Ухвала

від 12.07.2016 по справі 354/474/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 354/474/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1292/2016

Категорія 7

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду від 25 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначив, що внаслідок скоєння громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 злочину, належна йому земельна ділянка площею 0,4000 га, яка розташована в урочищі «Росіш» с. Поляниця Яремчанської міської ради, вибула з його володіння у володіння відповідачів. Посилаючись на те, що такими діями його позбавлено права володіння земельними ділянками, просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер якої НОМЕР_2, а із володіння ОСОБА_4 земельні ділянки площею по 0,1000 га, кадастрові номери яких відповідно НОМЕР_1 та НОМЕР_3, та визнати за ним право власності на вищевказані земельні ділянки.

Рішенням Яремчанського міського суду від 25 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, судом не було враховано, що постановами Яремчанського міського суду від 08.04.2015 року та від 03.06.2013 року підтверджено факт вчинення протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_9 щодо позивача, у результаті яких вибули земельні ділянки, які є предметом даного спору. А тому, вважає апелянт, ці постанови мають преюдиційний характер, оскільки ними визначено розмір шкоди, доведено вину, однак не застосовано до них покарання через сплив строків позовної давності. Також апелянт вважає помилковим висновок суду про застосування строків позовної давності, оскільки факт незаконного вибуття земельних ділянок із його власності став йому відомий саме із вищезазначених постанов, а тому вважає, що перебіг позовної давності слід обчислювати з моменту винесення постанов стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

В засідання апеляційного суду треті особи: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм надсилались завчасно у встановленому порядку. Не з'явились також ОСОБА_6 та його представник, хоч їм також було повідомлено про час і місце розгляду справи. ОСОБА_6 07.06.2016 року надіслав суду заяву про вирішення даного спору у його відсутності. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності названих осіб.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримав. Крім того, зазначив, що під час проведення слідства в кримінальних справах, порушених проти ОСОБА_7 і ОСОБА_9, ОСОБА_2 заявляв цивільні позови про стягнення з обвинувачених коштів за неправомірно відчужені ними земельні ділянки. Однак, у зв'язку із тим, що розгляд цих кримінальних справ не завершився ухваленням вироків, названі позовні вимоги були залишені без розгляду. Представник вважає, що права ОСОБА_2 на даний час можуть бути захищені тільки шляхом задоволення його позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок від набувачів. Тому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які передбачають наслідки пропуску строку позовної давності. Зазначив, що спірні правовідносини щодо не проведення належних розрахунків за згадані вище земельні ділянки виникли ще у 2007 році, і вони могли бути врегульовані значно раніше. Повідомив суду, що за час, який минув після придбання спірних земельних ділянок його довірителем, а також іншим відповідачем -ОСОБА_6 було проведено великий об'єм земляних та будівельних робіт, і зараз там споруджені будови, про що свідчать відповідні правовстановлюючі документи (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, і технічний паспорт). Рішення суду першої інстанції в даній справі вважає законним і обгрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права власності на земельні ділянки останньому було відомо ще у 2010 році, а за захистом порушеного права звернувся лише у 2015 році. З цим висновком суду першої інстанції частково погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 18 червня, 06 липня і 07 грудня 2007 року. Відповідачі в даному випадку є добросовісними набувачами. Про зазначені обставини та осіб, у володінні яких знаходились згадані вище земельні ділянки, ОСОБА_2 було відомо не у 2010 році, а ще у 2007 році. Це, зокрема, випливає із змісту рішення Яремчанського міського суду від 27 серпня 2010 року (копія рішення - а.с.13-18) та інших матеріалів, що містяться в справі. Однак, з того часу він не заявляв претензій до добросовісних набувачів земельних ділянок, сподіваючись отримати відшкодування їх вартості від його представників: ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які порушили погоджені з ним умови продажу згаданих ділянок. З цього приводу, як зазначив представник позивача, раніше між ними укладалась мирова угода, а в подальшому заявлялись відповідні цивільні позови у кримінальних справах.

Позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про витребування згаданих вище земельних ділянок ОСОБА_2 було пред'явлено тільки в липні 2015 року, тобто через вісім років після їх відчуження. З часу придбання названих ділянок відповідачі здійснили на них будівництво об'єктів нерухомості, про що надано копії відповідних документів.

Оскільки ОСОБА_2 ще у 2007 році було відомо про осіб, у володінні яких опинились земельні ділянки, які вибули з його законного володіння, то суд першої інстанції у відповідності із ст.267 ЦПК України правильно за заявою відповідачів застосував позовну давність.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення в даній справі ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 303; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити, а рішення Яремчанського міського суду від 25 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.В. Пнівчук