Рішення

від 11.07.2016 по справі 910/8733/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/8733/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Еквіпмент" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Новбудтех" Простягнення 58 439,88 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники:

Від позивачаКрасильникова К.О. - представник за довіреністю від 12.05.2016 № 10, Кравцова Т.М. - керівник Від відповідача не з'явився

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент Еквіпмент" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новбудтех" 52 577,79 грн. заборгованості з оплати послуг автомобільного крану, 3 302,86 грн. пені, 411,99 грн. 3 % річних та 2 147,24 грн. інфляційних втрат за час прострочення відповідача.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8733/16 від 18.05.2016, яку призначено до розгляду на 09.06.2016.

09.06.2016 в ході розгляду спору по суті суд дійшов висновку про доцільність відкладення розгляду справи зважаючи на неявку представника відповідача та для отримання відзиву на позовну заяву та решти витребуваних судом за ухвалою від 18.05.2016 документів.

Ухвалою від 09.06.2016 розгляд справи було відкладено на 22.06.2016.

22.06.2016 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, яке було частково задоволене судом шляхом оголошення перерви у засіданні до 11.07.2016.

У судове засідання, призначене на 11.07.2016, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи (розписка про оголошення перерви в матеріалах справи). Приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача прострочену заборгованість з оплати вартості прийнятих ним послуг, пеню та нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з протиправним та безпідставним простроченням виконання грошового зобов'язання.

На підтвердження заявлених вимог суду було подано рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення на підтвердження часткової оплати послуг.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року між сторонами мали місце зобов'язальні правовідносини, в межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент Еквіпмент" надавало Товариству з обмеженою відповідальністю "Новбудтех" послуги автомобільних кранів: Liebherr (в/п 70 т.), Liebherr (в/п 60 т.), XCMG (в/п 25т).

Так, матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2015 року позивач надав, а відповідач спожив послуги автомобільних кранів загальною вартістю 93 000,00 грн., а саме:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.12.2015 № ОУ-0000160 відповідачем прийнято виконання послуг автомобільного крану Liebherr вантажопідйомністю 70 тонн на суму 54 000,00 грн.(включаючи ПДВ);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2015 № ОУ-0000162 відповідачем прийнято виконання послуг автомобільного крану XCMG вантажопідйомністю 25 тонн на суму 7 500,00 грн. (включаючи ПДВ);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2015 № ОУ-0000165 відповідачем прийнято виконання послуг автомобільного крану Liebherr вантажопідйомністю 60 тонн на суму 31 500,00 грн.(включаючи ПДВ).

Згідно із актами замовник не має претензій до виконавця щодо обсягу та якості виконаних робіт (наданих послуг), послуги надані в повному обсязі.

За кожним з описаних актів відповідач зобов'язався здійснити оплати не пізніше, ніж через 30 календарних днів з моменту прийняття робіт, тобто, за актом від 14.12.2015 не пізніше 13.01.2016, за актом від 20.01.2016 - не пізніше 20.01.2016, за актом від 24.12.2015 - не пізніше 23.01.2016.

Позивачем було виставлено відповідачеві рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме: рахунок-фактуру від 14.12.2015 № СФ-000172 на суму 54 000,00 грн., від 21.12.2015 № СФ-000176 на суму 7 500,00 грн. та від 24.12.2015 № СФ-000177 на суму 31 500,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем , як замовником послуг, обов'язку з його повної та своєчасної оплати.

При здійсненні розрахунку основної заборгованості та штрафних санкцій позивач врахував приписи ст. 534 ЦК України, відповідно до якої достатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

В зв'язку з цим, позивач розрахував, що сума основного боргу становить 52577,79 грн., оскільки суми часткових оплат відповідача, позивач зараховував в погашення самостійно нарахованих ним пені, 3% річних, втрат від інфляції.

Однак суд вважає розрахунок суми боргу з урахуванням ст. 534 ЦК України безпідставним.

Відповідно до Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 року при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.

Втрати від інфляції взагалі не передбачені в черговості погашення боргу, 3% (ст. 625 ЦК України) не являються відсотками в розумінні ст. 534 ЦК України, а неустойка та її ставка не передбачені угодою сторін, а тому першочерговому погашенню підлягає сума основного боргу, а не санкції розраховані позивачем.

Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача, з урахуванням часткової оплати, становить 49500,00 грн.

Проаналізувавши правову позицію позивача та дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог зі стягнення суми основного боргу, оскільки фактичні обставини справи свідчать про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин з договору про надання послуг, який був укладений ними у простій письмовій формі шляхом обміну листами.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 503 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.12.2015, 21.12.2015 та 24.12.2015 сторонами оформлено належним чином (з визначенням виду послуг, обсягів, вартості, строків оплати), надані позивачем за ним послуги загальною вартістю 93 000,00 грн. слід вважати прийнятими та такими, що мали бути оплачені не пізніше 21.12.2015, 20.01.2016 та 23.01.2016.

Приєднаними до матеріалів справи банківською випискою та платіжними дорученнями стверджується проведення відповідачем часткової оплати в сумі 43 500,00 грн., зокрема, платіжним дорученням від 22.12.2015 № 3234 на суму 18 500,00 грн., від 02.03.2016 № 3527 на суму 5 000,00 грн. та від 24.03.2016 № 3655 на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати вартості прийнятих ним робіт становить 49 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін судового процесу покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг, укладеним у простій письмовій формі шляхом обміну документами або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи на відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню в сумі 49 500,00 грн.

Поряд з сумою основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 3 302,86 грн. пені, 411,99 грн. 3 % річних та 2 147,24 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення відповідача з урахуванням моменту виникнення грошового зобов'язання за кожним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та з урахуванням проведених зобов'язаною стороною часткових оплат.

Нарахування таких сум мало місце до 11.05.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У межах спірних правовідносин сторін за договором про надання послуг, укладеним у простій письмовій формі шляхом обміну документами такий вид договірної неустойки як пеня за порушення строків оплати послуг замовником передбачена не була, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги в частині нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України видаються правомірними і обґрунтованими.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, що був проведений з урахуванням часткової оплати за поставлений товар, періодів прострочення відповідача за вирахуванням днів оплати, розмір 3 % річних пені за несвоєчасну і неповну оплату становить 585,53 грн., інфляційних втрат - 2 454,29 грн.

Зважаючи на відсутність у господарського суду права виходу за межі позовних вимог, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Еквіпмент" в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягає задоволенню згідно з розрахунком позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новбудтех" (03028, м. Київ, пров. Феодосійській, буд. 14, оф. 32, ідентифікаційний код 38949159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Еквіпмент" (03037, м. Київ, вул. Клименка, 12-А, оф. 1, ідентифікаційний код 23516628) 49 500 (сорок дев'ять тисяч) грн. боргу, 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 411 (чотириста одинадцять) грн. 99 коп. 3 % річних та 1 227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.07.2016

Суддя І.В. Усатенко