Постанова

від 11.07.2016 по справі 910/4765/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа№ 910/4765/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

від позивача - Каменська О.А., довіреність від 29.07.2014 №б/н;

від відповідача - Бурчевський О.М., довіреність №4 від 07.06.2016,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2016р. у справі №910/4765/16 (суддя Ковтун С.А.) за позовом командитного товариства "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" про стягнення 52 130, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" про стягнення 52 130, 46 грн., з яких: 43 227,31 грн. інфляційних, 2 381,11 3% річних, 6 522,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2016р. у справі №910/4765/16 позовні вимоги задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 342,21 грн. та інфляційні в сумі 42 376,54 грн.; у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами відмовлено.

При ухваленні рішення в частині задоволення вимог суд дійшов висновку, що несвоєчасне повернення відповідачем коштів позивачу є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних.

Відмова у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами мотивована не встановленням розміру цих процентів ані у правочині, а ні у законі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2016р. у справі №910/4765/16 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник, зокрема, посилається на невірність розрахунку інфляційних.

Також, зазначає, про відсутність прострочення повернення коштів позивачу.

В ході розгляду даної справи відповідачем до апеляційного суду подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення питання щодо перегляду рішення у справі № 910/4765/16 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що у разі перегляду рішення у справі № 910/4765/16 за нововиявленими обставинами та відмові при цьому у позові, підстави для стягнення річних та інфляційних у даній справі №910/4765/16 будуть відсутні.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його відхилення з огляду на відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове скасування рішення та відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Так, з огляду на необґрунтованість позовних вимог у даній справі (про що буде зазначено нижче у даній постанові), зупинення провадження є недоцільним.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 11.07.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині, з наступних підстав.

З період з 09.10.2013 року по 15.03.2014 року Командитним товариством "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." було придбано у ТОВ "Авіалінії Візз Ейр Україна" для своїх замовників через он-лайн систему бронювання відповідача шляхом оплати банківською платіжною карткою 240 авіаквитків за маршрутом Неапіль-Львів, на загальну суму 36 327, 98 Євро.

Відповідач 16.04.2014р. електронними листами повідомив КТ "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." про скасуванням рейсу Неапіль-Київ, в результаті чого 23.04.2014р. позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів за авіаквитки анульованих рейсів.

Відповідач 30.04.2014р. повернув позивачу на його банківський рахунок кошти на суму 29 582,54 Євро.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6745,44 Євро недоплати відшкодування повної вартості квитків за ціною, за якою їх було придбано.

Рішенням господарського суду міста Києва 23.12.2014 у справі №910/22267/14 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015) позов задоволено: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 6745,44 Євро недоплати відшкодування повної вартості квитків за ціною, за якою їх було придбано, що еквівалентно 110 767,92 грн.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 227,31 грн. інфляційних, 2 381,11 грн. 3% річних та 65 22,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які були нараховані Командитним товариством "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." за прострочення ТОВ "Авіалінії Візз Ейр Україна" повернення присуджених судом до стягнення коштів.

Судом першої інстанції вказані позовні вимоги задоволено частково.

Так, вирішено стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 342,21 грн. та інфляційні в сумі 42 376,54 грн.; у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами відмовлено, з огляду на не встановлення розміру цих процентів ані у правочині, а ні у законі.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Разом з тим, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Наведена позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України у п. 5.2 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

За наведених обставин, у відповідача обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, оскільки у даному випадку має місце повернення коштів ТОВ "Авіалінії Візз Ейр Україна" позивачу у зв'язку зі скасуванням рейсу, а такі дії вчиняються відповідачем не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань.

Так, між сторонами існували правовідносини, за якими саме у позивача були грошові зобов'язання з попередньої оплати квитків на літак, а у відповідача - зобов'язання з надання послуг з перевезення пасажирів літаками. Так, у відповідача не існувало грошового зобов'язання за невиконання якого можливе стягнення інфляційних та річних передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Повернення сплачених позивачем за авіаквитки коштів не є зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, за невиконання якого можливо стягнення інфляційних та 3-х % річних.

Наведеного не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині задоволення вказаних вимог.

Разом з тим, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 65 22,04 грн. визнається колегією суддів обґрунтованим, з огляду на наступне.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Враховуючи те, що у даному випадку розмір процентів за користування чужими коштами не встановлено ані договором, ані чинним законодавством та з огляду на відсутність порушення відповідачем саме грошового зобов'язання (про що вже було зазначено вище), припис статті 536 Цивільного кодексу України не може бути застосований.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2016р. у справі №910/4765/16 за позовом командитного товариства "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" про стягнення 52 130, 46 грн. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2016р. у справі №910/4765/16 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. У задоволенні позову командитного товариства "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" про стягнення 52 130, 46 грн. відмовити повністю.».

4. Стягнути з командитного товариства "Aviasvit di Sidenko Oleg & c. S.A.S." (проспект Арнальдо Луччі, 181, Неаполь (провінція Неаполя), 80142, податковий код і реєстраційний номер в реєстрі компаній Неаполя 06176791215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна" (бульвар Тараса Шевченка, 33 літ. "Б", 3 поверх, м. Київ, 01032, код 35895174) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 515 грн. 80 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №910/4765/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Б.О. Ткаченко