Рішення

від 11.07.2016 по справі 911/1844/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" липня 2016 р. Справа № 911/1844/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«ФальконфішВ» , с. Іванків Бориспільського району,

про стягнення 168 439,18 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2,згідно договору про надання послуг №15/16 від 01.06.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Руська Поляна, Черкаського району Черкаської обл., звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фальконфіш", с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 168 439,18 грн. за договором поставки від 03.12.2015р. №03/12-15Ф, з яких 131 040,00 основний борг, 29 382,97 грн. пеня, 5 942,66 грн. інфляційні втрати, 2074,18 грн. 3% річних та покласти на відповідача судовий збір в розмірі 2 526,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки від 03.12.2015р. №03/12-15Ф відповідно до видаткових накладних позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 936 020,00 грн., який був відповідачем частково оплачений в розмірі 1804980,00 грн., у зв'язку із чим станом на дату звернення до суду з позовом у відповідача утворилась прострочена заборгованість в сумі 131 040,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 2074,18 грн. 3% річних, 5 942,66 грн. інфляційних втрат та пені в розмірі 29 382,97 грн.

Ухвалою від 08.06.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/1844/16 та призначено справу до розгляду на 04.07.2016р.

04.07.2016р. від представника позивача надійшов супровідний лист з доданими додатковими документами на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2016р.

Ухвалою суду від 04.07.2016р. розгляд справи №911/1844/16 відкладено на 11.07.2016р.

11.07.2016р. від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, зокрема позивач подав оригінали Акту приймання-передачі наданих послуг адвоката від 11.07.2016р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру №7 від 11.07.2016р., якою позивач оплатив послуги адвоката на суму 8100,00 грн., які позивач просив включити до складу судових витрат по справі.

В судове засідання 11.07.2016р. з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання 11.07.2016р. свого представника не направив, витребувані ухвалами суду від 08.06.2016р. та 04.07.2016р. документи не представив та відзив на позов не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копії ухвал господарського суду від 08.06.2016р. та від 04.07.2016р., рекомендованими листами з повідомленнями, які на адресу суду підприємством зв'язку не повернуто.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для прийняття обґрунтованого рішення.

Розглянувши позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1,) до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фальконфіш", с. Іванків Бориспільського району, Київської області (далі по тексту - ТОВ "Фальконфіш"), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 03.12.2015р. між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Фальконфіш" (покупець) Договір поставки № 03/12-15Ф (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату. Згідно умов Договору:

- продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар (риба свіжоморожена в асортименті), а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість; кількість та ціни вказані у видаткових накладних, акті прийому-передачі товару, які виписуються при кожному окремому відвантаженні та є невід'ємною частинами договору (пункт 1.1 Договору);

- покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в повному обсязі в день передачі товару в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або готівковим способом згідно установленого законом порядку (пункти 4.1, 4.2 Договору);

- приймання передача товару оформляється видатковою накладною на відпуск та актом прийому-передачі товару в момент отримання товару покупцем, який підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: один примірник покупцю, один примірник продавцю, що підтверджує перехід права власності на товар від продавця покупцю (пункт 6.2 Договору);

- покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість (пункт 7.4 Договору);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015р. (пункт 9.1 Договору);

- закінчення строку цього договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 9.2 Договору);

- якщо у місячний термін до закінчення строку дії договору, жодна зі сторін не звернулась до другої сторони з письмовою заявою про розірвання цього договору, то цей договір вважається автоматично пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах (пункт 9.3 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Позивачем були здійснені поставки товару відповідачу на загальну суму 1 936020,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, оригінали яких були подані для огляду в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором поставки від 03.12.2015р. №03/12-15Ф сторони передбачили, що оплата повинна проводитись в повному обсязі в день передачі товару в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або готівковим способом згідно установленого законом порядку. За таких обставин, строк оплати отриманого товару є таким, що настав.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи №911/1844/16 звітів по дебетових і кредитних операціях по рахунку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.12.2015р. по 31.12.2015р. та звіту по дебетових та кредитних операціях за період з 01.01.2016р. по 30.06.2016р.відповідач сплатив позивачу грошові кошти частково в сумі 1 804 980,00 грн.

Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Фальконфіш" було підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким зафіксовано, що за договором поставки №03/12-15Ф від 03.12.2015р. у ТОВ "Фальконфіш" перед ФОП ОСОБА_1 станом на 11.02.2016р. існує заборгованість в сумі 131 040,00 грн.

За таких обставин, документально підтверджена сума основного боргу за договором поставки від 03.12.2015р. №03/12-15Ф, строк оплати якої настав, станом на день розгляду справи становить 1936020,00грн. (сума поставки) - 1804980,00 грн.( сума оплати) = 131 040,00 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 29 382,97 грн. (за період з 05.01.2016 по 06.06.2016р.), та згідно ст. 625 ЦК України 2 074,18 грн. 3% річних (за період з 05.01.2016р. по 06.06.2016р.) та 5 942,66 грн. інфляційних втрат (за період з березня 2016р. по квітень 2016р.). Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення інфляційних та річних починається з наступного дня після кінцевої дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1.12 Вказаної Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

документФактично сплаченоОсновний борг, грн. Період прострочення 3% річних, грн. Інфляційні втрати, грн. Накладна від 03.12.15 №1 150 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 03.12.15 №729 150 000,00 0 Накладна від 07.12.15 №2 110 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 07.12.15 №736 100 000,00 0 Платіжне доручення 07.12.15 №52 10 000,00 0 Накладна від 08.12.15 №3 90 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 08.12.15 №1789 90 000,00 0 Накладна від 09.12.15 №4 68 500,00 грн. 0 Платіжне доручення 09.12.15 №1794 12 000,00 0 Платіжне доручення 09.12.15 №62 56 500,00 0 Накладна від 11.12.15 №5 200 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 11.12.15 №1806 200 000,00 0 Накладна від 15.12.15 №6 100 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 15.12.15 №152 100 000,00 0 Накладна від 16.12.15 №7 100 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 16.12.15 №1817 100 000,00 00 Накладна від 17.12.15 №8 100 000,00 грн. Платіжне доручення 17.12.15 №86 100 000,00 0 Накладна від 18.12.15 №9 100 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 18.12.15 №161 100 000,00 0 Накладна від 22.12.15 №10 150 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 22.12.15 №1827 150 000,00 0 Накладна від 23.12.15 №11 50 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 23.12.15 №173 50 000,00 0 Накладна від 25.12.15 №12 50 000,00 грн. 0 Платіжне доручення 25.12.15 №179 50 000,00 0 Накладна від 27.12.15 №13 220 000,00 грн. 220000,00 28.12.15 Платіжне доручення 29.12.15 №186 200 000,00 20 000,00 29.12 - 04.01.16 Накладна від 04.01.16 №1 447 520,00грн. 467 520,00 05.01 - 13.01.16 345,84 0 Платіжне доручення 14.01.16 №147 148 000,00 319 520,00 14.01 - 26.01.16 341,40 0 Платіжне доручення 27.01.16 №188 100 000,00 219 520,00 27.01 - 02.02.16 126,30 0 Платіжне доручення 03.02.16 №208 50 000,00 169 520,00 03.02.16 13,93 0 Платіжне доручення 04.02.16 №217 8480,00 161 040,00 Платіжне доручення 04.02.16 №872 30 000.00 131 040,00 04.02 - 06.06.16 1335,53 5394,73 (по 30.04.2016р.) всього 131 040,00 2163,00 5394,73 судом встановлено, що за заявлений період належні до стягнення 3% річних становлять 2163,00 грн., суд приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних належить до задоволення повністю в заявленій сумі 2074,18 грн. Вимога про стягнення інфляційних втрат належить до задоволення частково в сумі 5394,73 грн.

В той же час, не належить до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 29382,97 грн. пені. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, як боржник повинн передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при чому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно до стю 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є погодження сторонами та викладення в письмовому договорі умови про забезпечення виконання зобов'язання неустойкою у вигляді пені, підстав для її застосування, розміру та умов її сплати.

Договором № 03/12-15Ф купівлі-продажу товарів від 03.12.2015р. забезпечення виконання зобов'язань покупцем неустойкою у вигляді пені не передбачено, а лише зазначено, що у разі порушення зобов'язання сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним законодавством (пункт 8.2 Договору), отже вимоги про стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Така ж позиція викладена зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015р. у справі №916/4205/14 від 24.03.2015р. де зазначено, що оскільки у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, а вміщено лише загальну умову про те, що сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково, приймає рішення про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фальконфіш" 138 508,91 грн. заборгованості, яка складається з: 131 040,00 грн. основного боргу, 2074,18 грн. 3% річних та 5394,73 грн. інфляційних втрат, та відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 8 100,00 грн.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суду представлений договір від 01.06.2016р. № 15/16 на надання правової допомоги адвоката, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000553 від 15.10.2013р., ордер серія ЧК №35771 від 01.06.2016р., акт прийому-передачі наданих послуг від 11.07.2016р. та квитанція до прибуткового касового ордеру від 11.07.2016р., згідно якої позивач сплатив адвокату ОСОБА_2 за послуги, надані за Договором від 01.06.2016р. №15/16 у справі господарського суду Київської області №911/1844/16 в сумі 8100,00 грн.

За таких обставин, вказані витрати на послуги адвоката в сумі 8 100,00 грн. належним чином документально доведені та підлягають включенню до складу судових витрат у справі, та розподілу між сторонами відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, частиною 1 ст. 509, ст. 526, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, частинами 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фальконфіш" (08344, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Братуся, буд.4, ідентифікаційний код 39482397)

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (19602, Черкаська область, с. Руська Поляна, вул. Богдана Хмельницького, буд.8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

131 040,00 грн. (сто тридцять одна тисяча сорок гривень нуль копійок) основного боргу ;

2074,18 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні вісімнадцять копійок) 3% річних;

5 394,73 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто чотири гривні сімдесят три копійки) інфляційних втрат;

2 077,64 грн. (дві тисячі сімдесят сім гривень шістдесят чотири копійки) судового збору;

6 660,70 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят гривень сімдесят копійок) витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити .

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 15.07.2016р.

Суддя О.В. Конюх