Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/8033/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/8033/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Октава" простягнення грошових коштів Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.М. за довіреністю № 20 від 12.04.2016; від відповідача: Слєсаренко С.М. (голова).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Октава" про стягнення грошових коштів за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04817/4-12 від 31.10.1997 в розмірі 186 572,63 грн за послуги з водопостачання та водовідведення, 68 439,16 грн інфляційних втрат, 8 489,61 грн 3 % річних, 4 621,38 грн пені, 37 314,52 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 порушено провадження у справі та призначено на 23.05.2016.

Через відділ діловодства суду 20.05.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду (вих. № 1289/12 від 20.05.2016 та № 1291/12 від 20.05.2016).

Від відповідача 23.05.2016 надійшов відзив по справі (вих. № 72 від 20.05.2016), в якому відповідач в задоволенні позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 07.06.2016.

Через відділ діловодства суду 31.05.2016 від позивача надійшло заперечення на відзив відповідача (вих. № 1392/12 від м31.05.2016), в якому позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Згодом, через відділ діловодства суду 03.06.2016 від позивача надійшли документи по справі (вих. № 1418/12 від 03.06.2016).

Через відділ діловодства суду 06.06.2016 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду (вих. № 83 від 02.06.2016).

В судовому засіданні 07.06.2016 судом було оголошено перерву до 17.06.2016.

Через відділ діловодства суду 16.06.2016 від відповідача надійшли документи по справі з додатковим відзивом (вих. № 88 від 14.06.2016).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів. Враховуючи необхідність дослідження доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 11.07.2016.

Через відділ діловодства суду 06.07.2016 від відповідача надійшли документи по справі (вих. № 105 від 05.07.2016).

Від позивача 07.07.2016 через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду (вих. № 1642/12 від 07.07.2016).

В судовому засіданні 11.07.2016 та 12.07.2016 судом оголошувалися перерви до 12.07.2016 та 14.07.2016 відповідно.

В судове засіданні 14.07.2016 представники сторін з'явилися, представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення по суті спору. Відповідач заперечив проти суми заявлених позивачем позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04817/4-12 від 31.10.1997 щодо повної та своєчасної оплати отриманих ним послуг.

Відповідач у своєму відзиві та в судових засіданнях заперечив проти розміру заявлених позовних вимог, з тих підстав, що бойлер № БН-73 у відповідача на балансі не знаходиться, а також з підстав невірного визначення позивачем об'єму поставленої за договором води відповідачу. За твердженням відповідача об'єм наданої води має фіксуватися відповідно до будинкового лічильника належного відповідачу, а не засобами обліку позивача.

У судовому засіданні 14.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 31.10.1997 між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Октава", як абонентом, було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 04817/4-12 (надалі по тексту - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Голови Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

За містом підпункту а) пункту 2.2. Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час заключення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що якщо водо лічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водо лічильників. Такий порядок зберігається до установки нового водо лічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.

Згідно з пунктом 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим пунктом 21.2 Правил.

Пунктами 3.6, 3.7 Договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі. Абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги.

Абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обґрунтовуючи таку відмову документи у 3-денний строк (пункт 3.8. Договору).

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п. 4.2. Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився.

На виконання умов договору за період з 01.02.2015 по 29.02.2016 за кодом 4 - 405 постачальник поставив абоненту послуги з водопостачання та водовідведення на суму 234 522, 34 грн в обсязі 28 093 м. куб, з яких сплачено відповідачем 184 584, 28 грн. За кодом 5 - 50405 постачальник поставив абоненту послуги з водопостачання та водовідведення на суму 162 217, 52 грн в обсязі 60 438 м. куб, з яких сплачено відповідачем 36 751, 09 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу за воду, яка йде на підігрів за абонентським кодом № 5-50405 за період з 11.05.2013 - 11.07.2014 64 770, 00 грн за обсяг такої води - 31 395 м. куб, при цьому, відповідачем було оплачено з них 53 602, 16 грн.

Позивач вказує, що за період з 01.04.2013 по 29.02.2016 у відповідача виникла заборгованість за надані згідно з Договором послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 186 572,63 грн, стягнення яких є предметом позову, а саме:

- за кодом № 5-405 за період з 01.02.2015 по 29.02.2016 в розмірі 49 938,06 грн;

- за кодом № 5-50405 за період з 01.04.2013 по 29.02.2016 в розмірі 136 634,57 грн.

На підтвердження надання послуг за Договором та наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки, позивачем суду надані акти про зняття показань з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента, копії банківських виписок, дебето-інформаційні повідомлення.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач заперечував проти розміру заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунки на надані послуги з водопостачання та водовідведення мали здійснюватись згідно показань загально будинкового лічильника типу ЛВТЕ-3, який поставлений на комерційний облік та працює з 1998 року. За твердженням відповідача його борг перед позивачем менше 75 667, 38 грн і не перевищує нарахувань за кілька місяців. Заперечує відповідач і наявність підстав для нарахування пені, 3 % та інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (надалі - Правила № 190). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, виходячи з положень пункту 3.13 Правил № 190 виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Судом встановлено, що відповідач у спірному періоді не мав в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні, що підтверджується заявою останнього (б/н) від 14.07.2016.

Умовами укладеного позивачем та відповідачем договору не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому для виготовлення гарячої води з огляду на відсутність на балансі підприємства бойлерів та котелень.

Відтак суд приходить до висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів, нарахованої за кодом № 5-50405.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.09.2015 у справі №910/39231/14, від 23.09.2015 у справі №910/29805/14-г, від 23.09.2015 у справі №910/24791/140, від 13.10.2015 у справі № 910/25888/14.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 11 168,14 грн необхідно відмовити.

При цьому, суд зазначає, що грошові кошти сплачені відповідачем за воду, яка йде на підігрів в розмірі 53 602, 16 грн не враховуються судом в рахунок оплати заборгованості за договором, оскільки такі кошти сплачені відповідачем саме за воду на підігрів, про що прямо зазначено у призначенні платежу, натомість у відповідності до приписів чинного законодавства тільки сам платник грошових коштів вправі змінювати призначення сплаченого платежу.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (надалі - «Правила приймання»), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно пункту 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до пункту 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом пункту 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.02.2015 по 29.02.2016 послуг з водопостачання та водовідведення за кодом № 5-405 становить 49 938,06 грн, заборгованість за період з 01.04.2013 по 29.02.2016 за кодом № 5-50405 (стоки) становить 125 466,43 грн, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень статті 903 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кодом № 5-405 у розмірі 49 938,06 грн, а також 125 466,43 грн (стоки по коду № 5-50405) за надані згідно Договору послуги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 175 404,49 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що розрахунки за надані послуги з водопостачання та водовідведення мали здійснюватись згідно показань загально будинкового лічильника типу ЛВТЕ-3, який поставлений на комерційний облік та працює з 1998 року, оскільки пунктами 3.1, 3.4 договору сторони погодили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником, а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальник за Договором № 04817/4-12 від 31.10.1997 не взяло на облік вказаний лічильник, а відтак, відсутні правові підстави для врахування показів даного лічильника.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 68 439,16 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 07.03.2015 - 29.02.2016, 8 489,61 грн 3 % річних за період прострочення з 07.03.2015 - 29.02.2016, 4 621,38 грн пені за період прострочення з 04.10.2015 - 29.02.2016, 37 314,52 грн штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4 621,38 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу за прострочення виконання зобов'язання за надані послуги, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 35 080,90 грн за розрахунком суду, з урахуванням того, що позивачем взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом № 5-50405 у стягненні якої судом відмовлено.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем було невірно здійснено розрахунки даних вимог, зокрема, взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом № 5-50405.

За таких обставин, суд виконав власний розрахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 194,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 42 554,56 грн відповідно.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 175 404,49 грн основного боргу, 6 194,38 грн 3% річних, 42 554,56 грн інфляційних втрат, 35 080,90 грн штрафу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Октава" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 27 - Г; ідентифікаційний код 22883744) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.1-А, ідентифікаційний код 03327664) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 175 404 (сто сімдесят п'ять тисяч чотириста чотири) грн 49 коп, суму 3 % річних в розмірі 6 194 (шість тисяч сто дев'яносто чотири) грн 38 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 42 554 (сорок дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 56 коп., суму пені в розмірі 4 621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн 38 коп., суму штрафу в розмірі 35 080 (тридцять п'ять тисяч вісімдесят) грн 90 коп. та суму судового збору у розмірі 3 957 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 84 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2016

Суддя О.М. Дупляк