Рішення

від 06.07.2016 по справі 376/91/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 376/91/16-ц Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М. Провадження № 22-ц/780/4176/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 22 06.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Коцюрба О.П., Сержанюк А.С.,

за участю секретаря: Тимошевська С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" про визнання договору недійсним, усунення перешкод користування земельною ділянкою,-

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.2006 р. є власником земельної ділянки площею 3,1636 га, кадастровий номер земельної ділянки 3224087200:04:007:0025, розташованої на території Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20.09.2007 р., на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.2006 р., позивачеві було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 911313.

З 2014 року відповідач використовує вказану земельну ділянку, оскільки позивач не заперечувала проти цього.

У березні 2015 року ОСОБА_2 від відповідача отримала договір оренди на земельну ділянку, підписаний від імені позивача.

05.10.2015 року позивач направила відповідачу заяву, в якій повідомила в письмовій формі, що договір оренди не укладала, не підписувала, та вказала про намір самостійного використання земельної ділянки.

Відповіді на подану заяву не отримала, відповідач продовжує безпідставно використовувати спірну земельну ділянку.

Вважає, що договір оренди землі від 05 березня 2014 року є недійсним, оскільки його не підписувала, не укладала.

З урахуванням наведеного, позивач просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений 05.03.2014 року між позивачем та ТОВ "Чубинецький колос", зареєстрований 19.03.2014 року у Реєстраційній службі Сквирського районного управління юстиції Київської області за №5119442, усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, зобов'язати звільнити її та надати вільний доступ, стягнути з відповідача на її користь 487,20 грн. судових витрат.

У подальшому даний договір було зареєстровано в Реєстраційній службі Сквирського районного управління юстиції Київської області, про що вчинено запис від 19 березня 2014 року №5119442. Свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки відповідач виконує в повному обсязі. ОСОБА_2 особисто отримувала орендну плату по цьому договору, тим самим вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, чим схвалила даний правочин.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року позов було задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 05.03.2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос", код ЄДРПОУ 34232992, зареєстрований 19.03.2014 року у Реєстраційній службі Сквирського районного управління юстиції Київської області за №5119442.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" на користь ОСОБА_2 487,20 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позов повністю та усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою та звільнити до неї вільний доступ.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована частково та підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції було установлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.2006 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,1636 га, кадастровий номер земельної ділянки 3224087200:04:007:0025, розташованої на території Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20.09.2007 р., на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.2006 р., позивачеві було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 911313 (а.с.7).

З 2014 року відповідач використовує вказану земельну ділянку, оскільки позивач не заперечувала проти цього.

У березні 2015 року від відповідача позивач отримала договір оренди на земельну ділянку, підписаний від імені позивача (а.с.8).

05.10.2015 року позивач направила відповідачу заяву, в якій повідомила в письмовій формі, що договір оренди не укладала, не підписувала, та вказала про намір самостійного використання земельної ділянки (а.с.9).

Відповіді на подану заяву не отримала, відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача порушенні вказаним договором оренди та визнав зазначений договір - недійсним, з підстав його не підписання позивачем.

Натомість, колегія суддів вивчивши матеріли справи прийшла до протилежного висновку про недоведеність позову позивачкою, загалом, з наступних підстав.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Колегія суддів вивчивши матеріали справи, прийшла до висновку, що всі істотні умови договору були передбачені самим договором та його підпис обома сторонами по справі свідчить про наявність волевиявлення сторін щодо укладання його договору.

Позивачка послалась на те, що вона не підписувала цей договір, натомість жодних доказів того, що він був підписаний іншою особою, не надала

В матеріалах справи міститься копія паспорту позивачки, зазначено його номер, серію та дату видачу, яка співпадає з реквізитами, зазначеними у договорі та акту прийому-передачі спірної земельної ділянки відповідачу, жодних розбіжностей не встановлено.

Позивачка не просила провести відповідну експертизу, яка могла встановити чи зроблено підпис позивачем чи іншою особою, таким чином, суд першої інстанції нібито встановивши що договір підписаний іншою особою виходив з припущення та безпідставно та необґрунтовано погодився з поясненнями тільки позивача не прийнявши та не перевіривши доводи відповідача.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування

Згідно з вимогами ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, жодних доказів, які б свідчили про підписання договору будь-якою іншою особою, окрім позивача не встановлено, у зв'язку з зазначеним позов не доведений та не може бути задоволений за його безпідставністю.

Рішення суду, яким задоволено позов не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути залишено без змін.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення про задоволення позову не ґрунтується на вимогах закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволення позову.

Керуючись: ст.ст.303,307,309,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове .

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" про визнання договору недійсним, усунення перешкод користування земельною ділянкою.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: