Ухвала

від 11.07.2016 по справі 825/869/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/869/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Пластмас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.04.2016 №0001181400 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 962 196 грн та штрафних санкцій у розмірі 490 550 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.04.2016 №0001191400 та №0001201400.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11 м. Чернігів, 14000, код 39392183) на користь Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" (вул. 1 Козача,56 м. Прилуки Чернігівської області, 14000, код 32512498) 38 676,30 грн (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість гривень 30 коп.) судових витрат, відповідно до задоволених вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 16.03.2016 № 580 та №581, згідно ст. 20, ст. 78 та ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.03.2016 №419 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки" (код ЄДРПОУ 32512498) з питань викладених у запереченні від 23.02.2016 №348 на акт перевірки від 15.02.2016 №59/22/32512498.

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт від 29.03.2016 № 128/22/32512498.

На підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.2016 № 0001191400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 285,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 143,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 18.04.2016 № 0001181400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 969 431,00 грн за податковими зобов'язаннями та 492 358,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 18.04.2016 № 0001201400, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 125 418,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та контрагентом ТОВ "Пласт-Кабель" (код за ЄДРПОУ 39193885) були укладені договори: договір на переробку давальницької сировини від 12.05.2014 № 01-5/4, договір поставки від 12.05.2014 № 01-1/31, договір поставки товару від 01.12.2014 № 01-2/2.

У відповідності до укладених договорів, між сторонами, у передбачених законом порядку та формі, було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх, підписано оригінальними підписами представників сторін та скріплено печатками підприємств: договір на переробку давальницької сировини від 12.05.2014 № 01-5/4, договір поставки від 12.05.2014 № 01-1/31 - керівником ТОВ "Пласт-Кабель" ОСОБА_3 та керівником ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки" ОСОБА_4, а договір поставки товару від 01.12.2014 № 01-2/2 підписано вже новим керівником ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки" ОСОБА_2

Відповідно до умов Договору на переробку давальницької сировини від 12.05.2014 № 01-5/4, Замовник (ТОВ "Пласт-Кабель") доручає, а Виконавець (ДП"Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки") зобов'язується виконати, відповідно до умов цього Договору роботу з переробки давальницької сировини - вторинних гранул поліетилену високого тиску різних модифікацій у готову продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію - композиції поліетилену високого тиску і оплатити кошти за проведену роботу. Форма оплати - безготівковий розрахунок, протягом 3-х робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі готової продукції. При цьому, за умовами договору давальницька сировина ТОВ "Пласт-Кабель" поставляється автотранспортом на склад ДП"Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки".

На виконання умов вищевказаного Договору, ТОВ "Пласт-Кабель" поставило позивачу давальницьку сировину різних модифікацій: вторинну гранулу ПВД; вторинну гранулу ПВД (35); вторинну гранулу ПВД (65). Всього було поставлено давальницької сировини на загальну суму 2 042 504,00 грн. Приймання-передача даної сировини здійснювалася за актами прийому-передачі на складі сировини (т.1 а.с.182-218) та обліковувалася в картках складського обліку матеріалів (т.2 а.с.64-66). Потім дана давальницька сировина передавалась у виробництво (на дільницю з виробництва полівінілхлоридних пластикатів та плівок ПВХ (цех ПВХ) для виготовлення готової продукції. З цеху ПВХ готова продукція - щомісячно оприбутковувалась на складі комірником складу та реалізовувалась згідно актів виконаних робіт (послуг) (т.1 а.с.219, 222, 225, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245, 248, 251, т.2 а.с.1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34) представнику ТОВ "Пласт-Кабель". На адресу контрагента ТОВ "Пласт-Кабель" були виписані податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та рахунки-фактури про оплату товару. Зауважень щодо якості та кількості поставленого товару від ТОВ "Пласт-Кабель" не надходило. Розрахунки за переробку давальницької сировини здійснювались у безготівковому порядку. Кошти за переробку давальницької сировини від контрагента ТОВ "Пласт-Кабель" надійшли в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (т.2 а.с.67-68).

Всі вищенаведені первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред'являються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають всі обов'язкові реквізити, назву документа, відповідну форму, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за їх здійснення та правильність оформлення, у відповідності до п.1.2. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», тобто складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки. Зауваження до складання таких документів відповідачем в Акті перевірки від від 29.03.2016 № 128/22/32512498 не висловлено.

Тобто, виготовлення готового товару та його реалізація контрагенту ТОВ "Пласт-Кабель" відбувалася саме за належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, що надавались ревізору-інспектору під час перевірки, та підтверджують реальність господарсько-правових відносин з ТОВ "Пласт-Кабель" та виконання сторонами Договору на переробку давальницької сировини від 12.05.2014 № 01-5/4 в належному порядку. Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Пласт-Кабель" було укладено договір поставки готової продукції полівінілхлоридних пластикатів різних марок від 12.05.2014 № 01-1/31, за умовами якого, позивач (Постачальник) поставляв на умовах FCA, м. Прилуки (склад Постачальника), ТОВ "Пласт-Кабель" (Покупець) хімічну продукцію (в асортименті), зокрема полівінілхлоридний пластикат.

На виконання умов вказаного договору, позивачем на адресу ТОВ "Пласт-Кабель" було поставлено товару загальною вартістю 8 144 938,23 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками та податковими накладними, виписаними позивачем на адресу ТОВ "Пласт-Кабель". Оплата за поставлений товар здійснювалась у безготівковому порядку. Факт передачі та отримання товару підтверджується підписами відповідальних осіб в первинних документах бухгалтерського обліку та видаткових накладних (т.2 а.с.72-246).

Позивач є фактичним виробником товару. Виробництво товару має виробничий цикл та свій технологічний процес виготовлення. Готовий товар оприбутковується на складі готової продукції. Виготовлений та реалізований товар підтверджується матеріальними звітами за кожний місяць року, оборотно-сальдовими відомостями, договорами, укладеними з третіми контрагентами на поставку сировини для виготовлення товару. Ці документи, як доказ реальності операцій, надавались в період перевірки, що представниками відповідача не заперечувалось, та містяться в матеріалах справи.

Також факт отримання коштів за поставлений товар підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2014 та станом на 31.12.2014.

Також, між позивачем та ТОВ "Пласт-Кабель" було укладено Договір поставки товару від 01.12.2014 № 01-2/2 на поставку хімічної продукції - сировини: ПВХ - наповнювача, суміші бавовняної волокнистої, поліпропілену (вторинна гранула) (а.с.23-25).

Кількість, ціна та умови поставки визначались сторонами в специфікаціях до договору (т.3 а.с.44-47). Сировина доставлялася на умовах FCA -Інкотермс-2010 на склад позивача контрагентом ТОВ "Пласт-Кабель". Як вбачається з пояснень позивача, дана сировина використовувалась для виготовлення полівінілхлоридних пластикатів різних марок, фенопласту марок У1, У2, фіксаторів зірочка, фіксаторів заглушка.

Для підтвердження дійсності проведених операцій на перевірку надавалися документи первинного бухгалтерського обліку щодо даного договору, які містяться в матеріалах справи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності, картки складського обліку, зворотно-сальдові відомості, звіти по дебетових та кредитових операціях, платіжні доручення, прибуткові ордери, ТТН, результати випробувань сировини, підсумкові виписки по рахунках, висновки досліджень, накладні-вимоги, акти звірки взаємних розрахунків, що представниками відповідача не заперечувалось (т.3 а.с.48-80, 82-117).

Всі вищенаведені первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред'являються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають всі обов'язкові реквізити, назву документа, відповідну форму, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за їх здійснення та правильність оформлення у відповідності до п. 1.2. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», тобто складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки. Зауваження до складання таких документів відповідачем в Акті перевірки від від 29.03.2016 № 128/22/32512498 не висловлено.

При цьому, відповідач в Акті перевірки посилається на повідомлення Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, що ТОВ "Пласт-Кабель" знаходиться на непідконтрольній території, тому грошові кошти, які надішли у безготівковому порядку на рахунки позивача є безповоротною фінансовою допомогою, роблячи висновок, що вони отримані не за реалізовані товари, і відповідно не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що всі витрати за договорами, що укладені позивачем з ТОВ "Пласт-Кабель" відображені у відповідних первинних бухгалтерських документах (видаткових накладних, актах приймання-передачі, актах виконаних робіт (послуг), платіжних відомостях, тощо), які складались на підставі правовідносин позивача з ТОВ "Пласт-Кабель" протягом 2014 року та видавались і реєструвались, відповідно до вимог чинного законодавства, надавались під час перевірки, що представниками відповідача не заперечувалось, та в Акті перевірки відсутні будь які зауваження до останніх, повністю підтверджують товарність господарських операцій за такими договорами та рух коштів між сторонами. Щомісячне завантаження дільниці з виробництва кабельного пластикату та плівок ПВХ свідчить про те, що виробництво товару у позивача було постійним, а не разовим. Товар виготовлявся безпосередньо на виробничих площах позивача, в тому числі і із давальницької сировини ТОВ "Пласт-Кабель" та також реалізувався і іншим контрагентам, про що свідчать численні угоди, укладені позивачем з іншими суб'єктами господарської діяльності (а.с.209-248, т.3).

Реалізація готової продукції здійснювалась, як контрагенту ТОВ "Пласт-Кабель", про що свідчить укладений договір поставки готової продукції полівінілхлоридних пластикатів різних марок від 12.05.2014 № 01-1/31, так і іншим контрагентам, в межах України та за кордон. Договори, укладені з контрагентами щодо реалізації виготовленої продукції містяться в матеріалах справи.

ТОВ "Пласт-Кабель" направляло на адресу позивача свою комерційну пропозицію з поставки ПВХ наповнювача, яка мала економічну та доцільну вигоду для позивача. За класифікацією кодів КВЕД цей контрагент не відходив та не порушував своїх основних видів діяльності. Позивач при укладені договорів з ТОВ "Пласт-Кабель" перевіряв контрагента по базам: реєстру податкового порталу, в ЄДРПОУ, реєстру підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. Жодних підстав для не укладення договорів з даним контрагентом позивачем не було виявлено. ТОВ "Пласт-Кабель" було зареєстроване за юридичною адресою, мало контактні телефони, як юридична особа була наділена правоздатністю та дієздатністю, створена з дня її державної реєстрації у відповідності до ч.2 ст. 87 ЦК України.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців 30.07.2014 внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - ТОВ "Пласт-Кабель", (код ЄДРПОУ 39193885), в «Бюлетені державної реєстрації №291 (21)» від 07.08.2014 опубліковане повідомлення про припинення ТОВ "Пласт-Кабель" шляхом ліквідації з відображенням визначеного строку - до 08.10.2014 для пред'явлення вимог кредиторів.

Так, згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями) та у відповідності до судового рішення Господарського суду Запорізької області від 08.01.2015 (справа № 908/5823/14) станом на 15.01.2015 ТОВ "Пласт-Кабель" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. До цього моменту ТОВ "Пласт-Кабель" мало право здійснювати підприємницьку діяльність, а тому висновок відповідача щодо неможливості в грудні 2014 року здійснювати підприємницьку діяльність і відповідно поставку ПВХ наповнювача, вторинної гранули ПВД, суміші бавовняної волокнистої, поліпропілену вторинного та переробку міжлекальних випадів у суміш волокнисту бавовняну є необґрунтованим та до уваги судом не береться. При цьому суд звертає увагу на дану обставину саме в контексті добросовісності платника податку-контрагента, оскільки останній прийняв рішення про припинення господарської діяльності замість її продовження на непідконтрольній території.

Тобто, господарські операції з контрагентом мали реальний характер та були вчинені між право дієздатними особами, первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків. Первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на перевірку, були досліджені відповідачем в ході її проведення.

Доказів того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи, тощо не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Всі первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред'являються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають всі обов'язкові реквізити, назву документа, відповідну форму, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за їх здійснення та правильність оформлення у відповідності до п. 1.2. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», тобто складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.

Проте, відповідач в Акті перевірки посилається на те, що податковою міліцією опитано представників перевізника, які надавали послуги ТОВ "Пласт Кабель" з перевезення товару згідно наданих на перевірку ТТН, та встановили, що останні не здійснювали перевезень в зону проведення антитерористичної операції, тобто Донецької області м. Макіївки, що дало відповідачу підстави стверджувати про відсутність руху ТМЦ від контрагента до позивача та від позивача до контрагента.

Як вже було зазначено, враховуючи, що відповідачем не було прийнято податковий кредит, така позиція впливає і на нарахування податку на прибуток. Відповідач посилаючись на норми ст.135 Податкового кодексу України визнає перераховані кошти контрагентом ТОВ "Пласт-Кабель" поворотною фінансовою допомогою і нараховує податок на прибуток за 2014 рік.

Такі твердження відповідача та свідчення представників перевізника не заслуговують на увагу та не ставлять під сумнів, факт відвантаження давальницької сировини, ПВХ - наповнювача, суміші бавовняної волокнистої, поліпропілену (вторинна гранула) на склади позивача та відповідно завантаження полівінілхлоридних пластикатів різних марок для відправки контрагенту, автотранспортом зазначеним у спірних ТТН, оскільки спростовуються інформацією зазначеною в копії Журналу реєстрації транспортних засобів та продукції (сировини) що ввозяться та вивозяться з території позивача (а.с.1-46, т.4) (оригінал було надано в судовому засіданні для огляду), згідно якої, поставка сировини та її відправка контрагентам, мала постійний характер та зокрема здійснювалась перевізниками, що зазначені в ТТН, на які посилається відповідач.

При цьому, ТТН є документом, який обов'язковий для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Водночас, наявність або відсутність ТТН є лише виконанням або порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом, які непов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Платник податку на прибуток, який придбає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у випадку відсутності ТТН не може враховувати вартість послуг з перевезення вантажів під час формування собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів, робіт і послуг. Тобто транспортним документом підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару. Відповідно, при наявності документів, які підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН, або неправильно оформлена ТТН не може бути єдиною причиною для невизнання витрат з придбання ТМЦ для встановлення об'єкта, який обкладається податком на прибуток. Крім того, ТТН не перераховується в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту. Отже, ТТН не є первинним бухгалтерським документом у відношеннях "Постачальник-Покупець" для цілей податкового обліку.

На спростування посилань відповідача щодо поворотної фінансової допомоги, необхідно зазначити, що перераховані кошти контрагентом ТОВ "Пласт-Кабель" не можуть бути поворотною фінансовою допомогою, так як було встановлено, що ці кошти отримані саме на виконання договорів від 12.05.2014 № 01-5/4, від 12.05.2014 № 01-1/31, від 01.12.2014 № 01-2/2.

Доводи відповідача відносно "штучного" формування податкового кредиту з ПДВ у грудні 2014 для суб'єктів господарювання з контрагентом ТОВ "Пласт-Кабель" (по товарах, послугах) є також необґрунтованими і безпідставними, так як не порушені кримінальні провадження, не наведено жодного судового рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності контрагента, його посадових осіб. Крім того, у чинному законодавстві України виникнення у платника права на формування податку на прибуток не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом і, тим більше, контрагентами останнього, а тому, при дослідженні фактів здійснення господарських операцій необхідно оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення відповідачем не підтвердження реального часу здійснення операцій, а також, як зазначає останній, - визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних ТОВ "Пласт-Кабель" у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань, позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ "Пласт - Кабель" (а.с.121, т.1).

Також, відповідач посилається в своїх поясненнях, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" з переліком населених пунктів Донецької області. Дане Розпорядження втратило чинність 02.12.2015 (розпорядження КМУ від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратила чинність, деяких розпоряджень КМУ"). При цьому, фактично бойові дії в м. Макіївці розпочалися лише в грудні 2015 року, коли взаємовідносини з ТОВ "Пласт-Кабель" майже припинилися.

Так, враховуючи п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. Первинні документи повинні мати певний перелік обов'язкових реквізитів, які визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, наявність у платника податку актів прийому-передачі податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, оборотно-сальдових відомостей, та доказів оплати вартості отриманого чи поставленого товару (послуг) (платіжні доручення), які складені на виконання договорів, є достатніми підставами для формування таких витрат та відповідно кредиту і зобов'язань з ПДВ.

Крім того, судом встановлено факт подальшого використання придбаної у ТОВ "Пласт-Кабель" хімічної продукції у власній господарській діяльності ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки", що підтверджується виготовленням готової продукції та її реалізація відповідно до укладених договорів поставки. Дані, встановлені судом, обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки" з контрагентом ТОВ "Пласт-Кабель" за період, що підлягав перевірці.

Отже, судом встановлено, що дійсність господарських операцій за договорами від 12.05.2014 № 01-5/4, від 12.05.2014 № 01-1/31, від 01.12.2014 № 01-2/2 укладених з ТОВ "Пласт Кабель", підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі, актами здачі прийняття робіт (послуг), рахунками-фактурами, актами звірки взаємних розрахунків, звітами про дебетові та кредитові операції по рахункам, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201, що надавались позивачем в ході проведення перевірки, (завірені належним чином копії містяться в матеріалах справи), та що представником відповідача не заперечувалось.

Окремо слід зауважити, що надані відповідачеві первинні документи ТОВ "Пласт-Кабель" підтверджують прямий зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки", як платником податків, а саме: ділова ціль - отримання економічного ефекту в результаті господарської діяльності; реальність господарських операцій - (рух активів); економічні наслідки за результатами здійснення господарських операцій незалежно від їх оформлення; виконання для придбання активів на найбільш вигідних умовах.

Реальність господарських операцій повинна бути підтверджена платником податків, а операцій повинні бути належним чином відображені в податковому обліку та податковій звітності, та відповідно право формування податкового кредиту по податку на додану вартість - підтверджена податковими накладними. Критерій наявності або відсутності мети отримання економічної вигоди за правочином, не є підставою для визнання того чи іншого правочину недійсним.

Отже, виходячи із висновків Акту перевірки, право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Ревізор-інспектор не має повноважень, передбачених Податковим кодексом України, встановлювати такі обмеження до ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки", що також суперечить вимогам ст.19 Конституції України.

Також із зазначеного зроблено висновок, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки".

На підтвердження дійсності господарських операцій за договорами та факт отримання товару, позивачем надано картки складського обліку матеріалів, договори із контрагентами щодо реалізації виготовленої з отриманої від ТОВ "Пласт-Кабель" сировини, готової продукції, копія журналу реєстрації транспортних засобів та продукції (сировини), що ввозяться та вивозяться з території ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки".

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в т.ч. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно абзацом "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тому необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п.198.3, п 198.6 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та якими передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими ДП "Пластмас" ТОВ "ТД Пластмас-Прилуки" документами повністю підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, та спростовує доводи відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались лише на підставі інформації наданої від Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДФС у Чернігівській області неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0001191400, від 18.04.2016 № 0001181400, від 18.04.2016 № 0001201400.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.