Постанова

від 05.12.2016 по справі 910/8033/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/8033/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

від позивача : Шевченко О.М.. по довіреності №199 від 03.10.2016;

від відповідача: Слєсаренко С.М. по довіреності № б/н від 10.09.2016, Трегубенко С.В. по довіреності № б/н від 25.07.2016, Хоменко О.І. голова правління

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Октава"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р.

у справі № 910/8033/16 (суддя Дупляк О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Октава"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі № 910/8033/16 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Октава" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 175 404 грн 49 коп, суму 3 % річних в розмірі 6 194 грн 38 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 42 554 грн 56 коп., суму пені в розмірі 4 621 грн 38 коп., суму штрафу в розмірі 35 080 грн 90 коп. та суму судового збору у розмірі 3 957 грн 84 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив "Октава" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2016 р.

22.09.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

10.10.2016 відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 77 ГПК України судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.10.2016 до 14.11.2016.

03.11.2016 позивач подав заперечення щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

11.11.2016 відповідач подав заяву про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору, також у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.11.2016 до 05.12.2016.

02.12.2016 відповідач подав додаткові пояснення, у яких підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

31.10.1997 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником, та відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом "Октава", як абонентом, було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 04817/4-12 (надалі по тексту - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Голови Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994.

Згідно підпункту а) пункту 2.2. Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час заключення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.

Згідно з пунктом 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим пунктом 21.2 Правил.

Пунктами 3.6, 3.7 Договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі. Абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги.

Абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обґрунтовуючи таку відмову документи у 3-денний строк (пункт 3.8. Договору).

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п. 4.2. Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору за період з 01.02.2015 по 29.02.2016 за кодом 4 - 405 постачальник поставив абоненту послуги з водопостачання та водовідведення на суму 234522,34 грн в обсязі 28093 м. куб, з яких сплачено відповідачем 184584, 28 грн. За кодом 5-50405 постачальник поставив абоненту послуги з водопостачання та водовідведення на суму 162217, 52 грн в обсязі 60438 м. куб, з яких сплачено відповідачем 36751, 09 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу за воду, яка йде на підігрів за абонентським кодом № 5-50405 за період з 11.05.2013 - 11.07.2014 р. 64770, 00 грн. за обсяг такої води - 31395 м. куб, при цьому, відповідачем було оплачено з них 53602,16 грн.

За доводами позивача за період з 01.04.2013 по 29.02.2016 у відповідача виникла заборгованість за надані згідно з Договором послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 186572,63 грн, стягнення яких є предметом позову, а саме:

- за кодом № 5-405 за період з 01.02.2015 по 29.02.2016 в розмірі 49938,06 грн;

- за кодом № 5-50405 за період з 01.04.2013 по 29.02.2016 в розмірі 136634,57 грн.

На підтвердження надання послуг за Договором та наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки, позивачем надані акти про зняття показань з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента, копії банківських виписок, дебето-інформаційні повідомлення.

У зв'язку із викладеним, позивач просив стягнути з відповідача 186572,63 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення, 68439,16 грн. інфляційних втрат, 8489,61 грн. 3 % річних, 4621,38 грн. пені, 37314,52 грн. штрафу.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції відповідач посилався на те, що розрахунки на надані послуги з водопостачання та водовідведення мали здійснюватись згідно показань загально будинкового лічильника типу ЛВТЕ-3, який поставлений на комерційний облік та працює з 1998 року. За твердженням відповідача його борг перед позивачем менше 75667,38 грн і не перевищує нарахувань за кілька місяців. Заперечує відповідач і наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 175404,49 грн. основного боргу, 6194,38 грн. 3% річних, 42554,56 грн. інфляційних втрат, 35080,90 грн. штрафу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення № 04817/4-12.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (надалі - Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, виходячи з положень пункту 3.13 Правил № 190 виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у спірному періоді не мав в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні, що підтверджується заявою останнього (б/н) від 14.07.2016.

Умовами укладеного позивачем та відповідачем договору не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому для виготовлення гарячої води з огляду на відсутність на балансі підприємства бойлерів та котелень.

Тому є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів, нарахованої за кодом № 5-50405, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 11168,14 грн. задоволенню не підлягають.

Також місцевий господарський суд правомірно зазначив, що грошові кошти сплачені відповідачем за воду, яка йде на підігрів в розмірі 53602,16 грн. не враховуються судом в рахунок оплати заборгованості за договором, оскільки такі кошти сплачені відповідачем саме за воду на підігрів, про що прямо зазначено у призначенні платежу, натомість у відповідності до приписів чинного законодавства тільки сам платник грошових коштів вправі змінювати призначення сплаченого платежу.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (надалі - "Правила приймання"), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно пункту 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до пункту 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом пункту 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

З огляду на викладене, є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.02.2015 по 29.02.2016 послуг з водопостачання та водовідведення за кодом № 5-405 становить 49938,06 грн, заборгованість за період з 01.04.2013 по 29.02.2016 за кодом №5-50405 (стоки) становить 125466,43 грн, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень статті 903 ЦК України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт наявності у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кодом № 5-405 у розмірі 49938,06 грн., а також 125466,43 грн. (стоки по коду №5-50405) за надані згідно Договору послуги, а тому вказані позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом.

При цьому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відхилення доводів відповідача про те, що розрахунки за надані послуги з водопостачання та водовідведення мали здійснюватись згідно показань загально будинкового лічильника типу ЛВТЕ-3, який поставлений на комерційний облік та працює з 1998 року, оскільки пунктами 3.1, 3.4 договору сторони погодили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником, а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника. Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальник за Договором № 04817/4-12 від 31.10.1997, не взяло на облік вказаний відповідачем лічильник, а відтак, відсутні правові підстави для врахування показів даного лічильника.

Колегією суддів також відхиляються посилання відповідача на додаткові докази, які подані в процесі апеляційного розгляду справи, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, однак відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, а тому вказані докази не приймають судом.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 68439,16 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 07.03.2015 - 29.02.2016, 8489,61 грн 3 % річних за період прострочення з 07.03.2015 - 29.02.2016, 4621,38 грн пені за період прострочення з 04.10.2015 - 29.02.2016, 37314,52 грн штрафу.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 статті 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки.

Наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, тому судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4621,38 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про пропуск позовної давності з вимог про стягнення пені відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до ст.267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом, крім цього, пеня нарахована позивачем за період з 04.10.2015 - 29.02.2016, а тому позовна давність не пропущена.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 35080,90 грн. з урахуванням того, що позивачем взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом № 5-50405 у стягненні якої судом відмовлено.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, встановила, що позивачем були допущені помилки у розрахунку, тому суд першої інстанції прийшов ґрунтовного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6194,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42554,56 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позову.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/8033/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Октава" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/8033/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8033/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк