Рішення

від 16.06.2016 по справі 333/2248/16-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/2248/16-ц

Провадження № 2/333/1657/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Герасименко С.Г.,

при секретарі Уляницькій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаескераміка-Україна» про поновлення на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул і затримку видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаескераміка-Україна» про поновлення на роботі стягнення компенсації за вимушений прогул і затримку видачі трудової книжки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне, що з 3 грудня 2012 року він працював на посаді начальника відділу продажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаескераміка-Україна». На дану посаду його було призначено наказом директора підприємства ОСОБА_2 від 03.12.2012 року № ЛУ000000010-0000000026. Цього ж дня позивача було ознайомлено з цим наказом, про що свідчить його підпис під копією наказу. Трудову книжку в день прийняття ОСОБА_1 на роботу він передав особисто директору ТОВ «Лаескераміка-Україна» ОСОБА_2 До посадових обов’язків позивача входило керівництво відділом, продаж продукції, яку реалізовувало ТОВ «Лаескераміка-Україна», робота з пошуку потенційних клієнтів і посередників, які були зацікавлені в придбанні керамічної черепиці іспанського виробництва та супутніх товарів до неї, безпосереднє керівництво менеджерами відділу, відбір потенційних кандидатів на посаду менеджера, ведення звітної, в т.ч. фінансової документації, виконання наказів і розпоряджень директора, пов’язаних з виконанням вищевказаних обов’язків. Дана робота носила віддалений характер - позивач працював на території м. Києва та Київської області. Заробітна плата в розмірі 1450 грн. виплачувалася щомісячно шляхом перерахування коштів на його банківську картку. За домовленістю з директором позивач самостійно планував свій робочий час та робочий час своїх менеджерів. Починаючи з 01.04.2015 року ТОВ "Лаескераміка-Україна" перестало сплачувати належну йому заробітну плату. Керівництво підприємства відмовилось пояснити причини цієї затримки. 12.02.2016 року позивач ОСОБА_1 письмово звернувся з відповідною заявою до Головного управління Держпраці в Одеській області. Як вбачається з відповіді Головного управління Держпраці в Одеській області від 10.03.2016 року № 15/М-186/03-13-1550, під час проведення перевірки додержання законодавства про працю на ТОВ "Лаескераміка-Україна" було встановлено, що наказом Товариства від 22.01.2015 року №1 з 22.01.2015 року штат працівників товариства скорочений на 1 одиницю та виключена зі штатного розпису з 22.01.2015 р. одна штатна одиниця, а саме начальник відділу продаж м. Києва. На підставі наказу Товариства від 22.01.2015 року № 2, 27.01.2015 р. позивачу надіслано попередження про майбутнє звільнення. Також, з даної відповіді ОСОБА_1 дізнався, що наказом ТОВ "Лаескераміка-Україна" від 22.03.2015 року № 26 його звільнено у зв’язку зі скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач наголошує, що попередження про майбутнє звільнення він не отримував, про що свідчить відсутність підтверджуючих документів про отримання ним цього попередження. Дана обставина також встановлена перевіркою Головного управління Держпраці в Одеській області.

Також позивач стверджує, що адміністрація ТОВ "Лаескераміка-Україна" про звільнення з роботи його не повідомляла, копію наказу про звільнення з роботи та оформлену належним чином трудову книжку він не отримував та просить скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.03.2015 року по день фактичного поновлення на роботі з урахуванням змін мінімальної заробітної плати та встановлених індексів інфляції за відповідні місяці.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з*явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши в ньому, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, про причини неяки не повідомив, тому суд вважає можливим розглянути справу без його присутності на підставі наявних матеріалів та доказів згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, тобто заочно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач почав працювати на посаді начальника відділу продажу ТОВ «Лаескераміка-Україна» з 3 грудня 2012 року. На дану посаду його було призначено наказом від 03.12.2012 року № ЛУ000000010-0000000026, з яким він ознайомився під підпис. Трудова книжка в день прийняття на роботу була передана директору ТОВ «Лаескераміка-Україна». Наказом Товариства від 22.01.2015 року №1 з 22.01.2015 року штат працівників товариства скорочений на 1 одиницю та виключена зі штатного розпису з 22.01.2015 р. одна штатна одиниця, а саме начальник відділу продажу м. Києва. Наказом ТОВ "Лаескераміка-Україна" від 22.03.2015 року № 26 позивача звільнено у зв’язку зі скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Виходячи із показань представника позивача та матеріалів справи позивачу ані копія наказу про звільнення, ані трудова книжка не видавалася. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів виконання ним вимог кодексу законів про працю України стосовно звільнення працівників, а саме доказів отримання позивачем копії наказу про звільнення та трудової книжки, тому суд вважає строк звернення з позовом до суду визначений ст.232 КЗпП України позивачем не порушений.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав наведені вище вимоги КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Згідно ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до вимог ч.3 вказаної статті одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 19 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Вивчаючи наявні у справі документи та заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів виконання ним вимог ст.ст. 40 ч.2, 49-2 КЗпП України щодо дотримання порядку попередження позивача про наступне вивільнення за два місяці.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачу були висунуті пропозиції надання іншої роботи на тому самому підприємстві.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із відповіді Головного управління Держпраці в Одеській області від 10.03.2016 року № 15/М-186/03-13-1550, під час проведення перевірки додержання законодавства про працю на ТОВ "Лаескераміка-Україна" було встановлено, що наказом Товариства від 22.01.2015 року №1 з 22.01.2015 року штат працівників товариства скорочений на одну одиницю та виключена зі штатного розпису з 22.01.2015 р. одна штатна одиниця, а саме начальник відділу продаж м. Києва. На підставі наказу Товариства від 22.01.2015 року № 2, 27.01.2015 р. позивачу надіслано попередження про майбутнє звільнення. Наказом ТОВ "Лаескераміка-Україна" від 22.03.2015 року № 26 позивача звільнено у зв’язку зі скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Але під час проведення перевірки адміністрацією відповідача не представлено жодних підтверджуючих документів про отримання позивачем ОСОБА_1 попередження про майбутнє звільнення, пропозиції надання іншої роботи на підприємстві, а також наказу про звільнення та трудової книжки.

Головне управління Держпраці в Одеській області у відповіді позивачу зазначає, що вищевикладені факти свідчать про порушення адміністрацією на ТОВ "Лаескераміка-Україна" вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження про наступне вивільнення працівників персонально не пізніше ніж за два місяці. В порушення вимог п. 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (зі змінами та доповненнями), книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них на ТОВ "Лаескераміка-Україна" відсутня. Згідно усних пояснень посадових осіб на ТОВ "Лаескераміка-Україна" трудова книжка позивача відсутня. Від надання письмових пояснень посадові особи на ТОВ "Лаескераміка-Україна" відмовились.

Виходячи із вищевикладеного, відповідачем ТОВ «Лаескераміка-Україна» було порушено вимоги ст.ст. 40 ч.2, 49-2 КЗпП України щодо дотримання порядку попередження позивача про наступне вивільнення за два місяці та пропозиції надання іншої роботи на тому самому підприємстві. Також відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів виконання ним вимог кодексу законів про працю України стосовно звільнення працівників, а саме доказів отримання позивачем ОСОБА_4 копії наказу про звільнення та трудової книжки.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, враховуючи неправомірність дій відповідача в частині звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штату, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування наказу директора ТОВ «Лаескераміка-Україна» про звільнення позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, положень Закону України «Про судовий збір» щодо мінімального розміру судового збору, судові витрати в сумі 551 гривня 20 копійок з позовних вимог немайнового характеру про поновлення на роботі та в сумі 551 гривня 20 копійок з позовних вимог майнового характеру про стягнення середнього заробітку підлягають стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) в сумі 1102,40 грн.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40, 42, 49-2, 117, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, Постановою Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаескераміка-Україна» про поновлення на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул і затримку видачі трудової книжки - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 26 від 22.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу продажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаескераміка-Україна».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу продажу ТОВ "Лаескераміка-Україна".

Зобов'язати ТОВ "Лаескераміка-Україна" (ЄДРПОУ 37280258), юридична адреса: 65042, м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 27, місце знаходження 65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 1, офіс 105, здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою 69104, АДРЕСА_1, адреса тимчасовго проживання: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка Основна, а/с 18, середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.03.2015 року по день фактичного поновлення на роботі з урахуванням змін мінімальної заробітної плати та встановлених індексів інфляції за відповідні місяці.

Стягнути з ТОВ "Лаескераміка-Україна" (ЄДРПОУ 37280258), юридична адреса: 65042, м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 27, місце знаходження 65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 1, офіс 105, на користь держави судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя С.Г.Герасименко