Постанова

від 29.03.2016 по справі 804/857/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 804/857/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000522203 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Буделітгруп» за липень 2014 р., за результатами якої складено акт № 1071/223/36639358 від 31.08.2015 pоку. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року № НОМЕР_1, яким ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 189677 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 94838,5 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вже оскаржувалось позивачем та в задоволенні позовних вимог позивачу відмолено.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про закриття провадження, судом протокольною ухвалою в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження відмовлено з огляду на те, що підставою для звернення з адміністративним позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" у справі №804/15370/15 було не надання Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповіді на скаргу, у зв’язку з чим позивач вважав скаргу задоволеною та відповідно податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000522203 скасоване.

В розглядуваній справі, підставою для звернення стало безпідставне невизнання господарських операцій позивача з ТОВ «Буделітгруп» за липень 2014 р., у зв’язку з чим відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, судом встановлені різні обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги у справі №804/15370/15 та в розглядуваній справі, а тому позовна заява підлягає розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Буделітгруп» за липень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення: порушення п.п. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено неправомірне заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за липень 2014 року всього у сумі 189677,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пункті 3.2.2 пункту 3.2 розділу 3 акта перевірки.

За результатами перевірки складено Акт № 1071/223/36639358 від 18.09.2015 pоку на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0002892202, яким ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 189677 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 94838,5 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав наступні договори на виконання робіт, а саме:

1) Договір на виконання робіт з технічного супроводження капітального ремонту агломашини №393Б від 01.07.2014 року, згідно якого ТОВ«Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція"- замовник;

2) Договір на виконання робіт з обстеження, проектно-вишукувальних робіт та розробки проектно-кошторисної документації № 3006Б від 01.07.2014р. згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник;

3) Договір на виконання робіт з обстеження технічного стану, розробки креслень на підсилення будівельних конструкцій та споруд № 367 Б від 30.06.2014 року, згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник;

4) Договір на виконання робіт з обстеження та оцінки техстану несучих металоконструкцій 4-х колонника та кожуху ДП № 1496/394 Б від 01.07.2014p., згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник;

5) Договір на виконання робіт з оцінки технічного стану та розробки робочої документації стадій КМ з підсилення основних несучих металоконструкцій крана-перевантажувача №7 № 382Б від 25.06.2014 року, згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник;

6) Договір на виконання робіт з установки групи трансформаторів ПРТ-3 у блока №4 та гнучкі лінії зв’язку 330 кВпускорезервного трансофрамтора. Проведення випробувань дослідних буро набивних паль під фундаменти №364 Б від 25.06.2014 року, згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник;

7) Договір на виконання робіт з створення комплексу по переробці РАВ, реконструкції, проведення випробувань дослідних буробивних паль під фундаменти газоходу комплексу переробки з РАВ №365 Б від 25.06.2014 року, згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник;

8) Договір на виконання робіт зі створення комплексу по переробці РАВ, реконструкції, транспортно-технологічної естакади, фундаменту під транспортно-технологічну естакаду №363 Б від 25.06.2014 року, згідно якого ТОВ «Буделітгруп» - виконавець, ТОВ "Проектний інститут "Дніпропроектстальконструкція" - замовник.

Фактичне виконання вказаних угод підтверджується податковими накладними №48, №44, №43, №42, №31, №30, №29, №28, №27, №26, №47, №45, №46, №41, №40, №39, №38, №37, №36, №35, №34, №33, № 30 від 31.07.2014 року та актами приймання-передачі робіт № ОУ-0731/29, № ОУ-0731/25, ОУ-0731/24, ОУ-0731/23, ОУ-0731/12, ОУ-0731/11, ОУ-0731/10, ОУ-0731/09, ОУ-0731/08, ОУ-0731/07, ОУ-0731/28, ОУ-0731/26, ОУ-0731/27, ОУ-0731/22, ОУ-0731/21, ОУ-0731/20, ОУ-0731/19, ОУ-0731/18, ОУ-0731/17, ОУ-0731/16, ОУ-0731/15, ОУ-0731/14, ОУ-0731/13 від 31.07.2014 року.

Згідно акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку податкового органу стало те, що відповідачем використано акт перевірки контрагента, а саме акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014p №2646/26-55-22-13/39098677 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Буделітгруп» код ЄДРПОУ 39098677, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період червень, липень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов’язання з податку на додану вартість.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Щодо ненадання позивачем до перевірки належним чином оформлених актів виконаних робіт, суд зазначає, що акти прийому-передачі виконаних робіт надані позивачем до перевірки, містять всі необхідні реквізити документа, а саме номер акту, дата підписання акту, дані особи яка здала роботи та особу яка прийняла вказані роботи, підписи, прізвища та ініціали відповідальних осіб.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 15.09.2015 року за № 0000522203винесенеДержавною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 4267,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1