Ухвала

від 29.06.2016 по справі 2а-2123/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/9991/42501/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року

у справі № 2а-2123/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-будівельна фірма «Зв'язокбуд-інвест»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничо-будівельна фірма «Зв'язокбуд-інвест» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 жовтня 2011 року № 0004582305 та від 12 грудня 2011 року № 0006262305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов був задоволений. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0004582305 від 03 жовтня 2011 року та № 0006262305 від 12 грудня 2011 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела позапланову виїзну перевірку ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 4363/23-5/22621872 від 15 вересня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 757404,00 грн. (у тому числі: 3 квартал 2008 року в сумі 36447,00 грн., 4 квартал 2008 року в сумі 133814,00 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 127945,00 грн., 2 квартал 2009 року в сумі 209754,00 грн., з квартал 2009 року у сумі 22872,00 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 43237,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 111694,00 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 71641,00 грн.); вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток 2 квартал 2011 року на загальну суму 125358,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 449176,00 грн. (в тому числі: серпень 2008 року на 28110,00 грн., вересень 2008 року на 1048,00 грн., жовтень 2008 року на 46716,00 грн., листопад 2008 року на 966,00 грн., грудень 2008 року на 59369,00 грн., лютий 2009 року на 51287,00 грн., березень 2009 року на 51069,00 грн., квітень 2009 року на 29096,00 грн., травень 2009 року на 18940,00 грн., червень 2009 року на 50344,00 грн., вересень 2009 року на 18298,00 грн., листопад 2010 року на 48488,00 грн.); вимоги пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 291321,00 грн. (в тому числі: лютий 2011 року на 55903,00 грн., березень 2011 року на 17243,00 грн., квітень 2011 року на 145456,00 грн., травень 2011 року на 72719,00 грн.).

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) відповідного податкового періоду вартість робіт (послуг), виконаних ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Технобудальянс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «Технопром.Буд», а також вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ТОВ «Технопром.Буд» та ТОВ «Технобудальянс» згідно укладених договорів, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: згідно акта від 06 квітня 2011 року № 664/234/34282032 «Про результати позапланової перевірки ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 06 квітня 2011 року», акта від 05 липня 2011 року № 1428/180/36555074 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Технопром.Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 30 липня 2009 року по 31 березня 2011 року та по податку на додану вартість за період з 26 жовтня 2009 року по 30 листопада 2010 року та з 01 березня 2011 року по 31 травня 2011 року», акта від 01 червня 2011 року № 1249/23-03-05/34566972 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техенергоресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року», акта від 23 листопада 2010 року № 3057/23-03-05/34566972 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2010 року» встановлено: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Технопром.Буд» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення вказаними суб'єктами господарювання вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вказаними підприємствами з постачальниками та покупцями; встановлено відсутність у зазначених суб'єктів господарювання об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість; згідно акта від 28 жовтня 2010 року № 4717/17-214/НОМЕР_3 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року» встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; згідно пояснень ОСОБА_2, який є директором ТОВ «Технобудальянс», з жовтня 2010 року, вказане підприємство не вело ніякої діяльності з позивачем, договорів не укладало, фінансово-господарську діяльність не здійснювало. Також, в акті перевірки було вказано, що позивачем не було надано до перевірки первинних бухгалтерських документів щодо взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Технобудальянс», оскільки фінансово-господарські документи щодо взаємовідносин з цими контрагентами були вилучені співробітниками правоохоронних органів.

03 жовтня 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004582305, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.2 статті 120, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 852799,80 грн., у тому числі: 740497,00 грн. - за основним платежем, 112302,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 грудня 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006262305, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1054203,75 грн., у тому числі: 882762,00 грн. - за основним платежем, 171441,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) відповідного податкового періоду вартість послуг, наданих йому ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Технобудальянс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «Технопром.Буд», а також вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ТОВ «Технопром.Буд» та ТОВ «Технобудальянс», а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: реальність господарських операцій податковим органом у акті перевірки не спростовувалась, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем і зазначеними суб'єктами господарювання, податковим органом не досліджувались; на дату укладення та виконання договорів ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Технопром.Буд» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - фізичною особою - підприємцем, та платниками податку на додану вартість, мали ліцензії на здійснення будівельної діяльності та діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (згідно з переліком); належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність у вказаних суб'єктів господарювання здійснювати господарську діяльність, податковим органом надано не було; постановами Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі № 2-а-3884/11/2070 та від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-12792/10/2070 було визнано неправомірними дії податкових органів щодо проведення перевірок ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» та ТОВ «Техенергоресурс», за результатами яких були складені акти від 06 квітня 2011 року № 664/234/34282032 та від 23 листопада 2010 року № 3057/23-03-05/34566972 відповідно; у нотаріально засвідченій заяві ОСОБА_2, який є директором ТОВ «Технобудальянс», підтвердив факт здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест», а також повідомив, що раніше ніяких пояснень жодним офіційним органам не надавав; позивач довів до відома податкового органу факт вилучення правоохоронними органами первинних документів по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Технопром.Буд», що знайшло своє відображення на 16 аркуші акту перевірки, проте податковий орган не вчинив дій, визначених пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів; такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу; у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, під час перевірки позивач довів до відома перевіряючих факт вилучення правоохоронними органами первинних документів по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Технопром.Буд» згідно протоколів виїмки від 04 березня 2009 року та від 04 липня 2011 року, що знайшло відображення на 16 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 17).

Разом з тим, податковий орган після отримання інформації про вилучення первинних документів платника податків правоохоронними органами замість виконання передбаченого пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України обов'язку шляхом звернення до відповідних правоохоронних органів з приводу отримання копій вилучених документів або отримання доступу до вилучених документів та перенесення строків проведення перевірки, при винесенні оспорюваних рішень виходив з факту відсутності у розпорядженні платника податків вилучених первинних документів і не підтвердження внаслідок цього платником податків сум валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) і сум податкового кредиту з податку на додану вартість, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судами попередніх інстанцій, що обраний відповідачем спосіб реалізації владної управлінської функції суперечить закону.

Крім іншого, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, що господарські операції між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ТОВ «Технопром.Буд» мали реальний характер, а створені в результаті здійснення господарських операцій у вигляді виконаних будівельних робіт були потрібні ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест» для організації господарської діяльності та були використані в її межах, що підтверджується змістом акту попередньої перевірки позивача від 05 липня 2011 року № 1428/180/36555074.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати (витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, господарські операції з виконання будівельно-монтажних робіт та робіт з ремонту та прокладання кабеля ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Технобудальянс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «Технопром.Буд», мали реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами приймання виконаних робіт, актами приймання-передачі матеріалів, актами цільового використання матеріалів, актами приймання-передачі робочої документації, податковими накладними, платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, з урахуванням того, що акти виконаних робіт надавались перевіряючим для проведення перевірки, що знайшло своє відображення на 11-18 аркушах акта перевірки (арк. справи 14-18).

Крім іншого, судами було встановлено, що необхідність укладення договорів із вказаними вище суб'єктами господарювання була зумовлена необхідністю належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ «Марк ОК ЛТД», ТОВ «Атраком», ПП «Зв'язокенерго», ТОВ «Велтон.Телеком», ЗАТ «Датагруп», ЗАТ «УМС», ТОВ «Астеліт», ТОВ «ТП Агронафтопродукт» та ЗАТ «Українські радіосистеми», що підтверджується належним чином оформленними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами виконання підрядних робіт, актами приймання виконаних робіт, актами приймання-здавання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи містять: ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії НОМЕР_4, видану фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 458966, видану ТОВ «Техенергоресурс»; ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 356643, видану ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС»; ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 458966, видану ТОВ «Техенергоресурс»; ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 490335, видану ТОВ «Технопром.Буд»; ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 555249, видану ТОВ «Технобудальянс», які підтверджують те, що вказані суб'єкти господарювання мають право здійснювати будівельну діяльність та діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури (згідно з переліком) (арк. справи 153-166).

В силу положень Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 року № 47 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним та технологічним умовам.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів незаконності отримання ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Технобудальянс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «Технопром.Буд» ліцензій на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва податковим органом в процесі розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Крім іншого, судами попередніх інстанцій було встановлено, що первинні бухгалтерські, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Технобудальянс», податковим органом не перевірялись, а підставою для висновків податкового органу про неможливість здійснення вказаними контрагентами позивача господарської діяльності слугували висновки актів перевірок, складені податковими органами, на обліку у яких перебувають ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС», ТОВ «Техенергоресурс», а також пояснення директора ТОВ «Технобудальянс».

Разом з цим, матеріали справи містять: постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі № 2-а-3884/11/2070 та від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-12792/10/2070, якими було визнано неправомірними дії податкових органів щодо проведення перевірок ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» та ТОВ «Техенергоресурс», за результатами яких були складені акти від 06 квітня 2011 року №664/234/34282032 та від 23 листопада 2010 року № 3057/23-03-05/34566972 відповідно (т.1 акр. справи 45-63); нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2, який є директором ТОВ «Технобудальянс», у якій ОСОБА_2 підтвердив факт здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест», а також повідомив, що раніше ніяких пояснень жодним офіційним органам не надавав (т.1 арк. справи 64).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна