Ухвала

від 13.07.2016 по справі 175/1479/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з 04 червня 2004 року по 25 січня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. 03 березня 2008 року сторони, мешкаючи разом, спільно придбали житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1, які були оформлені на відповідача. В подальшому житловий будинок був реконструйований, а земельні ділянки розділені на дві окремі. Вважала дане нерухоме майно об'єктом права спільної сумісної власності та просила визнати за нею право власності на Ѕ його частину.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту проживання та визнання права власності задоволено.

Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з лютого 2008 року по день винесення рішення судом.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельні ділянки, площею 0,0746 га (кадастровий № НОМЕР_2) по АДРЕСА_2 та площею 0,1061 га (кадастровий № НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0746 га (кадастровий № НОМЕР_2) по АДРЕСА_2 та площею 0,1061 га (кадастровий № НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 327 грн 50 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0,1061 га (кадастровий № НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 та в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1061 га (кадастровий № НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.

Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову в цих частинах ОСОБА_4 відмовлено та відповідно зменшено суму стягнутих судових витрат з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 з 2 327 грн 50 коп. до 243 грн 60 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року і залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2008 року по день винесення судового рішення 09 червня 2015 року, визнання спірної земельної ділянки, площею 0,0746 га, кадастровий № НОМЕР_2, розташованої по АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя, та визнання права власності на Ѕ частину цієї земельної ділянки не переглядалося в апеляційному порядку, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції у відповідності до вимог ст. 324 ЦПК України.

Задовольняючи позов та встановлюючи, що спірна земельна ділянка площею 0,1061 га (кадастровий № НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і, визнаючи за ОСОБА_4 право власності на Ѕ її частину, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 74, 69 СК України і виходив з того, що такий об'єкт нерухомості набуто сторонами після розірвання шлюбу, однак під час спільного проживання, а тому він підлягає поділу між ними у рівних частинах.

Апеляційний суд з такими висновками не погодився, встановив, що, заявляючи позов про: встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2008 року по день винесення судового рішення 09 червня 2015 року; визнання спірної земельної ділянки, площею 0,1061 га, кадастровий № НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя; визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки, позивач не зазначила в позові про наявність новозбудованого домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами на спірній земельній ділянці, про наявність іншого власника цієї землі та домоволодіння, не залучила його до участі у справі, не визначилась з характером спірних правовідносин, а суд першої інстанції вказані обставини не перевірив, не впевнився в наявності спору між подружжям ОСОБА_4, на підставі чого рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування апеляційний судом норм матеріального права (СК України) та процесуального права при вирішенні спору.

Такі доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд, встановивши, що районним судом не визначено повне коло осіб, які мають брати участь у розгляді справи, дійшов вірних висновків, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси іншого власника спірного майна, а оскільки апеляційний суд не наділений процесуальними правами на залучення до участі у розгляді справи інших осіб, колегія суддів відмовила в позові за його необґрунтованістю.

Касаційна скарга підлягає відхиленню, оскільки висновки апеляційного суду не спростовуються викладеними у ній доводами та наявними у матеріалах справи документами.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: В.М. Колодійчук

О.В. Кафідова

І.М. Фаловська