Рішення

від 07.07.2016 по справі 911/1504/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Справа № 911/1504/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель»

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Учитель»

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»

про визнання недійсним договору

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (довіреність № 09-48 від 18.05.2016 року);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 06.06.2016 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель» про стягнення заборгованості в розмірі 114479,43 грн. з яких 53623,94 грн. основного боргу, 11824,08 грн. пені, 4841,30 грн. 3 % річних, 44190,11 грн. інфляційних, у зв’язку з неналежним виконанням Договору розтрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 від 08.11.2010 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року порушено провадження у справі № 911/1504/16 та призначено справу до розгляду на 06.06.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 06.06.2016 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався до 21.06.2016 року.

21.06.2016 року позивачем через канцелярію суду подано в порядку ст. 22 ГПК України заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач надав уточнений розрахунок позову та просить стягнути 53623,94 грн. заборгованості, 11824,08 грн. пені, 4841,30 грн. 3% річних та 44190,11 грн. інфляційних.

21.06.2016 року, до початку розгляду справи по суті, через канцелярію суду відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом «Учитель» (позивач за зустрічним позовом) подано зустрічну позовну заяву б/н від 17.06.2015 року до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (позивач, відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору розтрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 від 08.11.2010 року, у зв’язку з тим, що спірний договір підписаний не уповноваженою на те особою.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 21.06.2016 року оголошувалась перерва до 29.06.2016 року та ухвалою від 22.06.2016 року судом було прийнято зустрічну позовну заяву Житлово-будівельним кооперативом «Учитель» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» про визнання недійсним Договору розтрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 від 08.11.2010 року для спільного розгляду в матеріалах справи № 911/1504/16. Розгляд зустрічного позову призначено спільно з первісним позовом в судовому засіданні 29.06.2016 року.

В судовому засіданні 29.06.2016 року позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву, у зв’язку з чим, в судовому засіданні 29.06.2016 року оголошувалась перерва до 07.07.2016 року. Також, ухвалою від 29.06.2016 року продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 07.07.2016 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги та заперечував проти зустрічного позову. Відповідач підтримав вимоги за зустрічним позовом та заперечував проти первісного позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 08.11.2010 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (позивач), яке на той час проводило господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Біла Церква, та Житлово-будівельним кооперативом «Учитель» (відповідач) було укладено Договір розстрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 (далі - Договір № 11079-1/36).

Згідно з пунктом 1.1 Договору № 11079-1/36 позивач надав відповідачу розстрочку на 60 місяців у погашенні заборгованості за спожиті послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення, що утворилася станом на 12.10.2010 року та складає 86 030,04 грн., а відповідач зобов’язувався погашати зазначену заборгованість у строки та на умовах, передбачеи Договором.

Позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість дво більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав обов'язків. Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконав сторонами.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Договору № 11079-1/36, згідно з графіком погашен заборгованості, який є невід’ємною частиною договору, відповідач, починаючи 01.12.2010 року, мав здійснити погашення заборгованості щомісячними платежами по 1433,85 грн. до 20.11.2015 року

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач своєчасно та в повному обсязі передбачені Договором № 11079-1/36 платежі не сплачував. Всього з 86030,04 грн. розстроченої заборгованості відповідачем було сплачено 32406,10 грн.

Таким чином, залишилась несплаченою відповідачем заборгованість в сумі 53623,94 грн., яка утворилась в період (згідно уточненого розрахунку) з 20.06.2013 року, що також підтверджується актами звірки станом на 01.07.2015 року та 17.12.2015 року, підписаним бухгалтером відповідача та скріпленими печаткою відповідача.

У зв’язку з простроченням виконання грошових зобов’язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про уточнення) 53623,94 грн. заборгованості, 11824,08 грн. пені, 4841,30 грн. 3% річних та 44190,11 грн. інфляційних.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, подав зустрічний позов про визнання недійсним Договору розстрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36, який ухвалою від 22.06.2016 року був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Як вбачається з зустрічного позову, відповідач (позивач за зустрічним позовом) наполягає на необхідності визнання Договору розстрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 недійсним у зв’язку з його укладенням від імені відповідача (позивача за зустрічним позовом) особою без достатніх повноважень.

Зокрема, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно ст. 8 Закону України «Про кооперацію» Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Згідно з п. 9.13 Статуту ЖБК «Учитель», в редакції від 12.05.2008 року, що діяла на момент укладення Договору, питання укладання договорів з підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги відноситься до компетенції правління, а не особисто голови правління.

Однак, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що з приводу укладення спірного Договору правління не приймало відповідного рішення, протоколу надання згоди правління на укладання Договору не існує.

Оскільки в Договорі вказано, що голова правління діє на підставі Статуту, то відповідно до абзацу 8 п.3.3 Постанови пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» не могло не знати, що Договір підписаний особою, яка не має на це повноважень.

У зв’язку з чим, відповідач (позивач за зустрічним позовом) на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України просить визнати недійсним Договір розстрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 і, відповідно, відмовити в задоволенні первісного позову за відсутністю достатніх підстав.

Позивач у справі (відповідач за зустрічним позовом) надав заперечення на зустрічний позов, в яких посилався на пропуск позовної давності для вимоги про визнання недійсним укладеного у 2010 році Договору.

По суті позовних вимог за зустрічним позовом, позивач у справі (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що згідно з п. 9.10 Статуту ЖБК «Учитель», копія якого додана до зустрічної позовної заяви, керівництво поточною діяльністю ЖБК здійснює його правління. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності ЖБК, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

До компетенції правління ЖБК віднесено в тому числі укладання договорів з підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги, та здійснення контролю за їх виконанням (п. 9.13 Статуту).

Позивач у справі (відповідач за зустрічним позовом) зазначив та надав докази, що 12.10.2010 року у межах своїх повноважень, визначених Статутом, правлінням ЖБК «Учитель» було проведено засідання з питання реструктуризації боргу перед КП БМР «Білоцерківводоканал» в сумі 86030 грн. за спожиту воду та водовідведення за період 1996-2008 років.

15.10.2010 року на адресу КП БМР «Білоцерківводоканал» надійшла виписка з протоколу засідання правління ЖБК «Учитель», проведеного 12.10.2010 року, з якої вбачається, що правлінням ЖБК «Учитель» було прийняте рішення клопотати перед керівництвом КП БМР «Білоцерківводоканал» про реструктуризацію боргу в сумі 86030 грн. на термін 120 місяців.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» повноваження голови правління визначаються статутом кооперативу.

Згідно п. 9.14 Статуту ЖБК «Учитель» голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів ЖБК та рішень правління, діє без довіреності від імені ЖБК, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами ЖБК відповідно до затвердженого кошторису.

Таким чином, голова правління, забезпечуючи виконання рішення правління від 12.10.2010 року, уклав Договір № 11079-1/36 про реструктуризацію заборгованості. Відповідно, дії голови правління вчинені у межах повноважень, визначених Статутом.

Крім того, як визначено п. 3.4 Постанови пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином, наявність протоколу засідання правління ЖБК «Учитель» від 12.10.2010 року про вирішення правлінням ЖБК «Учитель» клопотати перед керівництвом КП БМР «Білоцерківводоканал» про реструктуризацію боргу в сумі 86030 грн. на термін 120 місяців та факт часткової сплати боржником розстроченої заборгованості, свідчать про схвалення Договору.

З огляду на встановлені в ході розгляду зустрічного позову обставини, судом встановлено, що позивачем у справі (відповідачем за зустрічним позовом) спростовано наявність підстав для визнання Договору розстрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 недійсним.

Тому зустрічний позов задоволенню не підлягає. При цьому, питання пропуску строку позовної давності не підлягають встановленню, оскільки відсутність підстав для задоволення зустрічного позову встановлена за наслідками розгляду спору по суті.

Таким чином, Договір розстрочення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11079-1/36 є чинним і підлягає виконанню у встановленому в ньому порядку та строки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідаб^дст закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України невиконання або неналежне виконання господарськог зобов’язання є підставою для господарсько-правової відповідальності учасник господарських відносин.

Також, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносні у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання абс неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити господарськ санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 11079-1/36 від 08.11.2010 року у разі внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів їх сплати, Боржник сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем уточнений розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована у відповідності до п. 4.2 Договору та період, що не перевищує 6 місяців. Річні та інфляційні нараховані на суму фактично існуючої і не сплаченої заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач не заперечував розрахунок позову та не подав контррозрахунку.

Таким чином, вимоги позивача за перівісним позовом про стягнення 53623,94 грн. заборгованості, 11824,08 грн. пені, 4841,30 грн. 3% річних та 44190,11 грн. інфляційних правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позовом не доведені та не обґрунтовані, спростовані позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), тому задоволенню не підлягають.

Відшкодування витрат на оплату судового збору за первісним позовом покладається на відповідача в повному обсязі, виходячи з суми, яка підлягала сплаті за уточненими позовними вимогами, що складає 1717,19 грн. Решта зайво сплаченого судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням в порядку, встановленому чинним законодавством.

Судові витрати за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Учитель» (09100, АДРЕСА_1, код 23568217) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14, код 35615226) 53623,94 грн. заборгованості, 11824,08 грн. пені, 4841,30 грн. 3% річних, 44190,11 грн. інфляційних та 1717,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу «Учитель» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.07.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін