Ухвала

від 13.07.2016 по справі 357/14640/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14640/15-ц Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю. Провадження № 22-ц/780/2961/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 13.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Данілова О.М.Суханової Є.М.,

Секретар - Петленко І.О.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , 3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком» про стягнення коштів .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У червні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги позивач обгрнутовував тим, що 06 червня 2011 року ним було передано відповідачу грошові кошти в сумі 610 000 грн для внесення від його імені до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», про що відповідачем була надана розписка, однак свого обов'язку ОСОБА_2 не виконав та не вніс отримані від позивача кошти до статутного фонду товариства.

ОСОБА_3 зазначав , що він відмовився в односторонньому порядку від договору доручення, надіславши відповідачу відповідне повідомлення від 08 грудня 2015 року, тому згідно п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України вказаний договір є припиненим, отже наявні усі підстави для стягнення з відповідача вказаних у позові грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивач зазначив, що ним особисто 06 листопада 2011 року внесено 610 000 грн. в касу ТОВ «Агроком» для поповнення статутного фонду.

Посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 610 000 грн в якості безпідставно набутого майна, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області , в задоволенні позову відмовлено .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 березня .2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року справу прийнято до провадження.

Заперечуючи проти позову , відповідач зазначив ,що належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до наявної в матеріалах справи розписки та вніс в касу ТОВ «Агроком» передані йому позивачем грошові кошти в сумі 610 000 грн. Внесення коштів у касу було здійснено двома платежами в розмірі 609 500 грн. та 500 грн., оскільки були сумніви щодо однієї купюри в розмірі 500 грн. Вказані обставини підтверджуються тим, що в цей день статутний фонд товариства було поповнено на 610 000 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

18 березня 2016 року позов задоволений . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3Ф 610 000 грн і судовий збір .

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилався на те , що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги заперечення та доводи відповідача.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції , згідно розписки від 06 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 610 000 грн. для внесення від його імені до статутного фонду ТОВ «Агроком» (т.1 а.с. 101).

На рахунок ТОВ «Агроком» 06 листопада 2011 року через касу відділення № 2 було внесено два платежі: 609 500 грн. та 500 грн. з призначенням «поповнення статутного фонду ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 100).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій прибуткових касових ордерів ТОВ «Агроком» від 06 червня 2011 року № 64 та № 65 на суму 609 500 грн. та 500 грн. відповідно, внесок до статутного фонду «прийнято від ОСОБА_3».( т.1 а.с 90, т.2 а.с.9,28)

Крім того, згідно копії касової книги від 06 червня 2011 року в графі «Від кого отримано чи кому видано» під номерами 64 та 65 зазначено «ОСОБА_3 внесок до СТ», а в графі «Надходження» вказано «609 500» та «500» (а.с. 90).

В квитанціях ПАТ «Креді ОСОБА_4» від 06 червня.2011 року № 2 на суму 609 500 грн. та № 5 на суму 500 грн. вказано «Платник: ТОВ «Агроком» ч/з ОСОБА_5; отримувач: ТОВ «Агроком»; призначення платежу поповнення статутного фонду ОСОБА_3»( т.1 а.с. 208,209)..

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з 2009 року по 2014 рік займав посаду директора ТОВ «Агроком».

На виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року , суд першої інстанції ухвалою суду від 25 січня 2016 року витребував докази , а саме прибуткові ордери № 64,65..

Крім того публічним акціонерним товариством «Креді ОСОБА_4» листом від 04 лютого 2016 року № 1471 повідомлено, зокрема, що запитувана інформація стосовно того, чи були внесені кошти із каси ТОВ «Агроком», банку невідомо, а зміст вищевказаних операцій вказано в графі «Призначення платежу», а саме: «Поповнення статутного фонду ОСОБА_3»( т.1 а.с.. 220).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_2, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не доведено, що саме ним були внесені 610 000 грн в касу ТОВ «Агроком» на виконання взятих на себе зобов'язань від 06 червня 2011 року.

Разом з цим, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про внесення цих коштів саме позивачем по справі.

Доводи апелянта про те, що внесення коштів відбулося саме ним , не знайшло свого підтвердження ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції а відтак є, безпідставними.

Крім того, як зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а у відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України покази свідка не можуть бути підтвердженням факту внесення відповідачем грошових коштів у сумі 610 000 грн. тому суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання ОСОБА_2 ,що свідок ОСОБА_6 бачив хто вносив кошти .

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 08 грудня 2015 року було надіслано повідомлення на адресу відповідача про відмову від договору доручення ( т.1 а.с. 204, 205), яке було отримано ОСОБА_2 17 грудня 2015 рок ( т.1 а.с. 201), відтак позивач скористався своїм правом на відмову від укладеного з відповідачем договору доручення в односторонньому порядку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України.

Суд дійшов вірного висновку, що за відсутності належних та допустимих доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором, а також з урахуванням того, що правова підстава збереження майна позивача припинена згідно п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України, і обгрунтовано задовольнив позов .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про задоволення позову, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-316 ,319 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді