Постанова

від 12.07.2016 по справі 922/1177/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 922/1177/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - керівник ОСОБА_1, наказ №1 від 20.06.2015р.;

третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю від 23.12.2015р. №32-20-14-19689/0/19-15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки (вх.№1716Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р.

у справі №922/1177/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки

до відповідача ОСОБА_4 господарства В«БерканаВ» , с. Руські Тишки

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 748 218,64грн.; визнати право власності на незавершене виробництво сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325180500:02:005:0261, 6325180500:02:006:0001, 6325180500:01:002:1405, 6325180700:02:006:0118, 6325180700:02:014:0056, 6325180700:03:014:0285, 6325180501:00:001:0023, 6325180500:02:005:0262, 6325180700:03:015:0174, 6325182000:02:003:0622, 6325183500:02:004:0484, 6325180500:02:005:0263, 6325184000:02:013:0209, 6325180500:04:002:0001, 6325180500:03:001:0177, 6325180500:02:005:0264.

Крім того, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив суд заборонити ОСОБА_4 господарству "Беркана" вчиняти будь-які дії з вирощування, оброблення, збирання сільськогосподарських культур на зазначених вище земельних ділянках; заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Харківській області, Головному управлінню Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області, органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (внесення, зміна, припинення, зміна набувача прав тощо) щодо земельних ділянок з зазначеними вище кадастровими номерами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016р. у справі №922/1177/16 (суддя Бринцев О.В.) задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову; заборонено ОСОБА_4 господарству "Беркана" вчиняти будь-які дії з вирощування, оброблення, збирання сільськогосподарських культур на зазначених вище земельних ділянках з відповідними кадастровими номерами; заборонено Головному управлінню Держгеокадастру в Харківській області, Головному управлінню Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області, особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (внесення, зміна, припинення, зміна набувача прав тощо) щодо земельних ділянок з зазначеними вище кадастровими номерами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/1177/16 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро" на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 9 845,28 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/1177/16 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016р. у справі №922/1177/16 скасовані повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/1177/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; відновити дію заходів забезпечення позову та заборонити будь-які реєстраційні дії (внесення, зміна, припинення зміна набувача прав тощо) будь-яким реєстраційним органам (Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325180500:02:005:0261, 6325180500:02:006:0001, 6325180500:01:002:1405, 6325180700:02:006:0118, 6325180700:02:014:0056, 6325180700:03:014:0285, 6325180501:00:001:0023, 6325180500:02:005:0262, 6325180700:03:015:0174, 6325182000:02:003:0622, 6325183500:02:004:0484, 6325180500:02:005:0263, 6325184000:02:013:0209, 6325180500:04:002:0001, 6325180500:03:001:0177, 6325180500:02:005:0264.

Апелянт, обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає про те, що визнання права власності на посіви сільськогосподарських культур врожаю 2016 року, які були здійснені на належних йому земельних ділянках та які достроково вибули з користування є доцільним та єдиним можливим способом захисту порушених прав та інтересів апелянта щодо вказаного майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2016р. суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 04.07.2016р. та відстрочено сплату судового збору до 04.07.2016р.

У судовому засіданні 04.07.2016р. оголошено перерву до 12.07.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.07.2016р., у зв'язку з хворобою судді Хачатрян В.С., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016р. у справі №922/1177/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації, м. Харків задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року у справі №922/1177/16 скасовано, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено (т.3, а.с. 152-159).

12.07.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи актів огляду посівів сільськогосподарських культур від 05.04.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро» (вх.№6928), яке долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.07.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 12.07.2016р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 12.07.2016р. не з'явився, у судовому засіданні 04.07.2016р. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Зокрема, був належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується листом - повідомленням про дату наступного судового засідання від 04.07.2016р. (т.3, а.с.143)

Крім того, позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги та ухвали про відкладення розгляду справи від 04.07.2016р. про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Колегія суддів вважає, що судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а тому вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ В«СП В«Велес-АгроВ» є суборендарем земельних ділянок на підставі договорів суборенди землі від 27 лютого 2015 року, з урахуванням додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі від 01 липня 2015 року щодо таких земельних ділянок загальною площею 594,9514 га на території Русько-Тишківської, Липецької, Веселівської, Глибоківської та Тернівської сільських рад Харківського району Харківської області (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, т. 1, а. с. 15-30).

Позивач зазначає, що право оренди за договорами суборенди земельних ділянок зареєстроване належним чином в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивач фактично використовує спірні земельні ділянки та належним чином сплачує орендну плату, і у 2015-2016 роках на вказаних земельних ділянках були виконані сільськогосподарські роботи: оранка, дискування, посів озимої пшениці.

Загальна вартість виконаних сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, орендованих ТОВ "СП "Велес-Агро" станом на 06.04.2016р. склала 748 218,64 грн.

Так, 05.04.2016р. апеляційним судом Харківської області було прийнято рішення у справі № 635/6568/15-ц за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 господарства "Беркана", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро", треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, Харківське районне управління юстиції в Харківській області в особі, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції у Харківській області, Управління Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області про скасування наказів, визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішень про їх державну реєстрацію, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, яким позов задоволено частково (т. 2, а. с. 8-34).

Зазначеним рішенням визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Харківській області (нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) про передачу в оренду земельних ділянок від 12.11.2014 року за № № 3058-СГ; 3066-СГ; 3061-СГ; 3069-СГ; 3064-СГ; 3067- СГ; визнано недійсними договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та ОСОБА_4 господарством "Беркана" (ЄДРПОУ 39719425), а саме: - б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:02:005:0263 площею 8,5021 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015року; б/н від 29.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:02:005:0262 площею 25,3699 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:02:005:0261 площею 25,2471 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180501:00:001:0023 площею 8,9044 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180700:03:014:0285 площею 39,2584 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180700:02:014:0056 площею 28,6444 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 земельної ділянки 6325184500:01:003:0952 площею 119,3682 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 ; - б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:04:002:0001 площею 64,2019 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 2605.2015 року ; - б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325182000:02:003:0622 площею 32,2438 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; - б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:03:001:0177 площею 58,3202 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:02:005:0264 площею 4,8904 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180700:03:015:0174 площею 13,4663 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 01.12.2014 року земельної ділянки 6325180500:01:002:1405 площею 63,5395 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180500:02:006:0001 площею 17,4365 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325183500:02:004:0484 площею 7,0786 га, а також додаткову угоду до нього,б/н від 26.05.2015 року; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325180700:02:006:0118 площею 22,9704 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та ОСОБА_3, а саме: б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325184000:02:013:0209, б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325184000:02:002:0002, б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325184000:01:008:0037, б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325184000:02:001:0065 б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки 6325184000:03:001:0061; визнано недійсними договори суборенди землі, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро" (ЄДРПОУ 35902254); витребувано на користь держави із незаконного володіння ТО «ѳльськогосподарське підприємство В«Велес-АгроВ» та ОСОБА_3 зазначені земельні ділянки.

На думку позивача, земельні ділянки, які знаходяться в обробітку позивача на підставі договорів суборенди землі з відповідачем від 27.02.2015р., з урахуванням додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі від 01.07.2015р., вибули з його володіння з незалежних від позивача підстав, і відповідач заявляє вимогу про приведення орендованих позивачем земельних ділянок у первісний стан, посилаючись на рішення Апеляційного суду Харківської області від 05.04.2016р. у справі №635/6568/15-ц. (т. 1, а. с. 40).

Зазначене вище й стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 748 218,64грн.; визнати право власності на незавершене виробництво сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325180500:02:005:0261, 6325180500:02:006:0001, 6325180500:01:002:1405, 6325180700:02:006:0118, 6325180700:02:014:0056, 6325180700:03:014:0285, 6325180501:00:001:0023, 6325180500:02:005:0262, 6325180700:03:015:0174, 6325182000:02:003:0622, 6325183500:02:004:0484, 6325180500:02:005:0263, 6325184000:02:013:0209, 6325180500:04:002:0001, 6325180500:03:001:0177, 6325180500:02:005:0264.

07.06.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статей 15 та 16 Цивільного кодексу унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно статті ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, крім іншого, порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З аналізу вказаних вище приписів законодавства України вбачається, що необхідною умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є, крім іншого, доведення ним факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його, позивача, прав та/або охоронюваних законом інтересів щодо спірного майна.

В контексті предмету позову (визнання права власності на незавершене виробництво сільськогосподарських культур на зазначених у позові земельних ділянках) позивач повинен довести факт вчинення відповідачем дій, спрямованих на заволодіння, використання чи розпорядження спірним майном, або на доведення наявності такого права в юрисдикційному чи іншому порядку тощо.

Однак, доказів порушення прав позивача матеріали даної справи не містять, а тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що тягар доказування у справі позивачем не витриманий та дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» , господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Підстав для захисту права власності позивача у даному разі не вбачається, оскільки немає доказів порушення такого права.

Повідомлення б/н від 05.04.2016р. (т. І а. с. 40), надане позивачем на підтвердження вказаних обставин, таким доказом не є, так як в ньому не спростовується і не заперечується право власності, а йдеться лише про врегулювання взаємовідносин сторін, які виникли внаслідок рішення Апеляційного суду Харківської області у справі № 635/6568/15 від 05.04.2016р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції ухвалами від 13.04.2016р., 26.04.2016р. та 24.05.2016р. зобов'язував позивача надати докази порушення його прав на спірне майно діями чи бездіяльністю відповідача; правовстановлюючу документацію на спірне майно; докази, які підтверджують наявність у позивача прав по володінню, користуванню та розпорядженню спірним майном, проте, позивачем витребуваних судом доказів не надано.

Посилання апелянта на акти огляду посівів сільськогосподарських культур від 05.04.2016р. не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки вказані докази не були предметом дослідження в господарському суді першої інстанції та заявник, при зверненні до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення вказаних доказів не обґрунтував неможливості подання їх до місцевого господарського суду, з причин, що не залежали від нього (т.3, а.с.151-160)

Відповідно до п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

А отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, зі змісту мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що засівання відбулось лише на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325180700:02:014:0056, 6325180501:00:001:0023, 6325180700:03:015:0174, 6325180500:02:005:0263, 6325180500:02:005:0264, в той час як у прохальній частині позивач просить визнати право власності на незавершене виробництво сільськогосподарських культур відповідно до всього переліку спірних земельних ділянок.

Проте, належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт обробки та засівання певними культурами відповідно до всього переліку земельних ділянок, в тому числі і земельних ділянок з кадастровими номерами 6325180700:02:014:0056, 6325180501:00:001:0023, 6325180700:03:015:0174, 6325180500:02:005:0263, 6325180500:02:005:0264 позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивачем в порушення приписів статей 32-34,36 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів та не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 748 218,64 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди від 01.04.1994р. №02-5/215, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

А отже, позивач в даній справі повинен довести існування названих необхідних умов і перш за все наявності збитків, проте, позивачем цього обов'язку не виконано та не доведено факту заподіяння йому шкоди, не доведено вини відповідача, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками тощо.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р. апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/1177/16 до 04.07.2016р.

Проте, доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України апелянтом не надано.

Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України. Ці умови знайшли відображення у статті 124 Конституції України та частини 1 статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7, Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Приписами частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У позовній заяві позивач ставить дві вимоги майнового характеру: стягнення збитків в розмірі 748 218,64грн. та визнання права власності на незавершене виробництво сільськогосподарських культур на відповідних земельних ділянках, загальна вартість якого на земельних ділянках орендованих останнім станом на 06 квітня 2016 року становить 991 636,35 грн. (т.3, а.с.132)

Приписами пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України за подання апеляційної скарги 28 707,58 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/1177/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«ОСОБА_3 - АгроВ» , с. Руські Тишки (62440, Харківська область, Харківський район, с. Руські Тишки, вул. Липецька, б.94, код 35902254, р/р 26001210336260 в банку АТ «Про кредит Банк», МФО 320984) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 28707,58 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.07.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.