Рішення

від 11.07.2016 по справі 916/916/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа № 916/916/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №2 від 25.03.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/нвід 02.01.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Щит-ЮгВ» до товариства з додатковою відповідальністю „Виробниче будівельно-монтажне об'єднання „ОдесбудВ» про стягнення 166 298,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Щит-ЮгВ» (далі по тексту - ТОВ „Щит-ЮгВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з додатковою відповідальністю „Виробниче будівельно-монтажне об'єднання „ОдесбудВ» (далі по тексту - ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» ) про стягнення заборгованості в сумі 166 298,82 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 124 050,58 грн., пені у розмірі 16 772,52 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 736,84 грн., збитків від інфляції у розмірі 21 738,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договорами про надання послуг з охорони № 43 від 30.10.2009 р., № 44 від 29.04.2010р., № 55 від 01.12.2012р., № 57 від 20.06.2012р., № 78 від 01.01.2015р., № 80 від 11.08.2015р., № 82 від 09.12.2015р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих охоронних послуг.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Також, ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» у відзиві на позовну заяву було заявлено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до п. п. 1.1. договорів про надання послуг з охорони № 43 від 30.10.2009 р., № 44 від 29.04.2010р., № 55 від 01.12.2012р., № 57 від 20.06.2012р., № 78 від 01.01.2015р., № 80 від 11.08.2015р., № 82 від 09.12.2015р. (далі по тексту - договори про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82), які були укладені між ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» (Замовник) та ТОВ „Щит-ЮгВ» (Охорона), Замовник передає, а Охорона приймає об'єкти для охорони, які передбачені у додатку № 1, на умовах, визначених у договорах.

Згідно п. 5.1. - 5.7 договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82 ТОВ „Щит-ЮгВ» зобов'язується забезпечити охорону об'єктів, не допускати проникнення сторонніх осіб на ці об'єкти, здійснювати на об'єктах пропускний режим, контролювати ввіз та вивіз матеріальних цінностей тільки за наявності згоди відповідальної особи Замовника, при порушенні цілісності об'єкта, проникненні сторонніх осіб на об'єкти охорони проводити заходи щодо їх затримання, здійснювати охорону місця події до прибуття представника Замовника, при необхідності викликати представника органів внутрішніх справ.

Разом з тим, умовами п. 6.2. договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82 передбачено такі обов'язки Замовника як сприяння Охороні у здійсненні своїх задач та вдосконалювати організацію охорони об'єктів.

Розділом 2 договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82 сторони погодили вартість наданих послуг та порядок розрахунків. Відповідно до п. 4.2. зазначених договорів Замовник щомісяця до 10 числа, наступного за звітним місяцем, оплачує Охороні шляхом безготівкового розрахунку вартість наданих охоронних послуг. Охорона щомісяця виставляє рахунок з оплати послуг. Пунктом 4.4. передбачено, що в кінці кожного місяця Охорона надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг з охорони об'єктів за минулий місяць, який підписується обома сторонами.

Як стверджує позивач, протягом періоду з грудня 2012р. по січень 2016р. ним були надані відповідачу послуги з охорони визначених сторонами об'єктів, проте ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» не виконувало належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем рахується основна заборгованість у розмірі 124 050,58 грн.

ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» не визнає заборгованість перед ТОВ „Щит-ЮгВ» з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що протягом спірного періоду позивач надавав неякісні послуги з охорони об'єктів, оскільки постійно відбувалися крадіжки матеріальних цінностей, обладнання та запчастин, що є порушенням додатку № 5 до договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82. Окрім того відповідач стверджує, що протягом спірного періоду сторони за домовленістю відповідно до виставлених рахунків та актів приймання-передачі зменшували суму оплати для покриття матеріальних збитків ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» .

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд вважає за необхідне першочергово надати правову кваліфікацію правовідносинам, які склалися між сторонами по справі.

Так, статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 936, 942 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно ст. 8 Закону України „Про охоронну діяльністьВ» від 22.03.2012р. №4616-VI (з наступними змінами і доповненнями) суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем склались договірні правовідносини з надання послуг охорони, до яких підлягають застосуванню положення вищезазначеного законодавства.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання з охорони об'єктів відповідно до договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) /ст. 20-28, 38-42, 51-53, 39, 73-75, 81-82, том 1/.

В свою чергу, вартість наданих послуг протягом періоду з грудня 2012р. по січень 2016р. з боку ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» своєчасно та у повному обсязі оплачена не була, в результаті викладеного, станом на момент розгляду даної справи, за ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 124 050,58 грн.

Вирішуючи питання про суму основної заборгованості, яка підлягає до стягнення з ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» на користь ТОВ „Щит-ЮгВ» , господарський суд враховує клопотання відповідача про застосування інституту позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, ТОВ „Щит-ЮгВ» звернулось до господарського суду із позовом до ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» 08.04.2016р., у зв'язку з чим, в межах загальної позовної давності заявленими є вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла у період з квітня 2013р. по квітень 2016р., в той час як решта вимог зі стягнення суми основного боргу, є такою, що заявлена до стягнення поза межами позовної давності.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12, який відповідно до ст. 111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, щодо застосування судом позовної давності зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Щит-ЮгВ» про стягнення основної заборгованості, яка виникла за період з квітня 2013р. по квітень 2016р. у розмірі 115 140,58 грн.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо погодженого між сторонами порядку зменшення вартості наданих послуг з охорони в порядку зарахування вимог із відшкодування завданих позивачем відповідачеві збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з огляду на наступне.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 8.1. договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82 будь-які зміни і доповнення до договорів повинні бути оформлені у письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін.

Додатком № 5 до договору № 43 від 30.11.2009р. сторони погодили відповідальність Охорони, порядок встановлення розмірів збитків, які спричинені внаслідок неналежного виконання Охороною договірних зобов'язань. При цьому, в матеріалах справи відсутні аналогічного змісту додатки до інших договорів охорони, окрім договору № 43 від 30.11.2009р., які не були надані суду сторонами, незважаючи на неодноразове їх витребування з боку суду.

Відповідно до п. 3 додатку № 5 до договору № 43 від 30.11.2009р. факт крадіжки, грабежу, а також знищення чи пошкодження майна Замовника сторонніми особами, які проникли на територію об'єкта охорони, або внаслідок пожежі, або в силу інших причин з вини робітників, які здійснюють охорону об'єкта, встановлюється органами дізнання, слідства чи суду. Пунктом 5 зазначеного додатку передбачено, що відшкодування Замовнику збитків, спричинених з вини Охорони, здійснюється за умови пред'явлення відповідних документів, які підтверджують факт завданих збитків.

Згідно п. 8 додатку № 5 до договору № 43 від 30.11.2009р. претензії з відшкодування матеріальних збитків пред'являються Замовником і розглядаються Охороною відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку, що сторони по справі погодили порядок відшкодування збитків відповідно до додатку № 5 до договору № 43 від 30.11.2009р., проте відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факти крадіжок, грабежів, знищення чи пошкодження майна, які відповідно до вимог зазначеного додатку повинні встановлюватись органами дізнання, слідства чи суду.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як зазначалось вище по тексту рішення в матеріалах справи відсутні додатки до договорів № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82, відповідно до яких сторони погоджували відповідальність Охорони, порядок встановлення розмірів збитків, які спричинені внаслідок неналежного виконання Охороною договірних зобов'язань. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що сторонами було погоджено порядок відшкодування збитків, завданих Охороною, відповідно до якого ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» могло зменшувати вартість наданих послуг шляхом зустрічного зарахування вимог відповідно до ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим, господарський суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих охоронних послуг відповідно до договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82 позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 3 736,84 грн., розмір яких є обґрунтованим та правильним.

В силу положень ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), у зв'язку з чим, до стягнення підлягають три відсотки річних у розмірі 2 852,07 грн.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 21 738,88 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції протягом періоду з квітня 2013р. по квітень 2016р., протягом якого відповідно до ст. 266 ЦК України підлягають нарахуванню збитки від інфляції, господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу за вказаний період складають 15 570,73 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вищезазначене, з ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції за період з квітня 2013р. по квітень 2016р. у розмірі 15 570,73 грн., що має наслідком часткове задоволення позовних вимог у зазначені частині.

Відповідно до п. 7.1. до договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82 за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

З посиланням на ч. 6 ст. 231 ГК України та п. 7.1. зазначених договорів позивачем було нараховано ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» пеню за порушення строків оплати вартості наданих охоронних послуг у розмірі 16 772,52 грн. з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, про що мова йде у абзаці 3 п. 2.1 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (з наступними змінами і доповненнями).

Умовами договорів про надання послуг з охорони № 43, № 44, № 55, № 57, № 78, № 80, № 82, укладеними між сторонами по справі, взагалі не передбачена відповідальність за порушення прийнятих на себе зобов'язань у вигляді нарахування пені. З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ „Щит-ЮгВ» в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 16 772,52 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» перед ТОВ „Щит-ЮгВ» в загальній сумі 133 563,38 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 115 140,58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2 852,07 грн., збитків від інфляції в сумі 15 570,73 грн., витікає з умов укладених між сторонами по справі договорів, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТДВ „ВБМО „ОдесбудВ» на користь ТОВ „Щит-ЮгВ» суми основного боргу в розмірі 115 140,58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2 852,07 грн., збитків від інфляції в сумі 15 570,32 грн. відповідно до ст.ст. 11, 256, 257, 267, 266, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610, 612, 615, 625, 629, 901, 903, 936, 942, 978 ЦК України, ст. ст. 180, 193 ГК України, ст. 8 Закону України „Про охоронну діяльністьВ» , ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 111-28 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Виробниче будівельно-монтажне об'єднання „ОдесбудВ» /65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 33, код ЄДРПОУ 31768648/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Щит-ЮгВ» /65005, м. Одеса, вул. Середня, 83, код ЄДРПОУ 32431037/ суму основного боргу в розмірі 115 140 грн. 58 коп. /сто п'ятнадцять тисяч сто сорок грн. 58 коп./, три відсотки річних у розмірі 2 852 грн. 07 коп. /дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві грн. 07 коп./, збитки від інфляції в сумі 15 570 грн. 73 коп. /п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят грн. 73 коп./, судовий збір у розмірі 2003 грн. 08 коп. /дві тисячі три грн. 08 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.07.2016р.

Суддя С.П. Желєзна