Ухвала

від 07.07.2016 по справі 820/11195/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р.Справа № 820/11195/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Філатова Ю.М., Мельнікової Л.В.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 820/11195/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Плюс»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Ресурс Плюс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2015 р., про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6075370,00 грн. (основний платіж - 4860296,00 грн. та штрафні санкції - 1215074,00 грн.) та № НОМЕР_2 від 18.09.2015 р., про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3153580,00 грн. (основний платіж - 2522864,00 грн. та штрафні санкції - 630716,00 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 820/11195/15 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 820/11195/15 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Ресурс Плюс» 03.04.2008 р. взято на податковий облік за № 2926 та перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №№ 20, 21, 22, 23, 24, 25 26 від 23.07.2015 р., фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, згідно із ст. ст. 10, 77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ресурс Плюс» (код ЄДРПОУ 35288365) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт № 221/20-34-22-02-05/35288365 від 21.08.2015 р., в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4. ст. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 4860296 грн., у т.ч. за IV квартал 2012 року на суму 70500,00 грн., за 2013 рік на суму 1173693,00 грн., за 2014 рік на суму 3616103,00 грн. та п. 184.7. ст. 184, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 2522864,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року на суму 19438,00 грн., за листопад 2012 року на суму 47706,00 грн., за лютий 2013 року на суму 30111,00 грн., за березень 2013 року на суму 1721,00 грн., за квітень 2013 року на суму 63343,00 грн., за травень 2013 року на суму 217649,00 грн., за червень 2013 року на суму 157735,00 грн., за липень 2013 року на суму 133515,00 грн., за серпень 2013 року на суму 120616,00 грн., за вересень 2013 року на суму 97567,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 131339,00 грн., за листопад 2013 року на суму 165016,00 грн., за грудень 2013 року на суму 123713,00 грн., за березень 2014 року на суму 16263,00 грн., за квітень 2014 року на суму 54549,00 грн., за травень 2014 року на суму 91746,00 грн., за червень 2014 року на суму 121057,00 грн., за липень 2014 року на суму 123911,00 грн., за серпень 2014 року на суму 50099,00 грн., за вересень 2014 року на суму 160175,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 305503,00 грн., за листопад 2014 року на суму 225050,00 грн., за грудень 2014 року на суму 65042,00 грн.

У зв'язку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 18.09.2015 р. підприємству позивача визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6075370,00 грн. (основний платіж - 4860296,00 грн. та штрафні санкції - 1215074,00 грн.), податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 18.09.2015 р. підприємству позивача визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3153580,00 грн. (основний платіж - 2522864,00 грн. та штрафні санкції - 630716,00 грн.).

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в жовтні-листопаді 2012 року підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ПОЛІ-ІМПЕКС», а саме, між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «ПОЛІ-ІМПЕКС» укладений договір № 17 від 01.10.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця будівельні матеріали (коди УКТЗЕД: 6807.10.10.21, 6807.10.00.29), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати будівельні матеріали. Також відповідно до умов цього договору покупець зобов'язується здійснювати 100% передплату згідно рахунків, наданих продавцем. Цей договір діє до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (а.с. 1-3, т. 6).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: рахунки-фактури; податкові накладні, а факт передачі товару підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними. Доставка товару відбувалась транспортом продавця на склад покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, орендований ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» у ПП «УКРСПЕЦПОСТАВКА» згідно до умов Договору оренди б/н від 01.10.2012 р. Передплата товару підтверджується банківськими виписками від 09.10.2012 р. та від 06.11.2012 р. (а.с. 6-51, т. 6).

Також між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «ПОЛІ-ІМПЕКС» укладений договір № 26/11-2012 від 26.11.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплачувати та приймати будівельні матеріали (Товар). Кількість, асортимент та ціна Товару, який постачається обумовлюється Сторонами у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. ОСОБА_1 власності на Товар переходить від Продавця до Покупця у момент фактичного приймання-передачі Товару. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за ним. Товар постачається Продавцем новий у заводській упаковці та з заводським маркуванням. Упаковка та маркування продукції повинні забезпечувати його схоронність при транспортуванні та зберіганні, а також його ідентифікацію (а.с. 4-5, т. 6).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: рахунки-фактури; податкові накладні. Факт передачі товару підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними. Доставка товару відбувалась транспортом продавця на склад покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, орендований ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» у ПП «УКРСПЕЦПОСТАВКА» згідно до умов Договору оренди б/н від 01.10.2012 р. та з 22.09.2014 р. згідно умов договору № 2209/14 з ФОП ОСОБА_2 за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19. Передплата товару підтверджується банківськими виписками (а.с. 52-250, т. 6 та а.с. 1-50, т. 7).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «ПОКРОВСЬКА САДИБА» (постачальник) укладений договір поставки товару та № 16/13 від 27.02.2013 р., за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання передати покупцеві у власність товар у вигляді будівельних матеріалів за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах, товарних чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується оплатити повністю вартість замовленої партії Товару на умовах, встановлених даним договором та прийняти товар (а.с. 221-222, т. 4). На виконання умов вказаного договору підприємству позивача від його контрагента був поставлений товар: цемент ПЦІІ/Б-Ш-400 Євроцем, шифер плоский Краматорський 1,75х1,12, труба асбоцементна д 150).

На підтвердженні реальності вчинення даного правочину позивачем надано: рахунок № 261 від 27.02.2013 р. на суму 10328,00 грн.; банківська виписка від 06.03.2013 р.; податкова накладна № 52 від 06.03.2013р. на суму 10328,00 грн.; видаткова накладна № 358 від 11.03.2013 р. на суму 5478,00 грн.; видаткова накладна № 361 від 11.03.2013 р. на суму 2425,00 грн.; видаткова накладна № 360 від 11.03.2013р. на суму 2425,00 грн.

Згідно умов Договору поставки, доставка товару відбувається транспортом Продавця на склад Покупця, розташований за розташований за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, орендований ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» у ПП «УКРСПЕЦПОСТАВКА» згідно до умов Договору оренди б/н від 01.10.2012 р. Придбаний за даним правочином товар був у подальшому реалізований на КП «ХРБП», що підтверджується: договором № 01/02-13 від 01.02.2013 р., укладеним між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (продавець) та КП «ХРБП» (покупець) (а.с. 223-235, т. 4).

Судовим розглядом також встановлено, що між «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «ІНТЕРГО-ПЛЮС» (постачальник) укладений договір постановки № 1203 від 12.03.2014 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали (Товар), номенклатура, кількість, ціна та якість якого визначається в рахунках і накладних на момент передачі товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку і на умовах цього договору (а.с. 19-20, т. 5). За зазначений договором позивачу було постановлено наступний товар: фарба акрилова по деревині «Перлина-С» «ЭМАЛИ-ЭКСПРЕСС» гладкое цветное покрытие.

На підтвердження реальності вчинення правочину позивачем надані: видаткова накладна № 31802 від 18.03.2014 р. на суму 54248,64 грн.; видаткова накладна № 31901 від 19.03.2014 р. на суму 43330,56 грн.; податкова накладна № 31802 від 18.03.2014 р. на суму 54248,64 грн.; податкова накладна № 31901 від 19.03.2014 р. на суму 43330,56 грн., банківська виписка від 23.07.2014 р. (70000,00 грн.); банківська виписка від 30.07.2014 р. (27579,20 грн.). Згідно умов Договору поставки доставка товару здійснена транспортом Продавця на склад Покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 (а.с. 21-26, т. 5).

В подальшому, придбаний за вказаним вище договором товар був реалізований КП «ХРБП», що підтверджується договором поставки № 1903 від 19.03.2014 р., укладеним між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (Постачальник) та КП «ХРБП» (Покупець) на поставку товару: фарба акрилова по деревині «Перлина-С» «ЭМАЛИ-ЭКСПРЕСС» гладкое цветное покрытие). Позивачем також надано: специфікацію до Договору № 1903 від 19.03.2014р. на суму 106900,00 грн.; акт приймання-передачі товару від 19.03.2014 р. на суму 99900,00 грн.; акт приймання-передачі товару від 19.03.2014 р. на суму 7000,00 грн.; податкову накладну № 4 від 19.03.2014 на суму 106900 грн.; видаткову накладну № РН-11 від 19.03.2014 р.; довіреність № 35 від 19.03.2014 р.; ТТН №№2/1, 2/2, 2/3 від 19.03.2014 р.; додаткову угоду № 1 від 20.03.2014 р. до Договору поставки № 1903 від 19.03.2014 р.; договір зберігання № 1903/1 від 19.03.2014 р.; акт приймання-передачі майна від 19.03.2014 р. на суму 99900,00 грн.; акт приймання-передачі майна від 30.04.2014 р. на суму 99900,00 грн.; ТТН № 2 від 30.04.2014 р.; банківську виписку від 08.08.2014 р. на суму 106900 грн. (а.с. 27-50, т. 5).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «КОМПАНІЯ АРСТЕК» (постачальник) та ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) укладений договір поставки № 2210 від 22.10.2014 р., за умовами якого повчальник зобов'язується передати у власність покупця будматеріали в асортименті (товар), номенклатура, кількість, ціна та якість якого визначається в накладних на момент передачі товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах цього договору (а.с. 52-53, т. 5).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: рахунки-фактури; видаткові накладні; податкові накладні. Згідно умов Договору поставки, доставка товару відбувається транспортом Продавця на склад Покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 (а.с. 54-72, т. 5).

Придбані за вказаним вище договором будматеріали в подальшому реалізовані позивачем КП «ЖИЛКОМСЕРВІС», що підтверджується наданими позивачем договорами поставки будівельних матеріалів (всього 7 договорів), специфікаціями, актами прийому-передачі товару, видатковими накладними, довіреностями та податковими накладними. Розрахунки між КП «ЖИЛКОМСЕРВІС» ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» відбувались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 10.11.2014 р. на суму 74800,00 грн., від 24.11.2014 р. на суму 260000,00 грн. та від 28.11.2014 р. на суму 111402,50 (а.с. 73-132, т. 5).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) ТОВ «МЕЙДЕНГРІН» (постачальник) укладений договір поставки № 819 від 19.08.2013 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця канцтовари (товар), номенклатура, кількість, ціна та якість якого визначається в рахунках-фактурах і накладних на момент передачі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, що визначені договором.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надано рахунок-фактуру № 82805 від 28.08.2013 р. (10184,76 грн.), видаткову накладну № 82805 від 28.08.2013 р. (10184,76 грн.), податкову накладну № 82805 від 28.08.2013 р. (10184,76 грн.). Розрахунки між сторонами відбувались у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 30.09.2013 р. на суму 10184,76 грн. Згідно умов Договору доставка товару відбувається транспортом постачальника на склад покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 (а.с. 4-10, т. 5).

Придбані за умовами даного договору канцтовари в подальшому були реалізовані ДП «КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ «КУРОРТ БЕРЕЗІВСЬКІ ВОДИ» ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ», що підтверджується укладеними договором поставки № 821 від 21.08.2013 р., видатковою накладною № 31 від 19.09.2013 р. (10720,80 грн.), податковою накладною № 5 від 19.09.2013 р. (10720,80 грн.), банківською випискою від 27.09.2013 р. на суму 10720,80 грн. (а.с. 11-17, т. 5).

Судовим розглядом також встановлено, що ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «СМАРТГРУП АРГОС» (постачальник) укладений договір поставки № 311 від 04.11.2014 р. щодо постачання запчастин до вантажного транспорту.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: рахунок-фактура № 110501 від 05.11.2014 р. (27763,20 грн.); видаткова накладна № 110501 від 05.11.2014 р. (27763,20 грн.), податкова накладна № 110501 від 05.11.2014 р. (27763,20 грн.). На момент проведення перевірки оплати товару не відбулось (а.с. 152-164, т. 5).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ» (постачальник) укладений договір поставки № 1310 від 13.10.2014 р. щодо постачання запчастин до вантажного транспорту.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надані: рахунок-фактура № 10302 від 31.10.2014 р. (34200,00 грн.); видаткова накладна № 10302 від 31.10.2014 р. (34200,00 грн.); податкова накладна № 10302 від 31.10.2014 р. (34200,00 грн.); рахунок-фактура № 10301 від 31.10.2014 р. (34308,00 грн.); видаткова накладна № 10301 від 31.10.2014 р. (34308,00 грн.); податкова накладна № 10301 від 31.10.2014 р. (34308,00 грн.). Розрахунки між сторонами договору відбувались у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 01.12.2013 р. на суму 68508,00 грн. (а.с. 133-142, т. 5).

Придбані за умовами даного договору запчастини в подальшому були реалізовані ДП ХКБМ, що підтверджується наданими позивачем документами, а саме: видаткова накладна № 142 від 31.10.2014 р. (35000,00 грн.); довіреність № 1496 від 30.10.2014 р. (35000,00 грн.); видаткова накладна № 170 від 17.12.2014 р. (11760,00 грн.; довіреність № 1986 від 16.12.2014 р.; видаткова накладна № 176 від 25.12.2014 р. (16464,00 грн.); довіреність № 2091 від 25.12.2014 р.; видаткова накладна № 180 від 30.12.2014 р. (34800,00 грн.), довіреність № 2129 від 30.12.2014 р. (34800,00 грн.); податкові накладні № 11 від 15.10.2014 р. (35000,00 грн.); № 33 від 15.10.2014 р. (34800,00 грн.) та № 1 від 03.11.2014 р. (28224,00 грн.) та банківськими виписками від 15.10.2014 р. (35000,00 грн.), 29.10.2014 р. (34800,00 грн.) та від 03.11.2014 р. (28224,00 грн.) (а.с. 143-151, т. 5).

Судовим розглядом також встановлено, що в перевіряємий період ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ПРОМИСЛОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» (постачальник) щодо постачання обладнання, що регулювались наступними документами: рахунок-фактура № 270 від 11.03.2014 р.; видаткова накладна № 227 від 13.03.2014 р.; ТТН № 13/3-2 від 13.03.2014 р.; податкова накладна № 31 від 11.03.2014 р. та банківська виписка від 11.03.2014 р. (а.с. 24-29, т. 3). Придбане у ТОВ «ПРОМИСЛОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» обладнання в подальшому було реалізоване ТОВ «ФІДЕКС ГРУП» згідно умов договору поставки № 1103 від 11.03.2014 р.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «ІРИДА ФІНАНС» (виконавець) та ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) в перевіряємий період були господарські взаємовідносини щодо надання маркетингових послуг згідно умов договору № 0201 від 01.02.2013 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надано: протокол узгодження до договору № 0201 від 01.02.2013 р.; акт приймання-передачі наданих послуг № 180 від 15.02.2013 р. (18000,00 грн.); податкова накладна № 180 від 15.02.2013 р. (18000,00 грн.). Розрахунки відбувались у безготівковій формі, що підтверджуєтьсяо банківською випискою від 11.03.2013 р. на суму 18000,00. Звіти про виконану роботу надавались в електронному вигляді (а.с. 30-39, т. 3).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та Дочірнє підприємство «КВАЗАР-ІС» (постачальник) був укладений договір поставки від 07.05.2014 р., за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити продукцію (товар) електрообладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (товар). Орієнтовна сума за Договором складає - 3000000,00 грн. з ПДВ, та Специфікації № 1 від 07.05.2014 р. до цього договору.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надано: рахунки-фактури: № KW-0000173 від 07.05.2014 р., № KW-0000174 від 07.05.2014 р., № KW-0000186 від 19.05.2014 р., № KW-0000316 від 19.08.2014 р., № KW-0000318 від 19.08.2014 р., № KW-0000319 від 19.08.2014 р.; податкові накладні: № 12 від 05.06.2014 р., № 22 від 22.09.2014 р. Передплата товару підтверджується банківськими виписками від 05.06.2014 р. та від 22.09.2014 р. Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними: № KW-0000219 від 05.06.2014 р., № KW-0000220 від 05.06.2014 р., № KW-0000221 від 05.06.2014 р., № KW-0000351 від 22.09.2014 р., № KW-0000352 від 22.09.2014 р., № KW-0000353 від 22.09.2014 р. та довіреностями. Доставка товару відбувалась самовивозом або поштовими посилками, а отримання товару на адресу ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» здійснювалось представником компанії отримувача за довіреностями від отримувача та позивача, що наявні в матеріалах справи (а.с. 135-155, т. 2).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ПАТ «ЗАВОД «ЛТАВА» (постачальник), укладений договір поставки № 2956 від 27.05.2014 р., за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити продукцію (товар) електрообладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (товар).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: рахунки-фактури; податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки. Доставка товару відбувалась будь-яким способом: самовивозом, поштовими посилками, та ін. Отримання товару на адресу ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» здійснювалось представником компанії отримувача за довіреностями від отримувача та позивача, що наявні в матеріалах справи (а.с. 156-179, т. 2).

Придбані у ПАТ «ЗАВОД «ЛТАВА» товари за даним договором в подальшому поставлялись на адресу покупців ТОВ «Ресурс Плюс», а саме ТОВ «Компанія Кароліт» (договір № 1707 від 17.06.2014 р.), ТОВ «Фідекс Груп» (договір № 0206 від 02.06.2014 р.).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» (постачальник) укладений договір № 18/1407 від 28.05.2014 р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 07.07.2014 р.), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити продукцію (товар) електрообладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (товар).

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надані: специфікації; податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки. Доставка товару відбувалась самовивозом. Отримання товару на адресу ТОВ "РЕСУРС ПЛЮС" здійснювалось представником компанії отримувача за довіреностями від отримувача та позивача, що наявні в матеріалах справи (а.с. а.с. 180-206, т. 2).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ДП НДІ «ШТОРМ» (виконавець) укладений договір № 10 від 02.06.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити продукцію (товар) електрообладнання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (товар), з урахуванням додаткової угоди № 1 від 14.11.2014 р.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надані: специфікації, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки. Доставка товару відбувалась за домовленістю сторін. Отримання товару на адресу ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» здійснювалось представником компанії отримувача за довіреностями від отримувача та позивача, що наявні в матеріалах справи (а.с. 207-250, т. 2, а.с. 1-23, т. 3).

Придбані позивачем у ДП «КВАЗАР-ІС», ПАТ «ЗАВОД «ЛТАВА», ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ», ДП НДІ «ШТОРМ» ТМЦ, в подальшому реалізовані контрагентам позивача, а саме: 1) ТОВ «КОМПАНІЯ КАРОЛІТ» на підставі договору постачання № 1707 від 17.06.2014 р. (а.с. 98-122, т. 4); 2) ТОВ «ФІДЕКС ГРУП» на підставі договору постачання № 0206 від 02.06.2014 р. (а.с. 10-21, т. 4);

3) ТОВ «ТБК АКТЕОН» на підставі договору постачання № 31 від 03.11.2014 р. (а.с. 136-147, т. 4); 4) ТОВ «АЙКОН АМД» на підставі договору постачання № 1006 від 10.06.2014 р. (а.с. 1-9, т. 4).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (покупець) та ТОВ «КІЛІС» (постачальник) укладений договір постачання № 0107 від 01.07.2013 р., за яким постачальник зобов'язується поставити товар - будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Відповідно до умов договору Покупець зобов'язується здійснювати 100% передплату згідно рахунків, наданих Продавцем. Продавець зобов'язаний відвантажити товар протягом 10-60-ти календарних днів з моменту зарахування грошових коштів від Покупця. Датою поставки вважається дата видаткової накладної.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надані: рахунки-фактури; податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки (а.с. 236-243, т. 4).

Придбаний за умовами даного договору товарі в подальшому реалізований підприємством позивача ТОВ «РСП» на підставі договору постачання № 20 від 09.07.2013 р. (а.с. 244-250, т. 4, а.с. 1-2, т. 5).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Трейдаленд» (виконавець) укладений договір № 01/10/12-1 від 01.10.2012р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи. Також між сторонами договору були укладені додаткові угоди № 1 від 30.10.2012 р., № 2. від 12.11.2012 р., № 3 від 15.11.2012, № 4 від 16.11.2012 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; банківські виписки та акти здачі-приймання робіт (а.с. 124-138, т. 7).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Маркет Інвест» укладений договір про надання послуг № 14-02 від 14.02.2013р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 15.02.2013р.; № 2 від 01.04.2013р.; № 3 від 08.04.2013 р.; № 4 від 15.04.2013р.; № 5 від 17.04.2013р.; № 6 від 13.05.2013р.; № 7 від 13.05.2013р.; № 8 від 13.05.2013р.; № 9 від 13.05.2013р.; № 10 від 13.05.2013р.; № 11 від 16.05.2013р.; № 12 від 16.05.2013 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; банківські виписки; акти здачі-приймання робіт; рахунки-фактури (а.с. 139-207, т. 7). Складені між сторонами угоди акти здачі-приймання робіт містять такі реквізити як: назва послуги, одиницю виміру, кількість наданої послуги, ціну без ПДВ та суму без ПДВ. Крім того, до кожного акту здачі-приймання робіт наданий додаток із розшифровкою вартості навантажувально-розвантажувальних робіт.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Спец ОСОБА_1» (виконавець) укладений договір № 2705 від 27.05.2013 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 31.05.2013 р.; № 2 від 31.05.2013 р.; № 3 від 31.05.2013 р.; № 4 від 31.05.2013 р.; № 5 від 31.05.2013 р.; № 6 від 31.05.2013 р.; № 7 від 10.06.2013р.; № 8 від 10.06.2013 р.; № 9 від 11.06.2013 р.; № 10 від 11.06.2013 р.; № 11 від 01.07.2013 р.; № 12 від 01.07.2013 р.; № 13 від 01.07.2013 р.; № 14 від 12.07.2013 р.; № 15 від 16.07.2013 р.; № 16 від 18.07.2013 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; банківські виписки; акти здачі-приймання робіт (а.с. 27-108, т. 8).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Мейденгрин» укладений договір № 108 від 01.08.2013 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 08.08.2013 р.; № 2 від 08.08.2013 р.; № 3 від 19.08.2013 р.; № 4 від 19.08.2013 р.; № 5 від 19.08.2013 р.; № 6 від 16.09.2013 р.; № 7 від 16.09.2013 р.; № 8 від 16.09.2013 р.; № 9 від 16.09.2013 р.; № 10 від 16.09.2013 р.; № 11 від 21.10.2013 р.; № 12 від 21.10.2013 р.; № 13 від 28.10.2013 р.; № 14 від 28.10.2013 р.; № 15 від 28.10.2013 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; банківські виписки; акти здачі-приймання робіт; рахунки-фактури (а.с. 27-108, т. 8).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Риббухмаркет» (виконавець) укладений договір № 114 від 04.11.2013 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 11.11.2013 р.; № 2 від 18.11.2013 р.; № 3 від 18.11.2013 р., № 4 від 18.11.2013 р.; № 5 від 18.11.2013 р.; № 6 від 19.11.2013 р.; № 7 від 19.11.2013 р.; № 8 від 19.11.2013 р.; № 9 від 19.11.2013 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; акти здачі-приймання робіт (а.с. 109-149, т. 8).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Дах-Гідроізоляція Кайзер Україна» (виконавець) укладений договір про надання послуг № 122 від 02.12.2013 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 06.12.2013 р.; № 2 від 06.12.2013 р.; № 3 від 06.12.2013 р.; № 4 від 06.12.2013 р.; № 5 від 20.12.2013 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; акти здачі-приймання робіт; рахунки-фактури (а.с. 150-182, т. 8).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Мікатрейд» (виконавець) укладений договір про надання послуг № 0704 від 07.04.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 21.04.2014 р.; № 2 від 21.04.2014 р.; № 3 від 22.04.2014 р.; № 4 від 22.04.2014 р.; № 5 від 05.05.2014 р.; № 6 від 05.05.2014 р.; № 7 від 12.05.2014 р.; № 8 від 19.05.2014 р.; № 9 від 19.05.2014 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; акти здачі-приймання робіт (а.с. 183-214, т. 8).

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ ТБК «Актеон» (виконавець) укладений договір про надання послуг № 910 від 09.10.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 10.10.2014 р.; № 2 від 17.10.2014 р.; № 3 від 21.10.2014 р.; № 4 від 27.10.2014 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; акти здачі-приймання робіт (а.с. 215-231, т. 8).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Смартагрос Груп» (виконавець) укладений договір про надання послуг № 110 від 01.10.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: №1 від 01.10.2014 р.; № 2 від 02.10.2014 р.; № 3 від 22.10.2014 р.; № 4 від 22.10.2014 р.; № 5 від 23.10.2014 р.; № 6 від 24.10.2014 р.; № 7 від 28.10.2014 р.; № 8 від 03.11.2014 р.; № 9 від 03.11.2014 р.; № 10 від 04.11.2014 р.; № 11 від 04.11.2014 р.; № 12 від 07.11.2014 р.; № 13 від 10.11.2014 р.; № 14 від 10.11.2014 р.; № 15 від 11.11.2014 р.; № 16 від 13.11.2014 р.; № 17 від 14.11.2014 р.; № 18 від 19.11.2014 р.; № 19 від 24.11.2014 р.; № 20 від 24.11.2014 р.; № 21 від 25.11.2014 р.; № 22 від 25.11.2014 р.; № 23 від 25.11.2014 р.; № 24 від 25.11.2014 р.; № 25 від 26.11.2014 р.; № 26 від 27.11.2014 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; акти здачі-приймання робіт; банківські виписки; рахунки-фактури (а.с. 232-250, т. 8, а.с. 1-66, т. 9).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Альянс Атриум» (виконавець) укладений договір про надання послуг № 1201 від 01.12.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язується провести навантажувально-розватажувальні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Між сторонами договору також були укладені додаткові угоди: № 1 від 03.12.2014 р.; № 2 від 03.12.2014 р.; № 3 від 03.12.2014 р.; № 4 від 04.12.2014 р.; № 5 від 04.12.2014 р.; № 6 від 05.12.2014 р.; № 7 від 08.12.2014 р.; № 8 від 08.12.2014 р.; № 9 від 15.12.2014 р.; № 10 від 15.12.2014 р.; № 11 від 16.12.2014 р.; № 12 від 18.12.2014 р.; № 13 від 18.12.2014 р.; № 14 від 19.12.2014 р.; № 15 від 19.12.2014 р.; № 16 від 22.12.2014 р.; № 17 від 22.12.2014 р.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані: податкові накладні; акти здачі-приймання робіт (а.с. 67-143, т. 9).

Судовим розглядом також встановлено, що протягом перевіряємового періоду підприємством позивача були імпортовані за зовнішньоекономічними контрактами укладеними ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС»: 1) ТОВ «НВП МЕХІНСТРУМЕНТ» (Росія) № 804/89866488/00110 від 12.11.2014 р. про поставку інвентаря. Поставка здійснена на підставі ВМД № 807100000/2014/052941 від 18.12.2014 р.; 2) ТОВ «Т-Авто» (Росія) № 21Э/ТА від 01.01.2014 р. про поставку автозапчастин в асортименті. Поставка здійснена на підставі ВМД: № 807100000/2014/007793 від 28.02.2014 р.; № 807100000/2014/012921 від 02.04.2014 р.; № 807100000/2014/025754 від 23.06.2014 р.; № 807100000/2014/036555 від 02.09.2014 р.; № 807100000/2014/043557 від 20.10.2014 р.; № 807100000/2014/047632 від 17.11.2014 р.; № 807100000/2014/050768 від 05.12.2014 р.; № 807100000/2014/053231 від 22.12.2014 р.; 3) ТОВ «Евроцентр-Гарант» (Росія) № 03-02-14-RU від 03.02.2014 р. про поставку автозапчастин в асортименті. Поставка здійснена на підставі ВМД: № 807100000/2014/004848 від 11.02.2014 р.; № 807100000/2014/006311 від 20.02.2014 р.; № 807100000/2014/006822 від 24.02.2014 р.; № 807100000/2014/026046 від 24.06.2014 р.; № 807100000/2014/037630 від 10.19.2014 р.; 4) ТОВ «Мерідіан АНК» (Росія) № UA14RU/RSR від 14.05.2014 р. про поставку автозапчастин в асортименті. Поставка здійснена на підставі ВМД: № 807100000/2014/021418 від 27.05.2014 р.; № 807100000/2014/024073 від 11.06.2014 р.; № 807100000/2014/025879 від 23.06.2014 р.; № 807100000/2014/028217 від 08.07.2014 р.; № 807100000/2014/030371 від 22.07.2014 р.; № 807100000/2014/033864 від 14.08.2014 р.; № 807100000/2014/035642 від 27.08.2014 р.; № 807100000/2014/038170 від 15.09.2014 р.; № 807100000/2014/040256 від 29.09.2014 р.; № 807100000/2014/042397 від 13.10.2014 р.; № 807100000/2014/043418 від 20.10.2014 р.; № 807100000/2014/044960 від 29.10.2014 р.; № 807100000/2014/047041 від 11.11.2014 р. (а.с. 1-134, т. 2).

Транспортування товарів за вищезазначеними зовнішньоекономічними контрактами здійснювалось на підставі CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) на склад ТОВ «Ресурс Плюс» (а.с. 205-232, т. 11).

Придбаний за переліченими вище зовнішньоекономічними контрактами товар реалізований в подальшому контрагентам позивача, а саме: ТОВ «Смартгруп Аргос» на підставі договору купівлі-продажу № 112 від 01.12.2014 р.; ТОВ «Смартгруп Аргос» на підставі договору купівлі-продажу № 114 від 04.11.2014 р.; ТОВ «ВКФ ТОП-ТРЕЙД» на підставі договору купівлі-продажу № 2802 від 28.02.2014 р.; ТОВ «Мікатрейд» на підставі договору № 0403 від 04.03.2014 р.; ТОВ «Фідекс Груп» на підставі договору № 0703 від 07.03.2014 р.; ТОВ «ОСОБА_3 опт трейд» на підставі договору № 1702 від 17.02.2014 р.; ТОВ «Айкон АМД» на підставі договору купівлі-продажу № 0406 від 04.06.2014 р.; ТОВ «Копманія «Кароліт» на підставі договору купівлі-продажу № 1106 від 11.06.2014 р.; ТОВ «Компанія Арстек» на підставі договору купівлі-продажу № 02 від 02.10.2014 р. (а.с. 41-235, т. 3, а.с. 22-98, 124-135,155-192, 195-219, т. 4).

Судовим розглядом також встановлено, що протягом періоду з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» та ТОВ «ХРБП» укладені договори купівлі-продажу: № 09/16-10 від 16.10.2012 р.; № 10/16-10 від 16.10.2012 р.; № 11/16-10 від 16.10.2012 р.; № 12/16-10 від 16.10.2012 р.; № 13/16-10 від 16.10.2012 р.; № 14/16-10 від 16.10.2012 р.; № 15/16-10 від 16.10.2012 р.; № 16/16-10 від 16.10.2012 р.; № 18/16-10 від 16.10.2012 р.; № 19/16-10 від 16.10.2012 р.; № 20/16-10 від 16.10.2012 р.; № 21/16-10 від 16.10.2012 р.; № 25/16-10 від 16.10.2012 р.; № 26/16-10 від 16.10.2012 р.; № 27/16-10 від 16.10.2012 р.; № 28/16-10 від 16.10.2012 р.; № 29/16-10 від 16.10.2012 р.; № 30/16-10 від 16.10.2012 р.; № 31/16-10 від 16.10.2012 р.; № 32/16-10 від 16.10.2012 р.; №38/01 від 01.12.2012 р., за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали (товар), а покупець прийняти та оплатити товар на визначених цим договором умовах, партіями, в асортименті, в кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договорів.

На підтвердження реальності вчинення вказаних вище правочинів позивачем надані: видаткові накладні; податкові накладні; банківські виписки (а.с. 144-250, т. 9, а.с. 1-249, т. 10, а.с. 1-64, т. 11). Факт передачі товару у власність ТОВ «ХРБП» підтверджується також паспортами якості та сертифікатами на товар (а.с. 51-123, т. 7). Крім того відповідно до довідки ДФІ в Харківській області № 061-11/69-з від 03.11.2015 р., позивачем документально та фактично підтверджено вид, обсяг та якість операцій і розрахунків, що здійснювались між ТОВ «РЕСУРС ПЛЮС» та ТОВ «ХРБП» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р. (а.с. 201-250, т. 14, а.с. 1-22, т. 15).

Облік товарно-матеріальних цінностей рахувався у електронному вигляді, що підтверджується наданим позивачем журналом-ордером та відомістю по рахунку 281 «Товари на складі» за відповідні періоди (місяці) 2012-2014 рр. (а.с. 1-250, т. 12, а.с. 1-250, т. 13, а.с. 1-199, т. 14).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що позивачем до перевірки не надано жодної додаткової угоди чи специфікації, яка б оговорювала ціну, асортимент, номенклатуру, кількість товару, що має бути поставлений ТОВ «Ресурс Плюс» за договорами постачання, що на думку апелянта є свідченням про нереальність здійснення даних господарських операцій. Також відповідач в обґрунтування своїх тверджень послався на однотипність даних договорів поставки.

Крім того, в доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що перевіркою встановлено, що по змісту видаткові накладні мають ознаки дефектності, оскільки в усіх первинних документах зазначено лише прізвища директорів, а прізвища будь-яких інших працівників підприємств відсутні.

На факт підтвердження реалізації ТМЦ на адресу ТОВ «ВКФ «ТОП-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37882434), ТОВ «ВЕГА ОПТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38620506), ТОВ «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248), ТОВ «МІКАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39055764), ТОВ «ФІДЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 39073920), ТОВ «КОМПАНІЯ «КАРОЛІТ» (код ЄДРПОУ 39137160), ТОВ «СМАРТГРУП «АРГОС» (код ЄДРПОУ 39357793), ТОВ «ТБК «АКТЕОП» (код ЄДРПОУ 39370594), ТОВ «Компанія Арстек» (код ЄДРПОУ 39178008) ТОВ «Ресурс Плюс» до перевірки не надано жодного товаросупроводжувального документу, а саме товарно-транспортної накладної. При цьому апелянт зазначив, що за даними «ДАІ-2000» УДАІ ГУМВС України в Харківський області вищевказані підприємства не мають зареєстрованого за ними автомобільною транспорту.

В свою чергу, відповідач зазначив, що у договорах поставки є обумовлена сторонами обставина поставки товару автотранспортом покупців, але з урахуванням габаритів, кількості товару та відстані між вищевказаними підприємствами дані господарські операції потребують залучення транспортних засобів. Наявний на підприємству з липня 2014 року транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Peugeot 2085D Active 1.2E82HRRT5 не дає можливості перевезення даної кількості ТМЦ.

В апеляційні скарзі відповідач по справі також зазначив, що ТОВ «Ресурс Плюс» наданий запит № 1903/10/20-34-22-01-13 від 12.08.2015 р. про надання копій документів та пояснень з повідомленням про застосування у акті про результати перевірки п. 44.6. ст. 44 ПК України, але відповіді на даний запит ДПІ у Московському районі м. Харкова не отримано, як не отримано і товаросупроводжувальних документів, які б підтверджували факт поставки ТМЦ від ТОВ «Ресурс Плюс» на адресу ТОВ «ВКФ «ТОП-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37882434), ТОВ «ВЕГА ОПТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38620506), ТОВ «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248), ТОВ «МІКАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39055764), ТОВ «ФІДЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 39073920), ТОВ «КОМПАНІЯ «КАРОЛІТ» (код ЄДРПОУ 39137160), ТОВ «СМАРТГРУП «АРГОС» (код ЄДРПОУ 39357793), ТОВ «ТБК «АКТЕОП» (код ЄДРПОУ 39370594), ТОВ «Компанія Арстек» (код ЄДРПОУ 39178008).

Також відповідач зазначив, що аналізом ЄРПН відстежити подальшу реалізацію ТМЦ придбаних ТОВ «ВКФ «ТОП-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37882434), ТОВ «ВЕГА ОПТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38620506), ТОВ «АЙКОН-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248), ТОВ «МІКАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39055764), ТОВ «ФІДЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 39073920), ТОВ «КОМПАНІЯ «КАРОЛІТ» (код ЄДРПОУ 39137160), ТОВ «СМАРТГРУП «АРГОС» (код ЄДРПОУ 39357793), ТОВ «ТБК «АКТЕОП» (код ЄДРПОУ 39370594), ТОВ «Компанія Арстек» (код ЄДРПОУ 39178008) у ТОВ Ресурс плюс не є можливим. При цьому реєстрація податкових накладних щодо реалізації ТМЦ є необхідною, у зв'язку з імпортним походженням даного товару (імпорт автозапчастин з РФ) та наявного коду УКТЗЕД. Придбаний імпортний товар від зазначених підприємств, згідно ЄРПН, наступним покупцям не реалізовується, а реалізація ФОП чи кінцевим споживачам відсутня. Фінансові звіти підприємствами з зазначенням наявності запасів до податкових органів за місцями обліку не подавалися.

Під час проведення перевірки ТОВ «Ресурс Плюс» у зв'язку з запитом ДПІ у Московському районі м. Харкова № 1554/10/20-34-22-01-13 від 06.08.2015 р. проводилась інвентаризація ТМЦ, коштів, залишків ТМЦ, за результатами проведення якої складений інвентаризаційний опис ТМЦ (товари для реалізації) від 07.08.2015 р. за яким товарно-матеріальних цінностей у складських та офісних приміщенням підприємства ТОВ «Ресурс Плюс» не лічиться. За даними бухгалтерського обліку підприємства, а саме станом бухгалтерського рахунку 28 «Товари на складі» залишків ТМЦ станом на 31.12.2014 р. у складських приміщеннях ТОВ «Ресурс Плюс» не лічиться, тобто вони були реалізовані. Відповідно до наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики від 01.01.2012 р. на підприємстві позивача оцінка запасів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюється за методом ФІФО.

Щодо отриманих ТОВ «Ресурс Плюс» навантажувально-розвантажувальних робіт від ТОВ- «Дах-гідроізоляція будівель Кайзер Україна», ТОВ «СпецПром Лайн», ТОВ «Риббухмаркет», ТОВ «Мейденгрін», ТОВ «МікаТрейд», ТОВ «СмартГруп «Аргос», ТОВ «ТБК «Актеон», ТОВ «Альянс Атріум», ТОВ «Трейдайленд», ТОВ «Маркет-Інвест» відповідач зазначив, що підприємством позивача ніяким чином не здійснюється облік ТМЦ, які знаходяться на складі підприємства, як надходять, так і вибувають з нього. Надані до перевірки первинні документи, а саме акти виконаних робіт містять лише суму наданих послуг, але не містять конкретного переліку робіт, відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій, що на думку відповідача свідчить про те, що акти складені в супереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірним доказом факту поставки послуг. До перевірки не надано жодного документу, який б свідчив про фактичний обсяг виконання робіт, кількість витрат людино-годин. Без зазначення цих показників в первинних документах (актах виконаних робіт) неможливо визначити чи правомірно оцінена сторонами проведена робота, чи не є її оцінка завищеною, що негативно впливає формування бази оподаткування з боку замовника робіт, та взагалі підтвердити факт надання таких послуг.

Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ «Ресурс Плюс» в ході перевірки та в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції не надано жодного документу та пояснень приводу наступного: 1) копії документів, що підтверджують знаходження на території орендованих складських приміщеннях сторонніх осіб, які не є працівниками ТОВ «Ресурс Плюс»; 2) пояснення та документальне підтвердження щодо фактичних осіб (працівники ТОВ «Ресурс Плюс» або залучені працівники інших підприємств) які виконували та здійснювали роботи по навантаженню-розвантаженню ТМЦ та відпуску ТМЦ зі складу ТОВ «Ресурс Плюс»; 3) організація пропускного режиму ТОВ «Ресурс Плюс», а саме якими документами на підприємстві визначено систему організаційно-правових охоронних заходів щодо встановлення дозвільного порядку (режиму) проходу (проїзду) на об'єкт (з об'єкта), зокрема, з наступних питань: порядок допуску на об'єкт сторонніх осіб, які не є працівниками підприємства; порядок допуску на об'єкт транспортних засобів, вивезення продукції, документів і матеріальних цінностей; порядок допуску на територію об'єкта (з об'єкта) автотранспорту, що належить об'єкту; порядок в'їзду і стоянки на території об'єкта транспорту, що належить працівникам на правах особистої власності; порядок пропуску автомашин сторонніх організацій, що прибули з вантажем на адресу об'єкта в робочий і неробочий час; порядок вивезення (ввезення) товарно-матеріальних цінностей; правила оформлення документів на вивезення (винесення) матеріальних цінностей з території об'єкта.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також зазначив про наявність кримінальних проваджень учасниками яких є контрагенти покупці постачальники ТОВ «Ресурс Плюс», а саме: 1) № 32014020000000124 від 19.11.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - справа № 127/2041/15- к; 2) № 12013110040018932 від 30.11.2013 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК - справа № 755/2421/14-к та № 755/2421/14-к; 3) № 32014020000000124 від 19.11.2014 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України по факту розтрати державних коштів у особливо великих розмірах - справа 127/2045/15-к; 4) № 32015220000000222 від 27.10.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - справа № 640/2455/16- к; 5) № 32015100090000113, внесеного до ЄРДР 27.05.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, справа № 760/3251/16-к; 6) № 32014020000000124 від 19.11.2014 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - справа 127/28693/15-к; 7) № 42015110000000183 від 16.04.2015 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - справа № 757/38497/15-к, № 757/38507/15-к, № 757/38533/15-к та № 757/38781/15-к.

У зв'язку з наявністю кримінальних проваджень, відповідач по справі вважає, що ТОВ «Ресурс Плюс» здійснювало господарську діяльність з фіктивними підприємствами, які створені з метою прикриття незаконної діяльності, яка була направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, документального оформлення безтоварних операцій та протягом 2014-2015 років здійснення такої незаконної діяльності.

Також відповідач зазначив, що згідно з протоколом допиту свідка від 25.11.2015 р. громадянки ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 32015220000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено та гр. ОСОБА_3 надано пояснення що вона не ніколи не здійснювала фінансово-господарської діяльності в якості директора та від імені ТОВ «Айкон-АМД», будь-яких бухгалтерських документів не складала та не підписувала, угод та договорів на здійснення господарської діяльності також не укладала.

На підставі наведених вище обставин відповідач по справі вважає, що в даному випадку має місце порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а тому винесені ним податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Колегія суддів зазначає, що згідно висновків акту перевірки підприємства позивача правочини, вчинені позивачем з переліченими вище контрагентами, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків (у зв'язку з наявністю інформації від інших контролюючих органів щодо неможливості провести зустрічні звірки, наявності ознак фіктивності, відсутності трудових ресурсів та транспортних засобів ті ін.), а отже визнає їх нікчемними.

ОСОБА_1 згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання наявність кримінальних провадження не є преюдиціною обставиною для суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок, а тому обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язується з допущеними порушеннями з боку його контрагентів. Разом з тим, положення ПК України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Що стосується посилання податкового органу на фіктивність контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій чи первинних документів за такими операціями. Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, так само і невиконання ними своїх податкових зобов'язань, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 ПК України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

В свою чергу, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції факту узгодженості дій підприємства позивача з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента не встановлено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних кожний контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який був зареєстрований відповідно до положень діючого законодавства.

Щодо посилання відповідача в доводах апеляційної скарги на те, що акти виконаних робіт містять лише суму наданих послуг, але не містять конкретного переліку робіт, відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій, колегія суддів зазначає, що до кожного акту здачі-приймання робіт наданий додаток із розшифровкою вартості навантажувально-розвантажувальних робіт, в якій зазначено назву послуги, одиницю виміру, кількість наданої послуги та ціну.

Вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.04.1995 р., передбачено, що первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади відповідальних осіб, підпис.

Щодо твердження відповідача про те, що на всіх первинних документах міститься лише підпис директорів підприємств та не міститься підписів інших осіб, колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі на зазначено, підписи яких саме осіб повинні були міститися на первинних документах, за умови їх підписання керівниками цих підприємств.

Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні недоліки (підтверджені відповідними доказами) в первинних документах підприємства позивача. Відсутність деяких документів, визначених договорами, як свідчення про дефектність господарських операцій не є підставою для невизнання реальності вчинення правочину, оскільки що в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності, а саме: товар (послуги), який закуповувався позивачем, в подальшому реалізовувався до покупців-контрагентів, що підтверджено договорами постачання, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, договорами з перевезення чи транспортно-експедиторських послуг, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та іншими документами.

Що стосується твердження відповідача про відсутність обліку ТМЦ на підприємстві, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на підприємстві проводилась інвентаризація, за результатами проведення якої складений інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (товари для реалізації) від 07.08.2015 р., за яким товарно-матеріальних цінностей у складських та офісних приміщенням підприємства ТОВ «Ресурс Плюс» не лічиться. За даними бухгалтерського обліку підприємства, а саме станом бухгалтерського рахунку 28 «Товари на складі» залишків ТМЦ станом на 31.12.2014 р. у складських приміщеннях ТОВ «Ресурс Плюс» не лічиться, тобто вони були реалізовані.

Таким чином, в ході проведення перевірки відповідач встановив, що на підприємстві позивача проводиться облік ТМЦ, що зокрема підтверджується інвентаризаційним описом ТМЦ.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на ненадання підприємством позивача документів обліку працівників інших товариств, контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що ведення обліку працівників інших підприємств пов'язане з довідковою метою та стосується внутрішніх правил щодо допуску на територію підприємства інших осіб і жодним чином не пов'язане з податковим обліком. При цьому, відповідачем не зазначено, які саме документи щодо обліку працівників інших підприємств повинен був надати позивач по справі.

Що стосується ненадання ТОВ «Ресурс Плюс» відповіді на запит № 1903/10/20-34-22-01-13 від 12.08.2015 р. про надання копій документів та пояснень, колегія суддів зазначає, що облік ТМЦ та документація ведеться підприємством позивача в електронному вигляді.

В свою чергу, позапланова перевірка підприємства позивача тривала 15 робочих днів і в ній приймали участь 7 співробітників контролюючого органу, які записувались в журналі перевірок, а на самому підприємстві був складний графік роботи перевіряючих. Разом з тим, в передостанній день перевірки контролюючим органом був наданий вказаний вище запит з вимогою надання копій первинних документів, з якого вбачається, що перевіряючи були ознайомлені з первинними документами підприємства позивача в електронному вигляді, оскільки в запиті містяться посилання на вихідні дані видаткових накладних, касових ордерів, актів здачі-приймання робіт та ін. На запит контролюючого органу підприємством позивача була надана відповідь вих. № 2108 від 21.08.2016 р., в якій зазначено, що запит про надання документів наданий підприємству у передостанній день перевірки, що унеможливлює його виконання у терміни проведення перевірки та зазначено, що на момент проведення перевірки на підприємстві відсутня технічна можливість виготовити таку велику кількість копій, що зазначені в запиті.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у підприємства позивача ТТН, колегія суддів зазначає, що Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Також колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.1996 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.1998 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.1998 р. № 17-02/10 «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.1998 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України».

Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь підприємства позивача, є помилковими.

При цьому колегія суддів зазначає, що обов'язковість ТТН, як первинного документу, передбачена положеннями ст. 230 ПК України, в інших випадках її наявність є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, що визначено нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В свою чергу, відповідач не вказав які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантаж, перелічений у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, вищенаведеними Правилами визначені лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та вони не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку. Також слід відмітити, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, а тому висновки відповідача про відсутність у позивача обов'язкових видаткових та розрахункових документів для формування валових витрат є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає, що не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, відсутність транспортних документів, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Враховуючи викладене, доводи контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 820/11195/15 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 820/11195/15 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 820/11195/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Плюс» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській (вул. Світла, 5, м. Харків, 61121, код ЄДРПОУ 39860564) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 152277,68 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі двісті сімдесят сім гривень) 68 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.07.2016 року.