. 3% річних, 51 004, 66 грн. інфляційних втрат, 9 005,66 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 4 502,83 грн. за перегляд справи у апеляційному суді.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2015р. касаційну скаргу Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. у справі №914/343/15 скасовано, а справу №914/343/15 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погодилась з висновками апеляційного господарського суду про доведеність існування заборгованості КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" перед ТзОВ "Укр-вуглепром" в розмірі 391 050,00 грн. основного боргу, 8 228,12 грн. 3% річних, 51 004,66 грн. інфляційних втрат та вважає такі висновки передчасними і необґрунтованими.

Вищий господарський суд України зазначив, що місцевим та апеляційним господарськими судами належним чином не встановлено наявність або відсутність факту поставки товару в відповідній кількості за договором №11 25.03.2014р., що має підтверджуватись певними документами первинної бухгалтерської звітності. При цьому колегія суддів зазначила, що для встановлення даних обставин вбачається за необхідне застосування спеціальних знань, а, отже призначення відповідної судової експертизи.

Суд касаційної інстанцій зазначив, що вважає дані обставини істотними для вирішення по суті спору у справі №914/343/15.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у справі №914/343/15 прийняті з порушенням принципу всебічності та повноти розгляду судової справи.

Отже Вищий господарський суд України зазначив, що справа №914/343/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

У зв'язку з наведеним ухвалою господарського суду Львівської області від 31.08.2015р. прийнято справу до розгляду.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду. Зокрема ухвалою господарського суду Львівської області від 08.10.2015р., керуючись ст.41, п.1 ч.2 ст.79, ст.86 ГПК України, суд ухвалив призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед судовим експертом поставлено наступні питання:

- чи підтверджується документально (первинними бухгалтерськими документами) факт здійснення господарської операції з поставки кам'яного вугілля Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" до Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти та у кількості, що визначена цим договором?

- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" розмір заборгованості за поставлене кам'яне вугілля Комунальному підприємству "Бершадське житлово-комунальне господарство" за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти?

- якщо не підтверджується, то яка саме сума заборгованості у Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" перед ТзОВ "Укр-вуглепром" за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти підтверджується документально?

Вказаною ухвалою суду було зупинено провадження у справі

Оскільки на адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта та матеріали справи №914/343/15, господарський суд Львівської області своєю ухвалою від 23.05.2016р. поновив провадження у справі.

В судове засідання 30.06.2016р. з'явився представник позивача, подав заяву (вх.№3358/16 від 29.06.2016р.) про відмову від частини позовних вимог. Зокрема у вказаній заяві позивач зазначає, що відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 51 519,85 грн.

В решті позовних вимог позивач позов підтримав, зокрема просив:

- стягнути з Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" 399 278,12 грн., з яких 391 050,00 грн. - основний борг та 8 228,12 грн. - 3% річних;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" 4 033,11 грн., з яких 3 950,00 грн. - основний борг та 83,11 грн. - 3% річних.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, враховуючи викладене у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2015р., якою справу №914/343/15 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області, суд,-

встановив:

25.03.2014р. між ТзОВ "Укр-вуглепром" (надалі - учасник) та КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" (надалі - замовник) укладено договір №11 про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до п.1.1 договору учасник зобов'язався у березні 2014 року поставити товар, зазначений у п.1.2 договору, а саме: код 05.10.1 вугілля кам'яне (марки ГР 0-200), кількість товару - 1500,0 тонн, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.3.1 договору ціна одиниці товару з ПДВ становить 930,00 грн. Загальна вартість товару відповідно до договору становить 1 395 000,00 грн. з ПДВ, у тому числі з урахуванням вартості навантаження, розвантаження та доставки.

Як зазначає позивач, зобов'язання за вказаним договором ТзОВ "Укр-вуглепром" виконало в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №75 від 26.03.2014р., яка підписана сторонами, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідно до вказаної видаткової накладної ТзОВ "Укр-вуглепром" поставило КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" кам'яне вугілля марки Г (0-200) на суму 1 395 000,00 грн.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться у безготівковій формі щомісячно протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) з дати надання учасником замовнику належним чином оформленого рахунку на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства.

Відповідно до п.4.2 договору до рахунку додаються: оригінал чи копія посвідчень якості на кожну партію товару, накладна, податкова накладна. Без зазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу в більшій кількості, ніж передбачено договором.

25.03.2014р. між ТзОВ "Укр-вуглепром" (надалі - кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - поручитель) укладено договір поруки №25/03/2014-01, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" щодо оплати вартості товару, що поставляється боржнику кредитором відповідно до договору №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до п.2.1 договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п.2.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником щодо оплати вартості товару, поставленого кредитором, в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 1 % (один відсоток) від заборгованості боржника згідно з договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань в межах ліміту відповідальності поручителя.

Відповідно до п.3.2. договору поруки, при отриманні вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 1% (один відсоток) від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора.

01.04.2014р. між ТзОВ "Укр-вуглепром" та КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" укладено додаткову угоду №1 до договору №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якої розділ 3 договору доповнювався пунктами 3.3 та 3.4, згідно з якими сума договору могла бути відкоригована в залежності від фактично виділених бюджетних асигнувань, сума бюджетних призначень на момент виконання договору становила - 1 000 000,00 грн.

Позивач зазначив, що ініціатором укладення додаткової угоди №1 від 01.04.2014р. був відповідач-1, оскільки оплата згідно з договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти здійснювалась з казначейського рахунку відповідача-1, а казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями для здійснення перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача орган державної казначейської служби вимагав надання додаткової угоди, в якій повинна була бути вказана сума бюджетних призначень на момент виконання договору у розмірі 1 000 000,00 грн.

01.04.2014р. та 08.04.2014р. відповідачем-1 здійснено оплату заборгованості за укладеним договором відповідно до додаткової угоди №1 до договору на суму 1 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

30.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією за вих. № 29/07/14 від 29.07.2014 р. На вказану претензію позивач отримав відповідь відповідача-1 за вих. № 195 від 11.08.2014р., у якій КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" визнає заборгованість на суму 395 000,00 грн. Проте, претензія не була задоволена.

Позивач звернувся з вимогою за вих.№14/01/2015 від 14.01.2015 р. до відповідача-2 - поручителя ФОП ОСОБА_1 щодо оплати позивачу суми в розмірі 1% (одного відсотка) від боргу боржника - КП "Бершадське житлово-комунальне господарство", що становило 3 950,00 грн. Проте, станом на день звернення до суду з позовною заявою вимога не була задоволена.

Відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема відповідач-1 посилається на те, що згідно з п.4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться у безготівковій формі щомісячно протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) з дати надання учасником замовнику належним чином оформленого рахунку на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства.

Також відповідач-1 посилається на п.4.2 договору до рахунку додаються: оригінал чи копія посвідчень якості на кожну партію товару; накладна; податкова накладна. Без зазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачено договором.

Як стверджує відповідач-1 позивач не виконав вказані умови договору та не надав відповідачу-1 оригінали чи належним чином засвідчені копії посвідчень якості, товарно-транспортних та залізничних накладних, чим порушив істотні умови договірних зобов'язань в момент постачання товару.

Дані копії посвідчень про якість вугілля були отримані представником КП «Бершадське ЖКГ» 21.05.2015р., про що зазначає відповідач-1 у відзиві на позовну заяву (вх.№38628/15 від 14.09.2015р.). Відповідач-1 також зазначив, що у вказаних посвідченнях якості відсутні посилання на номер та дату договору постачання, а також відсутні серійні номери автомобілів, які нібито перевозили вугілля, та відсутні записи в колонках «станція і дорога призначення». Тобто, на думку відповідача-1, дані посвідчення якості не підтверджують факту перевезення та факту якості вугілля, яке поставлялось КП «Бершадське ЖКГ».

Крім того відповідач-1 посилається на акт перевірки Бершадської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 01.10.2014р., що на думку відповідача-1 підтверджує неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань, а саме відсутність документального підтвердження поставки вугілля на заявлену суму.

Як зазначалось вище, позивачем було подано заяву про відмову від частини позовних вимог. Зокрема у вказаній заяві позивач зазначає, що відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 51 519,85 грн.

Однак, в решті позовних вимог позивач позов підтримав, стверджуючи, що відповідач-1 неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти щодо оплати отриманого вугілля. Зокрема позивач просить:

- стягнути з Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" 399 278,12 грн., з яких 391 050,00 грн. - основний борг та 8 228,12 грн. - 3% річних;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" 4 033,11 грн., з яких 3 950,00 грн. - основний борг та 83,11 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, враховуючи викладене у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2015р., якою справу №914/343/15 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, відмовитись від позову.

Згідно ст.78 ГПК України, позивач до прийняття рішення у справі має право відмовитись від позову, про що зазначає в адресованій господарському суду письмовій заяві.

Наслідком відмови позивача від позову, згідно ст. 80 ГПК України, є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, розглянувши заяву представника позивача, перевіривши його повноваження на право відмови від позову, враховуючи, що його дії не суперечать закону та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, приймає відмову від позову та відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 51 519,85 грн.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобо'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2014р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір №11 про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до п.1.1 договору учасник зобов'язався у березні 2014 року поставити товар, зазначений у п.1.2 договору, а саме: код 05.10.1 вугілля кам'яне (марки ГР 0-200), кількість товару - 1500,0 тонн, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

У відповідності до видаткової накладної №75 від 26.03.2014р., яка підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками, позивач передав, а відповідач-1 прийняв 1 500 тон кам'яного вугілля Г(0-200) на загальну суму 1 395 000 грн. з ПДВ. При цьому, у видатковій накладній зроблено посилання на пред'явлений постачальником до оплати рахунок №8 від 26.03.2014р.

01.04.2014 р. та 08.04.2014 р. відповідачем-1 здійснено оплату заборгованості у сумі 1 000 000 грн., що підтверджується банківськими виписками із зазначенням призначення платежу, тобто з посиланням на основний та додаткові договори від 25.03.2014р. та 01.04.2014р. а також накладну №75 від 26.03.2014р.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Львівської області від 08.10.2015р., керуючись ст.41, п.1 ч.2 ст.79, ст.86 ГПК України, суд ухвалив призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед судовим експертом поставлено наступні питання:

- чи підтверджується документально (первинними бухгалтерськими документами) факт здійснення господарської операції з поставки кам'яного вугілля Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" до Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти та у кількості, що визначена цим договором?

- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" розмір заборгованості за поставлене кам'яне вугілля Комунальному підприємству "Бершадське житлово-комунальне господарство" за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти?

- якщо не підтверджується, то яка саме сума заборгованості у Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" перед ТзОВ "Укр-вуглепром" за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти підтверджується документально?

У висновку №4111 судово-економічної експертизи у справі №914/343/15, який надійшов на адресу господарського суду Львівської області вказано наступне.

По питанню першому судовий експерт дав висновок, що дослідженням поданих документів та матеріалів справи документально підтверджується фіксація у первинному документі бухгалтерського обліку (видатковій накладній №75 від 26.09.2014р.) факту здійснення господарської операції з поставки кам'яного вугілля Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром» до Комунального підприємства «Бершадське житлово-комунальне господарство» за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти та у кількості, що визначена цим договором.

По питанню другому судовий експерт дав висновок, що на підставі проведеного дослідження документально підтверджується заявлений у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром» розмір заборгованості за поставлене кам'яне вугілля Комунальному підприємству «Бершадське житлово-комунальне господарство» за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти на загальну суму 454 831,08 грн., з них 395 000,00 грн. - сума основного боргу згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти від 25.03.2014р., 8 311,23 грн. - 3% річних за період з 16.05.2014р. до 26.01.2015р. та 51 519,85 грн. - інфляційні втрати за період червень-грудень 2014р.

По питанню третьому судовий експерт дав висновок, що у зв'язку з документальним підтвердженням розміру заборгованості, заявленого у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром» за поставлене кам'яне вугілля Комунальному підприємству «Бершадське житлово-комунальне господарство» за договором №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти дослідження по третьому питанню не проводилось.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, а також висновок №4111 судово-економічної експертизи у справі №914/343/15, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 399 278,12 грн., з яких 391 050,00 грн. - основний борг та 8 228,12 грн. - 3% річних, є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем-1 та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача-1 про невиконання вимог позивачем п.п. 4.1 та 4.2 договору в частині не надання оригіналу чи копії посвідчень якості на кожну партію товару суд зазначає наступне.

Згідно умов вказаних пунктів договору передбачено обов'язковість надання позивачем додаткових документів, серед яких і якісні посвідчення на кожну партію товару, без яких оплата не проводиться.

Однак, після отримання вугілля згідно видаткової накладної № 75 від 26.03.2014 р., відповідачем-1 не заявлено будь-яких вимог чи заперечень щодо якості поставленого вугілля, його невідповідності чи достатньої кількості. В подальшому, частину вартості отриманого вугілля було оплачено з посиланням саме на зазначену видаткову накладну, чим фактично визнано виконання позивачем зазначених вище пунктів договору.

Щодо решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача-2 на користь позивача 4 033,11 грн. заборгованості суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про відмову від частини позовних вимог, сума нарахувань є загальною для обох відповідачів, проте позивач просить стягнути з відповідача-2 окремо 4033,11 грн. заборгованості з урахуванням п. 3.2. договору поруки від 25.03.2015 р., і така сума до стягнення з відповідача-2 складає 1% від загальної суми позовних вимог до обох відповідачів.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

25.03.2014р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №25/03/2014-01, відповідно до умов якого відповідач-2 поручається перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань відповідача-1 щодо оплати вартості товару, що поставляється відповідачу-2 позивачем відповідно до договору №11 від 25.03.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до п.2.1 договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи те, що у договорі поруки строк його дії не передбачено, вимогу позивачем до відповідача-2 надіслано 14.01.2015р., тобто, після спливу шестимісячного строку, тому такий договір вважається припиненим. Зважаючи на викладене, вимоги позивача до відповідача-2 про стягнення 4 033,11 грн. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №621 від 29.01.2015р. на суму 9 096,63 грн. Згідно із п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка була чинна станом на день подання позовної заяви у даній справі, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Керуючись нормами ст.49 ГПК України та Законом України «Про судовий збір» в редакції, яка була чинна станом на день подання позовної заяви у даній справі, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача 9 015,96 грн. судового збору.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Сплата позивачем судового збору за подання апеляційної скарги підтверджується платіжним дорученням № 755 від 18.03.2015р. на суму 4548,32 грн. Слід зазначити, що постановою апеляційної інстанції вирішено стягнути з Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" 391 050 грн. основного боргу, 8 228,12 грн. 3% річних, 51 004, 66 грн. інфляційних втрат, 9 005,66 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 4 502,83 грн. за перегляд справи у апеляційному суді.

Отже, керуючись нормами ст.49 ГПК України та п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача також 4502,83 грн. судового збору сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги у повному обсязі.

Відтак, загальна сума судового збору, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача складає 13 518,79 грн.

Судовий збір оплачений відповідачем за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України, в силу положень ст. 49 ГПК України суд дійшов висновку покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, п.4 ч.1 ст.80, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині позовних про стягнення 51 519,85 грн. інфляційних втрат припинити провадження у справі.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство" (24400, Вінницька область, м.Бершадь, вул.Картвелішвілі, буд. 44, код ЄДРПОУ 33837215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" (79026, м.Львів, вул.Академіка Лазаренка, 1А, код ЄДРПОУ 31526887) 391 050,00 грн. - основного боргу, 8 228,12 грн. - 3% річних та 13 518,79 грн. - судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 05.07.2016р.

Суддя Петрашко М.М.