Рішення

від 13.07.2016 по справі 486/843/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №486/843/14-ц 13.07.2016 13.07.2016

Справа№486/843/14-ц

Провадження№22-ц/784/1243/16 Головуючий першої інстанції Падалка В.О. Суддя-доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,

із секретарем судового засідання - Гордійчук С.С.

за участю: представника відповідача Манцурова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Колективного сільськогосподарського підприємства

«Тепличний комбінат»

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 квітня 2016 року у справі за позовом

ОСОБА_3

до

Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний

комбінат» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів - ,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) «Тепличний комбінат» про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 290510 грн.

Позивач зазначав, що в червні 2012 року за усною домовленістю з директором Южноукраїнського відокремленого підрозділу КСП «Тепличний комбінат» ОСОБА_4 про придбання сільськогосподарської продукції - огірків, він вніс в касу Южноукраїнського ВП КСП «Тепличний комбінат» передоплату в розмірі 290510 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. Однак продукцію він не отримав, а кошти сплачені за вказаний товар відповідач не повернув. Тому, позивач просив суд стягнути з КСП «Тепличний комбінат» на його користь безпідставно отримані кошти в сумі 290510 грн.

В судовому засіданні позивач подав уточнення до позовної заяви та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу сільгосппродукції між КСП «Тепличний комбінат» і ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до положень ст. 216 ЦК України.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 квітня 2016 року зазначений позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу між КСП «Тепличний комбінат» та ОСОБА_3 про придбання сільськогосподарської продукції, вирощеної у 2012 році. Стягнуто з КСП «Тепличний комбінат» на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 279711 гр. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Розподілено судовий збір.

В апеляційній скарзі КСП «Тепличний комбінат», посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги про визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції між сторонами, районний суд виходив з того, що така угода не відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим кошти сплачені позивачем на виконання вказаної угоди КСП «Тепличний комбінат» підлягають стягненню на користь позивача, як безпідставно отримані.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи в КСП «Тепличний комбінат» в травні 2010 року було створено в м. Южноукраїнську Відокремлений підрозділ для виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а саме огірків, вирощуваної протягом року в умовах теплиць (том №1 а.с. 7-15).

Позивач ОСОБА_3 за усною домовленістю з директором підрозділу ОСОБА_4 про придбання у відповідача сільськогосподарської продукції - огірків, вніс в касу цього підрозділу в рахунок попередньої оплати за квитанціями до прибуткового касового ордеру 298 510 грн., а саме: 6 липня 2012 року за № 1225 - 180 100 грн.; 20 липня 2012 року за № 1239 - 15 400 грн.; 3 серпня 2012 року за № 1241 - 24 270 грн.; 31 серпня 2012 року за № 1272 - 63 000 грн.; 29 вересня 2012 року за № 1323 - 7 740 грн.; 12 жовтня 2012 року за № 1338 - 8 000 грн., а всього на суму 298 510 грн. (том №1 а.с. 5-6).

Вказані кошти з зазначенням прізвища позивача, тобто від його імені, номерів квитанцій та відповідних сум відображені в касовій книзі підприємства та на вказані кошти відповідно оформлені прибуткові касові ордери (т.1 а.с. 207-212, 184-187).

Крім цього, із бухгалтерської довідки, виданої відповідачем 13 жовтня 2014 року за № 98 вбачається, що заявлена позивачем сума обліковується на балансі юридичної особи як сумнівна заборгованість, оскільки не підтверджуються наявністю договірних відносин (том № 1 а.с. 82),

Таким чином, дані письмові докази вказують на те, що в касу ВП КСП «Тепличний комбінат» від ОСОБА_3 надійшли грошові кошти на загальну суму 298 510 грн., у відповідності до зазначених вище прибуткових касових ордерів, які обліковуються на субрахунку 681, де ведеться облік одержаних авансових платежів ( том №1 а.с. 220-225).

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку . Зобов'язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого не встановлена законом обов'язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю

до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вбачається із змісту квитанцій до прибуткових касових ордерів, в них зазначені дати здійснення платежів, суми та призначення платежів як передоплата за продукцію. Вказана інформація також відображена і в наведених вище документах бухгалтерського обліку підприємства (касовій книзі та прибуткових касових ордерах).

Таким чином сторони досягли домовленості щодо купівлі ОСОБА_3 у відповідача сільхозпродукції (огірків) з наступного урожаю 2012 року на суму яка внесена ним в касу підприємства, така домовленість зафіксована сторонами в наведених документах бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам закону щодо письмової форми договору.

Отже сторони визначились з предметом договору, яким є- продукція підприємства - огірки, а також досягли необхідних умов для договорів даного виду, визначивши строк виконання настанням події, якою є наступний врожай та визначили ціну договору, яка дорівнює грошовій сумі внесеній ОСОБА_3 в касу підприємства.

За такого висновки районного суду про те, що вказаний договір не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України, оскільки сторони не досягли істотних умов договору, а тому він підлягає визнанню недійсним, не ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Виходячи з наведених матеріалів справи та наведених позивачем обставин, відповідач набув майно (гроші) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, як предоплату за сільськогосподарську продукцію, яка мала бути отримана позивачем в майбутньому.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статей 530, 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Нормами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як слідує з обставин справи, в порушення умов договору та наведених вимог закону, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо продажу позивачу огірків на внесену ним суму передоплати.

Так, відповідачем частково виконані умови договору, оскільки було здійснено видачу огірків ОСОБА_3 за видатковою накладною № КС-0000687 від 3 жовтня 2012 року на суму 18 798,96 грн. (том №1 а.с.184).

Відповідно до частини другої ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача попередньо сплачених ним грошових коштів є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на підставі наведеної правової норми, в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань. Так стягненню підлягає, як вірно зазначив суд 279711 грн. 04 коп. , виходячи із того, що позивачем сплачено 298510 грн., а виконано зобов'язання на суму 18798 грн. 96 коп.

В той же час, районний суд, невірно вважав вказану суму як безпідставно отриману відповідачем та стягнув її відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, оскільки наявність договірних відносин між сторонами, виключає можливість застосування вказаної норми. Таким чином суд, стягуючи кошти на користь позивача, не вірно визначив правову підставу задоволення цих позовних вимог. При цьому, хоча позивач в первісному позові посилався саме на положення ст. 1212 ЦК України, суд застосовує правову норму відповідно до фактичних обставин наведених в позові та встановлених в судовому засіданні правовідносин, які виникли між сторонами, про що зазначено в роз'ясненні викладеному в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі досудового розгляду» за № 5 від 12 червня 2009 року. Тому і в цій частині рішення районного суду не може залишатися в силі.

Також, районний суд в оскаржуваному рішенні навів положення ст. 216 ЦК України щодо застосування реституції в разі недійсності правочину, на яку посилався і позивач в уточненій позовній заяві, проте не зазначив мотивів не застосування цієї норми та відхилення в цій частині вимог позивача. Однак, враховуючи викладені вище обставини та висновки щодо відсутності підстав для визнання угоди недійсної, відсутні підстави і застосування похідних вимог щодо застосування реституції, як наслідок недійсності договору.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з КСП «Тепличний комбінат» 279711 грн. внесених позивачем в касу підприємства, в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, а не як безпідставно отриманні кошти, як зазначив районний суд.

Доводи викладені в апеляційної скарзі стосовно підробки документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту внесення цих коштів в касу підприємства. Порушення вимог п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24 травня 1995 року щодо обов'язковості зазначення в цих документах відповідних реквізитів допущені працівниками підприємства, які і несуть певну відповідальність.

Також посилання апелянта на наявність зареєстрованого кримінального провадження за ч. 1, 4 ст. 358 КК України в зв'язку з підробкою та використанням завідомо підробного документу з метою заволодіння коштами підприємства, на цей час не впливає на наведені висновки суду стосовно наявності цивільно-правових відносин щодо укладання договору між сторонами, оскільки злочинність дій будь-якої особи, має бути доведена вироком суду.

Також не має правового значення для вирішення даної справи, посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 пояснював слідчим органам про передачу спірних коштів особисто керівнику підприємства у позику, оскільки ОСОБА_3 зазначив про те, що вказані кошти необхідні були не особисто керівнику, а для виплати заробітної плати на підприємстві. В зв'язку з чим, як пояснив позивач в судовому засіданні, і була досягнута домовленість з керівником підприємства ОСОБА_4 про укладення договору про наступне придбання продукції у підприємства, а тому гроші внесені в касу КСП «Тепличний комбінат» та позивачу видані відповідні квитанції до прибуткових ордерів.

Факт прийняття коштів в касу підприємства від імені ОСОБА_3 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, яка працювала касиром на підприємстві та головним бухгалтером ОСОБА_6

За вказаних обставин, посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_6 під час видачі квитанцій перебувала у відпустці, пов'язано з виконанням нею службових обов'язків і не впливає на права та обов'язки сторін, які виникли в зв'язку з прийняттям грошових коштів у касу підприємства. Тому можливі покази свідка ОСОБА_7, на що вказана в пеляційній скарзі, яка виконувала обов'язки бухгалтера на час відсутності ОСОБА_6 , не може вплинути на вирішення спору.

Зазначення в апеляційній скарзі, що свідок ОСОБА_5 з приводу обставин передачі коштів до каси підприємства, не була допитана в судовому засіданні, не відповідає матеріалам справи, оскільки відповідно до журналу судового засідання від 24 грудня 2014 року, остання давала свідчення в судовому засіданні (т.1 а.с.140-141). По між іншого остання суду показала, що гроші приймала як особисто від ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 так і від імені ОСОБА_3 від ОСОБА_4 Однак той факт, на що наголошено в апеляційній скарзі, що гроші від імені ОСОБА_3 передавав ОСОБА_4, не має вирішального значення у справі, як і те, що під час оформлення касових квитанцій ОСОБА_3 міг перебувати на своєму робочому місці в ВП «Южноукраїнської АЕС».

Не можна врахувати і посилання в апеляційній скарзі на необхідність підтвердження походження грошових коштів у позивача, оскільки останній не відноситься до категорії осіб, які за законом мають обов'язок декларувати свої статки, а також ці обставини не звільняють відповідача від обов'язку щодо повернення грошових коштів сплачених як передплата за не отриманий кредитором товар.

Ствердження представника відповідача в апеляційній скарзі щодо незаконних дій в процесі організації господарської діяльності підприємства колишнього його керівника ОСОБА_4, мають бути доведені в кримінальному процесі, тому такі посилання представника відповідача не мають доказової сили в даній справі.

Враховуючи наведені висновки суду щодо часткового задоволення вимог позивача (з інших підстав, ніж зазначив суд), відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, підлягають розподілу судові витрати , в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2797 грн. 11 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу КСП «Тепличний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 квітня 2016 року - скасувати, у справі ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до КСП «Тепличний комбінат» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 36180433, на користь ОСОБА_3 279711 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч сімсот одинадцять грн.) в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» про визнання угоди недійсною із застосуванням наслідків недійсності угоди - відмовити.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» на користь ОСОБА_3 2797 грн. 11 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

К.О. Буренкова