Ухвала

від 12.07.2016 по справі 826/16709/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/11456/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015

у справі № 826/16709/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіметрік»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіметрік», за результатами якої складено акт від 04.09.2014 № 2063/26-59-22-08/39125951 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сіметрік» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014»;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо коригування в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіметрік» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 та додатку 5 до них - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», на підставі акта від 04.09.2014 № 2063/26-59-22-08/39125951 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сіметрік» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014»;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіметрік» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 та додатку 5 до них - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»;

- в іншій частині адміністративного позову - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Сіметрік» та складено акт № 2063/26-59-22-08/39125951 від 04.09.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сіметрік» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014».

Інформація про акт перевірки відповідачем внесена до інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи протиправними та такими, що порушують його законні права дії відповідача щодо оформлення результатів перевірки та дії щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів в автоматизованій системі «Податковий блок» на підставі вищезазначеного Акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «СІМЕТРІК» ДПІ у Шевченківському районі фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами яких складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. При цьому, дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «СІМЕТРІК» здійснені не на підставі, не у спосіб та не в межах, визначених Податковим кодексом України. Крім того, суди зазначили, що ДПІ у Шевченківському районі, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, тоді як висновки акта перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з чим в АІС «Податковий блок» підлягають відображенню виключно задекларовані платником податку у податкових деклараціях показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до положень ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПК України).

В даному випадку, судами не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме внесенням податковим органом до бази даних інформації на підставі відповідного акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 скасувати в частині задоволення позовних вимог з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль