Ухвала

від 17.10.2016 по справі 376/91/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року, рішення апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос» про визнання договору недійсним, усунення перешкод користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 серпня 2006 року є власником земельної ділянки площею 3,1636 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої на території Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 серпня 2007 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 серпня 2006 року, позивачеві було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

З 2014 року відповідач використовує вказану земельну ділянку, оскільки позивач не заперечувала проти цього.

У березні 2015 року ОСОБА_2 від відповідача отримала договір оренди на земельну ділянку, підписаний від імені позивача.

05 жовтня 2015 року позивач направила відповідачу заяву, в якій повідомила в письмовій формі, що договір оренди не укладала, не підписувала, та вказала про намір самостійного використання земельної ділянки.

Відповіді на подану заяву не отримала, відповідач продовжує безпідставно використовувати спірну земельну ділянку.

Вважає, що договір оренди землі від 05 березня 2014 року є недійсним, оскільки його не підписувала, не укладала.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір оренди землі, усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, зобов'язати звільнити її та надати вільний доступ.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову - відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та судовими рішеннями, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що порушені права ОСОБА_2 договором оренди, який вона не підписувала.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що усі істотні умови договору були передбачені самим договором та його підпис обома сторонами по справі свідчить про наявність волевиявлення сторін щодо укладання цього договору. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не підписувала цей договір, натомість жодних доказів того, що він був підписаний іншою особою, не надала.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове тлумачення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2015 року (справа № 6-849цс15).

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2

Докази та обставини, на які є посилання у касаційній скарзі були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ст. п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року, рішення апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос» про визнання договору недійсним, усунення перешкод користування земельною ділянкою, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович