Постанова

від 14.07.2016 по справі 914/779/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 914/779/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Бондар С.В., Васищака І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діалог" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.12.15 у справі№914/779/15 господарського судуЛьвівської області за позовомПрокурора Франківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діалог", Приватного підприємства "Перевізник-Міф" провизнання права комунальної власності на нежитлові приміщення та витребування нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння за участю представників від: прокуратуриРоманова Р.О. (посв. від. 21.01.13), позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідача-1Петровського Ю.І. (дов. від 13.07.16), відповідача-2не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Франківського району міста Львова, в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діалог" про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.06.15 (суддя Іванчук С.В.) у позові відмовлено повністю. Своє рішення місцевий суд мотивував відсутністю належних та допустимих доказів, наданих прокуратурою на підтвердження вибуття спірного майна без волі власника, не доведенням неправомірності такого вибуття, відсутністю доказів щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.06.12 між ТОВ "КВФ "Вектор" та ПП "Перевізник-Лев", від 27.06.12 між ПП "Перевізник-Лев" та ПП "Перевізник-Міф", від 06.07.12 між ПП "Перевізник-Міф" та ТОВ "ФК "Діалог".

За результатом апеляційного перегляду, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Кравчук Н.М., судді: Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) рішення місцевого суду скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволенні повністю. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, а отже, у силу вимог ст.388 ЦК України, має бути повернуто до на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Не погоджуючись із судовими актами, ТОВ "ФК "Діалог" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, керуючись правовстановлюючими документами на одні приміщення, ухвалив рішення про витребовування зовсім інших приміщень, котрі не мають жодного відношення до тих, на які Франківською райдержадміністрацією видано свідоцтво від 17.05.06.

Крім того скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції, не вірно застосовуючи положення ст.388 ЦК України, позбавив ТОВ "ФК "Діалог" права власності на об'єкти нерухомого майна, дійшовши хибного висновку про його вибуття поза волею позивача, зважаючи на наявність рішення третейського суду від 25.03.09 по справі №1-23/09, яке на час розгляду даної справи є чинними і не скасованим.

Скаржник стверджує, що у порушення вимог ст.328 ЦК України, судом апеляційної інстанції не встановлений факт незаконного набуття права власності відповідачем-1 на об'єкти оскарження. Доказів та обґрунтувань на підтвердження визнання недійсними правочинів на відчуження майна від 26.06.12, від 27.06.12, від 06.07.12, зазначених вище, суду не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 вул. Тургенєва,36, вул. Горської,7" від 17.05.06 №844 оформлено право власності територіальної громади м. Львова, зокрема на нежитлові приміщення площею 298,8 м 2 на АДРЕСА_1 (а.с.48 т.1).

17.05.06 на підставі даного розпорядження Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення першого поверху під №№1-26 площею 298,8м 2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49 т.1).

06.06.06 рішенням реєстратора ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєстровано право власності територіальної громади м. Львова на це майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності №10853483 (а.с.50-52 т.1).

27.04.09 рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №296 оформлено також право комунальної власності, зокрема на нежитлові приміщення підвалу по АДРЕСА_1 під індексами 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 6-7, 6-8, 6-9, 6-10, 6-11, І, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X загальною площею 241,2 м 2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 08.05.09 №22677867 (а.с.55-57 т.1).

25.03.09 рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" у справі №1-23/09 за позовом ТОВ "КВФ "Вектор" до ОСОБА_6 за участю третьої особи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" визнано за ТОВ "КВФ "Вектор" право власності на об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення загальною площею 504,0 м 2 , у тому числі приміщення підвалу площею 234,0 м 2 , №VI - 15,7 м 2 , №VIII - 12,0 м 2 , №IX - 32,2 м 2 , №X - 9,3 м 2 , №6-1 - 2,2 м 2 , №6-2 - 11,1 м, 2 № 6-3 - 15,1 м 2 , №6-4 - 8,9 м 2 , №6-5 -5,0 м 2 , №6-6 - 7,6 м 2 , №6-7 - 12,0 м 2 , №6-8 - 1,8 м 2 , №6-9 - 1,2 м 2 , №6-10 - 1,4 м 2 , №II - 17,3 м 2 , №III - 18,0 м 2 , №5-1 - 19,3 м 2 , №5-2 - 2,5 м 2 , та приміщення 1-го поверху площею 270,0 м 2 , а саме приміщення: №1-1 - 59,1 м 2 , №1-2 - 3,3 м 2 , №1-3 - 21,0 м 2 , №1-4 - 12,3 м 2 , №1-5 - 6,2 м 2 , №1-6 -11,7 м 2 , №1-7 - 8.6 м 2 , №1-8 - 12,7 м 2 , №1-9 - 6,6 м 2 , №1-10 - 6,7 м 2 , №1-11 - 0,9 м 2 , №1-12 - 0,9 м 2 , №1-13 - 2,9 м 2 , №1-14 - 1,2 м 2 , №1-15 - 28,7 м 2 , №1-22 - 8,7 м 2 , №1-23 - 10,1 м 2 , №1-24 - 8,5 м 2 , №1-25 - 20,7 м 2 , №1-16 - 10,5 м 2 , №1-17 - 10,8 м 2 , №1-21 - 18,2 м 2 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зобов'язано зареєструвати право приватної власності та видати витяг про реєстрацію права власності за ТОВ "КВФ "Вектор" на вищезазначені нежитлові приміщення (а.с.23-28 т.1).

08.05.12 рішенням про державну реєстрацію №36601515 реєстратора ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєстровано право власності ТОВ "КВФ "Вектор" на нежитлові приміщення площею 504,0 м 2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 29 т.1).

У подальшому зазначені нежитлові приміщення неодноразово відчужувалися за відплатними договорами, зокрема за договорами купівлі-продажу від 26.06.12 між ТОВ "КВФ "Вектор" та ПП "Перевізник-Лев", від 27.06.12 між ПП "Перевізник-Лев" та ПП "Перевізник-Міф", від 06.07.12 між ПП "Перевізник-Міф" та ТОВ "ФК "Діалог" (а.с.30-35 т.1).

На момент звернення прокуратури Франківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради із даним позовом, право власності на оскаржені об'єкти нежитлових приміщень зареєстроване за ТОВ "ФК "Діалог", відповідно до витягу про державну реєстрацію прав ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 17.07.12 №34852797 та зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.12 №1088, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив з того, що на момент звернення із позовом, рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" від 25.03.09 у справі №1-23/09 за позовом ТОВ "КВФ "Вектор" до ОСОБА_6 за участю третьої особи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", яким визнано за ТОВ "КВФ "Вектор" право власності на об'єкти нерухомості, що є предметом оскарження у даній справі, ні ким не скасовано і вступило у законну силу. А тому подальше відчуження майна, кінцевим власником якого є ТОВ "ФК "Діалог" цілком правомірне.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що зазначені нежитлові приміщення належать на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.05.06 та від 27.04.09 (а.с.49, 56 т.1), при тому ним не надавалася згода на відчуження зазначених приміщень, що випливає зі змісту матеріалів справи. А отже, третейським судом вирішено питання про визнання права власності на об'єкти, що належали територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею, апеляційна інстанція дійшла згоди про задоволення позови, зважаючи на вимоги положень ст.388 ЦК України.

Суд касаційної інстанції вважає висновки місцевого суду помилковими, а суду другої інстанції правомірними, зважаючи на слідуюче.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України, щодо визнання права власності є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Об'єкти предмету оскарження належать позивачу на праві власності, що підтверджуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції і доказами, що містяться у справі, а саме: розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.05.06 №844 (а.с.48 т.1); свідоцтвом про право власності від 17.05.06 (а.с.49 т.1); рішенням реєстратора ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 06.06.06 про реєстрацію права власності №10853483 (а.с.50-52 т.1); рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.04.09 про оформлення права комунальної власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 08.05.09 №22677867 (а.с.55-57 т.1).

Матеріали справи свідчать, що підставою виникнення права власності за ТОВ "КВФ "Вектор" на спірні приміщення, які пізніше за рядом договорів купівлі-продажу відішли ТОВ "ФК "Діалог", є рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" від 25.03.09 у справі №1-23/09 та рішення реєстратора ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про реєстрацію права власності на вищезазначені приміщення від 08.05.12.

Зазначене рішення правомірно не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України, шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, а самі ці рішення, ухвалені у межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої ст.3 ЗУ "Про третейські суди", є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч.5 ст.55 Конституції України та ст.6 ЗУ "Про третейські суди". З цих підстав спростовуються доводи скаржника про чинність у контексті спірних правовідносин рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" у справі №1-23/09 від 25.03.09, бо воно є обов'язковими лише для сторін спору і не може мати преюдиціального значення для спірних правовідносин.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 та ч.2 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, із чим погоджується суд касаційної інстанції, що будь-яких доказів надання згоди власника - Львівської міської ради на відчуження об'єктів нежитлового фонду, які є предметом оскарження матеріали справи не містять, а отже застосування положень ст.388 ЦК України, є правомірним, оскільки майно вибуло з володіння власника без його волі. При цьому, спростовуються доводи скаржника про правомірність набуття ним права власності на підставі договорів відчуження від 26.06.12 та від 06.07.12, оскільки добросовісне набуття у розумінні ст.388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діалог" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.15 у справі №914/779/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак