Ухвала

від 14.07.2016 по справі 904/6208/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.07.16р. Справа № 904/6208/13

Розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат", м.Одеса

на дії Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Ізобуд", м.Київ

до В-1: Товариства з обмеженою відповідальності "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат", м.Одеса,

В-2: Приватного підприємства "Мунділейн", м.Дніпропетровськ

про стягнення солідарно 249 432,39 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 15 від 23.03.16р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.13р. позов задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" та Приватного підприємства "Мунділейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Ізобуд" заборгованість за Договором №26/08/11 у розмірі 213 287, 66 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті вісімдесят сім грн. 66 коп.), заборгованість за Договором № 26/09-11 у розмірі 15 695,00 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 00 коп.), пеня за Договором № 26/08/11 у розмірі 15 888,02 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 02 коп.), пеня за Договором № 26/09-11 у розмірі 784,75 грн. (сімсот вісімдесят чотири грн. 75 коп.), 3 % річних за Договором №26/08/11 у розмірі 3 236,41 грн. (три тисячі двісті тридцять шість грн. 41 коп.), 3 % річних за Договором № 26/09-11 у розмірі 380,55 грн. (триста вісімдесят грн. 55 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 985,45 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 45 коп.).

08.01.14р. на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ господарського суду Дніпропетровської області № 904/6208/13.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.15р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.13р. у справі № 904/6208/13 - залишено без змін.

26.05.16р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Квадрат" (далі - скаржник, відповідач-1, боржник) надійшла скарга на неправомірні дії Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Обґрунтовуючи вказану скаргу скаржник вказує на те, при здійсненні виконавчих дій державним виконавцем були грубо порушені права скаржника, як боржника, котрі гарантовані ст.ст. 6, 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно до супровідного листа за вих. №8085/1 від 29.04.16р. зазначено, що Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області надсилає на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.16р. для виконання та до відома.

Відповідно до відмітки пошти на конверті, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана скаржнику (боржнику) 13.05.16р., а фактично отримала ним лише 16.05.16р. Таки дії головного державного виконавця грубо порушили п. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої зазначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику. Отже, головний держаний виконавець при винесенні постанови ВП № 50994397 від 29.04.16р. про відкриття виконавчого провадження грубо порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження", права скаржника (боржника) у виконавчому провадженні, та позбавив останнього законного права на добровільне виконання постанови. Вказані дії головного державного виконавця Малиновського відділу ДВС м. Одеси свідчать й про те, що він не роз'яснив стороні виконавчого провадження права й обов'язки, що є порушенням приписів ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний роз'яснювати сторонам їх права.

Також, 06.05.16р. головним державним виконавцем Малиновського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 25 425,7 грн., що неправомірно тягне зайві витрати скаржника (боржника).

Окрім того, головним державним виконавцем Малиновського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області також була порушена ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема - надсилання документів виконавчого провадження, п. 1. відповідно до якого копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, відповідно до якої виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Такі дії не були здійснені.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Постанова ВП № 50994397 від 29.04.16р. про відкриття виконавчого провадження була отримана скаржником (боржником) 16.05.16р., про що є відмітка в повідомленні про вручення рекомендованого листа, а отже строк для оскарження спливає 26.05.16р.

Враховуючи вищевикладене, скаржник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50994397 від 29.04.16р. та постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 50994397 від 06.05.16р.

Ухвалою господарського суду від 27.05.16р. прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд на 14.07.16р.

14.07.16р. повноважний представник скаржника (відповідача-1, боржника) у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи скаржник (відповідач-1, боржник) повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник скаржника (відповідача-1, боржника) у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника скаржника за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити скаржнику у задоволенні поданої скарги у повному обсязі, про що також зазначено у поясненнях на скаргу, які долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.16р., який направлявся на адресу відповідача-2 та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач-2 про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВДВС) у судове засідання також не з'явився, але 07.11.16р. до суду надійшли належним чином завірені копії виконавчого провадження ВП № 50994397 та заперечення на скаргу, відповідно до яких ВДВС просить суд в задоволенні скарги відмовити, оскільки обставини викладені у скарзі не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, подану скаргу та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" . Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України .

Також відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддій" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Як зазначено у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

За приписами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, господарський суд вважає зазначити про те, що наказ № 904/6208/13, виданий господарським судом Дніпропетровської області, відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ст.ст. 20, 21 Закону України "Про виконавче провадження"), а тому державним виконавцем було правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, порушення строків відправлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам не є підставою для її скасування.

Господарський суд також не знаходить підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки вказану копію постанови скаржник не додав до поданої скарги. Крім того, з копій матеріалів виконавчого провадження, надісланих ВДВС до суду, не вбачається винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що станом на 14.07.16р. рішення суду скаржником не виконано, скаржник не звертався з заявою про відкладення виконавчих дій, а тому суд вважає, що скаржник неналежним чином користується своїми процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів спрямованих на належне виконання рішення суду.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.04р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00), від 27.07.04р. по справі "Ромашов проти України" (заява №67534/01), від 19.03.97р. "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.05р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст. 6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 08.08.12р. по справі №20/188-4/384 та від 03.11.12р. по справі №4/94пд.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні поданої скарги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 7 Законом України "Про виконавчу службу", ст. ст. 1, 6, 11, 17, 18, 25, 26 Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 32-34, 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат"- відмовити.

Суддя ОСОБА_2