Постанова

від 18.07.2016 по справі 641/6089/16-к

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кс/641/1524/2016 Справа №641/6089/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Комінтернівський районний суд м. Харкова

Слідчий суддя ОСОБА_1

З участю секретаря ОСОБА_2

з участю слідчого ОСОБА_3

розглянувши клопотання слідчого СВ Комінтернівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Комінтернівського відділу Хареківської місцевої прокуратури № 5, ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12015220540000652 від 18 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Комінтернівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , як сторона кримінального провадження, за погодженням з прокурором Комінтернівського відділу Хареківської місцевої прокуратури № 5, ОСОБА_4 звернулась з клопотанням до слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова про накладення арешту на майно будинок АДРЕСА_1 , який на час звернення до суду із клопотанням належить на праві приватної власності ОСОБА_5 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Клопотання мотивує тим, що 17.03.2015 до ЧЧ Комінтернівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що в грудні 2014, маловідомий на ім`я ОСОБА_7 , шахрайським шляхом заволодів його будинком АДРЕСА_1 .

18.03.2015 відомості за даним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220540000652 від 18.03.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 повідомив, що у 2014 році він загубив свій кадастровий номер на земельну ділянку, про що повідомив свого сусіда ОСОБА_8 , котрий мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Як пояснив потерпілий, ОСОБА_9 повідомив його про те, що в нього є знайомий ОСОБА_5 , котрий зможе допомогти йому відновити документи. При зустрічі потерпілого з ОСОБА_5 , останній взяв у нього документи на будинок, паспорт та посвідчення учасника війни, котрі зберігав у себе.

30.12.2014 потерпілому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що йому потрібне доручення для представництва інтересів потерпілого у різних державних органах та установах, після чого, зі слів потерпілого, цього ж дня вони разом поїхали до нотаріуса, де, як з`ясувалося пізніше, підписали договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136900:01:006:0012, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Обидва договори були укладені у нотаріуса ОСОБА_10 , грошових коштів за будинок та земельну ділянку, зі слів потерпілого, він не отримував.

16.03.2015, коли потерпілий прийшов до нотаріуса для оформлення заповіту на свою онуку ОСОБА_11 , 1979 р.н., він дізнався про те, що будинок належить на праві власності ОСОБА_5 . Окрім цього, у договорі зазначено, що в даному житловому будинку ніхто не зареєстрований та не проживає, що підтверджується довідкою з комітету №3 Комінтернівського району м. Харкові, хоча насправді, як пояснив потерпілий, в даному будинку зареєстровані та проживають невістка потерпілого - ОСОБА_12 , 1957 р.н., його онука ОСОБА_13 , 1979 р.н., та правнучка ОСОБА_14 , 2002 р.н., що вказано в довідці про склад сім ї.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив, що з 2004 року він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_16 , 1979 р.н., її дочкою ОСОБА_14 , 2002 р.н., її матір`ю ОСОБА_12 та дідусем ОСОБА_6 . Зі слів свідка, коли ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько його співмешканки, ОСОБА_6 вирішив переоформити будинок, але не зміг знайти необхідні документи. Так, на початку березня 2015 року, ОСОБА_15 дізнався від ОСОБА_6 про те, що їх сусід ОСОБА_17 порадив ОСОБА_6 свого знайомого на ім`я ОСОБА_5 , котрий нібито допомагав з відновленням документів на будинок. Після цього ОСОБА_6 повідомив, що хоче переоформити будинок на ОСОБА_16 , для чого вони поїхали до нотаріуса, але у нотаріуса вони дізналися, що ОСОБА_6 продав будинок ОСОБА_5 . Однак, зі слів свідка, ОСОБА_6 повідомив, що будинок він не продавав, тільки підписував документи на відновлення документів на будинок.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомив, що він мешкає в будинку АДРЕСА_2 . Так, в 2014 році до нього звернувся його сусід ОСОБА_6 з проханням допомогти йому продати його будинок АДРЕСА_1 , оскільки він знаходиться у досить поганих відносинах зі своїми родичами. ОСОБА_18 згадав, що декілька років тому його знайомий ОСОБА_5 виявляв бажання придбати будинок в даному районі. Після цього, через деякий час, ОСОБА_18 зустрівся з ОСОБА_5 та запропонував йому придбати будинок ОСОБА_6 , на що той погодився. Зі слів свідка, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домовилися про основні умови договору, окрім цього, ОСОБА_5 допомагав матеріально ОСОБА_6 , лікував його. Також свідкові стало відомо, що вони все-таки уклали договір про купівлю-продаж будинку, але домовилися, що доки ОСОБА_6 живий, він може проживати у вказаному будинку. Після чого, через деякий час до свідка звернувся ОСОБА_15 , співмешканець онучки ОСОБА_6 , та повідомив про те, що вони хочуть звернутися до суду та повернути будинок, котрий нібито було продано ОСОБА_6 ОСОБА_5 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомив, що приблизно в червні 2014 року він познайомився з ОСОБА_6 , їх познайомив ОСОБА_18 .

Приблизно в липні 2014 року, ОСОБА_18 подзвонив йому та повідомив про те, що його сусід хоче продати свій будинок. ОСОБА_5 приїхав за адресою мешкання ОСОБА_18 , де вперше зустрівся з ОСОБА_6 , котрий повідомив йому, що він бажає продати свій будинок, оскільки він знаходиться у досить поганих відносинах зі своїми родичами. Після чого, у вересні 2014 року, приблизно в 20-числах ОСОБА_5 , як він пояснив, подзвонив ОСОБА_18 , та сказав, що ОСОБА_6 постійно питає про те, коли ж він придбає будинок. ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_18 , де вони з ОСОБА_6 почали обговорювати умови угоди, останній надав якісь документи на будинок, але не усі, оскільки, як він пояснив, решту треба відновити, окрім цього, ОСОБА_6 попросив за вказаний будинок 25 тис доларів, і ОСОБА_5 , вирішивши, що це досить гарна ціна за будинок, погодився. Оскільки ОСОБА_5 повідомили, що для того, щоб отримати всі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, йому необхідно отримати довіреність від ОСОБА_19 , після чого він навіть сам зможе за своїм підписом збирати всі документи, 03.10.2014 у нотаріуса ОСОБА_10 , ОСОБА_6 підписав заповіт та довіреність на представництво його інтересів на ім`я ОСОБА_5 , для того, щоб він почав займатися відновленням документів на будинок. Незважаючи на можливість самому, на підставі довіреності ОСОБА_6 , отримати документи, необхідні для оформлення договору купівлі-продажу, в усі установи, в яких потрібно було отримати вказані документи, ОСОБА_5 зі своєю дружиною привозили ОСОБА_6 для того, щоб він ставив свій підпис. Довідку про осіб, зареєстрованих в будинку АДРЕСА_1 , в якій було зазначено, що там прописаний лише ОСОБА_20 , отримував ОСОБА_6 . ОСОБА_5 також пояснив, що коли виникло питання про те, що дана довідка є недійсною, він приїздив до відділу ДМС, де бачив в журналі заяв на отримання даної довідки, підпис ОСОБА_19 .

Далі, ОСОБА_5 повідомив, що оскільки в січні 2015 року він збирався їхати на кордон, він запитав у ОСОБА_19 , чи бажає він зараз укласти договір купівлі-продажу будинку, або він чекатиме, коли він повернеться з-за кордону. ОСОБА_20 сказав, що він бажає укласти договір до його від`їзду, у зв`язку з чим, 30.12.2014 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до нотаріуса ОСОБА_10 . Довідку про те, хто мешкає в квартирі ОСОБА_20 брав сам. Згідно тієї довідки, в квартирі був прописаний лише він.

В приміщенні нотаріальної контори, 30.12.2014, по АДРЕСА_3 , в спеціальній кімнаті для розрахунків, ОСОБА_5 передав ОСОБА_21 грошові кошти в сумі 232600 (двісті тридцять дві тисячі шістсот) гривень за житловий будинок та 340600 (триста сорок тисяч шістсот) гривень за земельну ділянку, купюрами по 500 грн. Після цього вони повернулися в кабінет нотаріуса, де ОСОБА_10 запитала у ОСОБА_19 чи отримав він грошові кошти, на що він сказав, що отримав.

Після чого, в кабінеті нотаріуса, в присутності, окрім ОСОБА_10 , ще двох працівниць нотаріальної контори, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підписали договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки.

В лютому 2015 року, коли ОСОБА_5 повернувся з-за кордону, ОСОБА_20 подзвонив йому та попросив, щоб він приїхав до нього додому та поговорив з його невісткою, оскільки у нього виникли якісь проблеми. ОСОБА_5 приїхав до них додому, де невістка сказала йому, що вона прописана в будинку, який він придбав, і те, що вона хоче будинок повернути. Поспілкувавшись з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 сказав йому, що він придбає однокімнатну квартиру його невістці, але за умови, що всі родичі ОСОБА_19 , будуть виписані з придбаного ним будинку, але через деякий час, зі слів свідка, ОСОБА_20 передзвонив йому та сказав, що його не влаштовує однокімнатна квартира, яку він пропонував та йому потрібна двокімнатна квартира в центрі міста, після чого ОСОБА_5 , як він пояснив, перестав спілкуватися з ОСОБА_6 .

В ході виконання заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду міста Харкова, отримано тимчасовий доступ до нотаріальної справи щодо укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , від 30.12.2014 та договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136900:01:006:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 30.12.2014, які було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_10 . При ознайомлені з текстами вказаних договорів, потерпілий ОСОБА_6 заявив, що вказаний будинок продавати не мав наміру, на час укладання угоди вважав, що підписує довіреність на представництво своїх інтересів, а текст договорів не прочитав, оскільки не міг за станом здоров`я, що підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи № 208-КЕ/2015 від 09.12.2015.

Окрім цього, в ході одночасного допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , останній підтвердив свої свідчення з приводу того, що ОСОБА_5 шляхом обману заволодів його будинком, оскільки, зі слів потерпілого, він довіряв останньому, а сам текст договорів не читав.

В судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання з наведених вище мотивів.

Виклик ОСОБА_5 не здійснювався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна і неможливості його реалізації.

Заслухавши думку слідчого, оглянувши та перевіривши надані матеріали, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Оскільки з витягу ЄРДР вбачається, що будинок АДРЕСА_1 є об`єктом кримінально протиправних дії, слідчий суддя вважає, що накладання арешту на цей будинок відповідає критеріям зазаненим у ст. 98 КПК України, та може бути застосований відповідно до ст. 170 КПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, приходжу до висновку про очевидну необхідність в арешті не рухомого майна будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 з метою уникнення можливості відчуження даного будинку і вважаю таке обмеження права власності розумним та спів розмірним завданням кримінального провадження.

Керуючись вимогами ст.ст. 9,131,132,98, 167, 170-173, 309 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Накласти арешт на предмет кримінального правопорушення в кримінальному провадженні № 12015220540000652 від 18.03.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - будинок АДРЕСА_1 , який на час звернення до суду із клопотанням належить на праві приватної власності ОСОБА_5 шляхом заборони на його відчуження.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляція безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя- ОСОБА_1